Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №480/5772/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р.Справа № 480/5772/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2026, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, м. Суми у справі № 480/5772/26

за позовом Головного управління ДПС у Сумській області

до ОСОБА_1 , Виробничо-комерційної фірми «SUMY ELECTRON OPTICS»

про застосування тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Сумській області (далі по тексту – позивач, ГУ ДПС у Сумській області) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 1, Лісовенко І.А.), Виробничо-комерційної фірми "SUMY ELECTRON OPTICS" (далі по тексту - відповідач 2, ВКФ "SUMY ELECTRON OPTICS"), в якій просило суд:

- встановити тимчасове обмеження керівнику ВКФ «SUMY ELECTRON OPTICS» (Приватне підприємство), код ЄДРПОУ 23824749 ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України до моменту погашення податкового боргу загальною сумою 2 711 265,55 грн, або у разі внесення інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника ВКФ «SUMY ELECTRON OPTICS» (Приватне підприємство), або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство щодо ВКФ "SUMY ELECTRON OPTICS (Приватне підприємство).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ВКФ «SUMY ELECTRON OPTICS» (Приватне підприємство), керівником якої є Лісовенко І.А., має податковий борг з платежу - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на суму 2 711 265,55 грн, який є узгодженим, однак протягом 240 днів з дня вручення податкової вимоги самостійно платником податків не сплачений. Враховуючи зазначені обставини, посилаючись на пункт 87.13 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також на правові позиції Верховного Суду у справі №160/5655/22, у справі №120/3384/24, позивач стверджує про наявність підстав для встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника ВКФ «SUMY ELECTRON OPTICS», ОСОБА_1 , за межі України до моменту погашення податкового боргу загальною сумою 2 711 265,55 грн, або у разі внесення інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника Виробничо-комерційної фірми «SUMY ELECTRON OPTICS» (Приватне підприємство), або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство щодо Виробничо-комерційної фірми "SUMY ELECTRON OPTICS (Приватне підприємство).

Відповідачем 1, ОСОБА_1 , подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позивач посилається на те, що вимога вважається врученою Підприємству 12.11.2025 на підставі абзацу другого пункту 42.5 статті 42 ПК України, оскільки поштове відправлення (штриховий ідентифікатор R067026455941) повернулося з відміткою «організація не значиться». Втім, до доданих до позовної заяви матеріалів не вбачається дата повернення поштового відправлення, з якої, відповідно, позивач мав можливість стверджувати про розпочатий 240-денний перебіг часу, із дня вручення податкової вимоги. Разом з тим, у матеріалах справи наявні докази місця реєстрації керівника Підприємства – ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , яка залишилась поза увагою контролюючого органу під час виконання обов`язку надіслати податкову вимогу про сплату податкового боргу. Зазначив, що якщо дата вручення вимоги не є доведеною позивачем належним чином, відлік 240-денного строку не розпочався, а отже станом на дату подання позову право на звернення до суду з даним позовом у позивача не виникло.

Також зазначив, що усталена практика Верховного Суду (постанова від 31.03.2025 у справі №160/5655/22 та подальші рішення судів першої інстанції, які на неї посилаються) виходить із того, що для застосування обмеження достатньо встановити наявність двох формальних умов – розмір боргу понад 1 мільйон гривень та його непогашення протягом 240 днів з вручення вимоги. Разом з тим, застосування цього підходу не звільняє суд від обов`язку, встановленого статтею 2 та статтею 9 КАС України, всебічно, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, а також від застосування принципу пропорційності при вирішенні спору, що зачіпає конституційне право особи на свободу пересування (стаття 33 Конституції України, стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи є забезпечувальним заходом виконання судового рішення про стягнення суми податкового боргу, а не самостійною санкцією.

У зв`язку з цим просив суд врахувати обставини, що, на його думку, мають значення для оцінки необхідності та пропорційності застосування цього заходу саме зараз: підприємство фактично не провадить господарської діяльності та не отримує доходу починаючи з 2023 року, а отже перебування чи неперебування відповідача 1 на території України об`єктивно не впливає на спроможність Підприємства погасити борг; відповідач 1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та самостійно провадить підприємницьку діяльність, яка є його фактичним джерелом існування, а обмеження права на виїзд позбавляє його можливості вести цю діяльність; відсутні докази того, що відповідач 1 має намір виїхати за межі України саме з метою ухилення від виконання зобов`язань Підприємства.

Звернув увагу, що підприємство з 2023 року фактично є недіючим, не має найманих працівників і не генерує доходу, за рахунок якого міг би бути погашений борг незалежно від того, чи перебуватиме його керівник на території України, чи за її межами. Вважає, що застосування до відповідача 1 обмеження права на виїзд за цих обставин не здатне забезпечити досягнення мети, з якою цей захід запроваджено законом, спонукання до погашення боргу за рахунок діяльності боржника, – а тому є не забезпечувальним, а суто каральним за своїм фактичним результатом.

Також зауважив, що відповідач 1 з 01.01.2016 зареєстрований як фізична особа-підприємець та фактично здійснює зовнішньоекономічну діяльність, що підтверджується наданими до справи документами. Триваючий і актуальний характер такої діяльності підтверджується відмітками у закордонному паспорті громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_2 ) про численні перетини державного кордону України у напрямку Угорщини та Чеської Республіки протягом 2023–2025 років, а також чинною чеською національною візою типу D (багаторазова, № 902852653), виданою 25.03.2026, дійсною з 01.04.2026 по 31.03.2027 з дозволеним сукупним строком перебування до 365 днів. Застосування обмеження права на виїзд унеможливить використання цієї візи та виконання наявних і майбутніх договірних зобов`язань відповідача перед іноземними контрагентами, тобто безпосередньо позбавить його джерела доходу.

Наведені обставини, на переконання відповідача 1, у сукупності дають підстави для висновку про непропорційність застосування обмеження в обсязі та у спосіб, заявлений позивачем, а також про те, що обраний захід не здатний досягти власної заявленої мети.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 позов задоволено. Встановлено керівнику Виробничо-комерційної фірми «SUMY ELECTRON OPTICS» (Приватне підприємство) (код ЄДРПОУ 23824749) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 ) тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до моменту погашення податкового боргу загальною сумою 2 711 265,55 грн, або у разі внесення інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника Виробничо-комерційної фірми «SUMY ELECTRON OPTICS» (Приватне підприємство), або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство щодо Виробничо-комерційної фірми "SUMY ELECTRON OPTICS (Приватне підприємство).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 1, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 у справі №480/5772/26 скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 та Виробничо-комерційної фірми «SUMY ELECTRON OPTICS» (ПП) про застосування тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі України – відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Зазначив, що суд першої інстанції фактично ухилився від дослідження й оцінки доказів та доводів скаржників щодо непропорційності заявленого заходу, обмежившись посиланням на не взяття інших аргументів представника відповідача до уваги. Наведене судом першої інстанції формулювання не містить жодного аналізу поданих скаржниками доказів, оцінки їх належності, допустимості, достовірності чи достатності, не наведено жодного мотиву, чому саме ці докази не заслуговують на увагу, а також не здійснено оцінки доводів скаржників щодо необхідності застосування принципу пропорційності при вирішенні спору, що зачіпає конституційне право особи на свободу пересування.

Вказує, що застосування обмеження суперечить заявленій меті заходу, оскільки позбавляє ОСОБА_1 єдиного реального джерела коштів, за рахунок якого теоретично можливе погашення боргу Підприємства, оскільки Підприємство з 2023 року не веде господарської діяльності, не має найманих працівників і не отримує доходу (фінансова звітність за 2022–2024 роки). За таких обставин єдиним реалістичним джерелом коштів, за рахунок якого можливе фактичне погашення боргу Підприємства, залишається особистий дохід ОСОБА_1 , який він отримує виключно від підприємницької діяльності як ФОП, яка потребує особистих поїздок за межі України.

Також вказує, що судом першої інстанції встановлено, що «дата повернення податкової вимоги відділенням поштового зв`язку на адресу податкового органу, 12.11.2025, чітко зазначена у відмітці Укрпошти зі штрих-кодовим ідентифікатором R067026455941, наклеєній на поштовий конверт (а.с. 15 зворотній бік)». Проте, скаржник наполягає на тому, що зазначений доказ потребує безпосереднього дослідження судом апеляційної інстанції, оскільки встановлення точної та однозначно читаної дати повернення поштового відправлення має вирішальне значення для визначення моменту, з якого розпочинається перебіг встановленого пунктом 87.13 статті 87 ПК України 240-денного строку, а відповідно, і для встановлення самого факту виникнення у позивача права на звернення до суду з даним позовом відповідно до частини першої статті 289-2 КАС України. Відскановані матеріали справи в підсистемі ЄСІТС «Електронний Суд» не дають відповідачам можливості достеменно встановити дату повернення податкової вимоги. За таких обставин, скаржники просять суд апеляційної інстанції самостійно дослідити оригінал (належним чином засвідчену копію) поштового відправлення, наявного в матеріалах справи на аркуші 15 (зворотній бік), та надати йому оцінку з урахуванням доводів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вважає, що суд першої інстанції не надав оцінки доводу про співвідношення понять «податковий обов`язок» та «грошове зобов`язання»/«податковий борг».

ГУ ДПС у Сумській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зауважує, що позивач звернувся з цим позовом до відповідача 1 як до керівника юридичної особи, а не як до фізичної особи-підприємця, а тому аргументи щодо непропорційності заявленого заходу вважає неспроможними, оскільки надані ОСОБА_1 документи не мають відношення до діяльності підприємства та наявної у підприємства заборгованості. Вказує, що відсутність у підприємства доходу від реалізації продукції не звільняє від погашення податкового боргу та не впливає на виникнення підстав для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за кордон. Зазначає, що твердження апелянта про те, що застосований захід позбавляє ОСОБА_1 єдиного реального джерела коштів, за рахунок яких теоретично можливе погашення боргу підприємства, є лише його припущенням, не підтвердженим жодним доказом, що стосується підприємства та його можливості погасити заборгованість. Також вважає, що судом першої інстанції досконало з`ясовано обставини справи в частині встановлення дати повернення поштового відправлення з податковою вимогою. Щодо ненадання судом першої інстанції оцінки доводу про співвідношення понять «податковий обов`язок» та «грошове зобов`язання»/«податковий борг», вважає, що вказані поняття чітко визначені в ПК України. Посилається на те, що сума податкового боргу 2 711 265,55 грн стягнута з підприємства рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі №480/9028/25, яке відповідачами не виконано.

Скаржником подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій він зазначив, що предметом даного спору є не стягнення боргу з Підприємства (це питання остаточно вирішено іншим судовим рішенням - у справі №480/9028/25), а застосування тимчасового обмеження конституційного права конкретної фізичної особи - ОСОБА_1 - на виїзд за межі України. Це обмеження зачіпає особисте немайнове право скаржника, гарантоване статтею 33 Конституції України та статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а не майнові права Підприємства як такого. Оскільки пропорційність оцінюється щодо конкретної фізичної особи, права якої обмежуються, а не щодо абстрактного факту наявності боргу в юридичної особи, докази, що характеризують особисте матеріальне становище, реальні джерела доходу та дійсну потребу скаржника у поїздках за кордон, є прямо релевантними предмету доказування в цій категорії справ, а не доказами, «що не мають братися до уваги», як стверджує позивач.

Зауважив, що доказами, наданими позивачем, підтверджено, що Підприємство є неплатоспроможним і не має жодного джерела для погашення боргу незалежно від того, перебуватиме ОСОБА_1 на території України чи за її межами. За таких обставин, застосування обмеження не наближає, а віддаляє досягнення законної мети заходу, оскільки позбавляє скаржника єдиного реального, документально підтвердженого джерела особистого доходу, яким він як контролююча Підприємство особа міг би розпорядитися для сприяння погашенню боргу. Наголосив, що підпункти 14.1.3 і 14.1.175 статті 14 ПК України є обліковими (розрахунковими) визначеннями, які встановлюють, які суми охоплюються поняттями «грошове зобов`язання» та «податковий борг» для цілей їх обчислення й стягнення. Це питання не є тотожним іншому, самостійному питанню чи охоплюється невиконання зобов`язання зі сплати фінансових санкцій за порушення валютного законодавства специфічним поняттям «податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань», вжитим саме у підпункті 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 ПК України та пункті 10 частини першої статті 6 Закону України № 3857-XII, тобто в нормах, які є безпосередньою правовою підставою для звернення до суду з вимогою про обмеження конституційного права особи на виїзд.

Представником відповідача подано до апеляційного суду додаткові пояснення, в яких, окрім іншого, звертає увагу, що у самій заяві ГУ ДПС наявна суттєва фактична суперечність: позивач зазначає дату та час спроби вручення поштового відправлення як "19.12.2025 о 18:19", тоді як за відомостями, що містяться у долучених на виконання ухвали суду документах (картка форми Ф.119 щодо рекомендованого поштового відправлення), податкову вимогу передано до об`єкта поштового зв`язку 27.10.2025 о 15:16, тобто майже на два місяці раніше дати, зазначеної самим позивачем. Також зазначив, що дійсна, офіційно зафіксована оператором поштового зв`язку причина повернення відправлення "За закінченням встановленого терміну зберігання", суттєво відрізняється від тієї, на яку послідовно посилалася позивач і суд першої інстанції, а особа й посада того, хто вчинив рукописний запис "організація не значиться" з підписом "Мацура", не встановлені та не підтверджені жодним належним документом, і суперечать відомостям Листа Укрпошти про те, що безпосередню доставку та спробу вручення відправлення 29.10.2025 здійснювала інша особа. Зауважив, що значення точної, офіційно зафіксованої причини повернення поштового відправлення є вирішальним для правильного застосування норм статті 42 ПК України та частини 1 статті 289-2 КАС України.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача, у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ВКФ «SUMY ELECTRON OPTICS» (ПП), відповідно до даних Інформаційної системи «Податковий блок» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 16.06.1998 та перебуває на обліку Головного управління ДПС у Сумській області (а.с. 7-8).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ВКФ «SUMY ELECTRON OPTICS» (ГІП) є громадянин ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) (а.с. 50).

Відповідно до Розрахунку податкового боргу, сформованого на підставі ІКПП ІКС «Податковий блок», у ВКФ «SUMY ELECTRON OPTICS» (ПП) наявний податковий борг з платежу - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на суму 2 711 265, 55 грн (а.с. 10).

Податковий борг ВКФ «SUMY ELECTRON OPTICS» (ПП) підтверджується розрахунком податкового боргу, витягами з ІКП ВКФ «SUMY ELECTRON OPTICS» (ПП) (а.с. 12, 13).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі №480/9028/25, яке набрало законної сили 09.12.2025, заяву Головного управління ДПС у Сумській області до Виробничо-комерційної фірми "SUMY ELECTRON OPTICS" про стягнення податкового боргу – задоволено. Стягнуто з Виробничо-комерційної фірми “SUMY ELECTRON OPTICS” (Приватне підприємство) (вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 51, кв. 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 23824749) за рахунок коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих цього платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та готівки, що належить цьому платнику податків, податковий борг: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на суму 2 711 265 (два мільйона сімсот одинадцять тисяч двісті шістдесят п`ять) грн. 55 коп., отримувач ГУК Сумська область/Сумська обл/21081000 на р/р UА738999980313050105000018001, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України, МФО банка одержувача 899998 (а.с. 18-19).

Покликаючись на наявність підстав для обмеження керівника ВКФ «SUMY ELECTRON OPTICS» (ПП) у праві виїзду за межі України, визначених статтею 289-2 КАС України, а саме: вручення податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 млн. гривень, та непогашення такого податкового боргу протягом 240 календарних днів з дати вручення (12.11.2025) платнику податків податкової вимоги, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що несплата податкового боргу у сумі 2 711 265,55 грн протягом 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги створює підстави для застосування обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" від 30 листопада 2021 року №1914-IX (далі - Закон №1914-IX).

Згідно з нормами цього Закону з 1 січня 2022 року набирають чинності положення Закону у частині встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника платника податків - боржника за межі України.

Так, Законом внесено зміни, зокрема до статей 14, 20, 87 та 91 ПК України, статей 283 i 289-2 КАС України та статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України i в`їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року №3857-ХІІ (далі - Закон №3857-ХІІ).

Відповідно до статті 6 Закону №3857-ХІІ право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом

Правовими положеннями пункту 59.1. статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

Відповідно до пункту 87.13 статті 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

Статтею 289-2 КАС України встановлені особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України.

За приписами частини 1 статті 289-2 КАС України у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Аналіз положень пункту 87.13 статті 87 ПК України та частини 1 статті 289-2 КАС України дає підстави для висновку, що податковий орган може звернутися до суду з позовом про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України лише за умови одночасної наявності таких умов: існування податкового боргу, що становить більше 1 мільйона гривень, та несплата такого боргу протягом 240 днів з моменту вручення податкової вимоги про його погашення.

У межах спірних правовідносин ГУ ДПС у Сумській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ВКФ "SUMY ELECTRON OPTICS", в якому просило суд встановити тимчасове обмеження керівнику ВКФ «SUMY ELECTRON OPTICS» ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до моменту погашення податкового боргу загальною сумою 2 711 265,55 грн, або у разі внесення інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника ВКФ «SUMY ELECTRON OPTICS» (Приватне підприємство), або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство щодо ВКФ "SUMY ELECTRON OPTICS (Приватне підприємство).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ВКФ «SUMY ELECTRON OPTICS» (Приватне підприємство), керівником якої є Лісовенко І.А., має податковий борг з платежу - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на суму 2 711 265,55 грн., який є узгодженим, однак протягом 240 днів з дня вручення податкової вимоги самостійно платником податків не сплачений.

Зауважив, що податкова вимога від 27.10.2025 №0008390-1302-1828 у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 ПК України, надіслана за адресою ВКФ «SUMY ELECTRON OPTICS» (Приватне підприємство) рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за Списком поштових відправлень за 27.10.2025 та чеком. Вказана вимога, згідно з абзацом 2 пункту 42.5 статті 42 ПК України, вважається врученою платнику податків 12.11.2025 - з дати повернення даного поштового відправлення, зазначеної поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення "організація не значиться".

Відповідно до висновків щодо правозастосування пункту 87.13 статті 87 ПК України, викладених у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2023 року у справі №160/5655/22, підтриманих у постанові від 29 липня 2025 року у справі №120/3384/24, системний аналіз положень пункту 87.13 статті 87 ПК України та частини першої статті 289-2 КАС України свідчить, що у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, визначальним для вирішення питання щодо виникнення у контролюючого органу права на звернення до адміністративного суду є встановлення дати вручення платнику податків податкової вимоги, оскільки саме з цієї дати обчислюється передбачений пунктом 87.13 статті 87 ПК України 240-денний строк, після спливу якого за наявності інших визначених законом умов виникає право контролюючого органу на звернення до суду із відповідною заявою.

Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач 1, зокрема, звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що з доданих до позовної заяви матеріалів не вбачається дата повернення поштового відправлення, яким направлялась податкова вимога, з якої, відповідно, позивач мав можливість стверджувати про початок 240-денного строку, після спливу якого у контролюючого органу виникає право на звернення до суду з таким позовом. Наполягав на необхідності дослідити в судовому засіданні оригінал (засвідчену копію) поштового відправлення, наявного в матеріалах справи на аркуші 15 (зворотній бік), на яку покликався суд першої інстанції як на доказ підтвердження дати, з якої податкова вимога вважається врученою - 12.11.2025.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 витребувано у Акціонерного товариства «Укрпошта» належні та допустимі докази щодо вручення поштового відправлення з трекінг-номером R0 670 2645 5941 (найменування відправника - Головне Управління ДПС у Сумській області; найменування адресата - ВКФ SUMY ELECTRON OPTICS/ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО, поштова адреса: вул. В`ячеслава Чорновола 51, 1, Суми, Сумський р-н, Сумська обл., 40009), а саме: відомості про конкретну посадову особу (ПІБ, посаду), яка здійснювала доставку та/або вручення зазначеного поштового відправлення ВКФ SUMY ELECTRON OPTICS/ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО; точну дату та час здійснення спроби вручення та/або вручення поштового відправлення; документальне підтвердження факту вручення або невручення поштового відправлення із зазначенням фактичних підстав невручення поштового відправлення адресату ВКФ SUMY ELECTRON OPTICS/ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО (службові відмітки, акти, тощо).

Також витребувано у Головного управління ДПС у Сумській області належні та допустимі докази на підтвердження направлення поштовим відправленням з трекінг-номером R0 670 2645 5941 (найменування відправника - Головне Управління ДПС у Сумській області; найменування адресата - ВКФ SUMY ELECTRON OPTICS/ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО, поштова адреса: вул. В`ячеслава Чорновола 51, 1, Суми, Сумський р-н, Сумська обл., 40009) податкової вимоги від 27 жовтня 2025 року №0008390-1302-1828 на адресу ВКФ SUMY ELECTRON OPTICS/ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО, а саме: оригінал поштового відправлення з трекінг-номером R0 670 2645 5941 (найменування відправника - Головне Управління ДПС у Сумській області; найменування адресата - ВКФ SUMY ELECTRON OPTICS/ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО, поштова адреса: вул. В`ячеслава Чорновола 51, 1, Суми, Сумський р-н, Сумська обл., 40009) та зворотного повідомлення до нього; докази на підтвердження змісту вкладення поштового відправлення з трекінг-номером R0 670 2645 5941 (опис вкладення тощо).

На виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 Акціонерним товариством «Укрпошта» повідомлено, що рекомендований лист R067026455941 від 27.10.2025 на адресу ПП ВКФ SUMY ELECTRON OPTICS/ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО (вул. В`ячеслава Чорновола 51, 1, м. Суми) надійшов 29.10.2025 до відділення поштового зв`язку №9 м. Суми (індекс 40009). Даний лист доставлявся 29.10.2025 листоношою відділення поштового зв`язку №9 м. Суми (індекс 40009) Руденко Н.С. В ході доставки було виявлено, що вивіска з назвою підприємства за вказаною адресою відсутня, доступу до приміщення немає. Листоношою вкладено повідомлення про надходження рекомендованого листа у наявну поштову скриньку. Оскільки за отриманням листа ніхто не звернувся, його повернуто 12.11.2025 із зазначеною причиною повернення: за закінченням встановленого терміну зберігання. На підтвердження зазначених обставин Акціонерним товариством «Укрпошта» надано копію окремого аркушу ф. 8 №9 з відміткою про доставку повідомлення про надходження рекомендованого листа (а.с. 205-207).

На виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 Акціонерним товариством «Укрпошта» Головним управлінням ДПС у Сумській області надано копію податкової вимоги від 27 жовтня 2025 року №0008390-1302-1828, копію Детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги, копію поштового відправлення від 27.10.2025, яким податкову вимогу від 27 жовтня 2025 року №0008390-1302-1828 направлено на адресу ВКФ SUMY ELECTRON OPTICS/ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО: вул. В`ячеслава Чорновола, 51, 1, м. Суми, Сумський район, Сумська область, 40009 (трекінг-номер R 06702 645594 1), копію поштового конверту та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення із відміткою про повернення 12.11.2025 відправлення із трекінг-номером R0 670 2645 5941 на адресу ГУ ДПС у Сумській області із відміткою "організація не значиться" (а.с. 189-199).

З матеріалів справи та додатково наданих АТ «Укрпошта» і ГУ ДПС у Сумській області на виконання вимог ухвали суду доказів убачається, що податкову вимогу від 27.10.2025 №0008390-1302-1828 було направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням із трекінг-номером R 06702 645594 1, яке 29.10.2025 надійшло до відділення поштового зв`язку №9 м. Суми та було доставлено за адресою позивача: вул. В`ячеслава Чорновола 51, 1, м. Суми, однак у зв`язку з відсутністю вивіски з назвою підприємства та доступу до приміщення не вручено, листоношею у поштову скриньку було вкладено повідомлення про надходження рекомендованого листа. За отриманням відправлення адресат не звернувся, у зв`язку з чим 12.11.2025 воно було повернуто відправнику за закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується відповідними поштовими документами та матеріалами справи.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Положеннями пункту 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з абзацом 2 пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного Суду у постанові від 20.10.2020 року у справі №140/30/20 вказав наступне: "…Аналіз податкового законодавства свідчить про те, що податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить...". Також Суд зазначив: "...Суд звертає увагу на тому, що жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги... у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкову вимогу в порядку встановленому законом, платник податків має спростувати ці доводи...».

З огляду на встановлені у справі обставини, а також наведені положення податкового законодавства і правову позицію Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що контролюючим органом податкову вимогу від 27.10.2025 №0008390-1302-1828 було належним чином направлено платнику податків за його місцезнаходженням рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, однак отримання зазначеного відправлення платником податків не відбулося з причин, що не залежали від контролюючого органу.

З урахуванням того, що поштове відправлення було повернуто 12.11.2025 із зазначенням причини невручення, передбачені пунктом 42.5 статті 42 ПК України правові наслідки є такими, що настали саме у цю дату, а тому податкова вимога від 27.10.2025 №0008390-1302-1828 вважається врученою платнику податків саме 12.11.2025. Відповідно, саме з 12.11.2025 підлягає обчисленню передбачений пунктом 87.13 статті 87 ПК України 240-денний строк, після спливу якого за наявності інших установлених законом умов у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду.

Товариством не спростовано доводи податкового органу стосовно надіслання податкової вимоги в порядку встановленому законом.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, наведені в додаткових поясненнях у справі з приводу фактичних суперечностей у заяві ГУ ДПС щодо дати та часу спроби вручення поштового відправлення "19.12.2005 о 18:19", тоді як за відомостями, що містяться у долучених на виконання ухвали суду документах (картка форми ф.119 щодо рекомендованого поштового відправлення), податкову вимогу передано до об`єкта поштового зв`язку 27.10.2025, тобто на місяці раніше дати, зазначеної самим позивачем, оскільки з наявних у матеріалах справи та додатково наданих доказів убачається, що податкову вимогу було направлено контролюючим органом 27.10.2025, 29.10.2025 поштове відправлення надійшло до відповідного відділення поштового зв`язку, після невдалої спроби його вручення та закінчення встановленого строку зберігання 12.11.2025 відправлення було повернуто відправнику.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи скаржника, наведені в додаткових поясненнях, з приводу суперечностей щодо дійсної причини повернення поштового відправлення "організація не значиться" чи "за закінченням встановленого терміну зберігання", оскільки обставини щодо доставки поштового відправлення за вказаною адресою, здійснення спроби його вручення та подальшого повернення 12.11.2025 за закінченням встановленого терміну зберігання узгоджуються між собою та підтверджуються наявними у матеріалах справи поштовими документами, у зв`язку з чим зазначення в окремому документі причини «організація не значиться» саме по собі не спростовує факту повернення поштового відправлення за закінченням строку його зберігання.

Крім того, відповідно до абзацу 2 пункту 42.5 статті 42 ПК України, на який суд покликався раніше, направлений платнику контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення документ вважається врученим належним чином у разі повернення поштовою службою при неможливості вручення у тому числі з інших причин, перелік яких є невизначеним. Отже, саме по собі формулювання причин невручення поштового відправлення працівником поштової служби не є визначальним у спірному випадку. Для цілей застосування абзацу 2 пункту 42.5 статті 42 ПК України головним є виконання контролюючим органом вимог податкового законодавства щодо дотримання порядку вручення (направлення) податкової вимоги - направлення на податкову адресу платника, правильне зазначення адресата, виконання вимог щодо направленння документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що в спірному випадку дотримано позивачем.

До того ж, Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270 (у редакції на момент спірних правовідносин) не містять обов`язкової вимоги зазначення на рекомендованому поштовому відправленні причин неможливості його вручення адресу та/або причин повернення відправнику, проте, пункти 101 та 102 Правил передбачають, що в разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, а після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження “не повертати”.

Отже, сам факт повернення поштового відправлення за закінченням строку зберігання свідчить про те, що пошта не змогла його вручити адресату, зберігала протягом встановленого строку, проте, у зв`язку з неотриманням адресатом, повернула його відправнику.

Також колегія суддів визнає необґрунтованими доводи відповідача про ненаправлення позивачем податкової вимоги на зареєстровану адресу місця проживання ОСОБА_1 , оскільки направлення документів здійснюється контролюючим органом саме на податкову адресу платника податків, яким у даному випадку є ВКФ SUMY ELECTRON OPTICS/ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО, а не його керівник - ОСОБА_1 .

Доводи скаржника про не підтвердження особи й посади того, хто вчинив рукописний запис "організація не значиться" з підписом "Мацура" є безпідставними, оскільки поштовим оператором не заперечуються обставини щодо направлення, доставки та подальшого повернення поштового відправлення саме 12.11.2025. Разом з тим, визначальним у даному випадку є не встановлення особи, яка здійснила відповідну відмітку та/або здійснювала доставку поштового відправлення, а дата повернення поштового відправлення до контролюючого органу, яка підтверджується сукупністю наявних у справі доказів.

За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про доведеність спливу 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, відповідно до пункту 87.13 статті 87 ПК України, що свідчить наявність правових підстав для застосування до керівника ВКФ "SUMY ELECTRON OPTICS" (ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО" обмежувального заходу у виді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України станом на час розгляду цієї справи.

Колегія суддів вважає неспроможніми доводи скаржника щодо непропорційності заявленого заходу, оскільки позивач звернувся з цим позовом до відповідача 1 як до керівника юридичної особи, а не як до фізичної особи-підприємця. Водночас, надані ОСОБА_1 документи не мають відношення до діяльності підприємства та наявної у підприємства заборгованості. Жодних доказів того, що погашення податкового боргу ВКФ SUMY ELECTRON OPTICS/ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, здійснюється або може здійснюватися за рахунок доходів ОСОБА_1 від провадження підприємницької діяльності як фізичною особою-підприємцем, до суду не надано.

Разом з тим, відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на це, відсутність у підприємства доходу від реалізації продукції є ризиком провадження господарської діяльності, проте не звільняє його від обов`язку погашення податкового боргу та не впливає на виникнення підстав для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за кордон.

Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Такий захід як тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за кордон, є законним, оскільки можливість, умови та порядок його застосування прямо визначені пунктом 87.13 статті 87 ПК України; переслідує легітимну мету, яка передбачена в абзаці третьому цієї норми - встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу; та є пропорційним застосованому обмеженню, оскільки має тимчасовий характер - застосовується до наступного робочого дня з дня зарахування коштів у погашення податкового боргу, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника.

Судовим розглядом встановлено, що податковий борг ВКФ «SUMY ELECTRON OPTICS» (ПП) є узгодженим, стягнутий судовим рішенням, яке набрало законної сили, однак самостійно платником податків не сплачений.

Щодо доводів скаржника про про те, що застосований захід позбавляє ОСОБА_1 єдиного реального джерела коштів, за рахунок яких теоретично можливе погашення боргу підприємства, то колегія суддів зауважує, що такі є лише його припущенням, не підтвердженим жодним доказом, що стосується підприємства та його можливості погасити заборгованість.

Щодо посилань скаржника на ненадання судом першої інстанції оцінки тому, чи охоплюється поняттям «податкового обов`язку» зобов`язання зі сплати фінансових санкцій за порушення валютного законодавства, чи є встановлення такого обов`язку самостійним питанням, яке виходить за межі буквального тлумачення зазначених норм, колегія суддів вкотре зазначає, що податковий орган набуває право на звернення до суду з позовом про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України за одночасної наявності таких умов: існування податкового боргу, що становить більше 1 мільйона гривень, та несплата такого боргу протягом 240 днів з моменту вручення податкової вимоги про його погашення.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі №480/9028/25, яке набрало законної сили 09.12.2025, стягнуто з Виробничо-комерційної фірми “SUMY ELECTRON OPTICS” (Приватне підприємство) за рахунок коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих цього платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та готівки, що належить цьому платнику податків, податковий борг: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на суму 2 711 265 (два мільйона сімсот одинадцять тисяч двісті шістдесят п`ять) грн. 55 коп., отримувач ГУК Сумська область/Сумська обл/21081000 на р/р UА738999980313050105000018001, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України, МФО банка одержувача 899998.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано наявність у Підприємства податкового боргу у сумі 2 711 265,55 грн.

Враховуючи вищевикладене, тлумачення поняття «податкового обов`язку» у контексті зобов`язання зі сплати фінансових санкцій за порушення валютного законодавства, жодним чином не впливає на результат вирішення даного спору.

Згідно Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи.

Аналогічні висновки застосовує Верховний Суд, зокрема у постановах від 27.05.2025 по справі № 160/27436/23, від 02.07.2025 по справі №380/5471/24.

Враховуючи, що вказані доводи відповідача не впливають на виникнення підстав для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи, яка має податковий борг, що перевищує 1 мільйон гривень, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв такі доводи до уваги.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 по справі № 480/5772/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 30.09.2026 року