Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №200/5976/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року справа №200/5976/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року (головуючий суддя І інстанції Кошкош О.О.), складеного в повному обсязі 28 листопада 2025 року, у справі № 200/5976/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у оформленні та виплаті допомоги на поховання померлого ОСОБА_2 , в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відповідача виплатити допомогу на поховання померлого ОСОБА_2 в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер ОСОБА_2 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.07.2025 п/с№914430194198 про відмову ОСОБА_1 в оформленні та виплаті допомоги на поховання ОСОБА_2 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області оформити та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлого ОСОБА_2 за заявою від 20.06.2025 №8918

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі № 200/5976/25 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що оскільки на момент смерті ОСОБА_2 не отримував пенсію в органах Пенсійного фонду України, підстави для обчислення виплати допомоги на поховання відсутні.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся із заявою від 20.06.2025 про виплату допомоги на поховання пенсіонера ОСОБА_2 .

До заяви додано: довідка про відкритий рахунок в банку; довідку про смерть; заяву, паспорт, свідоцтво про смерть.

З наданих документів вбачається, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце смерті – село Іллінка, Покровський район, Донецька область), про що 20.06.2025 складено відповідний запис №312 та Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 09.07.2025 п/с№914430194198 про відмову за результатом розгляду заяви від 20.06.2025 №8918 про оформлення допомоги на поховання померлого ОСОБА_2 . В рішення зазначено, що за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_3 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію за віком. Виплата пенсії призупинена з 01.04.2024 у зв`язку із не проходженням пенсіонером фізичної ідентифікації, передбаченої постановою кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам». За життя ОСОБА_2 до територіальних органів із заявою щодо поновлення виплати пенсії не звертався, також не повідомляв про не одержання від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації пенсійних виплат, як це передбачено п.14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058. Оскільки ст.53 Закону №1058 визначено, що допомога на поховання виплачується у розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті, при цьому, ОСОБА_2 не отримував пенсію на момент смерті, підстави для обчислення та виплати допомоги на поховання відсутні.

Не погоджуючись із відмовою у виплаті допомоги на поховання померлого, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Суд погоджує висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону №1058-IV до соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.

Відповідно до статті 53 Закону №1058-IV у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Пунктами 5.1 та 5.2 розділу V Порядку № 22-1 встановлено, що особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.

Заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Інформація про виплату допомоги на поховання додається до електронної пенсійної справи померлого пенсіонера.

Допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Допомога на поховання не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім`ї або іншою особою).

Відтак, відповідно до наведених вище норм виплата вказаної допомоги пов`язується лише з фактом поховання пенсіонера і право на неї має особа, яка здійснила таке поховання.

Як встановлено судами, за життя ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримував пенсію, призначену відповідно до Закону № 1058-IV.

Закон № 1058-IV не містить жодних застережень, обмежень, заборон виплати вказаної допомоги особам, які здійснили поховання пенсіонера, якому з тих чи інших підстав за життя призупинено виплату пенсії.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про виплату допомоги на поховання, надавши перелік документів згідно з пунктом 5.1 розділу V Порядку № 22-1.

Відтак, позивач виконав усі умови, визначені Законом № 1058-IV та Порядком № 22-1, у зв`язку із чим підстави для відмови у виплаті спірної допомоги у відповідача відсутні.

Інших підстав для відмови в оформленні та виплаті допомоги на поховання оскаржуване рішення не містить.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.07.2025 п/с№ із зобов`язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області оформити та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлого ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) за заявою від 20.06.2025 №8918.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі № 200/5976/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв