Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №200/886/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року справа №200/886/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Пивовар І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 р. у справі № 200/886/26 (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.09.2025 про відмову у пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити з 21.06.2022 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 № 1- р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15), зарахувавши до пільгового стажу її роботи за списком № 2 період роботи з 05.04.2002 року по 31.12.2003 року, з 03.07.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.09.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 вересня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до її пільгового стажу за списком № 2 періоди роботи з 05.04.2002 року по 31.12.2003 року, з 03.07.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, та визначенням після цього наявності у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, та з урахуванням висновків суду у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування зазначено, що висновок суду щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періодів роботи з 05.04.2002 по 31.12.2003, з 03.07.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2010 по 31.12.2010 є протиправним, оскільки довідку, уточнюючу пільговий характер роботи за вказані періоди не надано.

Згідно наявних документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивачки становить 22 роки 3 місяці 21 день, пільговий стаж за Списком №2 становить 6 років 4 місяці 6 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV.

Крім того, станом на дату звернення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 2 позивачка досягла віку 54 років, враховуючи п. 2 ч. 2 ст.114 Закону 1058-IV необхідний вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №2 становить 55 років.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ID-паспорт НОМЕР_1 .

Як вбачається зі спірного рішення, вік заявниці 54 роки 2 місяці 24 дні. Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 14.09.2025.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

Страховий стаж особи становить 22 роки 3 місяці 21 день.

Пільговий стаж особи за Списком № 2 становить 6 років 4 місяці 6 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 3 роки, за умови наявності загального стажу 25 років. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. До пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.

Періоди роботи з 01.01.2004 по 02.07.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2009, з 01.02.2010 по 30.11.2010, з 01.01.2011 по 04.01.2011 у ПАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" зараховано до пільгового стажу роботи за Списком № 2 на підставі відомостей по спеціальному стажу роботи, наявних в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Для перегляду пільгового стажу, заявниці необхідно надати уточнюючу довідку про пільговий стаж згідно з Додатком № 5 до Порядку №637 та накази про результати атестації робочих місць за умовами праці та переліки атестованих посад.

За результатами розгляду заяви позивача відповідач спірним рішення відмовив в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список № 2) у зв`язку з відсутністю необхідного загального та пільгового стажу, передбаченого даною статтею.

З форми РС-право судом встановлено, що спірні періоди роботи позивача з 05.04.2002 року по 31.12.2003 року, з 03.07.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року не зараховані до пільгового стажу позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

03.10.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (Закон №2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-ІV) розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.»

Відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше встановлений пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Крім того, згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення суду конституційної юрисдикції застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, рішенням №1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-XII, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (пункт 2 резолютивної частини). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

На момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, справа №560/12743/21 щодо якої є типовою, дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, всупереч доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у цій справі слід застосувати саме норми Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону №1058-ІV.

Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачці відповідач не застосував підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахував висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Щодо доводів апелянта, що відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 05.04.2002 по 31.12.2003, з 03.07.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2010 по 31.12.2010, оскільки довідку, уточнюючу пільговий характер роботи за вказані періоди не надано, суд зазначає наступне.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_2 від 21.07.1988 позивач працювала у ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»:

- 05.04.2002 прийнята в ОТК контролером при виробництві чорних металів;

- 16.04.2002 переведена там же контролером у виробництві чорних металів гаряча дільниця 4 розряду;

- 02.07.2004 переведена там же контролером у виробництві чорних металів гаряча дільниця 5 розряду;

- 03.08.2009 переведена там же контролером у виробництві чорних металів дільниця цеха по виробництву труб та балонів 5 розряду;

- 04.01.2011 звільнення за власним бажанням.

Відповідно до форми РС-право, спірні періоди роботи позивача з 05.04.2002 року по 31.12.2003 року, з 03.07.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року та з 01.12.2010 по 31.12.2010 не зараховані до пільгового стажу позивача, однак були зараховані відповідачем до страхового стажу на підставі записів трудової книжки позивача.

Отже, записи трудової книжки внесені правильно, місять відповідні печатки, штампи підприємства, з посиланням на первинні документи, а також містять підписи уповноважених осіб підприємства. Проте, вищевказані періоди роботи не були зараховані відповідачем до пільгового стажу за Списком № 2.

Як вбачається з Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) періоди роботи з 05.04.2002 року по 31.12.2003 року, з 03.07.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року та з 01.12.2010 по 31.12.2010 позивач перебував у трудових відносинах з ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (код 00191129). Також наявні відомості щодо нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків у вказані періоди.

Відповідно до довідки форми ОК 5 складеної по позивачу, в спірні періоди, а саме у 2004 (6 місяців), 2010 (з лютого по листопад), позивач працював за професією, код підстави для обліку спецстажу ЗП3013Б1, в свою чергу,

- код підстави ЗПЗ013Б1 - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону: на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Відповідачем періоди роботи позивача з 01.01.2004 по 02.07.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2009, з 01.02.2010 по 30.11.2010, з 01.01.2011 по 04.01.2011 у ПАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" зараховано до пільгового стажу роботи за Списком № 2 на підставі відомостей по спеціальному стажу роботи.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у

ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Отже, записи у трудовій книжці, з урахуванням відомостей про застраховану особу за формою ОК-5 підтверджують характер роботи позивача у період з 05.04.2002 року по 31.12.2003 року, з 03.07.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року та з 01.12.2010 по 31.12.2010 на посадах та роботах, що віднесені до Списку №2.

Як встановлено судом, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивачка досягла необхідного визначеного пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” віку.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.09.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 р. у справі № 200/886/26 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 р. у справі № 200/886/26 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 01 жовтня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Пивовар