Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №161/6848/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6848/26

Провадження № 2/161/4422/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Смоковича М.В.,

при секретарі судового засідання – Хилько О.В.,

за участі:

представників позивача – ОСОБА_1 , Ситник І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів на утримання одного з подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2026 року позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області із позовною заявою до відповідача, ОСОБА_4 , про припинення стягнення аліментів на утримання одного з подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.05.2025 року було розірвано шлюб між ОСОБА_2 , та ОСОБА_5 , зареєстрований 19.01.2023 року Виконавчим комітетом Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області. Від шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.06.2025 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 , було стягнуто аліменти на її утримання. Разом з тим, після ухвалення зазначеного рішення обставини, які були підставою для стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 істотно змінились. Позивачу стало відомо, що відповідач створила нову сім`ю та перебуває у шлюбних відносинах з іншим чоловіком, з яким фактично проживає та веде спільне господарство. Зазначає, що зміна сімейного стану відповідача, створення нею нової сім`ї, а також відсутність її за місцем реєстрації та наявні відомості про проживання за межами України свідчать про відпадання підстав для подальшого стягнення з позивача аліментів на її утримання, а тому просить припинити стягнення аліментів з нього на користь ОСОБА_4 на її утримання.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

03.06.2026 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, ОСОБА_4 , в якому зазначено, що вона не погоджується з позовними вимоги ОСОБА_2 та просить відмовити у задоволенні таких вимог, у зв`язку з тим, що станом на день подання даного відзиву дитина сторін не досягла трирічного віку, проживає із матір`ю, та перебуває на повному її утриманні. Відповідач здійснює постійний догляд за малолітньою дитиною, не працює та не має постійного доходу, тому обставини, які були підставою для стягнення аліментів, продовжують існувати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.06.2026 року було задоволено клопотання позивача, ОСОБА_2 , та витребувано з Луцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформацію щодо перебування у шлюбі відповідача, ОСОБА_4

18.06.2026 року на адресу суду надійшла інформація в якій зазначено, що відповідач, ОСОБА_4 , перебуває у шлюбі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.07.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті позовних вимог.

Позивач, ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_7 , підтримала позовні вимоги з зазначених у позовній заяві підстав та просила їх задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_3 , та її представник, ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, до суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.01.2023 року, який заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.05.2026 року було розірвано.

Від даного шлюбу у сторін народився син – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.06.2025 року у справі №161/6958/26 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача, починаючи з дня подачі позову – 11.04.2025 року і до досягнення дитиною, ОСОБА_6 , трирічного віку.

Позивач, ОСОБА_2 , наразі проходить військової службу у складі Збройних Сил України, що підтверджується доданими копіями довідки Військової частини НОМЕР_1 № 2907 від 13.08.2019 року, витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни № 20251218-00126922 від 18.12.2025 року.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.2 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За загальним правилом, що передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивачем заявлено вимогу про припинення стягнення з нього аліментів на утримання дружини. Як на підставу її задоволення, позивач посилається на те, що відбулась зміна матеріального стану відповідача, створення нею нової сім`ї, а також відсутність її за місцем реєстрації та наявні відомості про проживання за межами України.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Частиною 2 ст. 84 СК України визначено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Частиною 1 ст. 273 СК України визначено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Аналізом вище вказаних норм чинного законодавства встановлено, що платник аліментів при зверненні з позовом про звільнення його від сплаті аліментів на утримання дружини зобов`язаний довести належними, допустимими та достатніми доказами ті обставини, на які він посилається та які спричинили виникнення підстав неможливості платника аліментів сплачувати їх у розмірі, визначеному рішенням суду.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що у відповідача змінився сімейний стан та вона створила нову сім`ю, остання відсутня за місцем реєстрації та є наявні відомості про її перебування за межами України.

Однак, на переконання суду, обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, самі по собі не можуть свідчити те, що відпали підстави для сплати останнім аліментів на колишню дружини у період догляду нею за їх спільною дитиною, так як даному випадку окрім зміни сімейного стану у відповідача, має змінитися на краще з матеріальне становище, тоді як жодних доказів на підтвердження цього суду надано не було.

Більш того, не було суду надано й доказів, які б підтверджували, що позивач, в силу свого матеріального становища не може сплачувати аліменти, які присуджені судом на користь відповідача.

Відтак, позивач не надав суду достатніх та належних доказів щодо зміни матеріального стану, перебування у скрутному матеріальному становищі, неможливості сплати аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та не доведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідачем у відзиві на позовну заяву були заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які остання, у разі відмови в задоволенні позовних вимог, просила стягнути з позивача.

Так, відповідач заявила до стягнення 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надала договір про надання правової допомоги від 05.05.2026 року, ордер на надання правничої допомоги від 05.05.2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, платіжну інструкцію від 30.04.2026 року.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Так, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити, а тому судові витрати, понесені відповідачем у даній справі при їх розподілі між сторонами (у разі доведеності їх понесення) покладаються на сторону позивача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо (постанова ВС від 01.10.2018 у справі №569/17904/17).

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова ВС від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Під час розгляду справи у встановлений процесуальним законодавством строк відповідач не надала суду доказів надання правничої допомоги (фактичної передачі наданих адвокатом послуг, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів на утримання одного з подружжя – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 01.10.2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області М.В. Смокович