Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №167/93/26 — Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/93/26

Номер провадження 2-др/167/12/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю:

секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

представника відповідача Державної казначейської служби України – Кучер О. О. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача Волинської обласної прокуратури - прокурора Тарасюк Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Самчука Антона Миколайовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат понесених на професійну правничу допомогу стороною позивача у зв`язку з розглядом цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах ОСОБА_2 до держави Україна в особі: Державної казначейської служби України, Волинської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад доводів учасників справи.

22 вересня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Самчук А. М. через підсистему "Електронний суд" звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат понесених на професійну правничу допомогу позивачем ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах ОСОБА_2 до держави Україна в особі: Державної казначейської служби України, Волинської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування моральної шкоди.

Представник позивача ОСОБА_1 – Куденьчук О. А. в судових дебатах заявив про те, що відповідачем буде подано заяву про відшкодування судових витрат понесених за надання професійної правничої допомоги з відповідними доказами протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

22 вересня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 – Самчуком А. М. через підсистему «Електронний суд» надіслано заяву про ухвалення додаткового рішення в якій просить стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000 грн та надіслав докази щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: Договір про надання правничої допомоги від 15 січня 2026 року; квитанцію до прибуткового касового ордера № 15-01/26; опис виконаних робіт за Договором про надання правничої допомоги від 15 січня 2026 року; акт виконаних робіт по Договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2026 року, додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2026 року.

28 вересня 2026 року представником відповідача Державної казначейської служби України Кучер О. О. через підсистему «Електронний суд» надіслано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення в якому зазначає, що визначена позивачем сума, сплачена у зв`язку з наданням їй юридичної допомоги у розмірі 50000 грн не відповідає засадам розумності, справедливості та є неспіврозмірною зі складністю даної справи, обсягом та видом наданих представником позивача - адвокатом Куденьчуком О. А. послуг. Зазначає, що Державна казначейська служба України не є належним відповідачем для стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки вони не порушували прав позивача, не вступали з ним у правовідносини та залучені до справи лише як орган виконання судових рішень, тоді як сама моральна шкода була завдана діями працівників ГУНП у Волинській області та Волинської обласної прокуратури. Відповідно до ст. 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) такі витрати можуть бути стягнуті винятково зі сторін процесу - тобто з суб`єктів, чиї протиправні дії стали підставою для позову, а тому, на переконання представника, їх стягнення з Державного бюджету України є повністю безпідставним. Вказує, що Державним бюджетом України не передбачено бюджетних асигнувань для витрат на професійну правничу допомогу адвоката в цивільних справах. Відповідно, стягнення таких коштів без відповідних асигнувань не може бути виконане. З урахуванням вищенаведеного просить в задоволенні заяви представника Бричанчук Н. В. про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі.

30 вересня 2026 року представник Волинської обласної прокуратури — прокурор Романішина Т. Л. через підсистему «Електронний суд» надіслала відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому просить відмовити в задоволенні вимоги про стягнення 50000 грн витрат на професійну правничу допомогу через їх завищеність та недоведеність належними й допустимими доказами. Зазначає, що на підтвердження витрат стороною позивача долучено Договір про надання правничої допомоги від 15 січня 2026 року, Додаток № 1 до нього (що встановлює фіксований гонорар у розмірі 50000 грн), опис та акт виконаних робіт, а також квитанцію до прибуткового касового ордера (ПКО) від 15 січня 2026 року на суму 50000 грн. Проте надана квитанція не є належним доказом оплати, оскільки не відповідає вимогам до банківських і розрахункових документів, а в матеріалах справи відсутній детальний розрахунок вартості наданих послуг. Зокрема, відповідно до п. 1.2 постанови правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15 грудня 2004 року № 637 касовий ордер - первинним документом, обидві частини якого («корінець» та квитанція) мають обов`язково містити підписи касира, головного бухгалтера, печатку підприємства та всі визначені нормативно реквізити. На важливість дотримання цих вимог вказано в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 335/8855/15-ц. Вказує, що стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення чи отримання додаткового доходу стороною. Покликається на те, що спір у даній справі є нескладним за своєю процесуальною специфікою, а також наявна судова практика у вирішенні подібних справ. З урахуванням вищенаведеного вказує, що вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України судових витрат понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цивільної справи № 167/93/26 в розмірі 50000 грн є необґрунтованою, а її розмір безпідставно завищений.

01 жовтня 2026 року представник Волинської обласної прокуратури — прокурор Романішина Т. Л. через підсистему «Електронний суд» надіслала заперечення на відповідь на відзив Державної казначейської служби України в яких покликаючись на норми матеріального права та судову практику вказує, що суб`єктом відповідальності за шкоду завдану фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб відповідного органу є саме держава, а не конкретний орган прокуратури чи досудового розслідування.

Позиція учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися. 25 вересня 2026 року представник позивача через підсистему «Електронний суд» надіслав суду заяву якій заявлені вимоги підтримав та просив розгляд справи проводити у його та позивача відсутності.

Представники відповідачів Державної казначейської служби України - Кучер О. О. та Волинської обласної прокуратури – Тарасюк Т. В. в судовому засіданні надали пояснення близькі за змістом до викладних у відзиві та запереченнях. Просили в задоволенні заяви відмовити повністю. Наголосили, що визначена сума гонорару 50000 грн є неспівмірною з складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг.

Головне управління Національної поліції у Волинській області будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися про причини неявки суду не повідомили, будь-яких заяв/клопотань не подавали.

Процесуальній дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 23 вересня 2026 року судове засідання для розгляду заяви по суті призначено 30 вересня 2026 року о 16 год 00 хв з повідомленням (викликом) сторін.

Заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи заяву, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Куденьчук О. А. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі: Державної казначейської служби України, Волинської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 17 вересня 2026 року позов ОСОБА_1 , поданий в її інтересах ОСОБА_2 до держави Україна в особі: Державної казначейської служби України, Волинської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Ухвалено стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 800000 грн та 9844 грн витрат, понесених на отримання правничої допомоги при здійсненні захисту від обвинувачення при розгляді кримінального провадження.

15 січня 2026 року між адвокатом Куденьчуком О. А. та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правничої допомоги.

Згідно опису виконаних робіт за Договором про надання правничої допомоги від 15 січня 2026 року укладеного між адвокатом Куденьчуком О. А. та ОСОБА_1 позивачу було надано таку правничу допомогу, а саме:

- укладення Договору з клієнтом ОСОБА_1 , конфіденційна зустріч з клієнтом, аналіз обставин справи та доказів – 1 год;

- підготовка, формування та подання до суду позовної заяви з відповідними додатками в кількості для усіх учасників – 8 год;

- отримання відзивів від відповідачів та ознайомлення з викладеними запереченнями відповідачів – 1 год;

- підготовка та подання до суду відповіді на відзиви відповідачів – 3 год;

- прийняття участі в судових засіданнях: 24 березня 2026 року, 03 квітня 2026 року, 20 квітня 2026 року, 15 травня 2026 року, з урахуванням часу необхідного для доїзду адвоката до суду та повернення до робочого місця – 7 год;

- отримання ухвали Рожищенського районного суду Волинської області від 15 травня 2026 року про зупинення провадження у справі. Конфіденційна зустріч з клієнтом, роз`яснення суті прийнятого судового рішення та погодження подання на вказане рішення суду апеляційної скарги – 1 год;

- підготовка та подання до Волинського апеляційного суду апеляційної скарги на ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 15 травня 2026 року про зупинення провадження у справі – 4 год;

- отримання постанови Волинського апеляційного суду про скасування ухвали Рожищенського районного суду Волинської області від 15 травня 2026 року про зупинення провадження. Аналіз прийнятого судового рішення. Конфіденційна зустріч з клієнтом, роз`яснення суті прийнятого судового рішення судом апеляційної інстанції – 1 год;

- участь в судовому засіданні 08 вересня 2026 року, з врахуванням часу необхідного для доїзду адвоката до суду та повернення до робочого місця адвоката – 2 год. Всього затрачено часу представником – 28 год.

15 січня 2026 року між адвокатом Куденьчуком О. А. та ОСОБА_1 підписано Додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2026 року відповідно до якого на виконання п. 3.1 основного Договору клієнт зобов`язаний оплатити гонорар виконавця (адвоката) в сумі 50000 грн, а виконавець (адвокат) в свою чергу прийняти від клієнта зазначену суму гонорару.

Відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордера № 15-01/26 від 15 січня 2026 року ОСОБА_1 за Договором про надання правничої допомоги від 15 січня 2026 року сплачено адвокату Куденьчуку О. А. 50000 грн.

11 вересня 2026 року між адвокатом Куденьчуком О. А. та ОСОБА_1 підписано акт виконаних робіт по Договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2026 року, Додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2026 року яким стверджується що адвокатом в повному обсязі було надано послуги по Договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2026 року відповідно до опису виконаних робіт та фактичного часу витраченого для виконання вказаних робіт.

Зміст правовідносин.

Правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з вирішенням питання розподілу судових витрат пов`язаних з розглядом справи.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Приписами ч. 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з приписами п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до приписів ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) дійшла висновків, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства (пункт 40). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44). Адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту (пункт 64).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви.

З матеріалів справи встановлено, що адвокатом Куденьчуком О. А. надано докази в підтвердження надання ним правничої допомоги у цій справі позивачу ОСОБА_1 .

Поруч з цим, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд повинен пересвідчитися, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на їх надання відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та те, чи не становитиме їх стягнення надмірний тягар для іншої сторони.

Оцінивши аргументи сторони позивача та заперечення відповідачів, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права суд зазначає, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн, з огляду на складність справи, зміст та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), не відповідає критеріям розумності та співмірності і є надмірною.

Дослідженням змісту послуг щодо надання правничої допомоги у справі та доказів на підтвердження їх надання встановлено, що такі види послуг, як проведення внутрішніх консультацій, конфіденційних зустрічей та надання усних роз`яснень клієнту щодо змісту ухвалених рішень є елементами виключно внутрішніх договірних відносин між адвокатом та його довірителем, які спрямовані на інформування останньої та не є безпосередніми процесуальними діями у розумінні ст. 137 ЦПК України та не мають прямого впливу на хід судового розгляду.

Крім того, укладення Договору про надання правничої допомоги також є лише технічною процедурою оформлення повноважень представника. Ця дія спрямована виключно на виникнення внутрішніх цивільно-правових відносин між адвокатом та клієнтом, не є процесуальною дією у межах судового розгляду справи, а тому витрати на її здійснення не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

Оцінюючи співмірність заявлених позивачем до відшкодування судових витрат, суд ураховує, що даний спір не відноситься до категорії справ, які потребують додаткового вивчення судової практики та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, опрацювання значного обсягу доказової бази, спір у справі не є нестандартним або нетиповим з юридичної точки зору.

З урахуванням вищенаведеного погоджений між адвокатом та клієнтом фіксований розмір гонорару у сумі 50000 грн сам по собі не визначає розмір витрат, який необхідно покласти на іншу сторону.

Оцінивши долучені представником позивача докази, заперечення відповідачів, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, обсяг підготовлених представником позивача документів, час, який об`єктивно необхідно було витратити на їх підготовку, відсутність виняткової складності правового регулювання, використання доказів із кримінального провадження та часткове задоволенням позову, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає обґрунтованим розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - 25000 грн.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат, зважаючи на приписи ст. 141 ЦПК України.

Відтак ураховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, понесені витрати на професійну правничу допомогу необхідно стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог (80%) в розмірі 20000 грн.

Посилання Державної казначейської служби України про необхідність стягнення саме цих витрат з відповідачів, які допустили порушення прав позивача відхиляються судом, оскільки не ґрунтуються на нормах закону, відповідно до вимог якого при розгляді справ про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури суб`єктом відповідальності є держава, а не конкретний орган досудового розслідування і прокуратури.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України визначено, що учасником цивільних правовідносин у тому числі є держава Україна.

Відповідно ст. 170 ЦК України Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Тлумачення правових норм ч. 2 ст. 48 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц).

Аналогічний висновок неодноразово був викладений Великою Палатою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (п. 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (п. 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (п. 28), від 25 березня 2020 рокуу справі № 641/8857/17.

Зазначене також узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 19 липня 2023 року у справі № 373/1293/20.

Враховуючи вказані норми права та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, відповідачем у даній справі є держава, яка бере участь через відповідні органи державної влади, а тому понесені судові витрати, з урахуванням п. 3 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача держави Україна (з Державного бюджету України).

Крім того, Велика Палата також неодноразово зазначала, що під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 та № 922/1830/19).

З огляду на вищевикладене, факт зазначення відповідачами у цій справі, зокрема, Головного управління Національної поліції у Волинській області, Волинської обласної прокуратури не свідчить про те, що у спірних правовідносинах суб`єктом відповідальності є не держава, а зазначені органи.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 270, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Самчука Антона Миколайовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат понесених на професійну правничу допомогу стороною позивача у зв`язку з розглядом цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах ОСОБА_2 до держави Україна в особі: Державної казначейської служби України, Волинської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 20000 (двадцять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту додаткового рішення 02 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, код в ЄДРПОУ 37567646.

Представник відповідача Державної казначейської служби України: Кучер Оксана Олександрівна, адреса: вул. Стрілецька, 4А, м. Луцьк, Волинська область, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Волинська обласна прокуратура, місцезнаходження: вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, код в ЄДРПОУ 02909915.

Представник відповідача Волинської обласної прокуратури: прокурор Тарасюк Тетяна Василівна, адреса: вул. Винниченка, 15, м. Луцьк.

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, місцезнаходження: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, код в ЄДРПОУ 40108604.

Головуючий суддя І. Т. Гармай