Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №280/7842/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7842/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2025 (суддя суду першої інстанції Лазаренко М.С.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/7842/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

09.09.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком у зв`язку з неврахуванням до страхового стажу періодів роботи з 12.01.1987 року по 07.08.1987 року, з 16.08.1988 року по 26.10.1990 року, з 29.10.1990 року по 07.10.1990 року по 31.12.1991 року, з 01.01.1992 року по 02.03.1992 року, з 03.05.1992 по 26.10.1993 року, з 02.11.1993 року по 08.01.1999 року, з 27.01.1999 року по 24.08.2004 року, а також довідок про заробітну плату за вказані періоди;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, зарахувавши ло страхового стажу періоди роботи з 12.01.1987 року по 07.08.1987 року, з 16.08.1988 року по 26.10.1990 року, з 29.10.1990 року по 07.10.1990 року по 31.12.1991 року, з 01.01.1992 року по 02.03.1992 року, з 03.05.1992 по 26.10.1993 року, з 02.11.1993 року по 08.01.1999 року, з 27.01.1999 року по 24.08.2004 року, а також довідок про заробітну плату за вказані періоди, починаючи з 28 травня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулася до органів Пенсійного фонду України та надала заяву про призначення пенсії та відповідні підтверджуючі документи. Заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком через недостатній страховий стаж. Зазначає, що їй безпідставно не було зараховано вищезазначені періоди роботи. З відмовою призначити пенсію позивач не погоджується, оскільки відповідно до відомостей, які надані відповідачу, позивач набула необхідний стаж та досягла необхідного віку, що є підставою для призначення пенсії за віком.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 11.11.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.06.2025 № 083950025719 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 12.01.1987 по 07.08.1987, з 16.08.1988 по 26.10.1990, з 29.10.1990 по 02.03.1992, з 03.05.1992 по 26.10.1993, з 02.11.1993 по 08.01.1999, з 27.01.1999 по 24.08.2004. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 28.05.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та зарахованих цим судовим рішенням періодів його роботи. У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заяву позивача про призначення пенсії від 28.05.2025 розглянуто за принципом екстериторіальності та прийнято рішення від 04.06.2025 № 083950025719 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач наголошує, що рішення про відмову в призначенні пенсії є правомірним та обґрунтованим, прийнятим із дотриманням вимог норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач 28.05.2025 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення від 04.06.2025 № 083950025719 про відмову в призначенні пенсії. В обґрунтування відмови у призначені пенсії зазначено наступне:

«Необхідний пенсійний вік згідно Закону № 1058 становить - 60 років.

Вік заявника - 60 років 1 місяць.

Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону №1058: з 1 січня 2025 року

після досягнення віку 60 років становить не менше 32 років; після досягнення 63 років з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року становить не менше 25 років; починаючи з 1 січня 2030 року становить не менше 15 років.

20.05.2025 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» (далі Постанова 562). Згідно пункту 3,4 порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу затвердженого Кабінетом Міністрів України від 16 травня 2025 № 562, у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року, за межами України в республіках колишнього союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

Страховий стаж складає 20 років 2 місяці 19 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 19.01.1987 НОМЕР_1 :

- з 12.01.1987 по 07.08.1987, з 16.08.1988 по 26.10.1990, з 29.10.1990 по 07.10.1990 по 31.12.1991, оскільки стаж набутий на території Узбекистану та у зв`язку з відсутністю документів, що видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів;

- з 01.01.1992 по 02.03.1992, з 03.05.1992 по 26.10.1993, з 02.11.1993 по 08.01.1999, 27.01.1999 по 24.08.2004, оскільки стаж набутий на території Узбекистану, та оскільки з 19.06.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

У разі відсутності документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат, особа може звернутися за допомогою до територіального органу ПФУ щодо надання відповідного запиту до компетентних органів в порядку, визначеному Пост КМУ від 16.05.2025 №562.

За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю страхового стажу 32 роки».

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом в цій справі.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що рішення про відмову в зарахуванні до стажу позивача всіх періодів її трудової діяльності та про відмову у зв`язку з цим в призначенні пенсії є протиправним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 (далі - Закон №1788) гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно положень статті 2 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Так, зі змісту спірного рішення видно, що відповідачем для обчислення пенсії не враховано в загальний страховий стаж роботи позивача періоди: з 12.01.1987 по 07.08.1987, з 16.08.1988 по 26.10.1990, з 29.10.1990 по 07.10.1990 по 31.12.1991 у зв`язку відсутністю документів, що видані органами, які здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, та підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання обчислення страхового стажу» від 16.05.2025 за №562, яка набрала чинності 20.05.2025.

Пунктом 1 Постанови №562 затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (надалі по тексту також Порядок №562) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.

Порядок №562 визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.

За змістом пункту 3 Порядку №562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

Приписами пункту 4 Порядку №562 унормовано, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

За змістом абзаців 5-6 Порядку №562 МЗС протягом п`яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних", і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов`язаних з питаннями загальнообов`язкового державного соціального страхування, визначених законом.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР можуть бути зараховані до страхового стажу лише за умови (1) відсутності налагодженого обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та відповідної держави або (2) за умови ненадання відповіді на запит МЗС України протягом 45 днів з дати його надсилання.

Водночас, до моменту встановлення такого обміну чи отримання підтвердних документів пенсія обчислюється з урахуванням цих періодів, за умови, що особа у своїй заяві зазначає про відсутність пенсійних виплат у відповідній державі та неможливість їх документального підтвердження.

Суд зауважує, що у спірному випадку заява позивача від 28.05.2025 про призначення пенсії містить інформацію, завірену підписом останньої про те, що вона не отримує пенсійні виплати в інших державах, однак не містить відомостей про причини неможливості отримання документів, що підтверджують неотримання заявником пенсійних виплат в іншій державі.

Обов`язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р., покладається саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які мають право на призначення пенсії.

За таких обставин, враховуючи, що періоди роботи позивача з 12.01.1987 по 07.08.1987, з 16.08.1988 по 26.10.1990, з 29.10.1990 по 31.12.1991 на території Узбекистану підтверджено записами трудової книжки від 19.01.1987 НОМЕР_1 , має право на врахування до його страхового стажу вказаних періодів роботи.

Також, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи на території Узбекистану з 01.01.1992 по 02.03.1992, з 03.05.1992 по 26.10.1993, з 02.11.1993 по 08.01.1999, 27.01.1999 по 24.08.2004, оскільки з 19.06.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Встановлені обставини справи свідчать, що вищезазначені періоди роботи підтверджено записами трудової книжки позивача від 19.01.1987 НОМЕР_1 .

Як правильно зазначив суд першої інстанції, вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, які завірені підписами посадових осіб та печатками підприємств. Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудових книжках позивача, відповідачем суду не надано. При цьому, відповідачем не заперечується їх достовірність.

Відтак, пірні періоди трудової діяльності підтверджено достатніми письмовими доказами, достовірність яких не заперечується відповідачем, однак підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів стало припинення Україною участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Пунктом 5-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності з 1 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із статтями 1, 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1993 року, (далі Угода від 13.03.1992 року), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Статтею 6 Угоди від 13.03.1992 року встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах-учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Разом із тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

За таких обставин, вищезазначена Угода була чинна як для України, так і для Узбекістану в спірний період роботи позивача.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення та перерахунок пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди, а відтак і з денонсацією міжнародних угод.

Із наведених вище підстав необґрунтованою також є підстава для відмови у зарахуванні позивачу до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 по 02.03.1992, з 03.05.1992 по 26.10.1993, з 02.11.1993 по 08.01.1999, 27.01.1999 по 24.08.2004, а надані підтверджуючі документи не викликають сумнівів щодо їх належності позивачу, відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для їх зарахування.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправним та скасувати рішення відповідача від 04.06.2025 № 083950025719, зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 12.01.1987 по 07.08.1987, з 16.08.1988 по 26.10.1990, з 29.10.1990 по 02.03.1992, з 03.05.1992 по 26.10.1993, з 02.11.1993 по 08.01.1999, з 27.01.1999 по 24.08.2004, а також повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 28.05.2025 та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду, в межах доводів скарги, відсутні.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2025 в адміністративній справі № 280/7842/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш

суддя А.В. Шлай