Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №520/3428/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. Справа № 520/3428/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 24.04.26 по справі № 520/3428/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 (п.і. АДРЕСА_2 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 17 березня 2016 по 29 січня 2026 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 (п.і. АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 17 березня 2016 року по 29 січня 2026 року відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок здійснення відповідачем нарахування належної ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі № 520/15535/25 лише 29.01.2026, тобто з порушенням терміну виплати, ВЧ НОМЕР_1 зобов`язана виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у відповідності до приписів Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі – Закон № 2050-ІІІ) та Порядку проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) за період з 17 березня 2016 року (з моменту виникнення обов`язку відповідача здійснювати нарахування та виплати грошового забезпечення, з якого було утримано ПДФО) по 29 січня 2026 року (час фактичного розрахунку).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у справі №520/3428/26 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за період з 20.05.2025 по 29.01.2026, що нарахована та виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 520/15535/25.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за період з 20.05.2025 по 29.01.2026, що нарахована та виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 520/15535/25.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції змінити мотивувальну та резолютивну частину судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року по справі № 520/3428/26 в частині визначення дати, з якої слід нарахування та виплати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 20.05.2025 на 17.03.2016 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на неправильне визначення судом першої інстанції дати (20.05.2025), з якої позивач набув право на отримання грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та індексації грошового забезпечення під час проходження служби у розмірі 41146,69 грн, яка була виплачена позивачу на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 по справі № 520/29431/24 за час проходження служби (з 17.03.2016 по 14.05.2020), а відтак саме з 17 березня 2016 року (дня набуття права на отримання грошового забезпечення у належному розмірі) по 29.01.2026 (дата виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб) суд мав зобов`язати відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

В іншій частині зміст апеляційної скарги є аналогічним змісту позовної заяви.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування усіх фактичних обставин справи, не дослідження та не надання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у справі № 520/3428/26 скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність у діях відповідача ознак протиправності, оскільки у розумінні приписів статті 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі фактичного порушення строків виплати доходів, тобто обов`язковою умовою є наявність факту несвоєчасної виплати доходу, разом з тим, ВЧ НОМЕР_1 не допускала такої затримки у виплаті нарахованих судом сум.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу в ВЧ НОМЕР_1 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) № 187-ос від 14.05.2020 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.15).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 по справі №520/29431/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період із 17 березня 2016 рік по 28 лютого 2018 рік - січень 2008 року, з врахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 рік, з врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим званням) за період з 29.01.2020 по 14.05.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, розрахованої із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 рік при визначенні розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням місячного грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум (а. с. 23-31).

На виконання зазначеного рішення суду відповідачем сплачено заборгованість у загальному розмірі - 183917,14 грн двома платежами, а саме 20.05.2025 у розмірі 60206,36 грн та 23.05.2025 у розмірі 123710,78 грн, що установлено судом у межах справи №520/15535/25.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №520/14543/25, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 17 березня 2016 по 20 травня 2025 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями).

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі №520/14543/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 520/14543/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Зупинено дію рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 520/14543/25 .

При виплаті позивачу грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі № 520/29431/24 відповідачем було утримано з розрахованої суми ПДФО у загальному розмірі 41146,69 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №520/15535/25, зокрема, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 41 146,69 грн (сорок одна тисяча сто сорок шість гривень 69 копійок) (18 %), що утриманий з грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, виплачених на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 по справі № 520/29431/24 (а. с. 19-22).

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 520/15535/25 відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум у розмірі 41096,69 грн, які виплатив 29.01.2026, що підтверджується платіжною інструкцією № 687 від 28.01.2026 (а. с.10).

За доводами представника позивача частина недоотриманого грошового забезпечення була виплачена позивачу лише 29.01.2026.

Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо компенсації втрати частини доходу.

Відповідач листом від 05.02.2026 № 09/1896-26-Вих. повідомив про відсутність підстав для нарахування компенсації втрати частини доходу (а. с. 7-8).

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за період з 20.05.2025 по 29.01.2026, яка нарахована та виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 520/15535/25, суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача такого обов`язку, оскільки утриманий при виплаті 20.05.2023 належного позивачу грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб ПДФО у сумі 41096,69 грн компенсований ОСОБА_1 лише 29.01.2026, що є підставою для виплати спірної компенсації на виконання вимог Закону № 2050-ІІІ та Постанови № 159.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах, суд вважав за необхідне зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за період з 20.05.2025 по 29.01.2026, що нарахована та виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 520/15535/25.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за період з 17.03.2016 по 19.05.2025, суд першої інстанції зазначив, що оскільки фактична виплата грошового забезпечення була проведена 20.05.2025, саме з цієї дати у відповідача виник обов`язок здійснити компенсацію утриманого ПДФО.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За визначенням частини 1 статті 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок № 159).

Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-ІІІ, за сукупності таких умов:

1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць

2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер;

3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

Вирішуючи питання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, насамперед необхідно з`ясувати, на який саме вид доходу провадиться така компенсація.

Так, в абзаці першому частини другої статті 2 Закону № 2050-III законодавець визначив одним із видів доходів, за порушення строків виплати якого передбачає компенсацію громадянам втрати частини доходів, - заробітну плату (грошове забезпечення).

З матеріалів справи встановлено, що під час виплати позивачу грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №520/29431/24 відповідачем було утримано з розрахованої суми податок з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 41146,69 грн, який на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 520/15535/25 було нараховано та виплачено 29.01.2026 у вигляді компенсації ПДФО, що підтверджується платіжною інструкцією № 687 від 28.01.2026 (а. с. 10).

Отже, в контексті спірних правовідносин, для їх правильного вирішення, потрібно надати відповідь на питання, чи є компенсація ПДФО, яка передбачена Порядком №44 складовою грошового забезпечення військовослужбовця та чи має так компенсація систематичний характер.

Так, згідно з пунктом 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Пунктом 3 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" втратив чинність на підставі Податкового кодексу України № 2755-VI (2755-17) від 02.12.2010, який з вказаної дати регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

З аналізу наведених норм вбачається, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) урегульовано питання грошового забезпечення військовослужбовців.

Так, відповідно до частин першої - четвертої вказаної статті держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає порядок № 260 «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі по тексту - Порядок № 260).

Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає:

- щомісячні основні види грошового забезпечення;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

- посадовий оклад;

- оклад за військовим званням;

- надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:

- підвищення посадового окладу;

- надбавки;

- доплати;

- винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;

- премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:

- винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;

- допомоги.

Аналіз вищенаведеного дозволяє дійти висновку, що компенсація сум податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, не відноситься ані до щомісячних основних видів грошового забезпечення, ані до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, та за своєю правовою природою є додатковою виплатою (компенсацією), що нараховується та виплачується окремо для відшкодування утриманого податку.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється виключно як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів, відтак, оскільки сума податку (ПДФО) за законом обов`язково віднімається перед розрахунком інфляційних втрат, сама по собі сума повернення цього податку (компенсація ПДФО за Порядком № 44) не може виступати базою для нарахування інфляційних втрат, оскільки таке нарахування компенсації на компенсацію суперечитиме імперативній вимозі статті 3 Закону № 2050-III.

Отже, враховуючи викладене та те, що норми Закону № 2050-ІІІ пов`язують отримання компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, з доходами (заробітна плата, грошове забезпечення, пенсія, тощо), які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, передбаченої Порядком № 44, яка є разовою виплатою і не є доходом особи, та, як наслідок, відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції внаслідок невірного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у справі № 520/3428/26 в частині задоволення позову підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 по справі № 520/3428/26 в частині задоволення позову - скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у справі №520/3428/26 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій