Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №340/8607/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 340/8607/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 (суддя суду першої інстанції Науменко В.В.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому, в адміністративній справі №340/8607/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

24.12.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фондом України в Запорізькій області від 1.12.2025 №110130020367 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити з 23.11.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року за №1 р/2020, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 03.03.2008 по 23.04.2008, з 24.04.2008 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 15.08.2022, з 16.08.2022 по 14.10.2025 як пільговий стаж по списку №1 згідно даних довідки Інгульської шахти ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” №135 від 17.10.2025, а період догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 31.05.2002 по 31.12.2004 - на загальних підставах

Адміністративний позов обгрнутований тим, що 23.11.2025 звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заяву розглянуто відповідачем та рішенням від 01.12.2025 № 110130020367 відмовлено у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах у зв`язку із недосягненням необхідного віку передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-VI та відсутністю необхідного пільгового стажу. З рішенням про відмову в призначенні пенсії позивач не згодна, так як має пільговий стаж роботи понад 10 років, на посадах що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, з огляду на те що обов`язок проведення атестації робочого місця покладено на керівника підприємства, а контроль за правильністю проведення атестації робочих місць віднесено до компетенції держпраці, а не Пенсійного фонду України. Відповідно до вищевикладеного, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскаржуване рішення, та просить задовольнити позовні вимоги.

Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 04.02.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії від 01.12.2025 №110130020367. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.11.2025, зарахувати до стажу роботи, що дають право на пільгову пенсію, періоди з 03.03.2008 року по 23.04.2008 року, з 24.04.2008 року 15.08.2022 року та з 16.08.2022 року по 14.10.2025 року згідно даних трудової книжки та довідки Інгульської шахти ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” №135 від 17.10.2025 та прийняти відповідне рішення з урахуванням правових висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані ГУ ПФУ в Запорізькій області, проте обов`язок виплати пенсії, залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у ГУ ПФУ в Кіровоградській області. Судом I інстанції не взято до уваги, що у відповідності зі ст. 47 Закону № 1058 пенсія виплачується за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.04.2019 р. У справі № 204/362/17, єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. Проте, судом І інстанції проігноровано клопотання про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до розгляду справи у якості співвідповідача. Також, відповідач зазначає, що Судом І інстанції не враховано, що основним Законом, що регулює питання пенсійного забезпечення громадян, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - Закон № 1058-VI), а не Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон №1788-ХІІ). Питання призначення дострокових пенсій за віком на пільгових умовах на даний час врегульовано саме частиною 2 статті 114 Закону № 1058-ІV. Тому, призначити пенсію на пільгових умовах можливо з урахуванням всіх необхідних складових відповідно саме до вимог Закону № 1058-ІV.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10), 23.11.2025 року звернулась до сервісного центру головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1.

Заяву позивачки було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за результатами розгляду прийнято рішення про відмову у призначення пенсії від 01.12.2025 № 1100130020367, за змістом якого зазначено:

Вік заявниці 46 років 1 місяць 8 днів.

Відповідно до наданих документів страховий стаж складає 21 рік 6 місяців 23 дні, в тому числі пільговий стаж за списком №1 - 0 років 0 місяців 0 днів.

В результаті розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:

- період догляду за дитиною до трьох років ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 14.02.2007 року та НОМЕР_3 від 14.02.2007 року, оскільки у вищезазначених свідоцтвах про народження дітей відсутня печатка установи, відповідальної за видачу даних документів. Вказана інформація потребує уточнення.

Також не взято до уваги пільгову довідку №135 від 17.10.2025 року, оскільки позиція Постанови КМУ №36 від 16.01.2003 року не відповідає посаді згідно вищезазначеної пільгової довідки. Посади згідно Постанови КМУ №461 від 24.06.2016 року не відповідає посадам згідно вищезазначеної пільгової довідки. Також відсутня довіреність на право підпису вищезазначеної пільгової довідки “В.о. керівника групи організації праці та заробітної плати”.

За результатами розгляду заяви прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку відсутністю необхідного пільгового стажу та не досягненням пільгового пенсійного віку.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу в зарахуванні до стажу спірного періоду роботи за Списком №1 та поклав на відповідача обов`язок повторно розглянути заяви з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ), Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV).

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

З жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:

“На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.”.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом “а” статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місяця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом “а” статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 ( 36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України”).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 по справі № 360/3611/20.

Зміни до правового регулювання щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2 до Закону України № 1788 внесено Законом № 213-VІІІ від 02.03.2015 року.

Так, пунктом “а” частини 1 статті 13 Закону № 1788 (у редакції, чинній до прийняття Закону № 213-VІІІ) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 ( 36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тому суд вважає за можливе застосувати до даної справи висновок Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 по справі № 360/3611/20.

Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 10 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18 листопада 2005 року для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року.

Відповідно до пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.01.1992.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

За правовою позицією, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі №520/15025/16-а, будь-які причини, з яких атестація не була проведена, не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та відмову заявникові в наданні пенсії. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочою місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Професія перекидальник гірничого відділу дільниці шахти, відповідно до Постанови КМУ №36 від 16.01.2003 передбачена в розділі І Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні п 1.1а.

Професії робітників за дільницями (їх назви) повинні відповідати штатному розкладу, списку повинна відповідати тільки назва професії, галузь та умови праці, а не назва дільниць.

Відповідно трудової книжки серії НОМЕР_4 від 04.09.1994, позивачка працювала на Інгульській шахті ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”:

Запис 7 (а.с. 15 зв.) з 03.03.2008 року по 23.04.2008 року - учень перекидальника гірничого відділу дільниці шахти;

Запис 8 (а.с. 15 зв.) з 24.04.2008 року 15.08.2022 року Перекидальник гірничого відділу дільниці шахти;

Запис 13 (а.с. 16 зв.) з 16.08.2022 року – перекидальник геолого-географічної групи дільниці шахти.

Атестація робочих місць перекидальник гірничого відділу дільниці шахти та перекидальник геолого-географічної групи дільниці шахти затверджені наказами (а.с. 19-20 зв.).

Відповідно до статей 12, 18, 38 Закону України “Про професійну (професійно-технічну) освіту” професійна (професійно-технічна) освіта здійснюється у закладах професійної (професійно-технічної) освіти за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, мережевою, екстернатною формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами. До закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать, зокрема: центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат. Час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до запису № 7 трудової книжки та пільгової довідки №135 від 17.10.2025, в період з 03.03.2008 по 23.04.2008 позивачка перебувала на посаді учня перекидальника гірничого відділу дільниці шахти. Отримувала заробітну плату. Навчання проходила безпосередньо на робочому місці з повним робочим днем, в особливо шкідливих, особливо важких умовах праці (а.с. 17-18).

Крім того, суд зазначає, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Натомість, в даному випадку відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів, які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.

Відтак, відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу роботи по списку №1 періоди роботи відповідно до записів трудової книжки та довідки №135 від 17.10.2025 року за період з 03.03.2008 року по 23.04.2008 року, з 24.04.2008 року 15.08.2022 року та з 16.08.2022 року по 14.10.2025 року.

Відповідно до статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

За змістом ст.181 Кодексу законів про працю України, що узгоджується з положеннями ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.

Отже, до загального стажу, що дає право на пенсію за віком, зараховується час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Пунктом 11 Порядку №637 визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Закон не передбачає надання саме паперового оригіналу свідоцтва про народження дитини, свідоцтво може бути зчитано в застосунку “Дія”. Воно має таку ж юридичну силу, як і паперовий аналог, а тому твердження відповідача щодо неналежно оформлених свідоцтв про народження дітей є необґрунтованим та безпідставним.

Таким чином, надаючи свідоцтва про народження дітей на підтвердження періоду догляду за дитиною до трьох років ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 14.02.2007 року та НОМЕР_3 від 14.02.2007 року, позивачка надала всі необхідні документи, передбачені Пунктом 11 Порядку №637, для зарахування періоду догляду за дітьми з 07.03.1985 по 03.08.1987, до її загального страхового стажу.

Водночас відповідач зазначив, що вказана інформація потребує уточнення.

Суд зазначає, що отримання інших відомостей та інформації такий Порядок покладає на орган Пенсійного фонду. Адже доступ до інформація із системи персоніфікованого обліку наявний у Пенсійного фонду України, а відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримуються в порядку взаємного обміну інформацією саме органом Пенсійного фонду з таким реєстром. Однак відповідач, не вжив жодних заходів для підтвердження або спростування інформації що викликала сумнів, а одразу відмовив у зарахуванні періоду догляду за дітьми до 3-х річного віку.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що право позивачки, порушене незаконним рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, враховуючи наявність у позивачки загального страхового стажу, в тому числі пільгового, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, врахувати до стажу роботи, що дають право на пільгову пенсію, періоди з 03.03.2008 року по 23.04.2008 року, з 24.04.2008 року 15.08.2022 року та з 16.08.2022 року по 14.10.2025 року за правилами частин 1 статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та прийняти відповідне рішення з урахуванням правових висновків суду.

Стосовно посилань відповідача порушення судом першої інстанції вимог норм процесуального права, у вигляді незалучення в якості співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, колегія суддів зазначає таке.

Так, дійсно у відзиві на адміністративний позов Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було заявлене клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, оскільки у відповідного органу ПФУ виникне обов`язок по виплаті пенсії позивачу.

Як видно з матеріалів справи вказане клопотання судом не вирішено.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення.

Водночас, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. (ч. 2 ст. 317 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є належним відповідачем в цій справі, саме воно ухвалювало спірне рішення про відмову в призначенні пенсії, відповідно саме воно має здійснити повторний розгляд заяви позивача.

Водночас, не вирішення судом першої інстанції клопотання про залучення співвідповідача в цій справі не призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог, відтак підстави для зміни чи скасування рішення суду з підстав порушення норм процесуального права – відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду, в межах доводів скарги, відсутні.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 в адміністративній справі № 340/8607/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш

суддя А.В. Шлай