Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №200/10150/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року справа №200/10150/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 р. у справі № 200/10150/25 (головуючий І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання провести перерахунок пенсії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у якому просила суд: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійснення з 01.09.2025 перерахунку пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року, відповідно до пункту 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 року № 1307, на підставі наявної у матеріалах пенсійної справи довідки про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження, починаючи з 01.09.2025 року, на найбільш вигідних умовах та з урахуванням фактично виплачених сум; 3) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо, до обмеження призначеної відповідно до ст. 54 Закону України №796-XII пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 максимальним розміром, передбаченим ч. 3 ст. 67 Закону України № 796-XII, з 20.03.2024 року; 4) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , починаючи з 20.03.2024 року, на підставі довідки про фактичний заробіток у зоні відчуження, у розмірі 50% відшкодування фактичних збитків без обмеження максимальним розміром, із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року № 2-р(II)/2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що їй була призначена пенсія після смерті її чоловіка (годувальника) у розмірі 50 відсотків його пенсії за віком, обчисленої відповідно до чинного законодавства на підставі довідки про його заробітну плату за роботу в зоні відчуження та станом на серпень 2025 року виплачувалася їй в розмірі 23610 грн.

Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, самовільно здійснило перерахунок пенсії позивача з вересня 2025 року, зменшивши її розмір до 12930,67 грн.

ОСОБА_1 вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправними, у зв`язку із чим звернулась із даним позовом до суду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 р. у справі № 200/10150/25 позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійснення з 01.09.2025 перерахунку пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , призначеної відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року, відповідно до пункту 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 року № 1307, на підставі наявної у матеріалах пенсійної справи довідки про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження, починаючи з 01.09.2025 року, на найбільш вигідних умовах та з урахуванням фактично виплачених сум. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо, до обмеження призначеної відповідно до ст. 54 Закону України №796-XII пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 максимальним розміром, передбаченим ч. 3 ст. 67 Закону України № 796-XII, з 20.03.2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , починаючи з 20.03.2024 року, на підставі довідки про фактичний заробіток у зоні відчуження, у розмірі 50% відшкодування фактичних збитків без обмеження максимальним розміром, із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року № 2-р(II)/2024.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції помилково не врахував те, що рішення щодо найбільш доцільного варіанту обчислення пенсії по інвалідності та у пенсій у зв`язку з втратою годувальника відповідно до пункту 9 Порядку № 1210 приймається саме органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх наявних в матеріалах електронної пенсійної справи документів.

Суд першої інстанції помилково не врахував те, що підставою для перерахунку пенсії являється довідка, видана підприємством, установою, організацією, де працювала особа, яка була призвана на військові збори, а підставою для проведення розрахунку заробітної плати за період роботи в зоні відчуження являються первинні документи про нараховану заробітну плату, періоду та фактичної тривалості робочого дня і місця її виконання.

Судом першої інстанції помилково не враховано те, що розмір пенсійної виплати позивачу ОСОБА_1 з 01.09.2025 обчислено правомірно, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

Також, в апеляційній скарзі пенсійний орган звертає увагу, що суд першої інстанції помилково зобов`язав відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії по втраті годувальника, починаючи з 20.03.2024, на підставі довідки про фактичний заробіток у зоні відчуження, у розмірі 50% відшкодування фактичних збитків без обмеження максимальним розміром, із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2 р(II)/2024, не врахувавши того, що позивач звернулася за захистом своїх прав лише 22.12.2025, отже шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом позивач пропустила без поважних причин.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 з 19.02.2001 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 26.03.2013 року отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року № 796-XII.

Позивач отримувала пенсію у розмірі 50 відсотків пенсії свого померлого чоловіка (годувальника) за віком, на підставі довідки про його заробітну плату за роботу в зоні відчуження та станом на серпень 2025 року виплачувалася в розмірі 23610 грн.

З 01.03.2024 року по 31.08.2025 року пенсія ОСОБА_1 нараховувалася в розмірі з урахуванням вимог ч. 3 ст. 67 Закону № 796, тобто обмежувалася десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність - 23610,00 грн, а з 01.09.2025 року, розмір пенсії було розраховано, виходячи з п`ятикратного розміру відповідно до п. 9 Порядку № 1210, тобто в розмірі, що є меншим десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність - 13366,90 грн.

