Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №161/16697/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16697/26

Провадження № 2/161/7900/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої – судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань – Маєвської Х.Ю.

відповідача – ОСОБА_1

позивача – ОСОБА_2

представника позивача – ОСОБА_3

представника відповідача – Слупко О.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

06 серпня 2026 року ОСОБА_2 через свого представникм звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.

В обгрунтування заявлених вимог зазначає, що 17 грудня 2013 року між позивачкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачем, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 1812. Після реєстрації шлюбу сторони проживали разом. Від шлюбу подружжя має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На даний час спільне життя позивачки з відповідачем однією сім`єю є неможливим, оскільки сторони не можуть продовжувати сімейні відносини на засадах взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги. Сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, а фактичні шлюбні відносини між ними припинено. Позивачка остаточно утвердилася у неможливості подальшого збереження шлюбу. Збереження шлюбу суперечитиме її інтересам, оскільки юридична реєстрація шлюбу продовжує породжувати для сторін права та обов`язки подружжя за відсутності фактичних сімейних відносин. Обидві неповнолітні дитини проживають разом із позивачкою та перебувають на її утриманні. Домовленості між батьками щодо способу і розміру участі відповідача в утриманні дітей не досягнуто. З огляду на потреби двох дітей, обов`язок обох батьків брати рівну участь у їх утриманні та необхідність забезпечення стабільного розміру виплат позивачка вважає обґрунтованим стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі по 5000 грн на кожну дитину щомісячно, тобто загалом 10000 грн щомісячно. Визначаючи розмір аліментів у сумі 5000 грн щомісячно на кожну дитину, Позивачка враховує вік і повсякденні потреби дітей, фактичний рівень витрат на їх харчування, одяг, навчання, лікування та належний розвиток, а також матеріальний і сімейний стан Відповідача. Відповідач є працездатною та здоровою особою, інших дітей або непрацездатних осіб на утриманні не має, є іноземцем, однак має посвідку на постійне проживання в Україні, а отже може офіційно працювати та одержувати дохід на території України. З огляду на принцип рівності обов`язків батьків щодо утримання дітей, заявлений розмір аліментів є обґрунтованим, співмірним із потребами дітей та не є надмірним для Відповідача.

На підставі викладеного, просить суд: 1) розірвати шлюб, укладений 17 грудня 2013 року між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 1812; 2) стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі 5000 (п`ять тисяч) грн щомісячно, але не менше мінімального розміру аліментів, установленого законом для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; 3) стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі 5000 (п`ять тисяч) грн щомісячно, але не менше мінімального розміру аліментів, установленого законом для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

21 вересня представник відповідача – адвокат Слупко О.М. подала відзив на позовну заяву. Вказує, що відповідач не заперечує щодо задоволення вимоги про розірвання шлюбу. Разом з тим, вимогу про стягнення аліментів визнає частково. Зазначає, що відповідач проживав в Україні з 2013 року; займався підприємницькою діяльністю. Зайнятість мала періодичний характер, однак у мірі достатній для забезпечення сім?ї. Після запровадження воєнного стану Відповідач з Позивачкою та дітьми виїхали за кордон, де проживали у Румунії, Молдові та Німеччині, використовуючи заощадження та періодичні заробітки Відповідача. Станом на момент написання відзиву Відповідач проживає за кордоном, знаходиться в пошуку роботи. Стабільного доходу немає, проживає за рахунок заощаджень. Нерухомого чи рухомого майна немає також. У зв?язку з цим, Відповідач позбавлений можливості сплачувати аліменти в розмірі по 5000 гривень на кожну дитину. Відповідач усвідомлює та визнає свій обов?язок як батька брати участь в утриманні своїх дітей та забезпечувати їх належними матеріальними засобами. Відповідач не заперечує проти необхідності сплачувати аліменти на утримання дітей та не має наміру ухилятися від виконання свого батьківського обов?язку. Навпаки, він зацікавлений у тому, щоб за можливості забезпечувати дітей у більшому обсязі та брати належну участь у покритті витрат, пов?язаних з їхнім утриманням. Разом з тим, на даний час Відповідач не має стабільного доходу, у зв?язку з чим його фактичні фінансові можливості є обмеженими. Визначаючи розмір аліментів, Відповідач просить суд врахувати його реальне матеріальне становище та відсутність на цей час стабільного джерела доходу. Відповідач просить суд визначити розмір аліментів в межах мінімального рекомендованого розміру, встановленого законом - по 3 512 гривень на кожну дитину на місяць. Одразу після покращення матеріального становища та отримання стабільного доходу Відповідач має намір збільшити розмір коштів, які сплачуватиме на утримання дітей, виходячи з їхніх потреб та власних фінансових можливостей.

Представник позивачки заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Зазначив, що відповідач має посвідку на проживання в Україні, однак інколи проживає за кордоном. Вказував, що відповідач веде забезпечений спосіб життя та нещодавно продав автомобіль.

Позивачка заявлені позовні вимоги підтримала. Пояснила, що відповідач у 2014- 2015 роках працював в м. Луцьку кухарем та сушистом, а в 2018 - 2019 році працював у Києві у сфері ІТ. Зазначила, що відповідач дарував їй вироби Cartier, у тому числі після початку повномасштабного вторгнення. Пояснила, що у певний період вони разом проживали у Єгипті та Румунії. У 2025 році вони повернулись в Україну. З листопада 2025 року він проживав разом з ними, а з лютого 2026 року він поїхав в Київ. Також позивачка зазначила, що відповідач продав автомобіль, придбаний під час шлюбу, однак коштів від його продажу їй не передавав.

Представник відповідача не заперечувала щодо розірвання шлюбу, водночас заперечувала щодо розміру аліментів, заявленого позивачкою. Зазначила, що її довіритель має мінливий дохід, не має постійного місця роботи та проживає за кордоном, у зв?язку з чим просила визначити аліменти у мінімальному розмірі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 17 грудня 2013 року, зареєстрованому Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис №1812.

В шлюбі у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 відповідно.

З позовної заяви вбачається, що сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, а фактичні шлюбні відносини між ними припинено.

З врахуванням засад добровільності шлюбу, які встановлені статтею 24 СК України, статтею 16 Загальної декларації прав людини та статтею 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а також, того, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач не заперечує щодо його розірвання, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін, а тому шлюб необхідно розірвати.

Щодо стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Малолітні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає разом зі своєю матір`ю – позивачкою ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що сторони не можуть дійти згоди щодо утримання їх спільних дітей, тобто між ними існує спір.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Статтею 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину, не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно абз. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що відповідач є працездатним. Доказів про стан здоров`я відповідача чи перебування на обліку у лікарів не надано. Також, відсутні докази щодо доходів відповідача, наявності у нього на утриманні інших осіб.

Суд, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні малолітніх дітей, взаємний обов`язок батьків щодо її утримання, виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання дітей у розмірі 4000 грн. щомісячно на кожну дитину, до досягнення дитиною 18-річного віку.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

З даною позовною заявою позивачка ОСОБА_2 звернулась 06 серпня 2026 року, отже саме із зазначеної дати аліменти мають стягуватися з відповідача на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні позову представником позивача – адвокатом Самолюком В.В. в інтересах ОСОБА_2 за позовну вимогу про розірвання шлюбу сплачено судовий збір в сумі 1064, 96 грн. (квитанція ID: 8764-4023-8685-0799 від 05 серпня 2026 року).

Відповідач визнав позовну вимогу про розірвання шлюбу в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що позовну вимогу про розірвання шлюбу було задоволено у повному обсязі, суд вважає, що 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору в сумі 532, 48 грн. підлягає поверненню з державного бюджету. Інші 50 відсотків судового збору в розмірі 532, 48 грн. відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

При цьому, з огляду на те, що позовну заяву подано в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, при визначенні розміру судового збору підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064, 96 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 259, 263- 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 110, 111, 112, 180, 181, 184 СК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 17 грудня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис №1812- розірвати.

Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання дитини – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 серпня 2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання дитини – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 серпня 2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп.

Повернути представнику позивача – ОСОБА_3 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в інтересах ОСОБА_2 , в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп. відповідно до квитанції ID: 8764-4023-8685-0799 від 05 серпня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в дохід держави судовий збір в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Рішення у повному обсязі складено 01 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій