Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №159/6031/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/6031/26

Провадження № 1-кп/159/718/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (дистанційно),

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

у кримінальному провадженні №62026170020003917 від 11.02.2026, у якому обвинувачується за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець селища Чинадієво Мукачівського району Закарпатської області, з середньою освітою, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , без реєстрації та постійного місця проживання, не судимий,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , 05.04.2026 у точно невстановлений судом час, але не пізніше 18.46 хвилин, в м. Ковель Волинської області поблизу автостанції на бульварі Лесі Українки, 42, таємно викрав у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 ), відкриту на його ім`я, яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є офіційним документом, що містить обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему, емітента (банку) та держателя цього спеціального платіжного засобу, з метою подальшого використання для викрадення грошових коштів.

Такими діями ОСОБА_4 вчинив викрадення офіційного документу з корисливих мотивів, тобто кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 357 КК України.

Після цього, ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, керуючись єдиним умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, що діє на підставі Указу Президента України від 29.10.2024 року № 740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2915-IX, в період часу з 18.46 год до 18.58 год 05.04.2026, маючи доступ до викраденої ним банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 ), відкритої на ім`я ОСОБА_6 , знаючи заздалегідь пароль до картки, використовуючи наявні на вказаній банківській картці кошти для придбання товарів та зняття готівки, здійснив такі грошові операції: о 18:46 год 05.04.2026 на суму 748 грн 19 коп в супермаркеті «Тайстра» в м. Ковелі по бул. Лесі Українки, 29; та зняття готівки в банкоматі АТ КБ «ПриватБанк» в м. Ковелі по бул. Лесі Українки, 42: о 18:50, 18:51, 18:52, 18:53, 18:53, 18:54, 18:55 щоразу на суму 1 000 грн та о 18:58 на суму 600 грн, а всього своїми умисними злочинними діями ОСОБА_4 таємно викрав належні ОСОБА_6 кошти на загальну суму 8 348,19 грн, чим завдав йому майнової шкоди.

Такими діями ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.

Під час судового розгляду обвинувачений дав показання про те, що познайомився із потерпілим на автостанції у місті Ковелі. Потерпілий був стані алкогольного сп`яніння. Добровільно дав свою картку для придбання продуктів для дітей обвинуваченого і двісті гривень готівки для придбання горілки. Обвинувачений придбав горілку і в магазині біля автостанції продукти для дітей. Картку після цього повернув потерпілому. Потерпілий не давав згоду на зняття готівки в банкоматі. Точної суми знятих коштів не знає, бо гроші одразу віддав дружині. Сумнівається у тому, що загальна сума близько 8000 грн. Просив прийняти його щире розкаяння у вчиненому та дозволити продовжити військову службу.

Потерпілий ОСОБА_6 21.09.2026 дав суду показання про те, що є військовослужбовцем. В квітні 2026 року познайомився із військовослужбовцем ОСОБА_4 та його дружиною на автостанції в Ковелі. Усіх подробиць події потерпілий не пам`ятає, бо був у стані алкогольного сп`яніння. Точно не пам`ятає, як пропала банківська картка. Виявив відсутність банківської карти після спілкування із ОСОБА_4 . Не давав дозволу ОСОБА_4 знімати гроші із картки. Дозволив обвинуваченому розраховуватися карткою лише один раз в магазині. Просив суворо не карати обвинуваченого, не заявляв претензій матеріального характеру.

Захисник обвинуваченого просила врахувати його щире розкаяння у вчиненому, вважала, що у діях обвинуваченого відсутній склад правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 і ч. 4 ст. 185 КК України, а наявні ознаки шахрайства (ст. 190 КК України).

Зважаючи на показання потерпілого, які він надав безпосередньо суду, та досліджені в судовому засіданні докази суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні пред’явленого обвинувачення.

Так, кримінальні провадження за ч. 1 ст. 357 і ч. 4 ст. 185 КК України було відкрито за заявою потерпілого ОСОБА_6 за фактом викрадення у нього обвинуваченим ОСОБА_4 банківської картки (номер рахунку НОМЕР_4 ) та крадіжки з неї грошей, шляхом зняття готівки та оплати товарів на загальну суму 8348 грн.

У довідці АТ КБ «Приватбанк» за банківським рахунком НОМЕР_3 , відкритим на ім`я ОСОБА_6 , на явна інформація про те, що з банківської картки № НОМЕР_2 у проміжок часу з 18.50. до 18.58. здійснено сім операцій із зняття готівки (6 операцій по 1000 грн і одна операція на 600 грн) та о 18.46. придбання товару у супермаркеті «Тайстра» на суму 748,19 грн.

Досліджена довідка підтверджує також і те, що о 18.01. 05.04.2026 здійснено придбання товару у супермаркеті «Тайстра» на суму 281,98 грн та зняття готівки в банкоматі в сумі 1000 грн о 18.28. Такі відомості підтверджують правдивість показань потерпілого про спільне придбання із обвинуваченим продуктів. Вказані суми за банківським рахунком ОСОБА_6 були правомірно витрачені під час спільного проведення часу та не ставляться обвинуваченому у вину. Інформація у цій довідці підтверджує хронологію подій та у сукупності із наступними доказами свідчить про подальші протиправні дії обвинуваченого щодо заволодіння коштами на вказану в обвинуваченні суму.

Згідно з протоколом огляду речей від 18.08.2026, предметом огляду був оптичний диск з наявними відеозаписами відеокамери банкомату АТ КБ «ПриватБанк» в м. Ковелі по бул. Лесі Українки, 42. Долучені до протоколу фотографії підтверджують користування ОСОБА_4 банківською карткою потерпілого та зняття ним готівки з 18:50 до 18:58.

У кримінальному провадженні проведено процесуальну дію — зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінойомки, відеозапису, а саме здійснено копіювання відеозапису камер спостереження у магазині ТОВ «Тайстра» 05.04.2026 за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Лесі України. Також знято інформацію з відеокамер спостереження у місті Ковель на привокзальній площі, які охоплюють територію по бул. Лесі Українки, 42, де розміщений банкомат.

Відеофайли скопійовано на оптичний носій, долучено до матеріалів провадження. Дослідження самих відеоматеріалів за згодою сторін кримінального провадження визнано судом недоцільним. Сторона захисту погодилися, що зміст протоколів огляду цих відео відповідає самим відеоматеріалам.

Із протоколів огляду відеоматеріалів та долучених до них фото вбачається, що 05.04.2026 обвинувачений ОСОБА_4 о 18.28 перебував у магазині ТОВ «Тайстра» разом із потерпілим, потерпілий здійснив розрахунок за товар карткою на касі. Натомість о 18:46 ОСОБА_4 перебував у цьому ж магазині вже без потерпілого та самостійно здійснив розрахунок карткою на касі за товар. У подальшому, в період з 18:50 год до 18:58 год, обвинувачений зафіксований біля банкомата АТ КБ «ПриватБанк» (м. Ковель, бул. Лесі Українки, 42) разом із жінкою та дитиною, де здійснював операції з банкоматом, після чого на вулиці передав іншій жінці два пакети чорного кольору з речами.

Крім того, за добровільною згодою потерпілого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні було оглянуто мобільний телефон «Samsung S20+», з номерами IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , та наявну у мобільному додатку «Приват24» від 05.04.2026 інформацію, про що складено протокол від 06.07.2026. Зафіксований у протоколі перелік повідомлень про списання грошових коштів повністю збігається з хронологією транзакцій, відображеною у довідці АТ КБ «ПриватБанк», додатково підтверджує інформацію про рух коштів за картковим рахунком потерпілого.

Наведені докази є належними, допустимими та в повній мірі взаємопов`язані між собою. Узгоджені показання потерпілого ОСОБА_6 щодо умов передачі картки виключно для купівлі молока повністю підтверджуються хронологією та змістом досліджених протоколів огляду відеозаписів камер спостереження магазину та банкомата, а також офіційною довідкою банку про час, характер та кількість проведених транзакцій. Ці докази є послідовними, не містять суперечностей та в сукупності беззаперечно доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Доводи захисника про те, що в діях ОСОБА_4 наявні ознаки шахрайства (ст. 190 КК України), є неспроможними та спростовуються дослідженими доказами.

Відмінність між крадіжкою та шахрайством полягає у змісті умислу винного та способі заволодіння майном. При шахрайстві потерпілий під впливом обману чи зловживання довірою добровільно передає майно у власність або для правомірного розпорядження іншій особі.

Як встановлено в судовому засіданні з показань потерпілого ОСОБА_6 , останній первинно передав банківську картку ОСОБА_4 та повідомив пін-код виключно для разового виконання конкретного доручення — придбання молока для дітей. Потерпілий не передавав обвинуваченому права розпоряджатися всіма грошовими коштами на рахунку на власний розсуд та не надавав банківську картку у його постійне розпорядження. Після придбання товару для дітей повноваження ОСОБА_4 щодо правомірного використання картки припинилися. Потерпілий підтвердив, що після цієї покупки картка була йому повернута, а надалі вона повторно вибула з його володіння вже таємно від нього.

Наступне протиправне заволодіння карткою та таємне зняття з неї грошових коштів через банкомат і розрахунки в торговельній мережі здійснювалися обвинуваченим поза волею потерпілого, без будь-якого обману останнього під час самих транзакцій. Зняття готівки та розрахунки в магазинах відбувалися таємно для потерпілого.

Оскільки обвинувачений повторно заволодів платіжною карткою потерпілого без його відома та з корисливих мотивів, такі дії утворюють самостійний склад кримінального правопорушення — викрадення офіційного документа, що правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 357 КК України. Подальше ж використання цієї протиправно вилученої картки та відомого обвинуваченому пін-коду для зняття готівки в банкоматі й розрахунків у торговельній мережі охоплюється умислом на таємне викрадення чужого майна, що обґрунтовано кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 вид і розмір покарання, суд керується вимогами статей 50, 65 КК України та враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вчинені кримінальні правопорушення згідно зі статтею 12 КК України належить до категорії проступку (ч. 1 ст. 357 КК України) і тяжких злочинів (ч. 4 ст. 185 КК України).

ОСОБА_4 з урахуванням положень ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, проходив службу в Збройних Силах України тамає намір продовжити військову службу, отримав на це згоду командира військової частини.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття; обставин, які обтяжують покарання, — не встановлено.

При призначенні покарання за ч. 1 ст. 357 КК України суд враховує характер вчиненого діяння, яке є кримінальним проступком, та вважає за необхідне призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції цієї статті. За ч. 4 ст. 185 КК України, враховуючи наявність обставини, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що його обтяжують, а також дані про особу винного, позицію потерпілого, суд вважає за необхідне й достатнє призначити ОСОБА_4 покарання у мінімальних межах, передбачених санкцією цієї статті, — у виді 5 років позбавлення волі.

Остаточне покарання слід визначити за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Зважаючи на намір обвинуваченого продовжити військову службу в умовах воєнного стану, суд дійшов висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Оскільки захист держави в лавах ЗСУ в цьому випадку більше відповідає інтересам суспільства, ніж реальне відбування покарання, тому доцільно звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного остаточного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Встановлення іспитового строку тривалістю два роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, буде достатнім для доведення засудженим свого виправлення.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує згідно зі ст. 100 КПК України.

До обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з правом внесення застави. Обвинувачений утримується під вартою, застава не вносилася.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 КПК України у випадку, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі звільнення від відбування покарання.

У зв`язку з чим необхідно змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання підлягає зарахуванню строк попереднього ув`язнення обвинуваченого з 12.08.2026 (час затримання) до 02.10.2026 (звільнення з-під варти в залі суду) включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню покарання у виді позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити покарання:

за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк один рік,

за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає передбачені ч. 1 ст. 76 КК України обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_4 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покладається на командира військової частини за місцем служби, а у разі звільнення з військової служби — уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання особи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_4 змінити з тримання під вартою на особисте зобов`язання, звільнивши його з-під варти негайно в залі суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_4 обов`язки: - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 12.08.2026 до 02.10.2026 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речовий доказ:

мобільний телефон «Samsung S20+», з номерами IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , що переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_6 , залишити за належністю власнику,

оптичний диск та відеофайли, що зберігаються при матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження №120260300550000510 від 03.07.2026.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку направити потрепілому.

Головуючий:ОСОБА_1