30 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою, в якій просила повідомити підстави застосування нового порядку обчисленні пенсії її померлого чоловіка та зміни розміру пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом № 47583-43085/С-02/8-0500/25 від 30.10.2025 року повідомило ОСОБА_1 про те що, згідно частини 1 статті 54 Закону № 796 пенсії по інвалідності і у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. Статтею 15 Закону № 796 передбачено, зокрема, що видача довідок про заробітну плату за період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення здійснюється підприємствами, установами та організаціями. Довідка видається на підставі первинних документів: особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів, що містять відомості про нараховану заробітну плату, місце роботи (населений пункт, № зони, кратність чи об`єкт), період роботи в зоні відчуження, конкретні дні роботи чи їх загальну кількість, тривалість робочого дня. Форму довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках затверджено листом Міністерства соціального захисту населення від 27.02.1996 року № 01-3/244-013-2. Копії первинних документів, на підставі яких видано довідку, в обов`язковому порядку додаються до довідки про заробітну плату. Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207-7 (далі – постанова № 207-7) працівникам і службовцям (відрядженим у зону Чорнобильської АЕС та призваним на військові збори), за якими зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, працю оплачували у ІІІ, ІІ і І зонах небезпеки у 4, 3 та 2-кратному розмірі, у зоні особливого контролю – без коефіцієнта кратності (у розмірі 100% окладу або тарифної ставки), виходячи із тарифної ставки за основним місцем роботи, тобто на одну кратність менше. Постановою № 207-7 було дозволено керівникам підприємств, установ і організацій встановлювати працівникам, зайнятим на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премію до 60% тарифної ставки (посадового окладу) на місяць. У разі прийняття рішення щодо підвищення граничного розміру премії до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць, в положення про преміювання вносилися відповідні зміни. Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 20.03.2024 року № 2-р(ІІ)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України від 08.07.2011 року № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, що поширює свою дію на Закон № 796, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796. Вказані норми, визнані неконституційними, утрачають 3 чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (20.03.2024 року). З врахуванням рекомендацій, наданих Міністерством соціальної політики України, щодо механізму виконання означеного Рішення, виплата пенсій, призначених відповідно до Закону № 796, без обмеження максимальним розміром проводиться після перерахунку згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”.

Проведення перерахунку на виконання Рішення КСУ від 20.03.2024 року здійснюється за документами, наявними в електронній пенсійній справі на момент перерахунку, зокрема, довідок про заробітну плату в зоні відчуження в 1986-1990 роках. Водночас, у зв`язку з відсутністю документів в матеріалах електронних пенсійних справ, на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, нарахування та виплати премії, підстави застосування кратності по відповідній зоні небезпеки з урахуванням 100% тарифної ставки згідно вимог постанови № 207-7, підстави для врахування довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження при обчисленні пенсії відповідно до частини 1 статті 54 Закону № 796 відсутні. До надходження відсутніх документів, зазначених вище, на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх наявних в матеріалах електронної пенсійної справи документів розмір пенсії з 01.09.2025 року позивачу обчислено виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року відповідно до пункту 9 Порядку № 1210.

Додатково було повідомлено, що ОСОБА_1 має право надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження та первинні документи (за наявності) на підставі яких визначено складові довідки про заробітну плату: табелі обліку робочого часу за відповідний період перебування в зоні відчуження; особовий рахунок або інші облікові документи за період роботи у зоні відчуження; платіжні або розрахунково-платіжні відомості, які підтверджують фактичні суми нарахувань; відомості щодо тарифної ставки у зазначений період; документи, що підтверджують застосування кратності оплати праці (внутрішні накази або розпорядження які визначали: конкретних працівників або категорії працівників, які підпадали під підвищену кратність; терміни дії цієї кратності; порядок нарахування тощо); положення про преміювання, чинне на підприємстві у 1987 році; накази, зміни або додатки, які підтверджують внесення змін до положення про преміювання працівників, залучених до робіт у зоні відчуження.

Отже розмір пенсії ОСОБА_1 був визначений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати у зв`язку з тим що в електронній пенсійній справі відсутня довідка про заробітну плату, а паперова справа залишилась на тимчасово окупованій території.

19 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зі скаргою на протиправне зменшення розміру пенсії, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України № 796-XII, у зв`язку із проведенням перерахунку з 01.09.2025 року виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. У скарзі зазначалось, що пенсія позивача раніше була призначена у розмірі 50% пенсій за віком померлого годувальника, яка була визначена на підставі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, яка містилась у матеріалах його пенсійної справи, і втрата зазначених документів не може бути підставою для зменшення розміру пенсії.

Листом від 17.12.25 року за № 58269-53574/С-02/8-0500/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача про відмову у розгляді скарги по суті, посилаючись на те, що аналогічне звернення вже було розглянуте, та запропонувало у разі незгоди оскаржити дії Пенсійного фонду у судовому порядку.

Позивач не погоджуючись із вказаним діями Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулась до суду із даним позовом.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розд. VIII Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (Закон від 28 лютого 1991 року№ 796-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 49 вказаного Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.

Відповідно до ст. 54 Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначається державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1, та у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 ст. 54 цього Закону визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 15 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків (п. 1 Порядку).

Пунктом 9 цього Порядку визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв`язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за відповідною формулою.

Цим же пунктом Порядку визначено, що у разі коли особа з інвалідністю із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, стосовно яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа, виявили бажання обчислювати пенсію із заробітної плати (доходу), визначеної (визначеного) з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, такі пенсії обчислюються у порядку, передбаченому цим пунктом, з урахуванням середньомісячного коефіцієнта заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії, (Кзс), що визначається за відповідною формулою.

Пенсії, що обчислені із заробітної плати (доходу), яка визначалася виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до абзаців тринадцятого - п`ятнадцятого цього пункту, перераховуються у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Відповідно до п. 11 зазначеного Порядку розмір пенсії, призначеної відповідно до цього Порядку, не може бути меншим за розміри, визначені частиною третьою статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Мінімальний розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника для непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, становить:

на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника;

на двох і більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.

Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за бажанням осіб признаються шляхом обчислення:

1) виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, або

2) виходячи із заробітної плати (доходу), визначеної (визначеного) з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

З матеріалів справи вбачається, що пенсія по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” померлим годувальником (за його життя) за його бажанням була обчислена за правилом №1 - виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Призначення пенсії відбулося за документами, що є у пенсійній справі годувальника, та відповідали вимогам законодавства, що діяло на час призначення цього виду пенсії.

В аналогічному порядку після смерті годувальника позивачу була призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в протоколі про призначення пенсії відмітка “Основний розмір пенсії від середнього заробітку”).

Судом встановлено, що в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 наявна довідка про заробітну плату без номера, без дати (прийнята 22.11.1996), видана шахтою “Новодзержинська” за роботу в зоні відчуження померлого годувальника ОСОБА_2 .

Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1210 було постановлено Пенсійному фонду України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 року № 1307 було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і від 26 вересня 2012 року № 886 “Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках”, яка набрала чинності з 1 січня 2022 року, крім підпунктів 6 та 8 пункту 1 змін, затверджених цією постановою, які набирають чинності з 1 грудня 2022 року, зокрема було постановлено Пенсійному фонду України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за документами, що містяться в матеріалах пенсійних справ з 1 грудня 2022 року на найбільш вигідних умовах.

З 01 грудня 2022 року відповідно набрали чинності пп. 6 та 8 п. 1 Змін затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1307 від 09.12.2021 року.

Відповідно пункту 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 з урахуванням Змін затверджених постановою КМУ № 1307 від 09.12.2021 року, які набрали законної сили з 01.12.2022 року передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв`язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою: П=Зс*Кзс*(Кв/100%) де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої (якого) сплачено страхові внески за 2014-й, 2015-й та 2016 роки, збільшена (збільшений) на відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої (якого) сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, визначені починаючи з 2019 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663); Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс = Ск/К, де Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) (Кз1 + Кз2 + Кз3 + + ... + Кзn) за кожний місяць роботи в зоні відчуження у 1986-1990 роках; К - кількість місяців, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу).

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) (Кз1, Кз2, Кз3, ..., Кзn) за кожний місяць роботи в зоні відчуження, який враховується під час обчислення пенсії, визначається за формулою Кз = Зв/Зсм, де Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зв - сума заробітної плати (доходу) за роботу в зоні відчуження за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу),за період 1986-1990 років; Зсм - показник середньомісячної заробітної плати (доходу) робітників та службовців, зайнятих у галузях національної економіки, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. № 1783 "Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян" (Офіційний вісник України, 2003 р., № 47, ст. 2431), за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), за період 1986-1990 років.

У разі коли особа з інвалідністю із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, стосовно яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа, виявили бажання обчислювати пенсію із заробітної плати (доходу), визначеної (визначеного) з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, такі пенсії обчислюються у порядку, передбаченому цим пунктом, з урахуванням середньомісячного коефіцієнта заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії, (Кзс), що визначається за формулою: Кзс = Зп (мін)*5/Зс, де Зп (мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

Зс1 - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в Україні в цілому, з якої (якого) сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Якщо на день призначення/ перерахунку пенсії відсутні дані про середню заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в Україні в цілому, з якої (якого) сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року, для обчислення пенсії за формулою, зазначеною в абзаці тринадцятому цього пункту, враховується середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який використовувався під час призначення/перерахунку пенсії в році, що передує відповідному року, з наступним перерахунком пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в Україні в цілому, з якої (якого) сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Якщо при цьому середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення/перерахунку пенсії у відповідному році, є меншим від середньомісячного коефіцієнта заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення/перерахунку пенсії в році, що передує відповідному року, пенсія обчислюється з урахуванням середньомісячного коефіцієнта заробітної плати (доходу), який використовувався під час призначення/перерахунку пенсії в році, що передує відповідному року.

Пенсії, що обчислені із заробітної плати (доходу), яка визначалася виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до абзаців тринадцятого - п`ятнадцятого цього пункту, перераховуються у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

У разі коли особа звернулася за призначенням пенсії з урахуванням заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, органи Пенсійного фонду України визначають два показники середньомісячного коефіцієнта заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії, (Кзс): обчислений відповідно до абзаців шостого - дванадцятого цього пункту, а також відповідно до абзаців тринадцятого - шістнадцятого цього пункту, і призначають пенсію з урахуванням вищого середньомісячного коефіцієнта заробітної плати.

Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається: для пенсій по інвалідності - як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи; для пенсій по втраті годувальника - як співвідношення кількості непрацездатних членів сім`ї до кількості таких членів сім`ї з урахуванням потерпілого (у відсотках) Кв = Ку/(Ку+1) * 100%, де Ку - кількість непрацездатних членів сім`ї.

Під час визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) у випадках, передбачених цим пунктом, середня заробітна плата (дохід) за рік у відповідному періоді вважається середньомісячною платою робітників та службовців, зайнятих у галузях національної економіки, відповідного року.

З аналізу вищенаведених норм матеріального права вбачається, що у разі коли особа звернулася за призначенням пенсії з урахуванням заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, з 01.12.2022 року органи Пенсійного фонду України визначають два показники середньомісячного коефіцієнта заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії, (Кзс): обчислений відповідно до абзаців шостого - дванадцятого цього пункту, а також відповідно до абзаців тринадцятого - шістнадцятого цього пункту, і призначають пенсію з урахуванням вищого середньомісячного коефіцієнта заробітної плати.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, доказів того, що відповідачем було виконано та проведено відповідний перерахунок на виконання п. 2 Постанови КМУ № 1307 від 09.12.2021 року позивачу за документами, що містяться в матеріалах пенсійних справ з 1 грудня 2022 на найбільш вигідних умовах, матеріали справи не містять, та відповідачем суду не надано.

Суд зазначає, що наявність сумнівів щодо некоректних записів у документах із сторони відповідача може бути лише підставою для перевірки.

Суд звертає увагу, що органи, що призначають пенсію, мають право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року за № 22-1.

Враховуючи вищевикладені обставини суд першої інстанації дійшов висновку, що відповідачем протиправно не враховано під час перерахунку пенсії позивача, довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від, що видана шахтою “Новодзержинська”.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійснення з 01.09.2025 перерахунку пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , призначеної відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року, відповідно до пункту 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 року № 1307, на підставі наявної у матеріалах пенсійної справи довідки про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження, починаючи з 01.09.2025 року, на найбільш вигідних умовах та з урахуванням фактично виплачених сум, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо, до обмеження призначеної відповідно до ст. 54 Закону України №796-XII пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 максимальним розміром, передбаченим ч. 3 ст. 67 Закону України № 796-XII, з 20.03.2024 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , починаючи з 20.03.2024 року, на підставі довідки про фактичний заробіток у зоні відчуження, у розмірі 50% відшкодування фактичних збитків без обмеження максимальним розміром, із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року № 2-р(II)/2024, судом першої інстанції зазначено наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 року № 2-р(II)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-ХІІ зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ зі змінами. Припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-ХІІ зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У вказаному Рішенні від 20.03.2024 року № 2-р(II)/2024 Конституційний Суд України дійшов висновку, що запроваджене обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвело до порушення сутності конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб, що є порушенням зобов`язань держави, які випливають зі змісту статей 3, 16, 50 Конституції України в їх взаємозв`язку. Наведене свідчить про те, що приписи статті 2 Закону № 3668-VI, першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII, що обмежують максимальний розмір пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідають статтям 1, 3, 16, частині третій статті 22, частині першій статті 50 Конституції України.

Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 року у справі № 580/7744/23 вказав, що правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-ХІІ зі змінами, та першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, тобто з 21.03.2024. Враховуюче зазначене вище, у період по 20.03.2024 року положення статті 2 Закону № 3668-VI, що поширює свою дію на Закон № 796-ХІІ, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов`язковому застосуванню. Водночас, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у Рішенні № 2-р(II)/2024, з 21.03.2024 року правові підстави обмежувати пенсію максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) відсутні.

Оскарженим рішенням місцевого суду задоволено позов та, в тому числі, зобов`язано здійснити перерахунок пенсії з 20.03.2024 року.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки відповідно до статті 122 КАС України Позивачем порушено шестимісячний строк звернення до суду та відповідно, за приписами статті 123 КАС України означені позовні вимоги залишаються без розгляду.

В позовній заяві зазначено, що на думку позивача, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України.

Стверджував, що Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення та строки перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV.

Відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки- для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення. Таким чином, право позивача щодо виплати раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь яким строком.

Правовий висновок щодо неможливості застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою пенсії, яка за своєю правовою природою не є одноразовою виплатою, викладений в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18).

30.09.2025 позивач звернулась до відповідача з вимогою провести перерахунок пенсії розрахувавши пенсію померлого годувальника як і раніше у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону № 796 та 05.11.2025 позивач ознайомилась з його відповіддю від 30.10.2025 в якій було повідомлено про відсутність довідки про заробітну плату її чоловіка, на підставі якої раніше обчислювалась його пенсія. А на скаргу, щодо незаконних дій, надіслану відповідачу 19.11.2025 позивач отримала його лист від 17.12.2025 року та дізналась про відмову відповідача та порушення свого права на одержання пенсії у розміру гарантованому Конституцією, відтак строк звернення до суду за даним позовом не пропущено.

Суд першої інстанції протягом розгляду справи жодним чином не вирішував питання дотримання строку звернення до суду, хоча відповідачем про пропуск строку звернення до суду зазначалось у відзиві на позов.

З цим позовом до суду позивач звернувся 22.12.2025, хоча вимагає здійснити перерахунок його пенсії за період з 20.03.2024, що перевищує шестимісячний строк звернення до суду.

З вказаними доводами позивачки судова колегія апеляційного суду не погодилася, оскільки вони суперечить висновкам постанови Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19.

На думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів (п.21 постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19).

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву (пункти 36 та 37 вказаної цієї ж постанови Верховного Суду).

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року (пункт 44).

З огляду на зазначене, необґрунтованими є доводи позивача, який зазначив, що про неможливість усунути порушення соціальних прав без звернення до Суду, позивач дізнався з відмови відповідача в листопаді 2025 року.

Далі, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Відтак, посилання позивача на постанову Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17 та інші судові рішення, прийняті раніше, не заслуговують на увагу.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та статті 46 Закону №1058-IV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що позивачу не було здійснено перерахунок пенсії згідно з Рішенням Конституційного Суду України, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.

Таким чином, шестимісячний строк для звернення до суду з цим адміністративним позовом пропущено.

Отже, колегія суддів встановила, що позивачем пропущений строк звернення з позовними вимогами за межами шести місяців, що передують даті звернення до суду з цим позовом.

Детально про це зазначено в ухвалі Першого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року, якою запропоновано ОСОБА_1 надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин та докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

На виконання такої ухвали суду заявою про поновлення строку звернення до суду, позивачка просила поновити їй строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії починаючи з 20.03.2024.

Позивачка не погоджується з висновком про те, що про порушення свого права вона повинна була знати саме з 20.03.2024, та вважає, що фактичні обставини справи свідчать про інше.

Колегія суддів зауважує, що в ухвалі Першого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року детально, з посиланням на судову практику Верховного Суду, зазначено про те, коли вона повинна була дізнатися про порушення свого права, та зроблено обґрунтований висновок, що позивачем пропущений строк звернення з позовними вимогами за межами шести місяців, що передують даті звернення до суду з цим позовом.

Також позивачка просить поновити такий строк з огляду на поважність причин його пропуску.

Позивачка з 26.03.2013 року отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України №796-XII. Пенсія була призначена у розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого чоловіка-годувальника, обчисленої на підставі довідки про його заробітну плату за роботу в зоні відчуження. Судом першої інстанції встановлено, що саме за таким способом пенсія призначалася та виплачувалася позивачці протягом тривалого часу. При цьому з 01.03.2024 року по 31.08.2025 року пенсія фактично виплачувалась позивачці у розмірі 23 610 грн, тобто у розмірі, який відповідав встановленому Пенсійним фондом порядку її обчислення та застосуванню максимального обмеження. Позивачка не отримувала окремого рішення Пенсійного фонду, яким їй було повідомлено про те, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 орган Пенсійного фонду продовжує застосовувати до її пенсії максимальне обмеження та з яких саме правових і фактичних підстав це здійснюється. Водночас ситуація принципово змінилася з 01.09.2025 року. Саме з цієї дати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області змінило порядок обчислення пенсії позивачки, не врахувало довідку про заробітну плату померлого годувальника та визначило розмір пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, внаслідок чого розмір пенсійної виплати був істотно зменшений. Судом першої інстанції встановлено, що до серпня 2025 року позивачка отримувала 23 610 грн, тоді як після проведеного з 01.09.2025 року перерахунку розмір пенсії був визначений за іншим способом обчислення. Саме після такого фактичного зменшення пенсії позивачка без зволікань почала з`ясовувати причини зміни її розміру.

Апеляційний суд зауважує, що зміна порядку обчислення її пенсії є предметом інших позовних вимог, ніж застосування з 01.03.2025 коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст. 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025, та обмеження пенсії максимальним розміром.

Отже, такі доводи не можна вважати поважними причинами пропуску строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами.

В той же час, в пункті 25 рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 по справі “Кечко проти України” зазначено, що рішення національних судів щодо відхилення вимог заявника стосовно виплат за ці періоди базувались на внутрішньому законодавстві. Суди не могли розглядати щодо суті вимоги заявника за період з 1997 року по 1998 року у зв`язку із пропущенням строку позовної давності.

Європейський суд з прав людини не вбачав будь-яку свавільність у рішеннях суду стосовно цих періодів. Відповідно, у цій частині заяви не було порушення статті 1 Протоколу N 1 (994_535).

Отже, застосування наслідків пропуску строку звернення до суду з позовом не є обмеженням прав позивача на доступ до правосуддя.

Поважних причин пропуску строку звернення до суду Позивач не навів і не довів.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Звернувшись до суду з цим позовом 22.12.2025, позивач заявив позовні вимоги з 20.03.2024, у зв`язку із чим, з урахуванням визначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом лише з 22.06.2025, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України, а не з 20.03.2024, як помилково вважав суд першої інстанції, у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та залишення без розгляду позовних вимог за період до 21.06.2025 відповідно до статті 123 КАС України.

Аналогічний висновок викладений також в постанові Верховного Суду від 11 березня 2025 року в справі №120/8290/24.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення в цій частині позовних вимог допустив порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду – скасуванню.

Відповідно до положень ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Положеннями пункту 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Як було вказано вище, частиною третьою статті 123 КАС України встановлено обов`язок суду застосувати процесуальні наслідки пропуску строку на звернення до суду у разі визнання причин такого пропуску неповажними, у вигляді залишення позовної заяви без розгляду.

Витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статями 250, 291, 308, 310, 311, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 р. у справі № 200/10150/25 – задовольнити частково.

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 р. у справі № 200/10150/25 – скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 20.03.2024 по 21.06.2025, а позовні вимоги в цій частині – залишити без розгляду, внаслідок чого в резолютивній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 р. у справі № 200/10150/25:

в абцазі першому слова «задовольнити повністю» замінити словами «задовольнити частково»;

в абзаці четвертому дату “з 20.03.2024” замінити датою “з 22.06.2025”;

в абзаці п`ятому дату “з 20.03.2024” замінити датою “з 22.06.2025”.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 р. у справі № 200/10150/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 01 жовтня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів А.А. Блохін

І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв