Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №200/1339/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року справа №200/1339/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Пивовар І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 р. у справі № 200/1339/26 (головуючий І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.09.2025 року №056650011307 щодо відмови в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок з 05.09.2025 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області від 25.08.2025 року № Б-с-1056 в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з розміру суддівської винагороди, вказаної в довідці в сумі 159878.40 грн. (посадовий оклад -99924 грн., доплата за вислугу років - 59954,40 грн.).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.09.2025 року №056650011307 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.09.2025 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області від 25.08.2025 року № Б-с-1056 в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з розміру суддівської винагороди, вказаної в довідці в сумі 159878,40 грн. (посадовий оклад - 99924 грн., доплата за вислугу років - 59954,40 грн.).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п`ятим цієї ж статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 гривні.

Отже, окремими приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.

Питання щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів, починаючи із 2021 року, було предметом розгляду у справі №240/9028/24 (провадження № 11-47апп25) за результатами розгляду якої Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 24 квітня 2025 року.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначає про те, що, починаючи з 2021 року, у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м.Покровськ) №056650011307 від 11.06.2025 позивачу призначено з 30.05.2025 довічно щомісячне довічне грошове утримання відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», що підтверджується протоколом/розрахунком від 06.06.2025 року. Основний розмір пенсії від середнього заробітку позивача вказаний в протоколі/розрахунку - 55492.8000 грн.

Позивач звернулась до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила видати довідку про розрахунок розміру суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи із розміру 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме прожитковий мінімум визначений на 01.01.2025 року в розмірі - 3028 грн., що відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема - ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій».

Рішенням відповідача від 05.09.2025 року №056650011307 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу відмовлено.

В рішенні відповідач посилається на те, що відповідно до ст. 135 Закону № 1402 встановлено базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду на 1 січня календарного року. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року – 2102 гривні, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року – 2102 гривні, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року – 3028 гривні.

Відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 25.08.2025 № Б-с-1056, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, суддівська винагорода позивача станом на 27.05.2025, судді, який здійснює повноваження без врахування обмежень встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" складає 159 878,40 грн., у тому числі: посадовий оклад - 99924грн., доплата за вислугу років (60%) - 59954,40 грн.

При її видачі застосований посадовий оклад судді, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2025 року, а саме 3028 грн., з регіональним коефіцієнтом у розмірі 1,1 до базового розміру посадового окладу.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Частиною другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Згідно з ч.ч. 3, 4 статті 142 Закону № 1402-VIІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

За ч.ч. 1, 2 статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У порядку норм ч.ч. 1, 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

За п. 1 ч. 3 статті 135 Закону №1402-VI (в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб (частина 4 статті 135 Закону №1402-VI).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що в 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 року становить 3028,00 гривень.

За ст. 1 Закону України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У відповідності до ст. 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

В Законі України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», зокрема в статті 7, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 гривень.

Аналогічні норми містяться в законах України про Державний бюджет на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки.

Правовідносини, подібні до тих, що склалися у справі, яка розглядається, вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, переглядаючи справу №200/2309/25, у постанові від 17.02.2026 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі №520/32171/24, щодо застосування окремого показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, встановленого відповідним законом про Державний бюджет України, при визначенні базового розміру посадового окладу судді, який враховується під час обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і сформував правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік, і в разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 1 січня виникають правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Таким чином, Верховний Суд вкотре наголосив на неприпустимості звуження гарантії незалежності суддів, закріплених статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII, шляхом запровадження окремої розрахункової величини для визначення базового розміру посадового окладу судді.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати не безпідставність посилань відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 04.04.2025 у справі №240/9028/24, під час розгляду цієї справи, з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на наведені приписи процесуального закону, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд (зокрема, і Велика Палата Верховного Суду) висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Встановлюючи обов`язковим врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, частина п`ята статті 242 КАС України презюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа № 910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Так, у справі №240/9028/24, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у якій відповідач посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону №3460-IX, спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025.

Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24.04.2025 у зазначеній справі, під час розгляду цього спору.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах про визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, у постановах від 03.03.2026 у справі №600/5380/24, від 10.03.2026 у справі №620/15453/24, від 17.06.2026 у справі №280/4259/25 та від 16.07.2026 у справі №340/6616/24.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно вважав, що позивач має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 р. у справі № 200/1339/26 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 р. у справі № 200/1339/26 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Пивовар