Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №340/2467/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2026 року м. Дніпросправа № 340/2467/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року (суддя Сагун А.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 02.07.2024 по 31.07.2024, з 05.08.2024 по 26.08.2024, з 01.10.2024 по 26.10.2024, з урахуванням фактично виплачених сум;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 02.07.2024 по 31.07.2024, з 05.08.2024 по 26.08.2024, з 01.10.2024 по 26.10.2024, з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті щомісячної додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, пропорційно часу перебування у відпустках для лікування за періоди з 02.07.2024 по 31.07.2024, з 05.08.2024 по 26.08.2024, з 01.10.2024 по 26.10.2024, є протиправною.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 гривень пропорційно дням перебування у відпустці для лікування з 02.07.2024 по 31.07.2024 та зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень пропорційно дням перебування у відпустці для лікування з 02.07.2024 по 31.07.2024, з урахуванням фактично виплачених сум

Скаржник, мотивуючи правову позицію зазначає, що суд не дослідив, чи була відпустка для лікування з 02.07.2024 по 31.07.2024 необхідною частиною реабілітаційного процесу після поранення, отриманого 01.06.2024. Висновок ВЛК №10694/1 від 02.07.2024 чітко вказує на потребу в 30 денній відпустці для лікування, що підтверджує зв`язок із пораненням. Суд не врахував, що позивач не мав можливості повернутися до виконання службових обов`язків через медичні рекомендації, а відмова у виплаті погіршує його матеріальне становище, що суперечить меті Постанови № 168. Відповідач не надав доказів, що відпустка для лікування після легкого поранення не є частиною процесу відновлення, передбаченого законодавством. Суд не врахував пункт 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018, який включає до наказів про виплату 100 000 гривень військовослужбовців, які перебувають на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення, але не заперечує виплати за відпустки після легких поранень, якщо вони пов`язані із захистом Батьківщини. Відмова Військової частини НОМЕР_2 у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за період відпустки для лікування з 02.07.2024 по 31.07.2024 є протиправною, оскільки: поранення позивача пов`язане із захистом Батьківщини (довідка №384 від 14.06.2024). Відпустка для лікування надана на підставі висновку ВЛК №10694/1 від 02.07.2024. Постанова № 168 не виключає виплати за відпустки для лікування після легких поранень, якщо вони пов`язані із захистом Батьківщини. Суд першої інстанції неправильно застосував норми Постанови № 168, порушив принципи рівності та соціальної справедливості, а також не дослідив обставини справи повною мірою.

Відповідно до ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2026 року заяву Військової частини НОМЕР_1 про заміну сторони задоволено. Замінено відповідача - Військову частину НОМЕР_2 - його правонаступником Військовою частиною НОМЕР_1

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач, 01.06.2024 під час захисту Батьківщини у районах ведення бойових дій отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини поранення №384 від 14.06.2024 ( а.с10), у зв`язку із чим останній перебував на стаціонарному лікуванні у період з 01.06.2024 по 29.06.2024.

Згідно довідки ВЛК №10694/1 від 02.07.2024 ( а.с11,зв), виданої військової частиною НОМЕР_3 , травма позивача пов`язана із захистом Батьківщини, за ступенем тяжкості кваліфікується, як ЛЕГКА. Висновок ВЛК: потребує відпустки для лікування у зв`язку із хворобою на 30 календарних днів.

На підставі зазначеної вище довідки ВЛК наказом командира військової частини НОМЕР_2 №186 від 05.07.2024 (а.с.36) позивачу надано відпустку за станом здоров`я тривалістю 30 календарних днів з 02.07.2024 по 31.07.2024.

Також, наказом командира військової частини НОМЕР_2 №247 від 04.09.2024 ( а.с.37) позивачу надано відпустку за станом здоров`я тривалістю 30 календарних днів з 02.09.2024 по 01.10.2024.

Підставою для прийняття вказаного наказу є довідка ВЛК №3558 від 02.09.2024 ( а.с.12,зв), видана військовою частиною НОМЕР_4 .

Згідно зазначеної довідки ВЛК позивач потребує відпустки для лікування після поранення, а травма, отримана останнім під час захисту Батьківщини, кваліфікується, як ТЯЖКА.

Відповідачем нараховано та виплачено позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. за місяць попрорційно часу перебування у відпустці для лікування після поранення, а саме за період з 02.09.2024 по 01.10.2024, що підтверджується довідками про нараховане грошове забезпечення №316 від 25.03.2025 (а.с.9) та №424 від 23.04.2025 ( а.с.39).

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №2340 ( а.с.13) позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 05.08.2024 по 26.08.2024 у зв`язку з отриманим пораненням, що підтверджується довідкою про обставини поранення, а також довідкою ВЛК №3137 ( а.с.12), виданою військовою частиною НОМЕР_4 , згідно якої позивачу рекомендовано реабілітаційне лікування тривалістю 21 календарний день.

За результатами розгляду адвокатського запиту відповідач листом №1569/852 від 25.03.2025 повідомив позивача, що у частині вимог виплаті додаткової винагороди у розмірі 100 000 за місяць пропорційно за період з 05.08.2025 по 26.08.2025 дійсно вбачаються підстави для такого нарахування, у зв`язку із чим позивач вже включений до наказу №91 від 20.03.2025 ( а.с.35) про таку виплату та відповідна сума додаткової винагороди буде виплачена найближчим часом ( а.с.6-8).

Позивач не погоджуясь з відмовою відповідача у проведенні перерахунку та виплати додаткової грошової винагороди звернувся з позовом до суду.

Спір у цій справі виник з приводу наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за час перебування у відпустках для лікування після поранення у періоди з 02.07.2024 по 31.07.2024, з 05.08.2024 по 26.08.2024, з 01.10.2024 по 26.10.2024.

Водночас, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, скаржник наголошує щодо наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за час перебування у відпустках для лікування після поранення лише у період з 02.07.2024 по 31.07.2024.

Отже, з урахуванням вимог статті 308 КАС України, визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції фактично оскаржено позивачем в частині відмовлених позовних вимог щодо наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за час перебування у відпустках для лікування після поранення лише у період з 02.07.2024 по 31.07.2024, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості саме в цій частині.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Частиною другою та третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За змістом абзацу 1 частини четвертої статті 9 цього Закону, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та на час розгляду справи не припинив свою дію.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Згідно із пунктом 1 Постанови №168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

За змістом пункту 3 розділу І Порядку №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України телеграмою від 25.03.2022 №248/1298 доведено до відома Першому заступнику, заступникам Міністра оборони України, Державному секретарю Міністерства оборони України, Головнокомандувачу Збройних Сил України, начальнику Генерального штабу Збройних Сил України, командиру військової частини, голові Державної спеціальної служби транспорту, командувачам видів (родів військ, сил) Збройних Сил України/керівникам структурних-підрозділів апарату Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України та Генерального штабу Збройних Сил України, командирам (начальникам) військових частин, установ, вимогу про те, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям у розмірі 100000,00 грн або 30000,00 грн здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам військових частин (пункт 5). У період дії воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмір 100000,00 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (пункт 8).

23 червня 2022 року з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.

За змістом пункту 7 Окремого доручення у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також, включати військовослужбовців, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної комісії).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.

У довідці обов`язково зазначати: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травма, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).

Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 грн. за час цієї відпустки.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 внесено зміни до «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, та доповнено Порядок № 260 новим розділом. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Так, відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які:

загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов`язаних із захистом Батьківщини), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер);

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення), - за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно із пунктом 11 Розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Пунктом 12 Розділу XXXIV Порядку №260 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

З системного аналізу наведених норм права вбачається, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

З аналізу норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується у розмірі 100000 гривень винагорода.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 установлено спеціальну додаткову винагороду військовослужбовцям у період дії воєнного стану. До осіб, які мають право на додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць, віднесено, зокрема, військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після такого поранення у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії. Аналогічний підхід міститься у нормативних актах, якими деталізовано механізм реалізації виплати: військовослужбовці, які перебувають у відпустці для лікування у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком ВЛК, включаються до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн.

Отже, для виникнення права військовослужбовця на спірну виплату за час перебування у відпустці для лікування необхідною є сукупність обставин: отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; перебування у відпустці, зумовленій необхідністю лікування наслідків такого поранення; віднесення отриманого поранення до тяжкого за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Судом встановлено, що позивач, 01.06.2024 під час захисту Батьківщини у районах ведення бойових дій отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини поранення №384 від 14.06.2024 ( а.с10), у зв`язку із чим останній перебував на стаціонарному лікуванні у період з 01.06.2024 по 29.06.2024.

Згідно довідки ВЛК №10694/1 від 02.07.2024 ( а.с11,зв), виданої військової частиною НОМЕР_3 , травма позивача пов`язана із захистом Батьківщини, за ступенем тяжкості кваліфікується, як ЛЕГКА. Висновок ВЛК: потребує відпустки для лікування у зв`язку із хворобою на 30 календарних днів.

На підставі зазначеної вище довідки ВЛК наказом командира військової частини НОМЕР_2 №186 від 05.07.2024 (а.с.36) позивачу надано відпустку за станом здоров`я тривалістю 30 календарних днів з 02.07.2024 по 31.07.2024.

Також, наказом командира військової частини НОМЕР_2 №247 від 04.09.2024 ( а.с.37) позивачу надано відпустку за станом здоров`я тривалістю 30 календарних днів з 02.09.2024 по 01.10.2024.

Підставою для прийняття вказаного наказу є довідка ВЛК №3558 від 02.09.2024 ( а.с.12,зв), видана військовою частиною НОМЕР_4 .

Згідно зазначеної довідки ВЛК позивач потребує відпустки для лікування після поранення, а травма, отримана останнім під час захисту Батьківщини, кваліфікується, як ТЯЖКА.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №2340 ( а.с.13) позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 05.08.2024 по 26.08.2024 у зв`язку з отриманим пораненням, що підтверджується довідкою про обставини поранення, а також довідкою ВЛК №3137 ( а.с.12), виданою військовою частиною НОМЕР_4 , згідно якої позивачу рекомендовано реабілітаційне лікування тривалістю 21 календарний день.

Таким чином, факт перебування позивача у спірні періоди у відпустках для лікування належним чином документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Так само відповідач не заперечує зв`язок отриманих позивачем травм із захистом Батьківщини. Отже, спір між сторонами фактично зводиться до оцінки третьої умови — підтвердження тяжкого характеру отриманого позивачем поранення.

Відмовляючи у виплаті та заперечуючи проти позову, відповідач виходить з того, що згідно з довідкою ВЛК №10694/1 від 02.07.2024 (а.с.11, зв), поранення кваліфіковано як легке, пов`язане із захистом Батьківщини, позивачу рекомендовано відпустку для лікування на 30 календарних днів, на підставі висновку ВЛК наказом командира Військової частини НОМЕР_2 №186 від 05.07.2024 (а.с.36) позивачу надано відпустку для лікування з 02.07.2024 по 31.07.2024. Відповідач не нарахував та не виплатив позивачу додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень за період відпустки для лікування з 02.07.2024 по 31.07.2024, мотивуючи це тим, що виплата за відпустку для лікування передбачена лише за тяжкі поранення.

Суд вважає, що відповідач помилково оцінює довідку ВЛК №10694/1 від 02.07.2024 виключно з огляду на дату її складення та без урахування змісту цього документа і характеру медичного питання, яке ним вирішено.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 №370 затверджено Класифікатор розподілу травм за ступенем тяжкості. За його змістом кваліфікуючими ознаками тяжкості травми є не лише безпосередній характер первісного ушкодження, але й ускладнення та наслідки, пов`язані з таким ушкодженням. Травми поділяються на тяжкі та легкі, причому до тяжких можуть належати травми саме з огляду на наслідки, до яких вони призвели.

Тобто встановлення ступеня тяжкості травми за своєю природою може залежати від її подальшого перебігу, наслідків, ускладнень та результатів лікування, які об`єктивно можуть бути остаточно оцінені не безпосередньо в день отримання травми чи на початковому етапі лікування, а в подальшому.

Саме тому та обставина, що на певних попередніх етапах лікування окремі ВЛК характеризували травму як легку, сама по собі не спростовує наступного чинного висновку компетентної військово-лікарської комісії, яким з урахуванням наслідків отриманих травм їх тяжкість визначено інакше.

Так, матеріалами підтверджено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 №247 від 04.09.2024 ( а.с.37) позивачу надано відпустку за станом здоров`я тривалістю 30 календарних днів з 02.09.2024 по 01.10.2024.

Підставою для прийняття вказаного наказу є довідка ВЛК №3558 від 02.09.2024 ( а.с.12,зв), видана військовою частиною НОМЕР_4 .

Згідно зазначеної довідки ВЛК позивач потребує відпустки для лікування після поранення, а травма, отримана останнім під час захисту Батьківщини, кваліфікується, як ТЯЖКА.

Суд звертає увагу, що довідка ВЛК №3558 від 02.09.2024 не встановлює факту отримання позивачем 01.06.2024 нового поранення. Її зміст стосується наслідків раніше отриманої вибухової травм, у зв`язку з якими позивач проходив лікування та перебував у спірних відпустках.

Відтак висновок ВЛК №3558 від 02.09.2024 стосується не нової юридичної чи медичної обставини, яка виникла лише в день його складання, а медичної оцінки тих самих травм та їх наслідків.

З огляду на це застосування довідки ВЛК №3558 від 02.09.2024 до спірних правовідносин не означатиме надання їй «зворотної дії».

У даному випадку не йдеться про зворотну дію нормативно-правового акта або про поширення нових правових норм на відносини, які виникли раніше. Довідка ВЛК є індивідуальним медичним документом, який містить професійну оцінку характеру та наслідків конкретних травм позивача. Її врахування під час визначення права на виплату означає оцінку доказу, який підтверджує медичний факт, а не застосування цього документа як нормативного акта у часі.

Постанова №168 не містить застереження про те, що висновок ВЛК про тяжкість поранення повинен обов`язково бути складений до першого дня відповідної відпустки або одночасно з її наданням, і не встановлює втрати військовослужбовцем права на виплату у випадку, якщо тяжкий характер наслідків травми був остаточно встановлений ВЛК після проходження окремих етапів лікування.

Натомість визначальним для застосування відповідної гарантії є встановлення об`єктивного зв`язку між тяжким пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, та періодом відпустки, яка була зумовлена необхідністю лікування такого поранення.

При цьому суд ураховує послідовність медичних подій. Позивач неодноразово проходив лікування наслідків отриманих під час захисту Батьківщини травм, упродовж відносно нетривалого проміжку часу йому двічі надавалися тридцятиденні відпустки для лікування, а після завершення попередньої з них 31.07.2024, позивач відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №2340 (а.с.13) перебував на стаціонарному лікуванні у період з 05.08.2024 по 26.08.2024 у зв`язку з отриманим пораненням, що підтверджується довідкою про обставини поранення, а також довідкою ВЛК №3137 (а.с.12), виданою військовою частиною НОМЕР_4 , згідно якої позивачу рекомендовано реабілітаційне лікування тривалістю 21 календарний день, та 02.09.2024, тобто через сім днів, ВЛК за результатами чергового медичного огляду встановила тяжкий характер наслідків отриманих ним травм.

Зазначена хронологія, на переконання суду, підтверджує безперервний причинно-наслідковий зв`язок між отриманими позивачем під час захисту Батьківщини травмами, необхідністю їх тривалого лікування, наданням двох відпусток, стаціонарного та реабілітаційного лікування та остаточно встановленими ВЛК тяжкими наслідками таких травм.

Крім того, суд звертає увагу, щодо попередього висновку ВЛК, в якому травма визначалася як легка, суд зазначає, що відповідач як військова частина не наділений повноваженнями самостійно переглядати медичну оцінку, надану військово-лікарською комісією, або на власний розсуд визначати, який із чинних медичних висновків підлягає врахуванню виключно залежно від того, чи є він сприятливим для здійснення відповідної виплати.

За відсутності доказів скасування чи визнання неправомірним висновку ВЛК №3558 від 02.09.2024 цей документ є належним доказом установлених ним медичних обставин та підлягає врахуванню відповідачем під час вирішення питання про належне позивачу грошове забезпечення.

Колегія суддів наголошує, що спірна додаткова винагорода має спеціальну правову природу та встановлена державою як підвищена гарантія грошового забезпечення військовослужбовців, які внаслідок виконання обов`язків із захисту Батьківщини отримали поранення та через стан здоров`я вимушено перебувають на лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Тому під час застосування відповідного регулювання вирішальне значення повинні мати фактичні обставини отримання поранення, його зв`язок із захистом Батьківщини, медично встановлений ступінь тяжкості та документально підтверджений час лікування, а не суто формальні обставини, які залежать від своєчасності оформлення документів посадовими особами військової частини.

Оцінивши відповідно до статті 90 КАС України докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд установив, що отримані позивачем травми пов`язані із захистом Батьківщини; необхідність лікування їх наслідків зумовила перебування позивача у двох відпустках, стаціонарним та реабілітаційним лікуванням; чинним висновком ВЛК №3558 від 02.09.2024 отримані позивачем травми з урахуванням їх наслідків кваліфіковано як тяжкі; доказів скасування чи зміни такого висновку відповідачем не надано.

При цьому попередній медичний висновок про легкий ступінь травми не може оцінюватися ізольовано від подальшого перебігу травматичного процесу та остаточно встановлених його наслідків, оскільки Класифікатор №370 прямо відносить до критеріїв визначення тяжкості травми не лише характер ушкодження, а й пов`язані з ним ускладнення та наслідки.

Таким чином, суд доходить висновку, що довідка ВЛК №3558 від 02.09.2024 не створила для позивача нове право з дня її видачі, а документально підтвердила медичну обставину - тяжкість отриманих під час захисту Батьківщини травм та їх наслідків, лікування яких здійснювалося, зокрема, у спірні періоди.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання колегії суддів, відповідач не довів належними та достатніми доказами правомірності ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди.

За таких обставин колегія суддів вважає, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна сукупність юридичних фактів, необхідних для реалізації позивачем права на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Відтак бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 02.07.2024 по 31.07.2024 є протиправною, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції вищенаведеного не врахував, з огляду на що дійшов помилкового висновку щодо необґрунтованості зазначеної частини позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 02.07.2024 по 31.07.2024 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 02.07.2024 по 31.07.2024, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року скасувати в частині відмовлених позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 02.07.2024 по 31.07.2024 та зобов`язання військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 02.07.2024 по 31.07.2024.

Ухвалити в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 02.07.2024 по 31.07.2024.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 02.07.2024 по 31.07.2024, з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров