Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №160/20935/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2026 року м.Дніпросправа № 160/20935/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 160/20935/25 (суддя Калугіна Н.Є., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) від 21 травня 2025 року №Ф-21052501-0436У. Також просив суд вирішити питання щодо стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята контролюючим органом без урахування обставин того, що позивач з 2010 року є пенсіонером згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб. звільнених з військової служби та деяких інших осіб», відтак вона підлягає скасуванню у судовому порядку. Звертав увагу на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі № 160/4865/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Судом визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2020 року №Ф-270497-55.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року в задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи представник позивача просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що частина четверта статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлює пільги для всіх суб`єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Цією нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску. Вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги та не надавав правових висновків щодо адміністративної у справі № 160/4865/23, в якій було прийнято рішення від 18 травня 2023 року про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2020 року №Ф-270497-55. Вказаною вимогою позивачу було нараховано грошові зобов`язання за період: за 2017 рік - 8448,00 грн. по строку сплати 09.02.2018;

за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.04.2018;

за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.07.2018;

за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.10.2018;

за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 21.01.2019;

за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 19.04.2019;

за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн. тю строку сплати 19.07.2019;

за 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 21.10.2019;

за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 20.01.2020;

за 1 квартал 2020 року - 2078,12 грн. по строку сплати 21.04.2020;

за 2 квартал 2020 року - 1039,06 грн. по строку сплати 20.07.2020;

за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн. по строку сплати 19.10.2020;

за 4 квартал 2020 року - 3300,00 грн. по строку сплати 19.01.2021. Тобто, той самий період який є предметом дослідження у даній справі.

Відповідачем, через підсистему «Електронний суд», подано відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції правильно застосував редакцію ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI, що діяла у 2017-2020 роках, яка не звільняла пенсіонерів за вислугою років від сплати ЄСВ. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача подав відповідь на відзив відповідача. Вказав аналогійні обґрунтування зазначені в апеляційній скарзі.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугою років.

ОСОБА_1 є адвокатом, згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2469, видане Дніпропетровською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 19.03.2012.

Згідно довідки від 09.02.2018 №1804031400002 про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, адвокат Редько Сергій Михайлович узятий на облік з 22.03.2012 за № 67381.

Станом на 20.08.2025 згідно даних ІКП ОСОБА_1 відповідачем нараховані грошові зобов`язання з єдиного внеску на загальну суму 27872,02 грн а саме:

- за 2017 рік – 8448,00 грн по строку сплати 09.02.2018;

- за 1 квартал 2018 року – 2457,18 грн по строку сплати 19.04.2018;

- за 2 квартал 2018 року – 2457,18 грн по строку сплати 19.07.2018;

- за 3 квартал 2018 року – 2457,18 грн по строку сплати 19.10.2018;

- за 4 квартал 2018 року – 2457,18 грн по строку сплати 21.01.2019;

- за 1 квартал 2019 року – 2754,18 грн по строку сплати 19.04.2019;

- за 2 квартал 2019 року – 2754,18 грн по строку сплати 19.07.2019;

- за 3 квартал 2019 року – 2754,18 грн по строку сплати 21.10.2019;

- за 4 квартал 2019 року – 2754,18 грн по строку сплати 20.01.2020;

- за 1 квартал 2020 року – 2078,12 грн по строку сплати 21.04.2020;

- за 2 квартал 2020 року - 1039,06 грн по строку сплати 20.07.2020, сума недоїмки на 06.08.2020 з урахуванням сплати у сумі 6426,42 гривні становить 29953,44 гривні;

- за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн. по строку сплати 19.10.2020 сума недоїмки на 26.10.2020 з урахуванням сплати у сумі 4590,30 грн становить 24683,56 гривні;

- за 4 квартал 2020 року - 3300,00 грн. по строку сплати 19.01.2021.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу від 21.05.2025 №Ф-21052501-0436/У на суму 27 872,02 грн.

Позивач, вважаючи вимогу протиправною та незаконною, звернувся до суду з позовом про її скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновків, що позивач у період з 2017 року по 4 квартал 2020 року, був зобов`язаний сплачувати єдині внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується, та вважає, що суд неповно та не належно встановив обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спірних правовідносин.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464-VI).

За змістом п.2 ст.1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

За приписами частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449, (надалі - Інструкція № 449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, зокрема, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органів доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, яка є складовим елементом системи соціального захисту.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).

Частиною 12 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Як вже було зазначено вище, сума боргу (недоїмки), визначена в оскарженій вимозі 21 травня 2025 року №Ф-21052501-0436У, виникла у зв`язку з наявністю даних інформаційної системи органу доходів і зборів «Податковий блок» щодо несплати позивачем єдиного внеску за періоди:

- за 2017 рік – 8448,00 грн по строку сплати 09.02.2018;

- за 1 квартал 2018 року – 2457,18 грн по строку сплати 19.04.2018;

- за 2 квартал 2018 року – 2457,18 грн по строку сплати 19.07.2018;

- за 3 квартал 2018 року – 2457,18 грн по строку сплати 19.10.2018;

- за 4 квартал 2018 року – 2457,18 грн по строку сплати 21.01.2019;

- за 1 квартал 2019 року – 2754,18 грн по строку сплати 19.04.2019;

- за 2 квартал 2019 року – 2754,18 грн по строку сплати 19.07.2019;

- за 3 квартал 2019 року – 2754,18 грн по строку сплати 21.10.2019;

- за 4 квартал 2019 року – 2754,18 грн по строку сплати 20.01.2020;

- за 1 квартал 2020 року – 2078,12 грн по строку сплати 21.04.2020;

- за 2 квартал 2020 року - 1039,06 грн по строку сплати 20.07.2020,

сума недоїмки на 06.08.2020 з урахуванням сплати у сумі 6426,42 гривні становить 29953,44 гривні;

- за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн. по строку сплати 19.10.2020 сума недоїмки на 26.10.2020 з урахуванням сплати у сумі 4590,30 грн. становить 24683,56 гривні;

- за 4 квартал 2020 року - 3300,00 грн. по строку сплати 19.01.2021.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі № 160/4865/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Судом визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2020 року №Ф-270497-55.

Зазначеним рішенням встановлено, що вимога від 09 листопада 2020 року №Ф-270497-55 прийнята за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації (71040000) ОСОБА_1 та автоматично нараховані грошові зобов`язання з єдиного внеску за періоди:

за 2017 рік - 8448,00 грн. по строку сплати 09.02.2018;

за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.04.2018;

за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.07.2018;

за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.10.2018;

за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 21.01.2019;

за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 19.04.2019;

за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн. тю строку сплати 19.07.2019;

за 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 21.10.2019;

за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 20.01.2020;

за 1 квартал 2020 року - 2078,12 грн. по строку сплати 21.04.2020;

за 2 квартал 2020 року - 1039,06 грн. по строку сплати 20.07.2020;

за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн. по строку сплати 19.10.2020;

за 4 квартал 2020 року - 3300,00 грн. по строку сплати 19.01.2021 року.

З наведеного вбачається, що податкові вимоги від 09 листопада 2020 року №Ф-270497-55 та від 21 травня 2025 року №Ф-21052501-0436У формувалися автоматично за даними інтегрованої картки платника та нараховані грошові зобов`язання стосуються однакових періодів.

Відповідно до п.6 розділу VІІ інструкції «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» 20.04.2015 № 449, Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:

сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;

податковий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);

вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;

борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 або іншими положеннями Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу,- у день прийняття податковим органом рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 або іншого положення Закону;

є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

Тобто, після набрання законної сили рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі № 160/4865/23, яким скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2020 року №Ф-270497-55, така вимога вважається відкликаною.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2020 року №Ф-270497-55 є відкликаною, а тому нарахування позивачу заборгованості зі сплати єдиного внеску в оскарженій у даній справі вимозі від 21 травня 2025 року №Ф-21052501-0436У, прийнятій за ті ж періоди, є протиправним.

Відтак, у податкового органу були відсутні підстави для нарахування позивачеві заборгованості зі сплати ЄСВ у спірний період, тому оскаржена ним вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21 травня 2025 року №Ф-21052501-0436У є протиправною та підлягає скасуванню.

Оскільки судом неповно та не належно встановлено обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спірних правовідносин, є підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог позивача та скасування рішення відповідача. Апеляційну скаргу позивача слід задовольнити.

Оскільки апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, понесені судові витрати за подання адміністративного позову у розмірі 968,96 грн., що підтверджується квитанцією від 01.08.2025, та за подання апеляційної скарги 1 454 грн., що підтверджується квитанцією від 24.01.2026, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Щодо витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката у рамках адміністративної справи № 160/20935/25, в розмірі 10 000 грн..

До позовної заяви були долучені:

- договір на надання професійної правничої допомоги № б/н від 04.07.2025;

- Акт №1 від 04.07.2025

- квитанція до прибуткового касового ордеру № 1 від 04.07.2025.

Питання застосування частини сьомої статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді. Так, у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа № 520/12065/19), постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року (справа № 922/445/19) сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг з урахуванням доводів іншої сторони щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Дослідивши письмові докази, надані позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що останнім не доведено дотримання наведених вище критеріїв при визначенні суми компенсації витрат.

За переконанням суду апеляційної інстанції сплачена позивачем сума за надання адвокатом вищевказаних послуг у розмірі 10 000 грн. не є обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, взагалі предмету спору, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведена необхідність (доцільність) понесення витрат на підготовку позову у даній справі. При цьому слід також звернути увагу, що справа розглядалася в спрощеному порядку, без виклику сторін, предмет спору не потребував тривалого часу підготовки тексту позовної заяви.

Крім того, в акті виконаних робіт встановлено вартість в розмірі 3 000 грн..

Колегія суддів, враховуючи незначну складність справи, фактичний обсяг виконаної роботи адвокатом, вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в розмірі 3 000 грн.. Вказаний розмір витрат зумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку витратив адвокат під час супроводу справи, якістю та обсягом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду даної справи.

Керуючись п.2 ч.1 ст.315, п.1,3 ч.1 ст.317, ст.ст.322, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 160/20935/25 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21 травня 2025 року №Ф-21052501-0436У.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 44118658) сплачений судовий збір у загальній сумі 2 422,96 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні дев`яносто шість копійок) та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. (три тисячі гривень нуль копійок).

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак