Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №520/21093/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 р. Справа № 520/21093/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, по справі № 520/21093/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі – ГУ ДПС у Харківській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області від 18.06.2024 №1002125-2405-2036-UA63120270000028556; від 18.06.2024 №1002172-2405-2036-UA63120270000028556; від 25.12.2024 №2649835-2405-2036-UA63120270000028556; від 25.12.2024 №2649836-2405-2036- UA63120270000028556.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 прийнято позов до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2026 викладені в заяві від 06.08.2025 та у заяві від 29.08.2025 доводи визнано недостатніми підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду. Заяву про поновлення строку звернення до суду від 06.08.2025 залишено без задоволення. Позов залишено без руху. Надано час для усунення недоліків в оформленні позову 5 днів від дати отримання цієї ухвали.

08.09.2026 на виконання вимог ухвали суду позивачем подано до суду заяву про поновлення процесуального строку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 викладені в заяві представника позивача від 08.09.2025 доводи визнано недостатніми підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду. Заяву про поновлення строку звернення до суду від 08.09.2025 залишено без задоволення. Вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі №520/21093/25 визнано невиконаними. Позов залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Головне управління ДПС у Харківській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає, що судом першої інстанції правомірно визначено, що на час подання даного позову пропущено шестимісячний строк звернення позивача до адміністративного суду, визначений статтею 122 КАС України. Просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 залишити в силі.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції, зокрема про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що у межах спірних правовідносин строк звернення до суду із вимогою про скасування оскаржених податкових повідомлень - рішень розпочав перебіг - 17.01.2025 і сплинув (збіг) - 17.07.2025, а доказів існування поважних причин звернення заявника до суду поза межами процесуального строку у 6 місяців від означеної календарної дати зміст текстів процесуальних документів заявника не містить.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Згідно ч.ч.1,2 ст.118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Вимоги до позовної заяви та документи, що додаються до неї, викладено в статтях 160 та 161 КАС України й згідно із ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Тобто, процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 27.01.2022 по справі № 160/11673/20, від 25.01.2024 по справі № 560/7714/23, від 16.11.2023 по справі №420/8162/23.

Колегія суддів зазначає, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 06.08.2025 з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області від 18.06.2024 №1002125-2405-2036-UA63120270000028556; від 18.06.2024 №1002172-2405-2036-UA63120270000028556; від 25.12.2024 №2649835-2405-2036-UA63120270000028556; від 25.12.2024 №2649836-2405-2036- UA63120270000028556, до якого долучено заяву про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивачем зазначалось, що 30.06.2026 представником позивача отримано від ГУ ДПС у Харківській області відповідь на адвокатський запит, в якій зазначено, що податкове зобов`язання ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, від`ємне від земельної ділянки на загальну суму 47821,23 грн. складається з податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області від 18.06.2024 №1002125-2405-2036-UA63120270000028556; від 18.06.2024 №1002172-2405-2036-UA63120270000028556; від 25.12.2024 №2649835-2405-2036-UA63120270000028556; від 25.12.2024 №2649836-2405-2036- UA63120270000028556.

Надаючи оцінку таким доводам, колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 42 ПК України врегульовано питання листування платників податків та контролюючих органів.

Так, відповідно до п. 42.1 ст. 42 ПК України, податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Згідно з п. 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено ДПС України у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 640/9016/20, від 24.09.2025 у справі № 520/7480/25.

У постанові від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. У цій же постанові Судова палата зробила висновок, що обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків кореспонденції у спосіб, визначений статтями 42, 58 ПК України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.

Матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення направлялись (дата подання відправлення 30.12.2024) на податкову адресу позивача та повернуті за закінченням терміну зберігання, відповідно до проставленої відмітки 16.01.2025.

Колегія суддів зазначає, що Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають та відносини між ними регулюють Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270).

Відповідно до п. 73 Правил № 270, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку.

Згідно з п. 86 Правил № 270, у разі коли адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв`язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.

Відповідно до п.п. 101, 102 Правил № 270, у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

Невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - такими, що не виплачені.

Невручені поштові відправлення, невиплачені поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку до закінчення строку, встановленого оператором поштового зв`язку, але не менше одного місяця (абз. 4 пункту 104 Правил № 270).

Протягом зазначеного строку відправник/адресат (одержувач) може звернутися до оператора поштового зв`язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом.

Отже, апеляційний суд зазначає, що поштове відправлення в разі не вручення повинно зберігатися не менше одного місяця.

Як вже вище зазначалось, оскаржувані податкові повідомлення-рішення направлялись (дата подання відправлення 30.12.2024) на податкову адресу позивача та повернуті за закінченням терміну зберігання, відповідно до проставленої відмітки 16.01.2025.

Тобто, строк зберігання поштового відправлення становив до 16.01.2025 включно.

Колегія суддів зазначає, що рекомендоване поштове відправлення протягом одного місяця зберігається об`єктом поштового зв`язку місця призначення, забезпечуючи тим самим адресату можливість отримати таке поштове відправлення на підставі вищевказаного повідомлення. Після спливу встановленого строку зберігання поштове відправлення повертається відправнику.

Разом з тим, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що з відміток, які наявні у закордонному паспорті позивача № НОМЕР_1 від 29 листопада 2017 року, вбачається, що 05.12.2024 року позивач виїхав з України; 29.12.2024 року повернувся до України; 10.01.2025 року виїхав з України; 27.01.2025 року повернувся в Україну, вказане підтверджується матеріалами справи (зворотній а.с. 103).

Таким чином, позивач в період з 10.01.2025 року по 26.01.2025 року перебував поза межами України, разом з тим, поштове повідомлення повинно було зберігатися на поштовому відділенні не менше одного місяця (до 29.01.2025 включно), що забезпечувало позивачу можливість отримати відповідне поштове відправлення після повернення в Україну.

За таких обставин, повернення поштового відправлення 16.01.2025 року, тобто до закінчення місячного строку його зберігання, позбавило позивача можливості отримати поштове відправлення та належним чином ознайомитися з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що повернення поштового відправлення відправнику до спливу передбаченого Правилами № 270 строку позбавило позивача можливості протягом нормативно визначеного Правилами строку отримати поштове відправлення, яке йому було адресоване.

У зв`язку з наведеним колегія суддів дійшла висновку, що позивач не був належним чином повідомлений про прийняття відповідачем оскаржуваних по справі податкових повідомлень-рішень, за результатами їх направлення на адресу позивача.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 05.03.2026 по справі № 120/12990/25.

Відтак, про обсяг порушених прав позивач дізнався саме після отримання 30.06.2026 відповіді від ГУ ДПС у Харківській області, що і слугувало підставою для звернення 06.08.2025 до суду з позовом про скасування оскаржуваних по справі рішень контролюючого органу.

Таким чином, висновок щодо пропуску позивачем строку звернення до суду без поважних причин не можна визнати обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції дійшов його без повного та всебічного з`ясування обставин у справі в їх сукупності та перевірки їх доказами, що призвело до передчасних висновків та прийняття помилкового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду, у зв`язку з чим ухвала суду на підставі ст. 320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 520/21093/25 - скасувати.

Справу №520/21093/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій