Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №200/9952/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року справа №200/9952/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Казначеєв Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Євдокімова Олексія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 р. у справі №200/9952/25 (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом Євдокімова Олексія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.09.2025 №056650010486 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 17.06.2024 року пенсію на пільгових умовах на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування доводів зазначає, що загальний період роботи позивача за Списком №1 становить 24 роки 1 місяць 14 днів, тобто повних 24 роки.

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 за один повний рік за Списком № 1 зараховується 9 місяців стажу відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV.

У контексті спірних відносин зарахуванню до стажу набутого, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV, підлягає 216 місяців (9 місяців за кожний з 24 повних років роботи за Списком № 1).

Отже, із зарахуванням 216 місяців (18 років ) стажу до стажу за ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV, цей спеціальний стаж становить 42 роки 1 місяць 14 днів, що більше ніж 25 років.

Тобто, позивач на момент звернення за призначенням пенсії набув достатньо стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду, яка викладена в постанові від 18 листопада 2024 року справа №200/1009/24.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача його позов підлягає задоволенню в повному обсязі, у тому числі щодо вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31.12.2024 року у справі №200/7033/24, яке набрало законної сили 09.07.2025 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28 серпня 2025 року, адміністративний позов позивача до відповідача задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.06.2024 № 056650010486 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 17.06.2024, з урахуванням до пільгового стажу періоди: з 03.01.1995 по 31.01.1995, з 10.06.1997 по 13.06.1997, з 10.09.1999 по 25.10.1999, з 13.06.2003 по 22.06.2003, з 10.09.2003 по 22.09.2003, з 19.06.2014 по 03.11.2014, з 11.04.2018 по 20.04.2018, з 22.10.2019 по 03.11.2019, з 07.05.2024 по 17.06.2024 та зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи, що дають право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” із застосуванням роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №8 та Постанови КМУ № 81 від 22.02.1992 "Про заходи щодо застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення"; у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 03.09.2025 №056650010486 на виконання рішення суду від 31.12.2024 по справі №200/7033/24, страховий стаж особи становить - 24 роки 10 місяців 27 днів. Пільговий стаж особи на підземних роботах, професії за постановою №202 (25) становить — 24 роки 1 місяць 9 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового та пільгового стажу враховано всі періоди роботи. На виконання судового рішення та ухвали про виправлення описки в судовому рішенні (від 28.08.2025 №200/7033/24) відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 17.06.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням висновків суду та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу на професіях по Постанові №202- 25 років.

Згідно розрахунку страхового стажу Форма РС-право, до пільгового стажу позивача

Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в зараховано періоди: з 03.01.1995 по 31.01.1995, з 01.02.1995 по 22.02.1995, з 23.02.1995 по 07.11.1995, з 10.06.1997 по 13.06.1997, з 14.06.1997 по 09.09.1999, з 10.09.1999 по 25.10.1999, з 09.11.1999 по 12.06.2003, з 13.06.2003 по 22.06.2003, з 23.06.2003 по 22.08.2003, з 23.08.2003 по 09.09.2003, з 10.09.2003 по 22.09.2003, з 01.03.2010 по 18.06.2014, з 19.06.2014 по 03.11.2014, з 04.11.2014 по 08.04.2018, з 11.04.2018 по 20.04.2018, з 06.07.2018 по 31.10.2018, з 22.10.2019 по 03.11.2019, з 18.11.2019 по 06.05.2024, з 07.05.2024 по 17.06.2024;

Ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в. зараховано періоди: з 23.09.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 18.01.2005, з 21.04.2018 по 05.07.2018, з 01.11.2018 по 21.10.2019.

Стаж обраховано без врахування кратності.

З наданого відповідачем аналізу права суд встановив, що до пільгового стажу за Списком № 1 відповідачем зараховано: 20 років 2 місяці 2 дні – Постанова № 202 (25), 1 рік 5 місяців 4 дні - Постанова № 202 (25), 2 роки 6 місяців 3 дні – провідні професії (20).

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, (далі - Порядок № 383).

Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До посад або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Щодо роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8, суд зазначає наступне.

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення"» працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавши повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього:

кожного повного року гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці;

кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.

Тобто відповідно до роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20 січня 1992 року № 8 основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10-річного стажу роботи.

У листі від 02 жовтня 2018 року № 19997/0/2-18 адресованому Пенсійному фонду України Міністерство соціальної політики України зазначило про доцільність застосування роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення"».

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 12 вересня 2018 року №1209-27, до законодавчого врегулювання питання внесення змін до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду України при призначенні пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» враховують Роз`яснення № 8.

Листом Міністерства соціальної політики України № 21226/0/2-18/45 від 01.11.2018 підтверджено, що органи Пенсійного фонду України при призначенні пенсій відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058 враховують Роз`яснення № 8.

Суперечності між Роз`ясненням № 8 і положеннями Закону № 1058-ІV відсутні, оскільки відповідне роз`яснення не визначає: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ст. 4 Закону № 1058-ІV), натомість регулює правила розрахунку кратності пільгового стажу, що за правовим змістом положенням ст. 14 Закону № 1788-ХІІ та ст. 114 Закону № 1058-ІV не суперечить.

Вказане роз`яснення спрямоване на забезпечення найбільш сприятливого обрахування стажу окремим категоріям громадян, що були зайняті на роботах з особливо важкими умовами праці.

Суд першої інстанції визначив, що «пільговий стаж за Списком №1 та Постановою № 202 (не провідні професії) тотожні один одному та конвертуються як 1:1, більш пільговим до них є стаж роботи на провідних професіях, який до стажу за Списком №1 та Постановою № 202 зараховується як 1,25:1, в свою чергу стаж за Списком № 1 та Постановою № 202 конвертується до стажу за провідними професіями як 0,75:1, тобто при конвертації стажу за Списком № 1 в стаж за провідними професіями такий стаж зменшується (!).

Відтак, позиція позивача відносно того, що за кожний рік пільгового стажу за Списком № 1 при його конвертації у пільговий стаж за Постановою № 202 або за провідними професіями до кожного року зараховується додатково 9 місяців є помилковою, оскільки 1 рік (12 місяців) у такому разі зменшується до 9 місяців».

Проте, такі висновки є помилковими.

Суд зазначає, що правила кратності полягають у наступному: в разі, якщо особа не має достатньо «підземного» стажу, до нього може додатково зараховуватися інший пільговий стаж.

Крім того, «підземний» стаж на провідних професіях зараховується із збільшеною кратністю.

Так, стаж на провідних професіях зараховується до «підземного» із збільшеною кратністю 1.25 (1 рік роботи за 1 рік роботи 3 місяці), а решта видів пільгового стажу за Списком 1, що не відносяться до підземного, із зменшеною кратністю 0.75 (1 рік роботи за 9 місяців).

Застосовуючи відповідні положення, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 червня 2019 року у справі № 333/3704/16-а.

Під час розгляду справи судом установлено, що пільговий стаж роботи складає 20 років 2 місяці 2 дні – Постанова № 202 (25), 1 рік 5 місяців 4 дні – військова служба, 2 роки 6 місяців 3 дні – провідні професії (20).

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 за один повний рік за Списком № 1 зараховується 9 місяців стажу та за один повний рік на провідних професіях зараховується 1 рік роботи 3 місяці, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно

пільгового стажу позивача на провідних професіях, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 10.12.1999 року (№№9-10, 17-19), позивач працював за професією гірник очисного вибою з повним робочим днем у шахті у періоди з 11.04.2018 по 03.11.2019, з 23.09.2003 по 18.01.2005, що сумарно становить 2 роки 10 місяців 19 днів, а не 2 роки 6 місяців 3 дні як обчислено відповідачем.

Отже, застосування положень Роз`яснення № 8 підлягає до обрахунку наступного стажу:

- роботи підземні, професії за постановою №202 (25) - 20 років 2 місяці 2 дні;

- пільговий стаж роботи підземні, провідні професії (20) - 2 роки 10 місяців 19 дні.

У контексті спірних відносин зарахуванню до стажу набутого, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV, підлягає 210 місяці (9 місяців * 20 повних років роботи за Списком № 1) + (30 місяців (1 рік 3 місяці) * 2 повних роки роботи провідні професії).

Отже, із зарахуванням 210 місяців стажу до стажу за ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV, цей спеціальний стаж становить більше ніж 25 років.

Тобто, позивач на момент звернення за призначенням пенсії набув достатньо стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV.

Щодо зобов`язання призначити пенсію на пільгових умовах на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивач на момент звернення за призначенням пенсії набув достатньо стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV.

Колегія суддів звертає увагу, що на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду від 31.12.2024 по справі №200/7033/24 відповідач вже повторно розглядав заяву позивача від 17.06.2024 року про призначення пенсії та відмовив позивачу у призначенні пенсії.

Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 1 статті 44 Закону № 1058 передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до статті 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.

Відповідно до п. 4.1, 4.3 Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Судом першої інстанції не було враховано, що повноваження державних органів не є дискреційними у даному випадку, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Як зазначалось, матеріали справи свідчать, що станом на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії, позивач набув достатньо стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд вважає, що повним та ефективним поновленням порушеного права в цій частині буде зобов`язання відповідача розрахувати пільговий стаж позивача (роботи підземні, провідні професії (20) - 2 роки 10 місяців 19 дні, список № 1 - 20 років 2 місяці 2 дні) згідно з роз`ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та призначити з 17.06.2024 року пенсію на пільгових умовах на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Дана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року по справі № 360/3611/20 щодо розгляду зразкової справу за позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яке є правонаступником Управління ПФУ в Попаснянському районі Луганської області, про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання призначити пенсію, за апеляційною скаргою управління ПФУ на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Отже, суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 968,96 грн. та апеляційної скарги в сумі 1453,44 грн. З огляду на задоволення позову, на користь позивача необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Євдокімова Олексія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 р. у справі №200/9952/25 – задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 р. у справі №200/9952/25 - скасувати, та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Євдокімова Олексія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.09.2025 №056650010486 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розрахувати пільговий стаж позивача (роботи підземні, провідні професії (20) - 2 роки 10 місяців 19 дні, список № 1 - 20 років 2 місяці 2 дні) згідно з роз`ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та призначити з 17.06.2024 року пенсію на пільгових умовах на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області понесених витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок).

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв