Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №480/907/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 30 вересня 2026 р.

Справа: №480/907/25

Суддя: Спаскін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 р. Справа № 480/907/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2026, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 28.05.26 по справі № 480/907/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просив:

1) визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії від 16.01.2025 року №183450020977 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області,

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 період несення військової служби з 11.04.1980 року по 04.06.1982 року та робота в податкових органах з 01.01.2014 по 01.05.2016 року до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців,

3) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, провести нарахування і виплату пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” № 3723-ХП від 16.12.93р. з урахуванням довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 10.01.2025 року №5/Д/18-28-10-02-06, довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі від 10.01.2025 року №6/Д/18-28-10-02-06, починаючи з 10.01.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 р. частково задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.01.2025 №183450020977 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пунктів 10, 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 з 10.01.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пунктів 10, 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, зарахувавши періоди роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби з 01.01.2014 до 01.05.2016, а також період проходження ним служби у лавах Радянської Армії з 11.04.1980 до 04.06.1982 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, та з урахуванням довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 10.01.2025 №5/Д/18-28-10-02-06 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі від 10.01.2025 №6/Д/18-28-10-02-06, з урахуванням проведених виплат.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1211,20грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про державну службу", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що у спірний період позивач обіймав посади в органах державної податкової служби, за якими йому було присвоєно спеціальне звання. Відповідно, на думку апелянта, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723-XII, у зв`язку з чим у позивача відсутній необхідний стаж державної служби для переведення на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

У подальшому позивач, після досягнення 62-річного віку, 10.01.2025 подав заяву до територіального органу ПФУ про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с.44).

При цьому, як вбачається з розписки до заяви (а.с.46), позивач до заяви додав паспорт, військовий квиток, довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 10.01.2025 №5/Д/18-28-10-02-06, довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі від 10.01.2025 №6/Д/18-28-10-02-06, довідку про стаж роботи у податкових органах від 09.01.2025 (а.с.9-14, 38-42).

Заява позивача про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого від 16.01.2025 №183450020977 позивачу відмовлено у на пенсію за віком згідно Закону №889 з огляду на наступне.

Так, у рішенні вказано, що розділом XI Закону № 889 передбачено, що право на призначення пенсії відповідно до раніше діючого законодавства “Про державну службу” мають особи, які на день набрання чинності цим Законом займали посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та особи, які на 01.05.2016р. мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 573 Митного Кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюють спеціальні звання. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до частини другої цієї статті, надбавка за ранг державного службовця не виплачується. Згідно ст. З Закону № 889, його дія не поширюється до осіб рядового складу і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюється спеціальне звання, якщо інше не передбачене Законом.

Згідно записів у трудовій книжці стаж державної служби ОСОБА_1 за період роботи з 04.05.1998 до 31.12.2013 в Державній податковій службі України у Сумській області становить 15 років 7 місяців 28 днів. Період роботи з 01.01.2014 по 01.05.2016 не зараховано до стажу державної служби, оскільки періоди роботи посадових осіб в органах ДПС на посадах, в період перебування на яких, були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Оскільки ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 не займав посад, віднесених до категорії державної служби, не мав 20 років стажу державної служби, то для переведення на пенсію за віком за нормами Закону України “Про держслужбу” підстави відсутні (а.с.8, 37).

Позивач не погоджуючись з цим рішенням, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючі частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 16.01.2025 про відмову у призначенні позивачу такої пенсії є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тому це рішення не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправними, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати таке рішення, та зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити позивачу з 10.01.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пунктів 10, 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, зарахувавши періоди роботи позивача в органах державної податкової служби з 01.01.2014 до 01.05.2015, а також період проходження служби у лавах Радянської Армії з 11.04.1980 до 04.06.1982 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (в подальшому - Закон №1058-ІV).

Згідно з ст. 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до ст. 45 Закону №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України "Про державну службу".

01.05.2016 р. набув чинності Закон України від 10.12.2015 р. № 889-VIII "Про державну службу", підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

До набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII - 01.05.2016 р., право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 р., відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 р. певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 р. на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII - 01.05.2016 р. зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII вік і страховий стаж державної служби.

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі № 676/4235/17, від 19.03.2019 р. у справі № 466/5138/17, від 25.06.2024 р. у справі 620/11015/23, від 30.07.2024 р. у справі 500/2602/23.

Як вбачається з трудової книжки позивача (а.с.15-19), а також підтверджується довідкою про стаж роботи позивача, виданої ГУ ДПС у Сумській області від 09.01.2025 (а.с.11, 41), позивач у наступні періоди займав такі посади:

- 22.07.2013 до 19.02.2015 – начальник адміністративно-господарського управління ДПІ у м.Сумах (Сумської області) Головного управління Міндоходів у Сумській області,

- 01.01.2014 – присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи II рангу»,

- 20.02.2015 до 14.06.2015 – начальник управління інфраструктури ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області,

- 15.06.2015 до 03.02.2016 – начальник відділу інфраструктури Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області,

- 04.02.2016 до 29.06.2016 – начальник відділу матеріально-технічного забезпечення та розвитку інфраструктури Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області,

- 29.06.2016 – звільнено з посади.

Архівною довідкою ГУ ДПС у Сумські й області від 09.01.2025 №10/18-28-11-01-08 підтверджено перейменування/реорганізацію органів ДПС, у яких працював позивач (а.с.13, 39).

Відтак, судовим розглядом встановлено, що позивач у період з 01.01.2014 до 01.05.2016 працював на різних посадах в органах державної податкової служби України, при цьому йому було присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи II рангу».

Втім, відповдіач-2, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за заявою від 10.01.2025, вказує як підставу відсутність стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, зокрема, на думку відповідача-2, періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Однак, з такими доводами суд апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон №509-XII) (чинного до 19.11.2012 р.), правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, Законом України "Про державну службу".

Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби (ч. 7 ст. 15 Закону №509-XII).

Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону №509-XII, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Частиною 4 статті 15 Закону №509-XII визначено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Тобто цією нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Згідно з ст. 6 Закону №509-XII, видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

З системного аналізу вказаних норм встановлено, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно з абз. 2 п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (чинного до набрання законної сили Законом №889-VIII), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апаратів органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів

Згідно з п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідно до п.п. 343.1-343.2 ст. 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 р. №839, що був чинним до 16.10.2020 р. (в подальшому - Порядок №839).

Згідно з п. 9 Порядку №839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

До строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково (п. 4 Порядку №839).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 р. №306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 р. в справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 р. в справі №539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 Податкового кодексу України та Порядку №283.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, доводи скаржника про те, що посадові особи контролюючих органів, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби, - є необґрунтованими.

Отже, оскільки позивач у період роботи з 01.01.2014 до 01.05.2016 працював в органах державної податкової служби, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), йому присвоєно спеціальне звання, тому такий період роботи в органах державної податкової служби має бути зарахований відповдачем-2 позивачу до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.

Щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача період несення ним військової служби з 11.04.1980 до 04.06.1982 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю.

Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (абзац другий пункту 1 статті 8 Закону № 2011-ХІІ).

Відповідно до записів №№3,4 трудової книжки позивача ОСОБА_1 у період з 11.04.1980 до 04.06.1982 проходив службу у лавах Радянської Армії (а.с.15).

Також вказані відомості підтверджено записами в дублікаті військового квитка позивача серії НОМЕР_1 (а.с.14).

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадяни України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України.

Таким чином, період перебування позивача на військовій службі в Радянській Армії з 11.04.1980 до 04.06.1982 підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.

Таким чином, загальний стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, та які дають право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, з врахуванням задоволених судом позовних вимог про зарахування цього стажу як стажу держслужби, становить більше 20 років станом на 01.05.2016, що у свою чергу є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 16.01.2025 про відмову у призначенні позивачу такої пенсії є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тому це рішення не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправними, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати таке рішення, та зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити позивачу з 10.01.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пунктів 10, 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, зарахувавши періоди роботи позивача в органах державної податкової служби з 01.01.2014 до 01.05.2015, а також період проходження служби у лавах Радянської Армії з 11.04.1980 до 04.06.1982 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.

Стосовно вимоги про зобов`язання пенсійний орган призначити та нарахувати пенсію з урахуванням довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 10.01.2025 №5/Д/18-28-10-02-06, довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі від 10.01.2025 №6/Д/18-28-10-02-06, колегія суддів вказує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб” затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).

Пунктом 4 Порядку №622 встановлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 4-2 Порядку №622 (застосовується з 01.01.2024) для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;

розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;

розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач разом із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" подав довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 10.01.2025 №5/Д/18-28-10-02-06 (а.с.9, 40), довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі від 10.01.2025 №6/Д/18-28-10-02-06 (а.с.10, 38).

Колегія суддів зауважує, що форма вказаних довідок відповідає формам довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям відповідно до додатків 4 та 6 Порядку №622 та містять відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років (50 відсотків) (за стаж державної служби 20 років). На всі види оплати праці, включені в довідки, нарахована єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відображені в довідках від 10.01.2025 №5/Д/18-28-10-02-06 та від 10.01.2025 №6/Д/18-28-10-02-06 всі види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивачки відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII “Про державну службу”.

Щодо дискреційних повноважень пенсійного органу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 р. в справі № 227/3208/16-а.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним спосіб захисту порушеного права позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та нарахувати позивачу з 10.01.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пунктів 10, 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, зарахувавши періоди роботи позивача в органах державної податкової служби з 01.01.2014 до 01.05.2016, а також період проходження служби у лавах Радянської Армії з 11.04.1980 до 04.06.1982 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, та з урахуванням довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 10.01.2025 №5/Д/18-28-10-02-06 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі від 10.01.2025 №6/Д/18-28-10-02-06 з урахуванням проведених виплат.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; п. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., п. 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 по справі № 480/907/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua