Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №750/11100/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/11100/25

Головуючий у першій інстанції – Слісар А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/345/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В., Зеляк Ю.Г.

учасники справи:

стягувач: ОСОБА_1

особи, дії яких оскаржуються: начальник Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрій Помилуйко, старший державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валерій Войтех

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління Служби безпеки України в Чернігівській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами: - старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валерія Войтеха; - начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Помилуйка на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова, у складі судді Слісаря А.В. від 31 жовтня 2025 року, місце постановлення ухвали - м. Чернігів, у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Помилуйка, старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валерія Войтеха, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління Служби безпеки України в Чернігівській області,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Помилуйка, старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валерія Войтеха, в якій просила: визнати протиправною бездіяльність начальника Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Помилуйка щодо відмови у здійсненні перерахунку заборгованості аліментів у виконавчому провадженні №76194151, за період з 16.09.2024 року по 31.06.2025 року, з урахуванням всіх доходів боржника, в тому числі, щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцем; визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валерія Войтеха щодо нездійснення перерахунку заборгованості аліментів у виконавчому провадженні №76194151, за період з 16.09.2024 року по 31.06.2025 року, з урахуванням всіх доходів боржника, в тому числі, щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцем; зобов`язати начальника Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Помилуйка та старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валерія Войтеха здійснити перерахунок заборгованості аліментів у виконавчому провадженні №76194151, за період з 16.09.2024 року по 31.06.2025 року, з урахуванням всіх доходів боржника, в тому числі, щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцем. В обґрунтування вимог поданої скарги ОСОБА_1 зазначала, що на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться наказ Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.09.2024 року по справі №750/13041/24 про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.09.2024 року та до досягнення дитиною повноліття. Боржник є військовослужбовцем Служби безпеки України і, відповідно, кожного місяця отримує грошове забезпечення та щомісячну грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб. Однак, державний виконавець не враховує вказану компенсацію при стягненні з боржника аліментів. За доводами ОСОБА_1 , з даного приводу її представник зверталася до державного виконавця, але начальник Центрального ВДВС відмовив у здійсненні такого перерахунку, а виконавець продовжує стягувати аліменти з боржника без врахування вказаної компенсації.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31.10.2025 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Помилуйка та старшого державного виконавця державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валерія Войтеха - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність начальника Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Помилуйка щодо відмови у здійсненні перерахунку заборгованості аліментів у виконавчому провадженні №76194151, за період з 16.09.2024 року по 31.06.2025 року, з урахуванням всіх доходів боржника, в тому числі, щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцем. Визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валерія Войтеха щодо нездійснення перерахунку заборгованості аліментів у виконавчому провадженні №76194151, за період з 16.09.2024 року по 31.06.2025 року, з урахуванням всіх доходів боржника, в тому числі, щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцем. Зобов`язано начальника Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Помилуйка та старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валерія Войтеха здійснити перерахунок заборгованості аліментів у виконавчому провадженні №76194151, за період з 16.09.2024 року по 31.06.2025 року, з урахуванням всіх доходів боржника, в тому числі, щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцем.

Не погоджуючись із ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31.10.2025 року, старший державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валерій Войтех та начальник Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрій Помилуйко звернулись із апеляційними скаргами, в яких апелянти просять скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 31.10.2025 року у справі №750/11100/25 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 . В доводах поданих апеляційних скарг, які мають ідентичний зміст, апелянти вказують, що ухвала суду першої інстанції від 31.10.2025 року постановлена судом із порушенням норм матеріального та процесуального права, із неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, і тому ухвала суду першої інстанції від 31.10.2025 року, підлягає скасуванню. Доводи поданих апеляційних скарг зазначають, що постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 ”Про порядок виплати щомісячної грошової компенсацій сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, визначено умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі грошова компенсація). Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України ”Про податок з доходів фізичних осіб” (889-15). Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Старший державний виконавець в судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги, зазначивши, що аліменти не стягуються з сум щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та посилався на статтю 81 Сімейного кодексу України. За доводами поданих апеляційних скарг, ОСОБА_2 проходить військову службу в Управлінні СБУ. На виконання судового наказу Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.09.2024 року, по справі №750/13041/24, щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.09.2024 року та до досягнення дитиною повноліття, утримуються аліменти з усіх передбачених законодавством видів грошового забезпечення військовослужбовців та перераховуються на користь стягувача. Нарахування грошового забезпечення, утримання податків, визначення сум аліментів проводиться в автоматизованій системі обліку та управління. При цьому, аліменти на користь стягувача нараховуються та перераховуються за єдиними стандартами, встановленими СБУ на підставі вимог чинного законодавства. Відповідно до вимог ч.6 статті 71 Закону України ”Про виконавче провадження”, у разі стягнення аліментів, як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи-підприємця, відрахування здійснюються із фактичного заробітку (доходу), на підставі постанови виконавця. До складу грошового забезпечення боржника входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення. Щомісячна грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород, одержаних військовослужбовцями, виплачується згідно п.168.5 Податкового кодексу України та у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року за №44, та не входить до складу грошового забезпечення. Відтак, за доводами поданих апеляційних скарг, стягнення з неї аліментів є недопустимим. На адвокатський запит №21/02/25 Управління Служби безпеки України в Чернігівській області листом від 07.03.2025 року повідомило: ”наразі суми грошової компенсації втрат доходів військовослужбовців, пов`язаних з оподаткуванням грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, не відносяться до виду грошового забезпечення, що підлягає обліку при стягненні аліментів. Відтак утримання аліментів з ОСОБА_2 проводиться з нарахованих йому сум грошового забезпечення після відрахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору”. Із відповіді Управління Служби безпеки України в Чернігівській області на адвокатський запит №21/02/25 вбачається, що аліменти з сум податку з доходів фізичних осіб, які щомісячно компенсуються боржнику, не стягувались. Доводи поданих апеляційних скарг стверджують, що стягнення аліментів із поверненого ПДФО в Україні законодавством не передбачено, оскільки це кошти, що повертаються платнику податку, а не його дохід для стягнення. Аліменти нараховуються з чистого доходу платника податків або із його заробітку, а не повернених сум податків. Для стягнення аліментів використовується дохід платника (заробіток, пенсія, стипендія чи інші доходи), а не податкові відрахування чи повернення. Апелянти вказують, що не існує жодного нормативного акту в Україні, який би дозволив стягувати аліменти з повернених сум ПДФО. Грошова компенсація податку з доходів фізичних осіб, яка утримується із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат військовослужбовців, не відображається у податковому розрахунку ф. №1 ДФ, оскільки не є об`єктом оподаткування. Доводи поданих апеляційних скарг зазначають, що судом першої інстанції дані обставини при вирішенні спору не були враховані, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

У відзиві на подані апеляційні скарги (а.с.18-24, том 2), ОСОБА_1 просить дані апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 31.10.2025 року - залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду старший державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Войтех В.Ф. підтримав вимоги та доводи поданих апеляційних скарг та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - адвокат Хоменко М.А. просила апеляційні скарги залишити без задоволення, та залишити без змін ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 31.10.2025 року.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 ; особа, дії якої оскаржуються - начальник Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрій Помилуйко; заінтересована особа - ОСОБА_2 , представник заінтересованої особи - Управління Служби безпеки України в Чернігівській області, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися.

Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що судовим наказом Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.09.2024 року по справі №750/13041/24 стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.09.2024 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.14-15, том 1).

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Войтеха В.Ф. від 03.10.2024 року відкрито виконавче провадження №76194151 з виконання вищевказаного судового наказу (а.с.16-17, том 1).

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Войтеха В.Ф. від 10.10.2024 року у виконавчому провадженні №76194151 звернуто стягнення на доходи (заробітну плату) боржника ОСОБА_3 , який отримує дохід в Управлінні Служби безпеки України в Чернігівській області (а.с.18-19, том 1).

На адвокатський запит №21/02/25 від 21.02.2025 Управління Служби безпеки України в Чернігівській області листом від 07.03.2025 року повідомило, зокрема, що: ”… Наразі суми грошової компенсації втрат доходів військовослужбовців, пов`язаних з оподаткуванням грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв`язку з виконання обов`язків несення служби, не відносяться до виду грошового забезпечення, що підлягає обліку при стягненні аліментів. Відтак утримання аліментів з ОСОБА_3 проводиться з нарахованих йому сум грошового забезпечення після відрахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору.” (а.с. 22-23, том 1). З даної відповіді Управління Служби безпеки України в Чернігівській області на адвокатський запит №21/02/25 від 21.02.2025 року, вбачається, що аліменти з сум податку з доходів фізичних осіб, які щомісячно компенсуються боржнику, не стягувались.

У відповідь на адвокатський запит №14/05/25 від 14.05.2025 року начальник Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрій Помилуйко у листі від 16.05.2025 року №41011 повідомив, що 16.05.2025 року державним виконавцем направлено запит за місцем роботи боржника про надання інформації щодо нарахування заробітної плати, тому запитувана інформація буде надана після отримання відповіді на запит (а.с.25).

У матеріалах справи міститься Звіт про здійснені відрахування та виплати із грошового забезпечення ОСОБА_3 (а.с.27, том 1).

15.07.2025 року представник стягувача ОСОБА_1 - адвокат Хоменко М.А. звернулася до старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валерія Войтеха із заявою, в якій просила здійснити перерахунок заборгованості аліментів у виконавчому провадженні №76194151 за період з 16.09.2024 року по 31.06.2025 року, з урахуванням всіх доходів боржника, в тому числі, щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцем (а.с.28-35, том 1).

Начальник Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрій Помилуйко у відповідь на зазначену вище заяву про здійснення перерахунку заборгованості у виконавчому провадженні, листом від 25.07.2025 року №58578 повідомив, що для здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів відсутні законні підстави, оскільки компенсація ПДФО є одночасно податком та компенсаційною виплатою і не є видом грошового забезпечення, тому аліменти з компенсації ПДФО не утримуються (а.с.36-38, том 1).

У матеріалах справи міститься ’’Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів’’ у ВП №76194151, боржник: ОСОБА_2 , станом на 01.04.2026 року, із деталізацією структури даного розрахунку (а.с.50-52, том 2).

Як вбачається із оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 31.10.2025 року, задовольняючи вимоги скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, із врахуванням норм права, які регулюють спірні правовідносини та фактичних, документально підтверджених обставин справи, зазначив, що згідно із положеннями статті 71 Закону України ’’Про виконавче провадження’’, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця. Саме на державного виконавця покладено обов`язок здійснювати дії щодо стягнення з боржника аліментів у розмірі, визначеному виконавчим документом. У абзаці 2 ч.3 статті 74 Закону України ’’Про виконавче провадження’’ передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. У разі невчинення вказаний дій, позивач, як стягувач, сторона виконавчого провадження, вправі звернутись до суду із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця у порядку визначеному ЦПК України. Таким чином, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин, суд першої інстанції вважав, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат має постійний характер та входить до грошового забезпечення боржника, а тому повинна бути врахована під час проведення виплати аліментів. Як зазначив суд першої інстанції в ухвалі від 31.10.2025 року, вищенаведені обставини свідчать про бездіяльність як начальника Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Помилуйка, який листом відмовив представнику стягувача у перерахунку заборгованості по аліментах, знаючи при цьому про обставини щодо нарахування аліментів та при здійсненні контролю за виконанням рішення, не вчинив зі свого боку дій, передбачених абз. 2 ч. 3 ст. 74 Закону України ’’Про виконавче провадження’’, так і старшого державного виконавця цього ж Відділу Валерія Войтеха, оскільки саме на нього покладено обов`язок здійснювати дії щодо стягнення з боржника аліментів у розмірі, визначеному виконавчим документом. Суд першої інстанції вказав в ухвалі від 31.10.2025 року, що особи, дії яких оскаржуються, не дивлячись на звернення представника стягувача, не вжили передбачених Законом дій, спрямованих на повне та належне виконання судового наказу від 18.09.2024 року у справі № 750/13041/24, і тому їх необхідно зобов`язати вчинити дії, як і просить ОСОБА_1 . Оскільки, як зазначено судом першої інстанції, саме державний виконавець виконує рішення суду та здійснює відповідні процесуальні дії у виконавчому провадженні, а начальник, якому він безпосередньо підпорядкований, має право у разі, якщо дії державного виконавця суперечать вимогам Закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Частиною першою статті 74 Закону України ’’Про виконавче провадження’’ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційних скарг: - старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валерія Войтеха; - начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Помилуйка відносно того, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 31.10.2025 року постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, із неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки судом неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, і тому вона підлягає скасуванню, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції від 31.10.2025 року, оскільки вказані доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Доводи поданих апеляційних скарг зазначають, що стягнення аліментів із поверненого ПДФО в Україні законодавством не передбачено, оскільки це кошти, що повертаються платнику податку, а не його дохід для стягнення. Аліменти нараховуються з чистого доходу платника податків або із його заробітку, а не повернених сум податків. Для стягнення аліментів використовується дохід платника (заробіток, пенсія, стипендія чи інші доходи), а не податкові відрахування чи повернення. Апелянти вказують, що не існує жодного нормативного акту в Україні, який би дозволив стягувати аліменти з повернених сум ПДФО. Грошова компенсація податку з доходів фізичних осіб, яка утримується із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат військовослужбовців, не відображається у податковому розрахунку ф. №1 ДФ, оскільки не є об`єктом оподаткування.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17, провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України).

Відповідно до вимог частин: першої, третьої, четвертої, шостої статті 71 Закону України ”Про виконавче провадження” (в редакції, чинній на час подання скарги), порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.

Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.

Згідно з вимогами частин: першої, третьої статті 195 Сімейного кодексу України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до приписів статті 81 Сімейного кодексу України, перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року №146 ”Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб” (далі - Перелік), затверджено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.

Згідно з пунктом 8 Переліку, з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Частиною першою статті 70 Закону України ”Про виконавче провадження” встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 ”Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).

Згідно із пунктом 1 Порядку №44, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пункту 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України ”Про податок з доходів фізичних осіб”.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України ”Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 вересня 2019 року у справі №760/4569/18-ц, провадження № 61-45100сво18, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що ”… крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну ”дохід” у дужках після поняття ”заробіток” може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним”.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року у справі №758/10761/13-ц, провадження №61-19815сво19, зазначено наступне: ”… загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів”.

Зазначене узгоджується також із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 09 березня 2026 року у справі №759/12238/15, провадження № 61-9421св25.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку відносно того, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, має постійний характер та входить до грошового забезпечення боржника, і тому повинна бути врахована під час проведення виплати аліментів.

За даних обставин, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимоги поданої ОСОБА_1 скарги на бездіяльність начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Помилуйка та старшого державного виконавця державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валерія Войтеха.

Доводи апеляційних скарг: - старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валерія Войтеха; - начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Помилуйка не спростовують висновку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 31.10.2025 року про необхідність задоволення вимог поданої ОСОБА_1 скарги. Оскільки вказаний висновок суду першої інстанції узгоджується із приписами норм права, які регламентують спірні правовідносини та із фактичними, документально підтвердженими обставинами справи, на які учасники справи посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи.

За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги: - старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валерія Войтеха; - начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Помилуйка - залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 31.10.2025 року, залишити без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги: - старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби України у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валерія Войтеха; - начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Помилуйка - залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: