Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №160/12230/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12230/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче Підприємство ЕЛЕКТРОГРАД” на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 ( суддя Калугіна Н.Є.) в адміністративній справі №160/12230/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче Підприємство ЕЛЕКТРОГРАД” до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №13044841/45821452 від 04.07.2025р., яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 23.05.2025р., що складена та подана на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство ЕЛЕКТРОГРАД»;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №2 від 23.05.2025р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, що складена та подана на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство ЕЛЕКТРОГРАД», датою її фактичного подання на реєстрацію - 18.06.2025р.

Ухвалою від 12 травня 2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд позовну заяву - залишив без руху. Надав позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:

заяви про поновлення строку звернення до суду з наведенням інших причин його пропуску та доказами їх поважності;

доказів сплати судового збору за подачу даного адміністративного позову у розмірі 2662,40 грн.

22.05.2026 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого додано докази сплати судового збору за подачу даного адміністративного позову у розмірі 2662,40 грн.

Щодо дотримання строків адміністративного оскарження, Товариство наголошує, що своєчасно звернулося зі скаргою до Центрального ДПС у межах строку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165.

Щодо технічного збою системи зазначено, що у квитанції податкового органу виник технічний недолік, на який позивач не міг вплинути.

Товариство обґрунтовано вважало, що квитанція про неприйняття скарги через нібито порушення строків була сформована автоматизованою системою помилково, оскільки скарга насправді надійшла та була зареєстрована своєчасно.

На думку заявника, контролюючий орган надав суперечливі та взаємовиключні правові позиції, а саме, спочатку в квитанції йшлося про пропуск строку, а у подальшому у відповіді на адвокатський запит — про те, що скарга «не надходила з дотриманням вимог Порядку».

Також позивач зазначив, що правопорушення є триваючим, і неприпустимо перекладати на платника податків негативні наслідки бездіяльності контролюючого органу, який не розглянув своєчасно подану скаргу.

За результатами оскаржуваної ухвали, Дніпропетровський окружний адміністративний суд в ухвалі від 28.05.2026 року визнав причини пропуску строку звернення до суду неповажними з огляду на такі основні підстави:

1.Відсутність доказів технічного збою: доводи Товариства про начебто технічний збій системи та помилкове формування контролюючим органом квитанції про неприйняття скарги не були підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

2.Повна обізнаність платника податків: суд встановив, що позивач був належним чином та своєчасно обізнаний як з оскаржуваним рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної, так і з квитанцією № 2 від 20.07.2025 року про неприйняття адміністративної скарги. Відлік тримісячного строку на звернення до суду розпочався саме з дати отримання цієї квитанції, проте підприємство пропустило його, звернувшись з позовом лише 08.05.2026 року.

3.Недоведеність об`єктивних перешкод: позивач не навів і не підтвердив обставин об`єктивного та непереборного характеру, які б незалежно від його волі істотно ускладнили або унеможливили своєчасне подання позову протягом встановленого законом строку.

4.Безпідставність посилань на триваючий характер правопорушення: суд відхилив аргументи про те, що правопорушення є триваючим, зазначивши, що рішення регіональної комісії про відмову в реєстрації податкової накладної є актом індивідуальної дії, який вичерпує свою юридичну силу безпосередньо в момент його прийняття та доведення до відома платника податків.

Вважаючи викладені підстави відмови помилковими Товариство звернулося з апеляційною скаргою.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішень податкового органу про включення до переліку ризикових підприємств, про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зокрема, така позиція Верховного Суду викладена у постановах від 20.11.2020 року у справі № 1.380.2019.006517, від 16.12.2020 року у справі № 520/3902/2020.

У випадку застосування процедури адміністративного оскарження строк подання позовної заяви складає 3 місяці з дня вручення платнику рішення за результатами розгляду скарги на відмову у реєстрації податкових накладних (постанова Верховного Суду від 11.10.2019 року у справі №640/20468/18).

Перевіряючи обґрунтованість висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо дотримання строків.

Товариство виконало свій обов`язок та подало скаргу у межах 10-денного строку, визначеного Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 1165. Факт своєчасного надходження та реєстрації скарги є первинним.

Якщо скарга надійшла вчасно, автоматизована система не мала законних підстав для формування квитанції про «неприйняття через порушення строку».

Суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що за умов своєчасної подачі скарги, ДПС була зобов`язана розглянути її по суті.

Нерозгляд скарги є протиправною бездіяльністю контролюючого органу, негативні наслідки якої не можуть перекладатися на платника податків.

Щодо принципу «належного урядування».

Наявність двох взаємовиключних відповідей органу влади (спершу автоматичне повідомлення про нібито «пропуск строку», а згодом у відповіді на адвокатський запит — про «невідповідність вимогам Порядку») свідчить про дефекти адміністрування та відсутність правової визначеності.

Відповідно до закріпленої практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Рисовський проти України», «Лелас проти Хорватії»), державні органи не повинні отримувати вигоду від власних помилок чи технічних дефектів своїх систем.

Якщо ДПС не може чітко і однозначно визначити підставу для відхилення скарги, Товариство мало обґрунтовані та правомірні сподівання, що скарга розглядається, і не могло точно знати про наявність реальних перешкод для захисту своїх прав аж до моменту отримання роз`яснень.

Технічний збій як обставина поза контролем платника.

Формування помилкового статусу в квитанції №2 — це внутрішній збій алгоритмів ДПС, на який позивач жодним чином не міг вплинути чи проконтролювати його.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що факт отримання квитанції автоматично свідчить про «обізнаність із правопорушенням».

Навпаки, Товариство, діючи добросовісно, розуміло, що строк не порушено, а тому обґрунтовано вважало текст квитанції технічною помилкою автоматизованої системи.

Захист прав платника податків не може залежати від коректності коду чи алгоритмів програмного забезпечення, адміністрування якого здійснює держава.

Щодо триваючого характеру наслідків бездіяльності.

Навіть якщо враховувати, що рішення про відмову є актом індивідуальної дії, невирішення досудової скарги та триваюче штучне блокування реєстрації ПН створює стан безперервного порушення прав підприємства.

Нерозгляд вчасно поданої скарги унеможливив завершення процедури адміністративного оскарження. Оскільки ДПС не винесла остаточного рішення за скаргою по суті, Товариство тривалий час перебувало в стані правової невизначеності.

Обмеження доступу до правосуддя за таких умов є проявом надмірного формалізму, що суперечить ст. 55 Конституції України.

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з вищезазначеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче Підприємство ЕЛЕКТРОГРАД” задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 в адміністративній справі №160/12230/26 скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю.В. Дурасова

суддя С.М. Іванов