Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №160/1150/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/1150/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Озерянська С.І.) в адміністративній справі №160/1150/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046350013728 від 23.09.2025 року щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахуванням до страхового стажу роботи період провадження підприємницької діяльності з 27.11.1995 року по 30.06.2000 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи по Списку №2 участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації України з 31.01.2020 року по 14.08.2020 року, з 16.04.2021 року по 01.05.2021 року, з 01.05.2021 року по 01.10.2021 року, з 19.10.2021 року по 10.12.2021 року, 24.02.2022 року по 15.04.2022 року в розрахунку один місяць служби за три;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії відповідно до заяви від 15.09.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 15.09.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії та зарахуванням періодів провадження підприємницької діяльності та участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації України. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046350013728 від 23.09.2025 року відмовлено в перерахунку пенсії та зазначено, що в довідці Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України не зазначено інформації про сплату страхових внесків. Стверджує, що згідно наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років» військова служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці, а відсутність даних про сплату страхових внесків сама по собі не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046350013728 від 23.09.2025 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період провадження підприємницької діяльності з 27.11.1995 року по 30.06.2000 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.09.2025 року щодо перерахунку пенсії з урахуванням зарахованого до страхового стажу періоду провадження підприємницької діяльності з 27.11.1995 року по 30.06.2000 року та з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Розподіл судових витрат у справі не здійснювався.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі пенсійний орган зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зарахував до страхового стажу позивача період провадження підприємницької діяльності з 27.11.1995 по 30.06.2000, оскільки надані документи підтверджують лише факт перебування позивача на податковому обліку та застосування відповідної системи оподаткування, але не підтверджують сплату страхових внесків за спірний період. Скаржник наголошує, що відомості про сплату таких внесків у пенсійного органу відсутні, а тому правові підстави для зарахування зазначеного періоду до страхового стажу відсутні.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 30.05.2023 та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

15.09.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною страхового стажу, набутого до 01.01.2024 року.

Заяву позивача про перерахунок пенсії за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийнято рішення №046350013728 від 23.09.2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю законних підстав.

У рішенні зазначено, що в довідці Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України від 09.05.2023 № 33125/6/04-36-24-15-19 не зазначено інформації про сплату страхових внесків.

Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у перерахунку пенсії, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 046350013728 від 23.09.2025, зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період провадження підприємницької діяльності з 27.11.1995 по 30.06.2000 та повторно розглянути заяву від 15.09.2025 про перерахунок пенсії з урахуванням зазначеного періоду та висновків суду.

Позивачем означене рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV), в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Приписами підпункту 1) пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV визначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом частини другої, третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Згідно із пунктом «б» статті 3 Закону №1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637 в редакції чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що період провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами сплату страхових внесків.

Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06.08.2024 у справі № 580/7175/21, який суд першої інстанції обґрунтовано врахував відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

У межах спірних правовідносин питання полягає у правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 046350013728 від 23.09.2025 про відмову у перерахунку пенсії позивача, а також наявності правових підстав для зарахування до його страхового стажу періоду провадження підприємницької діяльності з 27.11.1995 по 30.06.2000.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з довідкою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 33125/6/04-36-24-15-19 від 09.05.2023 позивач у спірний період здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням фіксованого розміру податку шляхом придбання патенту.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зазначає про безпідставність зарахування до страхового стажу позивача періоду провадження ним підприємницької діяльності з 27.11.1995 по 30.06.2000, оскільки надані документи підтверджують лише факт перебування позивача на податковому обліку та застосування відповідної системи оподаткування, але не підтверджують сплату страхових внесків за спірний період.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами скаржника, оскільки аналіз підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV свідчить, що законодавець прямо передбачив два альтернативні способи здійснення підприємницької діяльності, періоди якої підлягають зарахуванню до страхового стажу, - із застосуванням спрощеної системи оподаткування або із застосуванням фіксованого податку.

Як вже зазначалося вище, законодавством передбачено, що страховий стаж підприємця підтверджується документами про сплату страхових внесків, а за періоди до 01.07.2000 - довідкою органу Пенсійного фонду України про їх сплату.

В контексті доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, покладених в основу апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції звертає увагу на положення пунктів 1.8, 4.2 та 4.7 розділу IV Порядку № 22-1, відповідно до яких право особи на пенсію визначається на підставі всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, а в разі подання не всіх необхідних документів орган, що призначає пенсію, повідомляє заявника про необхідність подання додаткових документів або дооформлення наявних документів.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей, необхідних для визначення права на пенсію.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вживав заходів для перевірки відомостей щодо сплати позивачем страхових внесків за спірний період або повідомляв його про необхідність подання додаткових документів на їх підтвердження.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем під час прийняття рішення про відмову у перерахунку пенсії не забезпечено повного та всебічного дослідження поданих позивачем документів на підтвердження страхового стажу та не вжито необхідних заходів для перевірки відомостей щодо сплати страхових внесків за спірний період. Наведене свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення №046350013728 від 23.09.2025 та наявність підстав для його скасування.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені у справі обставини, наведені норми законодавства та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до його страхового стажу період провадження підприємницької діяльності з 27.11.1995 по 30.06.2000 та повторно розглянути заяву позивача від 15.09.2025 про перерахунок пенсії.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/1150/26 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак