Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №200/3201/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року справа №200/3201/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Пивовар І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі № 200/3201/26 (головуючий І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову позивачу в призначенні щомісячних страхових виплат втраченої заробітної плати, оформлене постановою 1458162764/1458162764-2026-1 від 21.01.2026; зобов`язання здійснити нарахування та виплату страхових виплат втраченої заробітної плати з 26 вересня 2025 (з дати встановлення професійного захворювання),-

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову позивачу в призначенні щомісячних страхових виплат втраченої заробітної плати, оформлене постановою 1458162764/1458162764-2026-1 від 21.01.2026; зобов`язання здійснити нарахування та виплату страхових виплат втраченої заробітної плати з 26 вересня 2025 (з дати встановлення професійного захворювання).

В обґрунтування позову зазначає, що 26 вересня 2025 позивачу встановлено професійне захворювання, 65% втрати професійної працездатності з 26.09.2025 року. 15 січня 2026 позивач звернувся за заявою про призначення страхової виплати у зв`язку з професійним захворюванням.

Вказав, що постановою 1458162764/1458162764-2026-1 від 21.01.2026 відповідач відмовив у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг через відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи) та рішенням №1458162764-2026-1 від 16.01.2026 року в якому повідомляє, що виплати будуть призначені після внесення КНП “Міська клінічна лікарня м.Слов`янська” змін в витяг з рішення експертної команди 1391/26/13 від 07.01.2026 щодо встановлення сукупного відсотка втрати працездатності та подачі нового звернення на призначення страхових виплат, в якому будуть наявні всі необхідні документи для призначення страхових виплат та рекомендовано надати повний пакет документів, який буде містити акт Н-1 (акт розслідування нещасного випадку), що стався 19.04.2019, довідку про середню заробітну плату за період, згідно якого проводився розрахунок середньомісячної заробітної плати для призначення страхових виплат внаслідок трудового каліцтва.

Позивач вважає, таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Просив задовольнити позов.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі № 200/3201/26 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні щомісячних страхових виплат втраченої заробітної плати, оформлене постановою 1458162764/1458162764-2026-1 від 21.01.2026 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату страхових виплат втраченої заробітної плати з 26 вересня 2025 (з дати встановлення професійного захворювання).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обґрунтовано відзив на позовну заяву.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 15.01.2026 №1241-5003939890.

Позивач перебував на обліку в Головному управлінні як отримувач страхової виплати, внаслідок встановленого професійного захворювання.

Згідно медичного висновку Центральної лікарської експертної комісії спеціалідованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність (відсутність) професійного захворювання від 26 вересня 2025 повідомлено про наявність вперше виявленого професійного хронічного захворювання №209 від 26.09.2025 року.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), Дата складення 31 жовтня 2025, Місце складення м. Дніпро, Дніпропетровська область, Найменування підприємства (установи, організації), код згідно з ЄДРПОУ ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “ШАХТОУПРАВЛІННЯ “ПОКРОВСЬКЕ”, 13498562, згідно з Державними санітарними нормами правилами “Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу”, за наказом МОЗ України №248 від 08.04.2014 (зареєстрований в Міністерстві юстиції Укра6 травня 2014 р. за № 472/25249.) умови, а характер праці ОСОБА_2 відносяться за важкістю другого праці - до третього класу третього ступеню; за рівнем шуму - до третього класу ступеню; за концентрацією пилу в повітрі робочої зони - до третього класу третього ступеню; за параметрами мікроклімату - до третього класу другого ступеню.

В акті з метою ліквідації і запобігання виникненню хронічних професійних захворювань, ОСОБА_3 – в.о. генерального директора ПРАТ “Шахтоуправління “ПОКРОВСЬКЕ” - пропонується у зв`язку з тим, що ПРАТ “Шахтоуправління “ПОКРОВСЬКЕ” знаходиться на території активних бойових дій, технологічний процес з видобутку вугілля припинений, трудові відносини з працівниками підприємства призупинені. Таким чином заходи з метою ліквідації і запобігання виникненню хронічних професійних захворювань комісією не пропонуються до стабілізації ситуації в регіоні.

Також вказано, що у зв`язку з тривалою роботою ОСОБА_1 на різних вугільних підприємств умовах дії шкідливих виробничих факторів та тим фактом, по “ ПРАТ “Шахтоуправління “ПОКРОВСЬКЕ” через знаходження на території акти бойових дій припинений технологічний процес з видобутку вугілля і трудові відносини працівниками підприємства призупинені, а також внаслідок зміни керівництва ПРАТ “Шахтоуправління “ПОКРОВСЬКЕ”, встановити осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, комісія не має можливості.

15.01.2026 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення/перерахування/продовження страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням).

Відповідно до протокольної постанови №1458162764/1458162764-2026-1 від 21.01.2026 позивачу відмовлено у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг у зв`язку з відсутністю інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи).

Рішенням про відмову в призначенні/перерахунку/продовженні щомісячних страхових виплат втраченої заробітної плати № 1458162764-2026-1 від 16.01.2026 вирішено, що виплати позивачу будуть призначені після внесення КНП “Міська клінічна лікарня м. Слов`янська” змін в витяг з рішення експертної команди 1391/26/13 від 07.01.2026 щодо встановлення сукупного відсотка втрати працездатності та подачі нового звернення на призначення страхових виплат, в якому будуть наявні всі необхідні документи для призначення страхових виплат. Відповідно до Порядку № 4-1 та Закону № 1105-ХІV оскаржувати рішення про призначення (перерахунок/продовження) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати або про відмову в призначенні (перерахунку/продовження) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати, прийняте уповноваженою особою територіального органу Пенсійного фонду України, в адміністративному порядку до керівника цього органу Пенсійного фонду України, а в разі відмови в задоволені скарги — до Пенсійного фонду України з урахуванням вимог Закону України “Про адміністративну процедуру” та/або у судовому порядку.

В рішенні вказано, що позивач має два страхові випадки, знаходився на обліку та отримував страхові виплати внаслідок отриманого трудового каліцтва в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. Для призначення страхових виплат по другому випадку: професійне захворювання та застосування для розрахунку більшу середньомісячну заробітну плату, необхідно надати повний пакет документів, який буде містити акт Н-1 (акт розслідування нещасного випадку), що стався 19.04.2019, довідку про середню заробітну плату за період, згідно якого проводився розрахунок середньомісячної заробітної плати для призначення страхових виплат внаслідок трудового каліцтва. Також, надано запит до КНП “Міська клінічна лікарня м. Слов`янська” стосовно визначення сукупного відсотка втрати професійної працездатності по наявним випадкам: трудове каліцтво (отримане 19.04.2019 та встановлено згідно акта Н-1розслідування нещасного випадку від 10.06.2019) та професійне захворювання (встановленого згідно акту П-4 від 31.10.2025).

Відповідач листом від 17.02.2026 №0400-010311-8/28201 просив внести зміни в витяг з рішення ЕК 1391/26/13 щодо встановлення сукупного розміру відсотка втрати працездатності по трудовому каліцтву та професійному захворюванню ОСОБА_1 .

Згідно листа від 23.02.2026 №01/10-173 адміністрація КНІ СМР “Міська клінічна лікарня м. Слов`янська” у відповідь на лист позивачавід 17.02.2026 року за № 0400-010311-8/28201 повідомила наступне: Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНІ МКЛ м. Слов`янська № 1391/26/13 від 07.01.2026 ОСОБА_4 встановлено 3 гр. інвалідності по профзахворюванню та встановлено втрата професійної працездатності 65%. 10% втрати працездатності по трудовому каліцтву (акт Н-1 19.04.2019.) не підтверджено. Вважати, що ЕКОПФО встановила ОСОБА_4 . З гр. інвалідності за профзахворюванням та 65% втрати працездатності за профзахворюванням. 10% втрати працездатності по трудовому каліцтву не підтверджено.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Номер витягу 1391/26/13/B, Дата прийняття рішення 07.01.2026, Номер рішення 1391/26/13/P позивачу встановлено професійне захворювання, 65%, встановлено з 26.09.2025 року, група інвалідності третя (III).

До позову додано:

індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

трудова книжка НОМЕР_2 від 30 червня 2000 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції зазначив наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я визначає Закон України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон №1105-XIV).

За змістом частини 1 статті 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закон №1105-XIV на уповноважений орган управління та його територіальні органи, серед іншого, покладено завдання здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Частиною 1 статті 30 Закону №1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються, зокрема, із щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата) (пункт 1 частини 7 статті 30 Закону №1105-XIV).

Відповідно до статті 37 Закону №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління заяву (у паперовій або електронній формі) про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Заява в електронній формі подається через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник.

Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.

Територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:

1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;

2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;

3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;

4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;

5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;

6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;

7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;

8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;

9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;

10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.

З вищевикладеного вбачається, що особою, яка виявила намір отримати страхову виплату до органу пенсійного фонду подається лише заява, а рішення про призначення страхової виплати органом пенсійного приймається з урахуванням інформації, одержаної ним шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій.

Статтею 38 Закону №1105-XIV визначено, що територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Територіальні органи уповноваженого органу управління можуть затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Відповідно до статті 39 Закону №1105-XIV уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:

1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;

2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;

3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.

Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

З аналізу наведених норм Закону №1105-XIV слідує висновок, що вказаними нормами врегульований порядок призначення страхових виплат потерпілим та особам, які мають право на такі виплати, а саме визначено порядок звернення таких осіб за призначенням страхових виплат з відповідною заявою, встановлено перелік документів, необхідних для розгляду заяви, порядок їх розгляду, встановлено порядок прийняття рішення за наслідками розгляду заяви та яке рішення приймається уповноваженим органом за результатом розгляду заяви про призначення страхової виплати.

В контексті наведеного, суд дійшов висновку, що рішення про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг приймається за результатами розгляду заяви особи, яка звертається за призначенням відповідних страхових виплат.

Також, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 37 №1105-XIV у разі відсутності необхідної інформації орган пенсійного фонду може повідомити позивача про необхідність надання додаткових документів чи інформації з посиланням на нормативно правові акти, якими вимагається надання таких документів чи інформації, до прийняття рішення про відмову у призначенні страхових виплат.

Проте, доказів такого повідомлення матеріали справи не містять.

До того ж, відповідач прийнявши рішення про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг, вдається до процедури встановлення права позивача на такі виплати та їх призначення, що суперечить наведеним вимогам Закону №1105-XIV.

Суд зазначає, що з урахуванням Порядку здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1467 та № 4-1 у разі повторного ушкодження здоров`я сума страхової виплати визначається згідно із ступенем (у відсотках втрати професійної працездатності за сукупністю випадків ушкодження здоров`я), то суд зазначає що згідно пункту 4 розділу 5 вищезазначеного Порядку така виплата із обчисленням заробітної плати за відповідні періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров`я (у разі повторного ушкодження) здійснюється виключно за бажанням заявника. Тільки у випадку бажання потерпілого обчислювати заробітну плату за періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров`я сума страхових виплат визначається згідно із ступенем (у відсотках) втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК за сукупністю випадків ушкодження здоров`я.

При цьому, такого звернення позивача матеріали справи не містять.

Також, із вказаного пункту Порядку 4-1 вбачається, що ступінь (у відсотках) втрати професійної працездатності за сукупністю випадків ушкодження здоров`я встановлюється МСЕК, а не органом пенсійного фонду.

Законом №1105-XIV, Порядками 1467 та № 4-1 органи пенсійного фонду не уповноважено перевіряти правильність заповнення довідок МСЕК, чи повернення таких довідок на опрацювання до медичних закладів.

Судом встановлено, що відповідач прийняв рішення про відмову у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг, керуючись статтею 39 Закону №1105-XIV, а саме в рішенні вказано: відповідно до заяви з документами, які до неї було додано, та статті 39 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” в інших випадках, передбачених законом: Відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи).

Жодних мотивів відмови рішення відповідача не містять.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У вказаній статті закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Суб`єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, знаючи, що адміністративний суд керуватиметься ними у разі оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності. Законодавче закріплення цих критеріїв-принципів також дає можливість фізичній чи юридичній особі сформувати уявлення про якість та природу належних рішень чи дій, які вона має право очікувати від суб`єкта владних повноважень.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (“виправдання”) свого рішення.

Рішення відповідача не містить в собі мотивування та обґрунтування підстав прийняття такого рішення. Відповідач вказавши таку підставу у рішенні як відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи), не конкретизував яка саме інформація та документи відсутні.

Відповідні обґрунтування відповідач наводить у листах, виготовлених після прийняття рішення про відмову у призначенні страхової виплати, а також у відзиві, проте як вже зазначено судом таке обґрунтування має бути наведене безпосередньо у рішенні.

З вище наведених правових норм слідує, що статтею 39 Закону №1105-XIV визначено вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні страхових виплат. Цим переліком не передбачена можливість відмови у здійсненні страхових виплат з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова у здійсненні страхових виплат позивачу здійснено відповідачем за відсутності підстав, передбачених Законом №1105-XIV, або підстав, передбачених іншим законом, а отже рішення відповідача є протиправним.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі № 200/3201/26 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі № 200/3201/26 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді І.В. Геращенко

І.В. Пивовар