Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №520/23797/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р.Справа № 520/23797/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., повний текст складено 07.08.26 по справі № 520/23797/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з невиплати заборгованості з пенсії за період з 18.01.2022 по 28.02.2023 у сумі 45 734 (сорок п`ять тисяч сімсот тридцять чотири) грн 41 коп;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії у сумі 45 734 (сорок п`ять тисяч сімсот тридцять чотири) грн 41 коп.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 07.08.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі №520/23797/26.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду 07.08.2026 та направити справу №520/23797/26 до суду першої інстанції для продовження розгляду; здійснити розподіл судовий витрат та стягнути відповідні витрати на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.09.2022 у справі №200/4070/22 нараховано заборгованість по пенсії за період з 18.01.2022 по 28.02.2023 у сумі 45734,41 грн. Вказує, що у зв`язку з тим, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії (виконано рішення суду), але фактично не виплачується відповідна заборгованість позивачу за період з 18.01.2022 по 28.02.2023 у сумі 45734,41 грн, позивач звернувся з цим позовом про стягнення заборгованості. Стверджує, що поданий позов не стосується виконання рішення суду у справі №200/4070/22, а відповідне рішення суду додано з метою підтвердження факту права на пенсію (заборгованості, яку відповідач не виплачує). Звертає увагу, що предметом розгляду у справі у справі №200/4070/22 було зобов`язання здійснити перерахунок і не була заявлена вимога про зобов`язання виплатити або стягнути таку заборгованість. Зауважує, що у відповіді відповідача на адвокатський запит №0500-0202-8/17372 від 20.02.2026 зазначено, що ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії, тобто рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.09.2022 у справі №200/4070/22 виконано. Наголошує, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.09.2022 у справі №200/4070/22, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.09.2019 по 31.12.2021 на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 18.01.2022 відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до його страхового та пільгового стажу роботи з повним робочим днем під землею за Списком №1 період роботи з 01.09.2019 по 31.12.2021 на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля».

У решті позовних вимог відмовлено.

Також рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2023 у справі №200/2336/23, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не врахування з 18.01.2022 при призначенні пенсії та розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 заробітної плати за період роботи з 01.09.2019 по 31.12.2021 на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 18.01.2022 перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.09.2019 по 31.12.2021 на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із адвокатським запитом від 16.02.2026, в якому просив надати інформацію щодо причин тривалого невиконання в повному обсязі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.09.2022 у справі №200/4070/22 та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2023 у справі №200/2336/23 в частині нарахованих та невиплачених сум у розмірі 45 172,36 грн та 33069,65 грн відповідно.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.02.2026 представника позивача повідомлено про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 №1152 «Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік» затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік. Після надходження відповідного фінансування ОСОБА_1 виплачено заборгованість по пенсії: у жовтні 2025 року - 187,35 грн і у листопаді 2025 року – 187,35 грн в межах бюджетних призначень. Залишок заборгованості по пенсії на дату надання відповіді становить 78242,01 грн та виплачуватиметься в межах бюджетних призначень після надходження відповідного фінансування.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з невиплати заборгованості з пенсії за період з 18.01.2022 по 28.02.2023 у сумі 45 734 (сорок п`ять тисяч сімсот тридцять чотири) грн 41 коп, позивач ініціював даний спір.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, звертаючись до суду з даними вимогами, фактично просить зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області виконати рішення суду по справі №200/4070/22, яке вже набрало законної сили, і у силу приписів статей 14 та 372 КАС України повинно виконуватися відповідачем без ухвалення будь-яких додаткових судових рішень.

За цим, у суду першої інстанції відсутні повноваження зобов`язувати ГУ ПФУ в Донецькій області виконувати чи не виконувати рішення суду, яке і так є обов`язковим до виконання для осіб, які беруть участь у справі.

Отже, за висновком суду першої інстанції, у даному випадку відсутній публічно-правових спір, оскільки такий спір був вирішений судом при прийнятті рішення по справі №200/4070/22.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з ч.1 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до частин 1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;

5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо:

1) позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі;

3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, яка не є суб`єктом владних повноважень, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позовну заяву, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

4) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

При цьому, поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто воно стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

За позицією суду першої інстанції, позивач, звертаючись до суду з даними вимогами, фактично просить зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області виконати рішення суду по справі №200/4070/22, яке вже набрало законної сили, і у силу приписів статей 14 та 372 КАС України повинно виконуватися відповідачем без ухвалення будь-яких додаткових судових рішень.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ч.2 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Положеннями статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Приписами ч.1 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Колегія суддів звертає увагу, що нормами процесуального закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов`язання відповідача належним чином виконати рішення суду.

Вказані правові норми мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для звернення позивача до суду слугувала незгода позивача з бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з невиплати заборгованості з пенсії за період з 18.01.2022 по 28.02.2023 у сумі 45 734 (сорок п`ять тисяч сімсот тридцять чотири) грн 41 коп.

Як встановлено вище, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.09.2022 у справі №200/4070/22, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 18.01.2022 відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до його страхового та пільгового стажу роботи з повним робочим днем під землею за Списком №1 період роботи з 01.09.2019 по 31.12.2021 на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля».

З викладеного слідує, що предметом розгляду у справі №200/4070/22 було питання незарахування до страхового і пільгового стажу позивача відповідного періоду роботи та здійснення перерахунку пенсії, враховуючи незарахований стаж, а не виплата заборгованості з пенсії, а тому ця обставина не досліджувалася судом і не була спірною на момент розгляду справи №200/4070/22.

При цьому, у межах справи №200/4070/22 позивачем не було заявлено позовних вимог щодо зобов`язання відповідача виплатити або стягнути заборгованість по перерахованій пенсії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги у даній справі спрямовані на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.09.2022 у справі №200/4070/22 та що у спірних правовідносинах наявні підстави для звернення позивача до суду в порядку статей 382, 383 КАС України із заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі згідно з п.1 ч.1 ст.170 КАС України.

За цим, доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції приймаються колегією суддів в якості належних.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За цим, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Щодо вимоги позивача про проведення розподілу судових витрат та стягнення відповідних витрат на користь позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Питання розподілу судових витрат регулюється статтею 139 КАС України.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 цієї статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що суд має право стягнути з суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору лише при ухваленні рішення про задоволення позову, тобто при вирішенні спірних правовідносин по суті спору, проте, у даному випадку суд апеляційної інстанції не ухвалює у цій справі судове рішення по суті спору та не вирішує позовні вимоги ОСОБА_1 , а тому, підстави для розподілу судових витрат відсутні, у зв`язку з чим, відповідні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2026 по справі № 520/23797/26 скасувати.

Справу №520/23797/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 30.09.2026 року