Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №160/24635/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2026 року м.Дніпросправа № 160/24635/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі № 160/24635/25 (суддя Серьогіна О.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) щодо відмови, викладеної у листі за вих. №10849-7442/С-01/8-0400/25 від 05.03.2025, у перерахунку щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 , шляхом виключення із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати період простою (з 01.09.2022 по 31.08.2023), оголошеним АТ “ПІВДГЗК”, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з дня призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати період з 01.09.2022 по 31.08.2023 у зв`язку із простоєм, оголошеним АТ “ПІВДГЗК” у зв`язку введенням воєнного стану на території України, обчисливши середню заробітну плату (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) за розрахунковий період, який передував простою, оголошеному на підприємстві, а саме: з 01.04.2021 по 31.03.2022, з виплатою заборгованості з врахуванням фактично сплачених сум.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що оскільки простій та призупинення дії трудових договорів на структурних підрозділах Акціонерного товариства «Південного гірничо-збагачувального комбінату» було запроваджено внаслідок впливу невідворотної сили, спричиненої російською військовою агресією, то період простою та призупинення дії трудових договорів вказаного підприємства може бути визнаний поважною причиною при розрахунку середньої заробітної плати та повинен бути виключений з розрахункового періоду для визначення розміру страхових виплат.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови, викладеної у листі за вих. №10849-7442/С-01/8-0400/25 від 05.03.2025, у перерахунку щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 , шляхом виключення із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати період простою (з 01.09.2022 по 31.08.2023), оголошеним АТ “ПІВДГЗК”, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з дня призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати період з 01.09.2022 по 31.08.2023 у зв`язку із простоєм, оголошеним АТ “ПІВДГЗК” у зв`язку введенням воєнного стану на території України, обчисливши середню заробітну плату (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) за розрахунковий період, який передував простою, оголошеному на підприємстві, з 01.05.2021 по 31.03.2022 та червень 2022 року (12 місяців), з виплатою заборгованості з врахуванням фактично сплачених сум.

В іншій частині позовних вимог судом відмовлено.

Із рішенням суду не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідач просить рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначено, що пунктом 3 Порядку № 1266 визначено, що місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду. Вказує, що поважні причини - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема, шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період. Звертає увагу, що перелік поважних причин є вичерпним, така причина як “простой” відсутня в наведеному переліку, відповідно, відсутні підстави для виключення часу простою з розрахункового періоду, за який позивачу обчислено середню заробітну плату для визначення страхових виплат.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує страхові виплати на підставі заяви на призначення страхових виплат від 06.08.2024 року №23476.

Працюючи на підприємстві AT “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, позивач отримав професійне захворювання, за професією машиніст екскаватора, про що був складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. Дата складання акту професійного захворювання форми П-4 17.05.2024 року. Згідно виписки з акта огляду МСЕК серія 12 ААА № 130072 від 18.07.2024 року, ОСОБА_1 встановлено 65 % втрати професійної працездатності з 24.06.2024 року по безстроково.

Згідно акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 17.05.2024 та виписки з акту огляду МСЕК від 18.07.2024 року серія 12ААА №130072, якою встановлено 65% втрати професійної працездатності позивачу призначено одноразову допомогу потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 36400 грн. та щомісячну страхову виплату втраченої заробітної плати потерпілого в розмірі 10875,18 грн.

Так, розрахунок страхових виплат здійснено наступним чином.

Середньоденна заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом ділення сумарної заробітної плати на кількість календарних днів (за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, у даному випадку тимчасова непрацездатність – 20 днів). Результат становить: 189624,65/345 = 549,64 х 30,44 – 16731,04 грн. Де 549,64 грн. – це середньоденна заробітна плата за один календарний день, 30,44 – це середньомісячна кількість календарних днів.

Отже, середньомісячна заробітна плата становить 16731,04 грн. Щомісячна страхова виплата нарахована з 24.06.2024 року в розмірі 10875,18 грн. (16731,04 х 65%).

До розрахунку середньої заробітної плати за 12 календарних місяців взято наступну заробітну плату:

вересень 2022 року (фактично відпрацьованих 30 день) 17844,51 грн;

жовтень 2022 року (фактично відпрацьованих 31 день) 10321,30 грн;

листопад 2022 року (фактично відпрацьованих 30 днів) 20864,17 грн;

грудень 2022 року (фактично відпрацьованих 23 день, 8 – тимчасова непрацездатність) 14341,89 грн;

січень 2023 року (фактично відпрацьованих 31 день) 28743,02 грн;

лютий 2023 року (фактично відпрацьованих 28 днів) 31152,01 грн;

березень 2023 року (фактично відпрацьованих 19 днів, 12 – тимчасова непрацездатність) 5538,40 грн;

квітень 2023 року (фактично відпрацьованих 30 днів) 9230,67 грн,

травень 2023 року (фактично відпрацьованих 31 день) 9230,67 грн,

червень 2023 року (фактично відпрацьованих 30 днів) 16333,57 грн,

липень 2023 року (фактично відпрацьованих 31 день) 16793,77 грн;

серпень 2023 року (фактично відпрацьованих 31 день) 9230,67 грн.

Усього: фактично відпрацьованих 345 днів, 189624,65 грн.

В свою чергу, згідно записів трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 від 02.12.1985 року, позивач працював машиністом екскаватора АТ «ПІВДГЗК» та 04.09.2023 року його звільнено за ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію.

Наказом № 242п від 30.08.2022 року Акціонерного товариства «Південного гірничо-збагачувального комбінату» у зв`язку зі збройною агресією російської федерації на території України та веденням бойових дій на території України, керуючись ст.113 КЗпП України та відповідно до рішення Правління Товариства від 30.08.2022 року №30/08/2022 року оголошено простій не з вини працівників у наступних структурних підрозділах Товариства: РУ, УДТК, РЗФ-1, РЗФ-2, УЗТ, ЦМП, ТСЦ, РБЦ, ЦЛ КВП та М, АТЦ, УТК, ЦШС, РВЛ, УРТУ, СПЕЛ, Управління Товариства, УІТ та ТКС, ЦПВ та СГ, УБ, УТ та ГХ, ФОК. Строк: з 01.09.2022 року по 30.09.2022 року.

Також простій у період з 01.10.2022 по 31.08.2023 оголошувався наказами Акціонерного товариства «Південного гірничо-збагачувального комбінату» від 30.09.2022 року №264п, від 31.10.2022 року №289п, від 30.11.2022 року №311п, від 26.12.2022 року №343п, від 30.01.2023 року №19п, від 27.02.2023 року №40п, від 31.03.2023 року №68п, від 24.04.2023 року №102п, від 31.05.2023 року №135п, від 26.06.2023 року №164п, від 24.07.2023 року №194п,

Тобто, з 01.09.2022 по 31.08.2023 на підприємстві, де працював позивач було оголошено простій у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

03.10.2024 представник позивача звернулася до Головного управлення Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом щодо здійснення перерахунку щомісячної страхової виплати, з дня призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати період простою з 01.09.2022 по 31.08.2023, оголошеним на ПрАТ «Північний Гірничо-збагачувальний комбінат», у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні.

Однак, листом Головного управлення Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.11.2024 №0400-010318-8/219537 наведено розрахунок середньомісячної заробітної плати та щомісячної страхової виплати та відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок щомісячної страхової виплати, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати період простою з 01.09.2022 року по 31.08.2023 року, оголошеним на ПрАТ «Північний Гірничо-збагачувальний комбінат», у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку щомісячної страхової виплати шляхом виключення із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати період простою (з 01.09.2022 по 31.08.2023), оголошеним АТ “ПІВДГЗК”, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскарженій відповідачем частині, з огляду на таке.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

Відповідно до частини 1статті 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування загальнообов`язкове державне соціальне страхування - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Страхові випадки:

- за соціальним страхуванням від нещасних випадків - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;

- за соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім`ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг;

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 35 Закону № 1105-XIV страхуванню від нещасного випадку підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту); 2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах; 3) особи, які утримуються у виправних закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини 7 статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Частиною 1 статті 42 Закону № 1105-XIV встановлено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

За приписами частини 9 статті 42 Закону № 1105-XIV середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв`язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) визначає простій як призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (стаття 34 КЗпП України). Тобто, законодавець вкладає в цю категорію дві складові: 1) причина, яка може бути різноманітною (вичерпний перелік законодавством не встановлений); 2) наслідок у вигляді зупинення роботи.

Статтею 113 КЗпП України, яка регулює порядок оплати під час простою, передбачено два види простою: - з вини працівника (причиною в такому випадку можуть бути порушення трудової дисципліни, техніки безпеки, навмисне пошкодження виробничого обладнання тощо); - не з вини працівника (причинами можуть бути стихійне лихо, техногенна катастрофа, карантин, військові дії тощо).

Якщо простій виник не з вини працівника, то час простою працівникам оплачується відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який діє на день розгляду справи.

Закон України від 15.03.2022 року № 2136-IX Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану (далі Закон № 2136-IX).

Відповідно до приписів статті 13 Закону № 2136-ІХ Призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Наказ (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавець подає для погодження до військової адміністрації, яка здійснює свої повноваження на відповідній території (військові адміністрації населених пунктів та районні військові адміністрації, а за їх відсутності - обласні).

У разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов`язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису.

Приписи у разі оскарження наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами, зазначеними в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути внесені роботодавцеві за погодженням з військовою адміністрацією.

Припис центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу може бути оскаржений роботодавцем протягом 10 календарних днів у судовому порядку.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок № 1266).

Відповідно до п. 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.

Пунктом 14 Порядку №1266 встановлено, що у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов`язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, за формулою:

З = З(н) х С : М,

де З - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях;

З(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата;

С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + К3 + ...);

К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який визначається за формулою:

К = З(в) : З(с),

де З(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;

З(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;

М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді.

У разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв`язку з:

поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців;

причиною, не віднесеною цим Порядком до поважної, - такий місяць не виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 12 або на кількість місяців у конкретному розрахунковому періоді.

Пунктом 16 Порядку №1266 встановлено, що якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.

За приписами пункту 31 Порядку № 1266 середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як зазначено вище, пунктом 3 Порядку № 1266 передбачено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, зокрема, призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Таким чином, суми виплат, які отримувала застрахована особа, з яких були фактично нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення страхових виплат.

При цьому, при наявності поважних причин (призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України) коли особа не працювала, зазначений період має бути виключений із розрахункового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у спірний період з 01.09.2022 по 31.08.2023 фактично не працював на підприємстві у зв`язку із введенням в Акціонерному товаристві «Південного гірничо-збагачувального комбінату» простою, який оплачувався відповідно до ч.1 ст.113 КЗпП України з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), та призупинення з 01.09.2022 дії трудових договорів, що підтверджується наявними в матеріалах справи наказами зазначеного підприємства.

Водночас, відповідачем, до розрахунку середньої заробітної плати за 12 календарних місяців було взято наступну заробітну плату позивача: вересень 2022 року - серпень 2023 року.

Отже, періоди з 01.09.2022 по 31.08.2023 не були виключені відповідачем при розрахунку щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 .

Оскільки простій на підприємстві Акціонерне товариство «Південного гірничо-збагачувального комбінату» та призупинення дії трудових договорів було запроваджено внаслідок впливу невідворотної сили, спричиненої збройною агресією російською федерацією проти України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що період простою вказаного підприємства та призупинення дії трудового договору з 01.09.2022 по 31.08.2023 має бути визнаний поважною причиною при розрахунку середньої заробітної плати та повинен бути виключений з розрахункового періоду.

Враховуючи викладене, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови, у перерахунку щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 , шляхом виключення із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати період простою (з 01.09.2022 року по 31.08.2023 року), оголошеним АТ “ПІВДГЗК” у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні є протиправними.

За обставин цієї справи судом встановлено наявність у позивача права на виключення із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати період простою. Відповідно, належним способом захисту прав буде зобов`язати відповідача здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з дня призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати період з 01.09.2022 по 31.08.2023 у зв`язку із простоєм, оголошеним АТ “ПІВДГЗК” у зв`язку введенням воєнного стану на території України, обчисливши середню заробітну плату (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) за розрахунковий період, який передував простою, оголошеному на підприємстві, з 01.05.2021 по 31.03.2022 та червень 2022 року (12 місяців), з виплатою заборгованості з врахуванням фактично сплачених сум.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду позивачем не оскаржується, тому колегія суддів не перевіряє обґрунтованість рішення в цій частині.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

З урахуванням результату апеляційного перегляду підстави для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, відсутні.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі № 160/24635/25 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак