Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №520/14731/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. Справа № 520/14731/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 21.07.06 у справі № 520/14731/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.06.2026 (документ сформований в системі "Електронний суд" 03.06.2026) ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника Васюка Миколу Мколайовича, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила суд:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 як інваліду 3 групи;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по інвалідності як інваліду 3 групи з моменту фактичного припинення виплати пенсії, а саме з 01.09.2025.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишено без руху. Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн.; заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом з належним обґрунтуванням причин пропуску строку та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви на десять календарних днів з дня отримання копії зазначеної ухвали шляхом подання до суду належним чином обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням конкретних обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду, та належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, зокрема, доказів щодо часу переміщення з тимчасово окупованої території, взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, звернень до органів Пенсійного фонду України з питань припинення виплати пенсії та інших обставин, на які позивач посилається як на підставу для поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу. Зазначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, через свого представника Васюка М.М., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що дізнавшись про припинення виплати пенсії, добросовісно вважала, що йдеться про тимчасову затримку, і саме з метою з`ясування дійсних причин звернулася до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою від 19.02.2026, отримавши змістовну відповідь лише 19.03.2026. Саме з цієї дати позивач довідалася про конкретну причину припинення виплат (відсутність рішення експертної команди щодо оцінювання повсякденного функціонування) та про можливість оскарження цієї підстави в судовому порядку. Однак, попри те, що ця обставина була прямо викладена у заявах про усунення недоліків від 17.06.2026 та 01.07.2026, і копія листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 19.03.2026 наявна в матеріалах справи (додана до позовної заяви), оскаржувана ухвала не містить жодної оцінки цієї обставини та не спростовує доводів позивача про те, що саме отримання вказаної відповіді є відправною точкою для обчислення шестимісячного строку звернення до суду за частиною 2 статті 122 КАС України. Суд обмежився оцінкою виключно доказів щодо часу переміщення позивача з тимчасово окупованої території та обставин звернень до органів Пенсійного фонду України в телефонному режимі, залишивши поза увагою документально підтверджену дату (19.03.2026), з якої, за власною ж правовою позицією суду, і слід обчислювати початок перебігу строку звернення до суду. Зауважила, що якщо обчислювати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України, з 19.03.2026 (дня, коли позивач дізналася про дійсні підстави припинення виплати пенсії), то позовна заява була подана в межах строку, встановленого законом, без істотного його пропуску, а необхідність поновлення строку взагалі відсутня.

Скаржник також звернула увагу, що вимога надати документальне підтвердження точної дати виїзду з тимчасово окупованої території та точної дати прибуття до м. Києва є надмірно формалізованою для особи з інвалідністю, яка була вимушена самостійно, без професійної правничої допомоги, долати наслідки вимушеного переміщення, і яка отримала кваліфіковану правничу допомогу лише в березні – квітні 2026 року. Сама лише обставина, що місце реєстрації та фактичного перебування позивача (за наявною довідкою) розташовані на тимчасово окупованій території, є об`єктивним підтвердженням обмеженого доступу позивача до інформації, органів влади та правничої допомоги протягом тривалого часу, що суд першої інстанції належним чином не оцінив.

Апелянт вважає, що наведені нею обставини (військова агресія та вимушене переміщення, реєстрація на тимчасово окупованій території, відсутність фінансової можливості залучити адвоката, інвалідність, звернення до органів Пенсійного фонду України, отримання відповіді від 19.03.2026, отримання безоплатної правничої допомоги) у сукупності об`єктивно перешкоджали їй своєчасно звернутися до суду та переконливо підтверджують поважність причин пропуску строку, а тому підлягали оцінці судом у їх системному зв`язку, а не кожна окремо.

На переконання апелянта, суд першої інстанції не дослідив усіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення питання про додержання строку звернення до суду, чим порушив частину 1 статті 2, статтю 9, частину 1 статті 90 КАС України, згідно з якими суд зобов`язаний всебічно, повно та об`єктивно дослідити наявні у справі докази та обставини в їх сукупності.

Відмовляючи в поновленні строку звернення до суду та повертаючи позовну заяву особі з інвалідністю, яка є вимушено переміщеною з тимчасово окупованої території, суд першої інстанції фактично позбавив позивача можливості захистити своє порушене право на отримання пенсії по інвалідності, що є проявом надмірного формалізму та порушенням права на доступ до суду, гарантованого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не навів жодних переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення позивача до суду, які б завадили позивачу звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені позивачем обставини суд є недостатніми для висновку про те, що позивач своєчасно звернувся до суду. Суд дійшов висновку про відсутність поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Покликаючись на положення частини четвертої статті 169 КАС України, згідно з якою позовна заява повертається позивачеві, в тому числі у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву ч. 2 ст. 123 КАС України), суд уважав за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини 1 статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви, а також до документів, що додаються до неї, визначені статтями 160 та 161 КАС України.

Згідно з частинами 3 та 6 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з частинами 1-6 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 18 цього Кодексу.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо:

1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк;

2) позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання;

3) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

4) позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору;

5) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

6) порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу);

7) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;

8) якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу;

9) у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Згідно з частиною 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частин 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З матеріалів справи судом встановлено, що ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 клопотання позивача про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишено без задоволення, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн; заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом з належним обґрунтуванням причин пропуску строку та доказів поважності причин його пропуску.

Копію ухвали суду від 08.06.2026 про залишення позовної заяви без руху було доставлено до електронного кабінету представника позивача 08.06.2026 о 20:25, що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

18.06.2026 (документ сформований в системі "Електронний суд 17.06.2026) представником позивача подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій наведено поважні, на його думку, причини пропуску строку звернення до суду з позовом. До заяви було додано докази сплати судового збору. Представник позивача просив визнати поважними причини пропуску строку для подання адміністративного позову у справі №520/14731/26 та поновити ОСОБА_1 такий строк; вважати недоліки позовної заяви ОСОБА_1 усуненими та відкрити провадження у справі №520/14731/26; у випадку не поновлення строку для звернення до адміністративного суду - продовжити строк для усунення недоліків у справі №520/14731/26.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви на десять календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подання до суду належним чином обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням конкретних обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду, та належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, зокрема доказів щодо часу переміщення з тимчасово окупованої території, взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, звернень до органів Пенсійного фонду України з питань припинення виплати пенсії та інших обставин, на які позивач посилається як на підставу для поновлення строку звернення до суду.

Продовжуючи строк на усунення недоліків, суд виходив з того, що недолік позовної заяви щодо сплати судового збору позивачем усунуто. У вказаній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач посилається на вимушене залишення місця проживання у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації, оскільки місце реєстрації знаходиться на тимчасово окупованій території, відсутність фінансової можливості залучити адвоката, необізнаність щодо підстав припинення пенсійних виплат та отримання правничої допомоги лише у 2026 році. Водночас наведені доводи мають загальний характер та не містять конкретних відомостей щодо часу виїзду позивача з тимчасово окупованої території, оскільки м. Донецьк окуповано з 2014 року, часу прибуття до м. Києва, періоду перебування в інших населених пунктах, а також конкретних дій, які вчинялися для з`ясування підстав припинення пенсійних виплат. Крім того, до заяви не додано належних доказів на підтвердження зазначених обставин, зокрема документів щодо взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, документів про зміну місця проживання, доказів звернення до органів Пенсійного фонду України, отримання відповідей на такі звернення чи інших доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду. За таких обставин суд позбавлений можливості на даній стадії надати оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду та вирішити питання щодо його поновлення.

Водночас, ураховуючи усунення позивачем частини недоліків позовної заяви, а також заявлене прохання про продовження строку для усунення недоліків у разі невизнання причин пропуску строку поважними, суд уважав за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та подання належних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві про поновлення строку звернення до суду.

Копію ухвали суду від 23.06.2026 було доставлено до електронного кабінету представника позивача 23.06.2026 о 20:59, що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

01.07.2026 представником позивача було подано заяву про усунення недоліків, в якій останній зазначив поважні, на його думку, причини пропуску строку звернення до суду з позовом. Просив визнати поважними причини пропуску строку для подання адміністративного позову у справі №520/14731/26 та поновити ОСОБА_2 такий строк; вважати недоліки позовної заяви ОСОБА_1 усуненими та відкрити провадження у справі №520/14731/26. До заяви було додано копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.06.2016 №1443022659.

Повертаючи позовну заяву позивачу суд виходив з того, що позивачкою заявлено позовні вимоги, зокрема, щодо поновлення нарахування та виплати пенсії по інвалідності як інваліду 3 групи з моменту фактичного припинення виплати пенсії, а саме з 01.09.2025. Тобто, правовідносини, з приводу яких позивач звернулася до суду, виникли з 01.09.2025, водночас, з цим позовом позивач звернулася до суду 04.06.2026, тобто з істотним пропуском строку, передбаченого статтею 122 КАС України, про що судом було зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху. У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не навів жодних переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення позивача до суду, які б завадили позивачу звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені позивачем обставини є недостатніми для висновку про те, що позивач своєчасно звернувся до суду.

Суд дійшов висновку про відсутність поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та наявності, визначених пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України, підстав для повернення позовної заяви позивачу.

Колегія суддів вважає передчасними такі висновки суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Аналіз положень частин 1 та 2 статті 123 КАС України свідчить, що повернення позовної заяви у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду можливе за наявності однієї з визначених законом умов: якщо особа у встановлений судом строк не подала заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду або якщо наведені нею у такій заяві підстави для поновлення строку визнані судом неповажними. Отже, сама лише наявність пропуску строку звернення до суду не є безумовною підставою для повернення позовної заяви, оскільки законодавець пов`язує настання такого процесуального наслідку саме з неподанням відповідної заяви або з визнанням судом наведених у ній підстав неповажними.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвал суду першої інстанції від 08.06.2026 про залишення позовної заяви без руху та від 23.06.2026 про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви представником позивача у встановлені судом строки було подано заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, в яких останнім наведено обставини, що, на його думку, об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду. На підтвердження зазначених обставин представником позивача було подано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Отже, передбачений частиною 1 статті 123 КАС України обов`язок щодо подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивачем виконано.

Разом з тим, вирішуючи питання про повернення позовної заяви, суд першої інстанції не визнав наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду неповажними, а лише дійшов висновку про недостатність наведених обставин для поновлення такого строку. Водночас саме визнання судом наведених особою причин неповажними є однією з передбачених частиною 2 статті 123 КАС України процесуальних передумов для повернення позовної заяви.

За таких обставин позивач фактично був позбавлений можливості реалізувати передбачене частиною 1 статті 123 КАС України право на наведення інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду. Адже відповідно до цієї норми протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Отже, до моменту визнання судом наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду з позовом неповажними, можливість обґрунтування підстав для поновлення строку іншими поважними причинами не може вважатися вичерпаною.

Верховний Суд у справі №640/5645/19 (постанова від 23.09.2020) дійшов висновку, що статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що повернення позовної заяви у цій справі є передчасним, оскільки позивачем у встановлений судом строк було подано заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних, на його думку, причин пропуску строку звернення до суду, наведені ним причини пропуску строку судом першої інстанції неповажними не визнано, що позбавило позивача процесуальної можливості навести інші підстави для поновлення строку, а тому передбачені статтею 123 КАС України умови для повернення позовної заяви не настали.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачеві внаслідок не повного з`ясування всіх обставин справи, допустивши порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі «Мушта проти України» Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви.

Оскільки, суд першої інстанції не повною мірою вирішив питання щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду, колегія суддів не оцінює причини пропуску строку звернення до суду, наведені позивачем в апеляційній скарзі.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 у справі № 520/14731/26 - скасувати.

Справу 520/14731/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий