Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №520/5206/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 р. Справа № 520/5206/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/5206/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо включення до складу місячного розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , застосованого для визначення розміру матеріальної допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, сум індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 , матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, визначивши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації грошового забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога для оздоровлення за 2020-2022 роки, сум індексації.

Зобов`язано Головного управління Національної поліції в Харківській області перерахувати та доплатити з урахуванням сум індексації ОСОБА_1 матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020-2022 роки, з врахуванням виплачених сум.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що частина перша статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII визначає перелік грошових доходів, що підлягають індексації, зокрема оплату праці (грошове забезпечення), які мають систематичний, а не разовий характер. Законодавець, використовуючи формулювання «може надаватися», свідомо не встановив імперативного обов`язку для керівника органу поліції щодо щорічної виплати такої допомоги кожному поліцейському. Зазначена норма прямо пов`язує можливість її виплати з наявністю бюджетних асигнувань, що відповідає принципам цільового та ефективного використання бюджетних коштів. Таким чином, сама по собі наявність у поліцейського статусу службової особи та факту проходження служби не породжує автоматичного права на отримання матеріальної допомоги у максимальному розмірі або в будь-якому конкретно визначеному розмірі. Разом з тим, частиною третьою статті 2 Закону № 1282-XII прямо встановлено, що соціальні виплати, які мають цільовий та разовий характер, зокрема матеріальна допомога, одноразові виплати та інші аналогічні виплати, індексації не підлягають. Таким чином, матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є складовою щомісячного грошового забезпечення поліцейського, має разовий та необов`язковий характер, надаються за наявності відповідного фінансування та в межах бюджетних асигнувань. На думку апелянта, позиція суду про те, що не включення індексації до складу грошового забезпечення при обчисленні допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки призвело до виплати позивачу зазначених сум у меншому розмірі, є такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач з 25.06.2018 проходив службу у Головному управлінні Національної поліції України в Харківській області. З 21.12.2022 звільнений зі служби в поліції за власним бажанням. Дані обставини підтверджено доказами, які містяться у матеріалах справи.

Позивач наводить аргументи про те, що нарахування та виплата матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки нарахована із розмір грошового забезпечення, яке не містило сум індексації, хоч така нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісячно протягом оспорюваного періоду.

Натомість сторона відповідача покликається на ч. 3 ст. 2 Закону № 1282-ХІІ про те, що такі допомоги не підтягаються індексації.

Оскільки відповідачем не включено до складу місячного розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , застосованого для визначення розміру матеріальної допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, сум індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат військовослужбовців.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 94 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліції України" (в подальшому – Закон України № 580-VIII), поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що прямо зазначено в пункті 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 (в подальшому – Постанова № 988).

В підпункті 3 пункту 4 Постанови № 988 вказано, що поліцейським один раз на рік надається матеріальна допомогу для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення. Вказане право надається керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення.

На виконання вимог статті 94 Закону України № 580-VIII та Постанови № 988 Міністерство внутрішніх справ України 06.04.2016 видало наказ № 260, яким затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (в подальшому – Порядок № 260).

Пунктом 13 Розділу II Порядку № 260 передбачено, що поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.

Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії.

Судовим розглядом встановлено, проведено індексацію грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2020 до 21.12.2022, що підтверджено довідками про доходи від 03.02.2026 № 156, №157, №158.

Відповідно до інформації про складові грошового забезпечення, які враховані для розрахунку матеріальної допомоги для оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлено, нарахування матеріальної допомоги для оздоровлення за 2020 рік у сумі 4290,00 грн (посадовий оклад, оклад за спеціальне звання, надбавка за стаж служби), за 2021 рік у сумі 6314,01 грн. ( посадовий оклад, оклад за спеціальне звання, надбавка за стаж служби, надбавка за специфічні умови проходження служби) за 2022 рік у сумі 14250,96 (посадовий оклад, оклад за спеціальне звання, надбавка за стаж служби, надбавка за специфічні умови проходження служби, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, премія); нарахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік у сумі 6381,00 грн. (в межах виділених асигнувань), за 2021 рік у сумі 1015,23 грн. (в межах виділених асигнувань), за 2022 рік у сумі 13460,41 грн. (посадовий оклад, оклад за спеціальне звання, надбавка за стаж служби, надбавка за специфічні умови проходження служби, премія).

Отже, дійсно вбачається невключення індексації до грошового забезпечення з якого обчислено вищевказані допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України № 580-VIII, грошове забезпеченні поліцейських індексується відповідно до закону.

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (в подальшому – Закон України № 2017-III) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доході населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельне спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (в подальшому – Закон України № 1282-XII).

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Статтею 6 Закону України № 1282-XII встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Згідно із ст. 4 Закону України № 1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженою постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (в подальшому – Порядок № 1078), передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошовою утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства пре загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін з місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Необхідно зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошовою забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплат розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Субсидіарне застосування зазначених правових норм вказаних Законів дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Суд керується тим, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат військовослужбовців.

Таким чином, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи із служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 420/19450/21, від 11.04.2024 у справі № 240/34639/22.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що індексація грошового забезпечення входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована сума матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, тому дії відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обчисленні розміру матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 за 2020-2022 роки є неправомірними.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога для оздоровлення за 2020-2022 роки, сум індексації та зобов`язання Головне управління Національної поліції в Харківській області перерахувати та доплатити з урахуванням сум індексації ОСОБА_1 матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020-2022 роки, з врахуванням виплачених сум.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 по справі №520/5206/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич