Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №480/2030/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. Справа № 480/2030/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2026, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 09.07.26 по справі № 480/2030/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Сумській області) в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за № 183450039452 від 20.02.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в колгоспі з 1989 по 2007 рік;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди в колгоспі з 01.07.1989 по 31.12.1989, з 01.02.1992 по 15.03.2000, з 16.03.2000 по 24.05.2007 та з 20.02.2013 по 21.01.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити дострокову пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 2 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.02.2026 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області № 183450039452 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи (20 років).

Підставою для відмови стало неврахування до пільгового стажу періодів роботи позивача трактористом-машиністом з 01.07.1989 по 31.12.1989, з 01.02.1992 по 15.03.2000 та з 16.03.2000 по 24.05.2007 згідно з довідкою ТОВ Агрофірма «Северинівська» від 29.12.2025 № 49.

Відповідач зазначив, що у довідці не зазначено наказів про прийняття та звільнення з роботи, відсутній підсумок пільгового стажу, відсутні документи щодо виду діяльності підприємства, а також наявні розбіжності із записами трудової книжки, зокрема щодо періоду проходження строкової військової служби та запису про роботу з 29.02.2000 по 15.03.2000. Також не було враховано період роботи позивача у СТОВ «Піщане» з 20.02.2013 по 21.01.2026 згідно з довідкою від 21.01.2026 №1, оскільки, на думку відповідача, у ній відсутній підсумок пільгового стажу, довідка не містить підпису начальника відділу кадрів, а документи щодо повноважень особи, яка її підписала, відсутні.

Позивач із таким рішенням не погоджується, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення. Зазначає, що подані ним документи підтверджують періоди роботи на посадах тракториста та тракториста-машиніста, а також його зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції. Крім того, позивач вказує, що під час розгляду документів та прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії органом Пенсійного фонду не були належним чином враховані всі періоди його роботи за пільговою професією.

При цьому, зазначає, що стаж його роботи на момент звернення із заявою про призначення пенсії є достатнім, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задоволено частково.

Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.02.2026 № 183450039452.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди його роботи на посаді тракториста з 01.07.1989 по 18.12.1989, з 01.02.1992 по 15.03.2000 та з 16.03.2000 по 24.05.2007 у колгоспі ім. Чапаєва, яке реорганізовано в ЗСАПТ ім. Чапаєва, яке у подальшому реорганізовано в КСП ім. Чапаєва, яке реорганізовано в ТОВ Агрофірма "Северинівська"; періоди роботи з 20.02.2013 по 31.01.2026 на посаді тракториста-машиніста та тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва у СТОВ "Піщане"; періоду проходження строкової служби з 19.12.1989 по 29.12.1991 в лавах радянської армії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 01.07.1989 по 18.12.1989, з 01.02.1992 по 15.03.2000 та з 16.03.2000 по 24.05.2007 у колгоспі ім. Чапаєва, яке реорганізовано в ЗСАПТ ім. Чапаєва, яке у подальшому реорганізовано в КСП ім. Чапаєва, яке реорганізовано в ТОВ Агрофірма "Северинівська".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області суму судового збору у розмірі 1331,20 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що у позивача відсутній пільговий стаж, а у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття будь-якого іншого рішення, окрім як про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Звертає увагу суду, що виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи. Так, станом на сьогодні, завдання з розгляду заяви позивача від 13.02.2026 відповідачем виконано, надалі правовідносини з позивачем мають відбуватися з органом Пенсійного фонду за місцем реєстрації позивача, а саме — з ГУ ПФУ в Сумській області. І саме до останнього позивач мав би позиватись з позовною заявою стосовно будь-яких зобов`язань, а ГУ ПФУ в Одеській області повинно виступати як співвідповідач лише в частині визнання/невизнання протиправними вчинених дій його посадовими особами.

Відповідач зазначає, що визначальними обставинами для встановлення пільгового характеру спірного стажу є: 1. встановлення факту роботи позивача на посаді тракториста-машиніста; 2. встановлення безпосередньої зайнятості позивача у виробництві с/г продукції.

Вказує, що вимоги про зарахування до стажу періодів роботи та призначення дострокової пенсії за віком на пільгових умовах є втручанням в дискреційні повноваження Пенсійного фонду України.

Також зазначає, що стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судового збору у сумі 1331,20 грн суперечить нормам чинного законодавства, оскільки згідно з ч. 2 ст. 73 Закону №1058-IV забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Позивач, скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скагу, в якому зазначає, що уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі - Порядок №637) подаються лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності у ній відомостей, що визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Реквізити наказів про прийняття та звільнення позивача з роботи містяться безпосередньо у його трудовій книжці серії НОМЕР_1 , яка є основним документом, що підтверджує стаж, а сама довідка від 29 грудня 2025 року №49 містить посилання на накази з особового складу, на підставі яких вона видана. Чинне законодавство, зокрема Порядок №637, не покладає на роботодавця обов`язку зазначати у довідці підсумок пільгового стажу, оскільки його обчислення віднесено до компетенції органу Пенсійного фонду України, а не роботодавця. Так само відсутність підпису начальника відділу кадрів сама по собі не свідчить про недостовірність чи недійсність довідки за відсутності будь-яких доказів на спростування викладених у ній відомостей. Відповідач у скарзі не наводить жодних нових доказів чи аргументів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин та фактично лише повторює доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, яким судом вже надано правову оцінку.

Звертає увагу, що суд першої інстанції не підміняв собою орган Пенсійного фонду України в питанні призначення пенсії позивачу, а лише встановив на підставі наявних у справі доказів – трудової книжки та уточнюючих довідок – юридичний факт виконання позивачем роботи на певних посадах у певні періоди, що є питанням оцінки доказів, а не питанням дискреційного розсуду суб`єкта владних повноважень.

Позивач вважає, що стягнення судових витрат на користь позивача здійснюється не за рахунок коштів Пенсійного фонду України, призначених для виплати пенсій та надання соціальних послуг у розумінні статті 73 Закону №1058-IV, а за рахунок бюджетних асигнувань самого органу – суб`єкта владних повноважень, що прийняв протиправне рішення, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), якою прямо передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

У зв`язку з наведеним, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зі змісту апеляційної скарги встановлено, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, отже, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 13.02.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.60).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Одеській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви позивача 20.02.2026 ГУ ПФУ в Одеській області прийняло рішення № 183450039452 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 20 років (а. с.8-9).

При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що вік заявника становить - 55 років 1 місяць, страховий стаж - 36 років 2 місяці 23 дні, а пільговий стаж тракториста-машиніста, безпосередньо зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції, відсутній.

За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.

До пільгового стажу не зараховано:

- період роботи трактористом-машиністом з 01.07.1989 по 31.12.1989, з 01.02.1992 по 15.03.2000 та 16.03.2000 по 24.05.2007 згідно довідки від 29.12.2025 №49, оскільки не зазначено наказів про прийняття та звільнення з роботи та відсутній підсумок пільгового стажу. Відсутні документи щодо виду діяльності ТОВ «Агрофірма «Северинівська». Дані довідки не відповідають записам трудової книжки, а саме: з 19.12.1989 заявника призвано на строкову військову службу; згідно трудової книжки заявник працював трактористом з 29.02.2000 по 15.03.2000 - в трудовій книжці не зазначено посаду;

- період роботи з 20.02.2013 по 21.01.2026 згідно довідки №1 від 21.01.2026, оскільки відсутній підсумок пільгового стажу. Довідка не містить підпису начальника відділу кадрів. Документи щодо надання права підпису іншим особам відсутні.

Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 20.02.2026 №183450039452, протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ПФУ в Одеській області, відмовляючи у зарахуванні до страхового та пільгового стажу позивача періодів роботи, підтверджених, зокрема, трудовою книжкою, яка відповідно до законодавства є основним документом про трудову діяльність працівника, а також уточнюючими довідками, що підтверджують пільговий характер роботи та відповідні періоди пільгового стажу, діяло не на підставі та не у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У зв`язку із цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення про відмову у призначенні пенсії від 20.02.2026 № 183450039452, прийняте ГУ ПФУ в Одеській області, є протиправним та підлягає скасуванню.

Обираючи належний спосіб захисту, суд першої інстанції врахував те, що оскільки відповідачем оскаржуване рішення було прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а суд не може перебирати на себе функцію органу Пенсійного фонду України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії та доданих до неї документів, а лише перевіряє відповідність чинному законодавству рішення суб`єкта владних повноважень, яке оскаржується в судовому порядку, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 13.02.2026, та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в оскаржуваній відповідачем частині з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом №1058-ІV.

Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Приписами ст. 24 Закону № 1058-ІV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із ст. 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядок № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

З наведених норм встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи особи є трудова книжка, однак при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виникає необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження стажу роботи.

Судовим розглядом встановлено, а саме з копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 16-18), в межах спірних періодів роботи, що позивач:

- 01.07.1989 - прийнятий на роботу трактористом в тракторну бригаду № 4 колгоспу ім. Чапаєва (наказ від 29.06.1989 № 6);

- служба в лавах радянської армії;

- 01.02.1992 прийнятий на роботу трактористом після служби в лавах радянської армії (наказ від 31.01.1992 № 2);

- колгосп ім. Чапаєва реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство ім. Чапаєва Сумського р-ну Сумської області;

17.06.1992 - продовжує працювати трактористом;

- колективне сільськогосподарське підприємство ім. Чапаєва реорганізовано в закрите сільськогосподарське акціонерно-пайове товариство ім. Чапаєва;

- 09.02.1996 - продовжує працювати трактористом;

- 28.02.2000 - закрите сільськогосподарське акціонерно-пайове товариство ім. Чапаєва реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство ім. Чапаєва;

- 29.02.2000 - прийнятий в члени КСП ім. Чапаєва по переведенню (наказ від 19.02.200 № 1);

- 15.03.2000 - звільнений по переведенню за його згодою в новостворене ТОВ Агрофірма "Северинівська" п. 5 ст. 36 КЗпП України (протокол уповноважених зборів від 19.02.2000 № 1);

- 16.03.2000 - прийнятий по переведенню на роботу трактористом (наказ від 16.03.2000 № 2);

- 24.05.2007 - звільнений з роботи за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ від 24.05.2007 № 24-к).

Довідкою ТОВ Агрофірма «Северинівська» від 29.12.2025 № 49, підтверджується факт роботи ОСОБА_1 у періоди з 01.07.1989 по 31.12.1989, з 01.02.1992 по 15.03.2000 та з 16.03.2000 по 24.05.2007 на посаді тракториста-машиніста, а також те, що він був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві (а.с. 52).

У довідці також вказано, що зазначений період зараховується до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з пунктом "в" статті 13 Закону №1788-XII. Довідка видана на підставі наказів особового складу за 1989, 1992, 2000, 2007 рр., дорожніх листів тракториста-машиніста, розрахункових платіжних відомостей за період роботи на підприємстві.

При цьому, вказана довідка не взята до уваги відповідачем при вирішенні питання про наявність підстав для призначення позивачу дострокової пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки не зазначено наказів про прийняття та звільнення з роботи та відсутній підсумок пільгового стажу, відсутні документи щодо виду діяльності ТОВ "Агрофірма "Северинівська", дані довідки не відповідають записам трудової книжки, а саме: з 19.12.1989 заявника призвано на строкову військову службу; згідно трудової книжки заявник працював трактористом з 29.02.2000 по 15.03.2000 - в трудовій книжці не зазначено посаду.

Такі посилання відповідача, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на таке.

Реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення позивача містяться у його трудовій книжці, яка відповідно до вимог законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи. При цьому сама довідка від 29.12.2025 № 49 містить посилання на накази з особового складу, на підставі яких її видано.

Крім того, пункт 20 Порядку №637 не покладає на роботодавця обов`язку визначати та зазначати у довідці підсумкову тривалість пільгового стажу, оскільки роботодавець підтверджує періоди пільгової роботи, а їх остаточне обчислення для цілей пенсійного забезпечення належить до компетенції органу Пенсійного фонду України.

Щодо запису про прийняття позивача 29.02.2000 до членів КСП ім. Чапаєва без зазначення посади, слід зазначити, що такий запис пов`язаний із реорганізацією підприємства і не свідчить про зміну характеру виконуваної роботи.

З трудової книжки встановлено, що до реорганізації позивач працював трактористом, а після переведення до ТОВ «Северинівська» 16.03.2000 був прийнятий саме на посаду тракториста, що свідчить про безперервне виконання ним роботи за відповідною професією.

Отже, відомості, наведені у довідці від 29.12.2025 № 49, повністю узгоджуються із записами трудової книжки щодо роботодавця, періодів роботи та професії позивача, а також підтверджують його безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Доказів недостовірності записів трудової книжки чи відомостей, викладених у зазначеній довідці, відповідачем до суду не надано.

Тому, підстави для неврахування цих документів при визначенні пільгового стажу позивача відсутні.

Окрім того, матеріали справи містять довідку ТОВ «Агрофірма «Северинівська» від 29.09.2025 № 29, відповідно до якої кількість відпрацьованих позивачем вихододнів у періоди з травня по листопад 1989 року та з лютого 1992 року по серпень 2000 року перевищувала встановлений мінімум, за винятком 1989 року, що зумовлено проходженням строкової військової служби (а.с. 75).

Також у матеріалах справи міститься довідка ТОВ «Агрофірма «Северинівська» від 01.10.2025 № 35, яка підтверджує нарахування та виплату позивачу заробітної плати за періоди роботи у 1989 році та з 1992 по 2000 роки (а.с.79).

Посилання відповідача на відсутність документів, які підтверджують вид діяльності ТОВ «Агрофірма «Северинівська», колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до довідки від 01.10.2025 № 32 зазначене товариство є правонаступником колгоспу ім. Чапаєва, КСП ім. Чапаєва та ЗСАПТ ім. Чапаєва (а.с.66).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ТОВ «Агрофірма «Северинівська» є КВЕД 01.11 – вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Сукупність досліджених доказів підтверджує, що у спірні періоди позивач працював трактористом сільськогосподарського виробництва та був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції.

Щодо періоду проходження позивачем строкової служби, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом «в» статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об`єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора;

в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;

г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв`язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи;

є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;

ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку;

з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.16-18), та довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.02.2026 2/531 (а.с. 87) встановлено, що позивач за час роботи в колгоспі ім. Чапаєва у період з 19.12.1989 по 29.12.1991 проходив строкову військову службу в Збройних Силах.

Отже, час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 513/1195/16-а та постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 127/1762/17.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що період проходження позивачем строкової служби з 19.12.1989 по 29.12.1991 також підлягає включенню до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до пільгового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи трактористом з 01.07.1989 по 18.12.1989, з 01.02.1992 по 15.03.2000 та з 16.03.2000 по 24.05.2007 у колгоспі ім. Чапаєва, яке реорганізовано в ЗСАПТ ім. Чапаєва, яке у подальшому реорганізовано в КСП ім. Чапаєва, яке реорганізовано в ТОВ Агрофірма "Северинівська", а також періоду проходження позивачем строкової служби з 19.12.1989 по 29.12.1991 в лавах радянської армії.

Щодо підстав для врахування періоду роботи позивача з 20.02.2013 по 21.01.2026 на посаді тракториста-машиніста в СТОВ "Піщане", сліз зазначити таке.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , в межах спірних періодів роботи, що розглядаються, встановлено, що ОСОБА_1 :

- 20.02.2013 - прийнятий на роботу в СТОВ "Піщане" трактористом-машиністом (наказ від 19.02.2013 № 11 к);

- 01.04.2016 - переведений на посаду тракториста машиніста сільськогосподарського виробництва по п`ятому розряду (наказ від 01.04.2016 № 17 г/д).

Довідкою СТОВ "Піщане" від 21.01.2026 № 1, підтверджено, що ОСОБА_1 у період 20.02.2013 по 31.03.2016 працював на посаді тракториста-машиніста та з 01.04.2016 по теперішній час працює на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва та безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві та протягом календарного року у тваринництві (а.с. 51).

У довідці також вказано, що зазначений період зараховується до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з пп. 3 п. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV.

Довідка видана на підставі облікових листів тракториста машиніста за 2013-2025 рр., розрахункових платіжних відомостей за період з 2013-2025 рр., наказів за 2013, 2016 роки, типової форми П-2.

При цьому, відповідач не врахував зазначену довідку при вирішенні питання про наявність підстав для призначення позивачу дострокової пенсії за віком на пільгових умовах, посилаючись на відсутність у ній підсумку пільгового стажу, підпису начальника відділу кадрів та документів, які б підтверджували повноваження іншої особи на її підписання.

Такі посилання відповідача, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки як вже було зазначено вище, пункт 20 Порядку №637 не покладає на роботодавця обов`язку визначати та зазначати у довідці підсумкову тривалість пільгового стажу, оскільки роботодавець підтверджує періоди пільгової роботи, а їх остаточне обчислення для цілей пенсійного забезпечення належить до компетенції органу Пенсійного фонду України під час вирішення питання про призначення пенсії.

Відсутність підпису начальника відділу кадрів не свідчить про недійсність довідки та не є підставою для неврахування відомостей, що в ній містяться.

Вирішальним є те, що документ виданий підприємством, містить необхідні реквізити, засвідчений належним чином та складений на підставі первинних документів.

Будь-яких доказів недостовірності відомостей, викладених у довідці СТОВ «Піщане» від 21.01.2026 № 1, або відсутності у особи, яка її підписала, відповідних повноважень відповідачем до суду не надано.

При цьому відомості, викладені у зазначеній довідці, повністю узгоджуються із записами трудової книжки позивача щодо періодів роботи, професії та роботодавця, а також підтверджують його безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наявні у справі докази є належними та достатніми для підтвердження роботи позивача у СТОВ «Піщане» на посаді тракториста-машиніста та тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, а тому зазначений період підлягає зарахуванню до пільгового стажу відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Крім того, колегія суддів враховує, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 13.02.2026.

Відповідно до пункту 4.3 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), страховий стаж при призначенні пенсії обчислюється по місяць, що передує місяцю звернення особи із заявою про призначення пенсії.

Оскільки позивач звернувся із заявою у лютому 2026 року, при вирішенні питання про призначення пенсії підлягає врахуванню стаж, набутий по 31.01.2026 включно.

Тому, колегія суддівпогоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи позивача у СТОВ «Піщане» підлягає зарахуванню до пільгового стажу саме з 20.02.2013 по 31.01.2026 включно.

Щодо позовних вимог в частині зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача в колгоспі з 1989 по 2007 рік, колегія суддів враховує наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював трактористом-машиністом з 01.07.1989 по 18.12.1989, з 01.02.1992 по 15.03.2000 та з 16.03.2000 по 24.05.2007 у колгоспі ім. Чапаєва, яке реорганізовано в ЗСАПТ ім. Чапаєва, яке у подальшому реорганізовано в КСП ім. Чапаєва, яке реорганізовано в ТОВ Агрофірма "Северинівська". Період з 19.12.1989 по 29.12.1991 припадає на проходження позивачем строкової військової служби.

Зазначені обставини підтверджуються записами трудової книжки позивача, достовірність яких відповідачем не спростована.

З розрахунку стажу для призначення пенсії за віком, зазначені періоди зараховані до страхового стажу позивача лише частково.

Зокрема, до страхового стажу зараховано періоди з 28.06.1989 по 15.11.1989, з 01.02.1992 по 05.06.1992, з 06.06.1992 по 15.03.2000, з 16.03.2000 по 31.12.2003, а починаючи з 2004 року - лише окремі проміжки часу (січень, лютий, березень, квітень, грудень тощо), тоді як інші календарні періоди без будь-якого обґрунтування до страхового стажу не включено.

При цьому. відповідач не навів причин такого обчислення страхового стажу, не зазначив правових підстав для виключення окремих проміжків часу та не надав жодних доказів, які б підтверджували правомірність часткового неврахування періодів роботи позивача.

В свою чергу, записи трудової книжки ОСОБА_1 , підтверджують безперервне перебування позивача у трудових відносинах із відповідним підприємством у періоди з 01.07.1989 по 18.12.1989, з 01.02.1992 по 15.03.2000 та з 16.03.2000 по 24.05.2007.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені періоди роботи підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача у повному обсязі.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення від 20.02.2026 №183450039452 прийнято ГУ ПФУ в Одеській області не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Поряд із тим, адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, у даному випадку визначеного за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Одеській області, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

За таких обставин, суд першої інстанції обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача дійшов правильного висновку про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV періоди його роботи на посаді тракториста з 01.07.1989 по 18.12.1989, з 01.02.1992 по 15.03.2000 та з 16.03.2000 по 24.05.2007 у колгоспі ім. Чапаєва, яке реорганізовано в ЗСАПТ ім. Чапаєва, яке у подальшому реорганізовано в КСП ім. Чапаєва, яке реорганізовано в ТОВ Агрофірма "Северинівська", періоди роботи з 20.02.2013 по 31.01.2026 на посаді тракториста-машиніста та тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва у СТОВ "Піщане", періоду проходження строкової служби з 19.12.1989 по 29.12.1991 в лавах радянської армії, а також зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди його роботи з 01.07.1989 по 18.12.1989, з 01.02.1992 по 15.03.2000 та з 16.03.2000 по 24.05.2007 у колгоспі ім. Чапаєва, яке реорганізовано в ЗСАПТ ім. Чапаєва, яке у подальшому реорганізовано в КСП ім. Чапаєва, яке реорганізовано в ТОВ Агрофірма "Северинівська", та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Аргументи відповідача про перебирання судом повноважень щодо призначення пенсії, яка є формою втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд першої інстанції обираючий належний спосіб захисту прав позивача зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до пільгового та страхового стажу позивача певні періоди роботи, тобто судом не вирішувалось питання про призначення позивачу пенсії.

Також є безпідставними посилання відповідача на ч. 2 ст. 73 Закону № 1058-IV, оскільки стягнення судових витрат на користь позивачки не є використанням коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені законом, а здійснюється на виконання прямої норми процесуального закону – ч. 1 ст. 139 КАС України (у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який був відповідачем у справі).

Зазначена норма ч. 1 ст. 139 КАС України є імперативною та не ставить можливість відшкодування судових витрат у залежність від наявності чи відсутності у відповідача відповідних бюджетних призначень.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

На підставі викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 по справі № 480/2030/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий