Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №161/12753/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12753/26

Провадження № 3/161/3265/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Смокович М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2026 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла справа про адміністративне правопорушення за протоколом серії ЕПР1 № 685067 від 06.06.2026 року щодо громадянина ОСОБА_1 , за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом встановлено, що 05.06.2026 року, о 23 год. 49 хв., в м. Луцьку, по просп. Василя Мойсея, буд. 4, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом, електросамокатом марки «Vevi» № НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер Alcotest 6820», що підтверджується тестом №5352 від 05.06.2026 року, результат огляду становить – 0,63 проміле, чим порушив п.2.9.а. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 , адвокат Тратніков Я.В., у судовому засіданні суду просив провадження відносно його підзахисного закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що працівниками поліції під час зупинки його підзахисного не зазначено причин такої зупинки, не забезпечено права на залучення адвоката. Вказує, що на відеозаписі не видно самої процедури проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що також є підставою сумніватися у тому, чи була дотримана процедура такого огляду.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка, поліцейський УПП у Волинській області, ОСОБА_2 , зазначив, що під час несення служби було зупинено електросамокат під керуванням ОСОБА_1 , у якого було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та було запропоновано останньому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Після того, як результат огляду на стан алкогольного сп`яніння показав позитивний результат, на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка, інспектор УПП у Волинській області, ОСОБА_3 , надав суду аналогічні покази.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до відповідальності, допитавши інспекторів поліції, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 7 та ст. 245 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.

Згідно п. 2.9.а. ПДР України, керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, що тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення підтверджується наступними доказами: відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 685067 від 06.06.2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 06.06.2026 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.06.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; рапортом; диском, на якому міститься відеозапис з підтвердженням факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факту проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

За таких обставин, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Твердження захисника ОСОБА_1 , адвоката Тратнікова Я.В., про відсутність в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом до уваги не приймається, так як спростовуються переглянутим у судовому засіданні відеозаписом, на якому містяться докази як керування ОСОБА_1 транспортним засобом, яким є електросамокат, так і проходження останнім огляду на стан алкогольного сп`яніння та його згода з результатом такого огляду.

Також, суд звертає увагу, що виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури складання адміністративних матеріалів, яким є протоколом про адміністративне правопорушення необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх складання. Дефектні процедури складання акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. На думку суду, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правових наслідків допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу складених працівниками поліції матеріалів відносно правопорушника у цій справі.

Зокрема, не може бути визнано неналежним доказ та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

Таким чином, суд приходить до висновку, що працівниками поліції, які складали адміністративні матеріали відносно порушника, істотних порушень, які б свідчили про неналежність та недопустимість зібраних ними доказів, вчинено не було, а тому твердження захисника про неналежність та недопустимість протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього доказів, судом до уваги не приймається.

Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, його підвищену суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.

Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суддя вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно з довідкою виданою УПП у Волинській області, в базі даних інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформація про отримання посвідчення водія ОСОБА_1 відсутня.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Враховуючи дані обставини, суддя вважає, що до ОСОБА_1 не може бути застосовано такий вид адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами.

Отже, враховуючи всі обставини справи про адміністративне правопорушення, особу правопорушника, суд прийшов до висновку, що на правопорушника слід остаточно накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

За правилом ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст. ст. 40-1, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом та у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягнути з ОСОБА_1 , подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області М.В. Смокович