Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №520/9625/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 р. Справа № 520/9625/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського апеляційного суду на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/9625/26

за позовом ОСОБА_1

до Харківського апеляційного суду

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського апеляційного суду, в якому просив:

1) визнати протиправними дії Харківського апеляційного суду щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.08.2008, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2026 року у розмірі 3328,00 грн.;

2) зобов`язати Харківський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.08.2008, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2026 року у розмірі 3328,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Харківського апеляційного суду з приводу обчислення у складеній на ім"я ОСОБА_1 довідці від 09.04.2026р. №04-31/32-2026 про суддівську винагороду судді Харківського апеляційного суду станом на 01.01.2026р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2.102,00 грн.

Зобов`язано Харківський апеляційний суд скласти і видати ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місяця проживання - АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) довідку про суддівську винагороду судді Харківського апеляційного суду станом на 01.01.2026р. за формою Додатку №2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України (затверджений постановою правління ПФУ від 25.08.2008р. №3-1 у редакції постанови правління ПФУ від 09.02.2023р. №7-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008р. за №200/14891), обчислену із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 3.328,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківського апеляційного суду (місцезнаходження - 61001, м. Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36; ідентифікаційний код - 42261368) на користь ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місяця проживання - АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) витрати по оплаті судового збору у сумі 1.331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривні 20 коп).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 та прийняти рішення, яким у задоволенні позов відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, є збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, що може бути реалізовано шляхом дотримання вищенаведеного алгоритму дій уповноважених органів або шляхом звернення судді у відставці з відповідною заявою та доданими до неї документами. Харківський апеляційний суд зазначає, що протягом 2026 року суддівська винагорода діючих суддів розраховувалась виключно із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. При розрахунку суддівської винагороди діючим суддям не застосовувалась така розрахункова величина як прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 гривні. Звертає увага те, що збільшення суддівської винагороди працюючих суддів протягом 2026 році не відбулося. За таких обставин суддя у відставці ОСОБА_1 не набув права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 грн.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 у спірних правовідносинах має правовий статус судді Харківського апеляційного суду у відставці, у якості отримувача щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 20.07.2020 знаходиться на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області.

19 березня 2026 року позивач звернувся до Харківського апеляційного суду з заявою про надання довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру посадового окладу судді, розрахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року у розмірі 3328,00 грн.

9 квітня 2026 року Харківським апеляційним судом надана довідка № 04-31/32/2026 від 09.04.2026 з якої вбачається, що суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці, складає: 244375,50 грн., у тому числі посадовий оклад: 131375,00 грн, доплата за вислугу років 76% 998454,00 грн., доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 13137,50 грн.

Позивач стверджує, що Харківським апеляційним судом надано довідку для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» в сумі 2102,00 грн., встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4659-ІХ, що не відповідає положенню статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого базовий розмір посадового окладу судді визначається, виходячи з «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року», та який станом на 01 січня 2026 року становити 3328,00 грн.

Позивач вважає, що його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці, ураховуючи положення статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинна становити: 386880,00 грн., у тому числі посадовий оклад: 208000,00 грн., доплата за вислугу років 76% : 158080,00 грн., доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 20800 грн.

У зв`язку з чим, не погоджуючись із зазначеною у довідці № 04- 31/32/2026 від 09.04.2026 сумою суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці та вважає, що відповідачем порушено право на належне довічне грошове утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчисленої з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн., є протиправними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та Законом України від 02.06.2016 р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (в подальшому – Закон № 1402-VIII), що відповідає частині першій статті 126 Основного Закону України, згідно з якою незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Згідно з ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” від 03.12.2025 № 4695-IX, передбачено, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 у розмірі 3328,00 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 р. № 966-XIV (в подальшому - Закон № 966-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону № 966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3328 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Між тим, Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону № 1402-VIII.

Суд апеляційної інстанції, зазначає, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може бути змінена без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2026 року (3328,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), на підставі абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», є протиправною.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладена в постанові від 17.02.2026 року в справі № 200/2309/25, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховується судом.

В постанові від 17.02.2026 р. в справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 р. в справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн. відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувати такий: у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 04.04.2025 р. в справі №240/9028/24 суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки спірні правовідносини в справі №240/9028/24 стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Натомість, в справі, яка розглядається, предмет спору стосується довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді апеляційного суду у відставці, зокрема, з підстав його обчислення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає дії відповідача щодо видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчисленої з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн., є протиправними.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій Харківського апеляційного суду з приводу обчислення у складеній на ім`я ОСОБА_1 довідці від 09.04.2026р. №04-31/32-2026 про суддівську винагороду судді Харківського апеляційного суду станом на 01.01.2026 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2.102,00 грн. та зобов`язання Харківський апеляційний суд скласти і видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду судді Харківського апеляційного суду станом на 01.01.2026 за формою Додатку №2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України (затверджений постановою правління ПФУ від 25.08.2008р. №3-1 у редакції постанови правління ПФУ від 09.02.2023р. №7-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008р. за №200/14891), обчислену із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 3.328,00 грн.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського апеляційного суду - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі №520/9625/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич