Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №520/24343/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 р. Справа № 520/24343/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/24343/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) 08.08.2026 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 20.08.2020 по 28.07.2026;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку по виплаті грошового забезпечення з 20.08.2020 по 19.01.2023.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 позовну заяву - залишено без руху. Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду (в частині вимог по нарахуванню та виплати середньому заробітку), в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об`єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали від 19.08.2026 позивачем подано до Харківського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків, в якій він просив визнати строк звернення до суду з вимогою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні таким, що не пропущений та визнати усунутими недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 у справі № 520/24343/26, та відкрити провадження у справі. Зазначив, що заборгованість із грошового забезпечення у розмірі 124 182,40 грн відповідач фактично виплатив 28.07.2026 на виконання судового рішення у справі № 200/566/26. Таким чином, на думку позивача, саме з цієї дати, а не з дня звільнення з військової служби, слід обчислювати місячний строк звернення до суду з вимогою про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Оскільки позов подано 08.08.2026, позивач вважає цей строк дотриманим.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 у справі №520/243743/26 (пункт 2) позовну заяву в частині позовних вимог щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку по виплаті грошового забезпечення з 20.08.2020 по 19.01.2023 - повернуто позивачу.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати пункт 2 резолютивної частини ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі № 520/24343/26, яким повернуто позовну заяву в частині вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 20.08.2020 до 19.01.2023 та направити справу № 520/24343/26 до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження за зазначеною позовною вимогою.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, повертаючи позов в частині вказаних вимог з підстав пропуску місячного строку звернення до суду не врахував актуальну правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, відповідно до якої, для встановлення початку перебігу строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні важливими є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено 28.07.2026 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі № 200/566/26, а до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся 08.08.2026, наполягав на дотриманні позивачем приписів частини 5 статті 122 КАС України.

Крім того вказує, що стаття 172 КАС України не зобов`язує заявляти вимогу про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку одночасно з вимогами про перерахунок грошового забезпечення. Тому подання окремого позову після фактичної виплати заборгованості не свідчить про зловживання процесуальними правами. Апелянт наголошує, що в заяві про усунення недоліків навів не «неповажні причини пропуску», а обґрунтував відсутність самого факту пропуску строку. Зауважує, що в цій справі позов подано через 11 днів після фактичного розрахунку. Повернення позову через застосування не передбаченого законом початку перебігу строку вважає таким, що становить непропорційне обмеження права на доступ до суду

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, оскільки позивач пропустив встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду і не навів поважних причин його пропуску. Відповідач вважає, що позивач мав можливість своєчасно дізнатися про порушення свого права та звернутися за його захистом, а нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. У зв`язку з чим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції — без змін.

07.09.2026 позивач через свого представника подав до суду заяву, в якій просив стягнути з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмір 10 000 грн.

11.09.2026 до суду від ВЧ НОМЕР_1 надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

12.09.2026 позивачем подано до суду заяву, в якій він просив відмовити у задоволенні клопотання ВЧ НОМЕР_1 про зменшення витрат на правничу допомогу у справі № 520/24343/26.

Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом – КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2026 по справі № 200/566/26, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2026, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 20.08.2020 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію), грошову компенсацію щорічної відпустки учасника бойових дій, одноразову грошову допомогу при звільненні, підйомну допомогу виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, з урахуванням виплачених сум, а також нарахувати і виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної відпустки учасника бойових дій, одноразову грошову допомогу при звільненні і підйомну допомогу з урахуванням сум винагороди АТО/ООС та індексації-різниці, з урахуванням раніше виплачених сум.

Повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог про зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку по виплаті грошового забезпечення з 20.08.2020 по 19.01.2023, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду та не навів поважних причин його пропуску. Суд вважав, що позивач повинен був заявити цю вимогу одночасно з вимогами щодо виплати грошового забезпечення, оскільки вже тоді мав знати про порушення свого права. У зв`язку з цим суд відхилив доводи позивача про обчислення строку звернення до суду з дня фактичної виплати заборгованості - 28.07.2026.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за рахунок невиплати грошового забезпечення у належному розмірі за період з 20.08.2020 по 19.01.2023.

В силу приписів пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

За визначенням, наведеним у пункті 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, отже, військова служба в органах цивільного захисту є публічною службою.

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби (військової служби).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Приписами частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Загальні правила, які закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів.

Відповідно до вимог статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

У пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 зазначено, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Отже, передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування (середній заробіток) за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, а тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку дійсно обмежується місячним строком відповідно до приписів частини п`ятої статті 122 КАС України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.01.2025 по справі № 320/26833/23, який в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню апеляційним судом при вирішенні спірних правовідносин.

У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Саме до таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.12.2022 у справі № 200/5338/19-а.

Колегією суддів встановлено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2026 по справі № 200/566/26 відповідачем нараховано та виплачено позивачу 28.07.2026 заборгованість у розмірі 124 182,40 грн.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів статті 117 КЗпП, за наявності права на виплату суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, така виплата мала провадитися відповідачем також 28.07.2026.

Отже, саме з моменту здійснення відповідачем 28.07.2026 відповідної виплати на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2026 по справі № 200/566/26 позивач був обізнаний про не виплату суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

А відтак, з 28.07.2026 розпочався перебіг встановленого частиною 5 статті 122 КАС України строку для звернення позивача до суду з заявленими ним позовними вимогами.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом у цій справі 08.08.2026, тобто, через 10 днів після здійснення відповідачем остаточного розрахунку при звільнені, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 дотримано строк звернення до суду з цим позовом.

Колегія суддів зауважує, що за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2026 року у справі № 420/9470/25, у разі коли виплата належних сум при звільненні була здійснена не одноразово, а частинами, строк звернення з позовом про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, має обчислюватися з дати фактичного проведення кожної такої виплати окремо.

Порушення обов`язку роботодавця виникає з моменту, коли останній не здійснив належну виплату у визначений законом строк, тобто з дня звільнення. При цьому поетапність здійснення виплат не змінює юридичної природи такого порушення, а лише фіксує моменти його часткового усунення.

Кожна окрема виплата припиняє затримку у межах відповідної частини заборгованості, не нівелюючи загального порушення обов`язку роботодавця щодо повного та своєчасного розрахунку.

Наявність спору або судових рішень про розмір заборгованості не є визначальними для кваліфікації самої затримки, оскільки правовою підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України , є не факт згоди сторін щодо суми заборгованості, а сам факт несвоєчасного виконання обов`язку роботодавця з проведення повного розрахунку із працівником під час його звільнення.

Таким чином, кожен епізод виплати як окремий момент фактичного розрахунку у межах тієї частини зобов`язання, якої він стосується, є завершенням певного епізоду порушення, що породжує підставу для застосування до роботодавця механізму відповідальності, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що звертаючись до суду з вимогами по оплаті праці позивач мав заявити одночасно і вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ще при першому зверненні до суду, а не чекати винесення рішення національним судом за його позовом, набрання таким рішенням чинності та факту подальшого його виконання, є хибним.

За приписами статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Беручи до уваги, що повертаючи позовну заяву в частині вимог про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 20.08.2020 по 19.01.2023, з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції не з`ясував суттєві обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду, що в свою чергу позбавило позивача права на звернення до суду з позовом про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 по справі № 520/24343/26 в частині повернення позовної заяви щодо зазначених вимог підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Щодо заяви апелянта про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 134 КАС України передбачено за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Водночас частина шоста цієї статті встановлює, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

У цій справі за результатами апеляційного перегляду ухвала про повернення позовної заяви в оскаржуваній частині скасовується, а справа направляється до суду першої інстанції для продовження розгляду. Позовні вимоги в цій частині по суті не вирішено. За таких обставин підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн у цій постанові немає. Питання про розподіл витрат, понесених під час апеляційного перегляду, підлягає вирішенню за результатами розгляду справи по суті.

Отже, у задоволенні заяви позивача про стягнення зазначених витрат на цій стадії розгляду справи слід відмовити.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 20026 року по справі № 520/24343/26 - скасувати в частині повернення позовної заяви в частині вимог про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 20.08.2020 по 19.01.2023.

Справу № 520/24343/26 за позовом ОСОБА_1 Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі щодо вимог про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 20.08.2020 по 19.01.2023.

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з Військової частини № НОМЕР_1 витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко