Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №154/2959/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2959/26

3/154/1113/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026року суддя Володимирського міського суду Волинської області Кусік І.В., розглянувши матеріали справ про адміністративне правопорушення, які надійшли від Володимирського РВП ГУНП України у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , не працює,

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА :

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 718815 від 14.07.2026 року, складеного інспектором Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Панасевичем С.О., вбачається, що 14.07.2026 року о 00 год 37 хв. на вул. Сагайдачного,50 у м. Володимирі Волинської області ОСОБА_1 керувала транспортним засобом - електросамокатом «HAVEE» без номерних знаків, маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи в медичній установі відмовилася, чим порушила п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 718846 від 14.07.2026 року, складеного інспектором Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Нестеруком В.В., вбачається, що 14.07.2026 року о 01 год 29 хв. на вул. Наталії Ужвій у м. Володимирі Волинської області ОСОБА_1 керувала транспортним засобом - електроскутером без номерних знаків, маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи в медичній установі відмовилася, чим порушила п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Галашук С.Ю. подав письмові заперечення, в яких просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не їхала на самокаті, а вела його в руках по двох епізодах, за якими складено протоколи про адміністративні правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. При цьому ні акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, ні направлення на огляд водія в медичному закладі не виносилось і від їх підписання вона не відмовлялася. Після цього у двох випадках зупинки громадянки ОСОБА_1 яка вела самокат в руках, було складено протоколи за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також захисник вказав, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки в п.6 протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не вказано ні марки, ні моделі транспортного засобу. Під час відеозапису події також не зафіксовано тип самокату, а тим паче у першому випадку складання протоколу зазначено у протоколі не самокат, а електроскутер, яким керувала ОСОБА_1 . З наданих відео файлів працівниками поліції не вбачається, що на вказаному самокаті присутній електродвигун. Оскільки вказаний самокат неможливо привести у дію за допомогою електродвигуна, то він є звичайним самокатом, а, отже, громадянка ОСОБА_1 не була водієм на момент її зупинки працівниками поліції в розумінні Закону України «Про дорожній рух».

Суддя, встановивши обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, вивчивши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріалами справи про адміністративне правопорушення, дійшла наступного висновку.

За змістом ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи. Підлягають з`ясуванню питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Рішення по справі приймається на підставі доказів досліджених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зміст постанови судді про притягнення особи до адміністративної відповідальності має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283-284 КУпАП. В постанові потрібно зазначити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який є одним з основних джерел доказів і документом, що офіційно засвідчує факт неправомірних дій, має бути складений уповноваженою на те особою та має містити поряд з даними про особу правопорушника і інші відомості необхідні для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами - є будь-які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність даної особи в його вчиненні та інші обставини що мають значення для вирішення справи. І ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими доказами, свідченнями та документами, які також повинні бути відносними і допустимими.

Так, структура кожного окремого складу адміністративного правопорушення містить: об`єкт правопорушення, об`єктивну сторону, суб`єкт правопорушення і суб`єктивну сторону складу правопорушення. Зазначені ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Обов`язок щодо збирання доказів, відповідно ст.251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Сам протокол про адміністративні правопорушення, за відсутності інших доказів, не є, на думку суду, належним і допустимим доказом в розумінні ч.1 ст.251 КУпАП.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У судовому засіданні було відтворено відеозаписи, що містяться на DVD диску, якими не підтверджено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. З оглянутих судом відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 вела самокат у руках. Таким чином, судом не встановлено та не отримано доказів зупинки ОСОБА_1 саме під час руху. Жоден з цих відеозаписів не містить фіксування факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Водночас п. 2.5 Правил дорожнього руху покладає на водія обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а пп. «а» п. 2.9 2.9. Правил дорожнього руху забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» надає визначення окремим видам транспортних засобів, зокрема, згідно з абз. 10 ч. 1 ст. 1 Закону, легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

Якщо самокат, зазначений в фабулі протоколу, відповідає таким ознакам, то його слід розглядати як транспортний засіб в розумінні ст. 130 КУпАП. Однак у складі адміністративного матеріалу, зокрема, в протоколі, відсутня будь яка інформація про характеристики зазначеного самоката. Окрім того, свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у суді пояснили, що це був звичайний самокат, який згодом був перероблений ОСОБА_3 на електросамокат, однак у червні 2026 року у ньому згорів електропривід, тому це знову був звичайний самокат. ОСОБА_1 звернулася до нього з проханням відремонтувати електропривід. Цю просьбу він виконав аж у серпні 2026 року, тобто після тих подій, які мали місце 14.07.2026 року.

При огляді відеозапису вчиненого правопорушення, доданого до матеріалів справи, не можливо встановити, чи даний транспортний засіб є електросамокатом, чи звичайним самокатом. Так, працівники поліції в порушення вимоги ст. 266 КУпАП, не перевіривши наявність електродвигуна та його потужність, помилково пропонували ОСОБА_4 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, яка не була водієм транспортного засобу, в розумінні п. 1.10 ПДР, і взагалі не керувала даним транспортним засобом, а вела його в руках.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

У контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Аналіз матеріалів справи відносно ОСОБА_4 дає суду підстави вважати, що докази, долучені до протоколу, не містять фактичних даних, на основі яких можливо встановити наявність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Беручи до уваги викладене, суддя вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.130 КУпАП необхідно закрити відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 цього кодексу, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 130 ч.1, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП закрити за відсутністю у її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ірина КУСІК