Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №520/24274/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Волгіна Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 р. Справа № 520/24274/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мосіна Андрія Володимировича на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2026, по справі № 520/24274/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 16 лютого 2018 року по 19 січня 2023 року, у сумі 500 531,70 грн;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 16 лютого 2018 року по 19 січня 2023 року у сумі 500 531,70 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу термін - п`ять календарних днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказу на підтвердження сплати судового збору та уточненого адміністративного позову із наведенням у ньому реквізитів позивача відповідно до приписів частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (із зазначенням відомостей про наявність/відсутність у позивача електронної пошти та електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).

15.08.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій він стверджує, що, зокрема, у позивача відсутній електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС. Також, у заяві про усунення недоліків наведено клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного позову, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та ветераном війни - інвалідом війни 3-ї групи; Так, до заяви додано копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 13 листопада 2015 року та копію посвідчення серії НОМЕР_3 від 2 липня 2025 року, згідно із яким позивач є інвалідом війни 3-ї групи, а також відповідь з Електронного суду в ЄСІТС № 38842386 від 15 серпня 2026 року про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС у позивача.

Відомостей про наявність/відсутність у позивача адреси електронної пошти заява про усунення недоліків не містить.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не надано документів, що підтверджують сплату судового збору або таких, що підтверджуються наявні у позивача пільги, щодо сплати судового збору. Також позивачем не виконані вимоги ухвали суду про надання уточненої позовної заяви із наведенням у ній реквізитів позивача відповідно до ч.5 ст. 160 КАС України. Отже, станом на 20.08.2026 року недоліки позовної заяви не усунуто.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначив, що суд першої інстанції приймаючи рішення про повернення позовної заяви та постановляючи оскаржувану ухвалу дійшов хибних висновків, що особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ-ї групи не мають пільг щодо сплати судового збору, а як наслідок суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норм матеріального права та порушив норми процесуального права. Стосовно висновків суду першої інстанції про відсутність у позовній заяві відомостей про наявність/відсутність у позивача адреси електронної пошти, позивач зазначає, що в нього відсутня адреса електронної пошти, поряд з цим у позовній заяві зазначені всі наявні в позивача засоби зв`язку, зокрема поштова адреса та номер телефону, а також зазначені всі засоби зв`язку (комунікації) представника позивача. Апелянт зазначає, що не зазначення електронної пошти у позовній заяві не перешкоджає розгляду справи по суті, і може бути усунені в процесі підготовки справи до судового розгляду, проте судом першої інстанції зазначене не враховано. Вважає, що приймаючи рішення про повернення позовної заяви суд першої інстанції проявив надмірний формалізм.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем долучено до позовної заяви докази звільнення його від сплати судового збору, а саме посвідчення учасника бойових дій та копію посвідчення інваліда війни ІІІ групи.

Повертаючи позовну заяву в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спір стосується нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, то даний спір не пов`язаний зі статусом позивача як учасника бойових дій.

Щодо наявності у позивача статусу ветерана війни - інваліда війни 3-ї групи, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено нормативно-правового обґрунтування твердження про прирівненість інваліда війни 3 групи до особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та до члена сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти.

Оцінюючи наведені підстави для повернення позовної заяви, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ст. 2 Закону "Про судовий збір" платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір", передбачають перелік осіб, які звільненні від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону № 3574-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 3551-ХІІ ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

За приписами ст. 13 Закону № 3551-XII особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, відповідну правову позицію викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 800/203/17, в якій Позивач додав до позовної заяви копію посвідчення особи з інвалідністю ІІІ групи, що, як встановив суд касаційної інстанції, дає право на пільги, визначені законодавством України для ветеранів війни та інвалідів війни, тому відповідно до зазначених правових норм він звільнений від сплати судового збору.

ОСОБА_1 у даній адміністративній справі є інвалідом війни ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 02.07.2025 року, копію якого він долучав до позовної заяви.

Аналогічна правова позиція щодо звільнення від сплати судового збору осіб з інвалідністю ІІІ групи, які мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" викладена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2020 року у справі № 826/13286/16, від 02 липня 2020 року у справі № 620/2075/19, від 20 травня 2020 року у справі № 640/14679/19, від 13 травня 2021 року у справі № 300/2690/19, від 11 жовтня 2023 року у справі № 345/2656/21, від 13 грудня 2023 року у справі № 210/834/15-ц, від 01 травня 2024 року у справі № 620/2557/23.

Таким чином, позивач у цій справі є звільненим від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Крім цього, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не усунуто недоліки ухвали про залишення без руху у визначений судом спосіб, а саме не надано уточненої позовної заяви, яка відповідає приписам ст.160 України. Натомість представником позивача надано процесуальний документ із назвою «заява про усунення недоліків», який, як зазначив суд першої інстанції, не містить відомостей про наявність або відсутність у позивача адреси електронної пошти.

Оцінюючи наведені підстави для повернення позовної заяви, колегія суддів виходить з наступного.

Так, в позовній заяві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання. При цьому, оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб`єктивною.

Водночас, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, і можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Так, колегія суддів зазначає, що у вступній частині позовної заяви зазначені наступні відомості про особу позивача, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_4 ), номер засобу зв`язку (тел.380994186274) та поштову адресу ( АДРЕСА_1 ).

Водночас судом першої інстанції повідомлено про відсутність адреси електронної пошти та відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відсутність таких відомостей, як адреси електронної пошти, за наявності інших зазначених у позовній заяві засобів зв`язку, не свідчить про наявність недоліків, які перешкоджають розгляду справи по суті, і не можуть бути усунені в процесі підготовки справи до судового розгляду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч.1 ст. 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Також, згідно ч. 6 ст. 160 КАС України, якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.

Так, колегія суддів зазначає, що представиком позивача в позовній заяві зазначено власні засоби зв`язку, у тому числі адресу електронної пошти, що, в свою чергу, забезпечувало можливість здійснення судом комунікації з позивачесм через його представника.

До того ж, колегія суддів зазначає, що представником позивача на виконання ухвали про залишення без руху від 12.08.2026 було надано заяву про усунення недоліків, в якій зазначено про відсутність у позивача електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд".

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що незазначення у заяві про усунення недоліків відомостей про адресу електронної пошти є неістотним недоліком, який не перешкоджав вирішенню питання про відкриття провадження у справі та розгляду справи по суті.

Таким чином, наведене вище не дає підстав вважати, що реалізація позивачем свого права на звернення до суду шляхом подачі заяви про усунення недоліків замість уточненої позовної заяви відбулась у спосіб, не передбачений чинним законодавством, та у спосіб, що завадило суду виконувати вимоги КАС України, з метою виконання завдань адміністративного судочинства.

Так, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не перевірив чи усунення таким чином недоліків впливало на зміст позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, роблячи висновки про не усуненння недоліків позовної заяви, допустив надмірний формалізм надавши перевагу формі, в якій усувались недоліки, не надавши при цьому належного значення його змісту та не врахувавши, що незазначення окремих відомостей за наявності інших зазначених у позовній заяві засобів зв`язку, не свідчить про наявність недоліків, які перешкоджають розгляду справи по суті, і не можуть бути усунені в процесі підготовки справи до судового розгляду.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, зазначені в оскаржуваній ухвалі, не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції.

При поверненні позовної заяви суд першої інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами (повернення позовної заяви) та поставленою метою (реалізацією особою права на судовий захист).

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід розцінюється як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Викладене свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мосіна Андрія Володимировича - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2026 по справі № 520/24274/26 скасувати.

Справу № 520/24274/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва