Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №520/24166/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. Справа № 520/24166/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Лазарєв В.В., м. Харків, у справі № 520/24166/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно – січень 2008 року;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно – січень 2008 року у розмірі 85927,87 грн (вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім гривень вісімдесят сім копійок);

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 05 липня 2022 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації розміром 4077,58 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення розміром 4077,58 грн за період з 01 березня 2018 року по 05 липня 2022 року включно у розмірі 212 691,83 (двісті дванадцять тисяч шістсот дев`яносто одну грн) 83 коп відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 адміністративну справу №520/24166/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошового забезпечення, передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він, вказуючи на порушення судом норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що до позовної заяви на підтвердження місця свого проживання позивачем надана довідка від 20.05.2026 за №1429-7501845338, що видана Управлінням соціального захисту населення Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації від 08.04.2026 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 . На переконання апелянта, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання позивача. Ураховуючи приписи норм процесуального права, зокрема частини 1 статті 25, частини 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), суб`єктний склад учасників справи, зазначений у позовній заяві, а також беручи до уваги заявлений позивачем предмет спору і місцезнаходження (проживання, перебування) сторін, така справа може бути підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду або Харківському окружному адміністративному суду як суду першої інстанції за вибором позивача. Позивач використав надане йому процесуальним законодавством право обрати суд та звернувся до Харківського окружного адміністративного суду за місцем свого перебування, що відповідає вимогам частини 1 статті 25 КАС України. Вибір суду, якому саме територіально підсудна справа, є виключним правом позивача.

З огляду на викладене, апелянт вважає ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 такою, що не відповідає вимогам статті 242 КАС України, що відповідно до статті 320 КАС України, є підставою для її скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною 1 статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 26 КАС України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).

Відтак, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність. Тобто, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що положення КАС України не містять імперативної норми, яка б визначала виключний порядок встановлення місця проживання або перебування позивача для цілей застосування частини 1 статті 25 КАС України. Відтак визначення місця проживання або перебування позивача у контексті правил альтернативної територіальної підсудності має здійснюватися з урахуванням фактичних обставин справи та документів, що підтверджують відповідне місце проживання чи перебування особи, зокрема документів, виданих у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогами: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно – січень 2008 року; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно – січень 2008 року у розмірі 85927,87 грн (вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім гривень вісімдесят сім копійок); визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 05 липня 2022 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації розміром 4077,58 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення розміром 4077,58 грн за період з 01 березня 2018 року по 05 липня 2022 року включно у розмірі 212 691,83 (двісті дванадцять тисяч шістсот дев`яносто одну грн) 83 коп відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Отже, спір у цій справі виник з приводу проходження позивачем публічної служби та стосується оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо ненарахування та невиплати належних позивачу сум грошового забезпечення.

З огляду на характер спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до суб`єкта владних повноважень, а тому відповідно до частини 1 статті 25 КАС України така справа підсудна окружному адміністративному суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) позивача або за місцезнаходженням відповідача, якщо інше не передбачено цим Кодексом. При цьому саме позивачу надано право обирати суд, до якого він звертається з позовом, за одним із визначених частиною 1 статті 25 КАС України критеріїв територіальної підсудності.

З матеріалів справи судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного місяця проживання/перебування: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.05.2025 №1429-7501845338, виданою Управлінням соціального захисту населення Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації 08.04.2026 (а.с. 21).

Приймаючи рішення про направлення справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, суд першої інстанції виходив з того, що у розумінні статті 25 КАС України місцем проживання (перебування, знаходження) позивача є саме зареєстроване місце проживання, а не адреса, за якою позивач зареєстрований як внутрішньо переміщена особа. З огляду на те, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача є: АДРЕСА_3 , суд дійшов висновку, що дана справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Луганського окружного адміністративного суду, яку Рішенням Вищої ради правосуддя України від 21.05.2026 року №960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» змінено із 1 червня 2026 року шляхом її передачі до підсудності Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що статтею 33 Конституції України гарантовано кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі - Закон №1382-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 4 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.

Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг, врегульовано Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 5 листопада 2021 року №1871-IX (далі - Закон №1871-IX).

Відповідно до статті 2 Закону №1871-IX у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

2) витяг з реєстру територіальної громади - документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу;

5) житло - житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, в якому особа постійно або тимчасово проживає;

7) орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи;

11) реєстраційна дія - внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), зняте з реєстрації місце проживання, задеклароване місце проживання/виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване місце проживання, скасування реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання (перебування)/задекларованого місця проживання/зміненого місця проживання (перебування) з подальшою передачею таких відомостей до відомчої інформаційної системи. Реєстраційна дія є завершеною після отримання органом реєстрації підтвердження про внесення відповідної інформації до відомчої інформаційної системи;

12) реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закон №1871-IX громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Частиною 1 статті 9 Закону №1871-IX регламентовано порядок реєстрації місця проживання (перебування) особи, зокрема шляхом подання відповідної заяви до органу реєстрації.

Згідно з положеннями частин 1 та 3 статті 10 Закону №1871-IX внесення інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи до реєстру територіальної громади здійснюється в день подання особою відповідних документів (у тому числі в електронній формі), а в разі подання документів через центр надання адміністративних послуг або отримання органом реєстрації інформації в електронній формі у неробочий час - наступного робочого дня.

Внесення інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи до реєстру територіальної громади здійснюється органом реєстрації з одночасним повідомленням органу реєстрації за попереднім місцем проживання (перебування) (за наявності) про зміну особою місця проживання (перебування).

Отже, із наведених положень законодавства вбачається, що зареєстрованим місцем проживання (перебування) особи є місце проживання (перебування), відомості про яке за заявою особи внесено органом реєстрації до реєстру територіальної громади у встановленому Законом №1871-IX порядку. Відповідно, факт реєстрації місця проживання (перебування) підтверджується відповідними відомостями, внесеними до реєстру територіальної громади, а документом, що підтверджує такі відомості, є витяг з реєстру територіальної громади, передбачений пунктом 2 статті 2 Закону № 1871-IX, або відомості з Єдиного державного демографічного реєстру.

Водночас, колегія суддів зауважує, що правове регулювання реєстрації місця проживання внутрішньо переміщених осіб має певні особливості, зумовлені їх спеціальним правовим статусом.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі - Закон №1706-VII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина 2 статті 4 Закону №1706-VII).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

З аналізу наведених положень Закону №1706-VII вбачається, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не лише підтверджує факт внутрішнього переміщення особи, а й засвідчує її місце проживання на період наявності передбачених законом підстав для такого статусу. Тож, у межах правовідносин, що регулюються Законом №1706-VII, зазначена довідка має правове значення документа, який посвідчує (фіксує) місце проживання внутрішньо переміщеної особи протягом відповідного періоду, тобто фактично виконує функцію реєстрації місця проживання.

Оскільки позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, то, відповідно до положень Закону №1706-VII, довідка від 20.05.2025 №1429-7501845338 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видана Управлінням соціального захисту населення Слов`янської міської цивільної адміністрації 08.04.2026 є документом, який засвідчує його місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у випадку, коли позивачем в адміністративній справі є фізична особа, яка має статус внутрішньо переміщеної особи, і яка звернулась до суду з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно неї, позивач наділений правом альтернативного вибору територіальної підсудності такого спору за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, у тому числі, місцем проживання внутрішньо переміщеної особи, якщо спірні правовідносини виникли у період наявності підстав, зазначених у статті 1 Закону №1706-VII, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Колегія суддів зауважує, що до 01 червня 2026 року місто Слав`янськ за територіальною підсудністю було віднесено до Донецького окружного адміністративного суду. Рішенням Вищої ради правосуддя "Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду" від 21.05.2026 було змінено із 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду

За таких обставин позивач, реалізуючи передбачене законом право на звернення до суду за правилами альтернативної територіальної підсудності за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи, обґрунтовано звернувся з цим позовом до Харківського окружного адміністративного суду. Отже, з огляду на місце проживання позивача як внутрішньо переміщеної особи та зміну з 01 червня 2026 року територіальної юрисдикції, звернення позивача до Харківського окружного адміністративного суду відповідає правилам територіальної підсудності.

У свою чергу, суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, вказані обставини не врахував та необґрунтовано послався на те, що термін "місце проживання (перебування, знаходження)" чинне законодавство пов`язує саме з зареєстрованим у встановленому законом порядку, а не з її фактичним перебуванням, не надавши належної правової оцінки підставам проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим дійшов передчасного та безпідставного висновку, що з огляду на правила підсудності, визначені статтею 25 КАС України, ця справа не підсудна Харківському окружному адміністративному суду.

Суд апеляційної інстанції враховує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

При цьому, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи Белле проти Франції, Ільхан проти Туреччини, Пономарьов проти України, Щокін проти України тощо).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання щодо територіальної підсудності справи, що відповідно до статті 320 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 312, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 у справі № 520/24166/26 - скасувати.

Адміністративну справу №520/24166/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло