Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №688/5357/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/5357/25

Провадження № 22-ц/820/1818/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Плінська І.П.,

з участю представника відповідача Макаровця І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення матеріальних допомог та грошової винагороди за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – АТ «Українська залізниця») про стягнення матеріальних допомог та грошової винагороди.

ОСОБА_1 зазначила, що вона працювала у Виробничому підрозділі «Шепетівська дистанція колії» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаді інженера 1-ї категорії виробничо-технічного відділу (загальний стаж роботи 42 роки 04 місяці 13 днів). Наказом (розпорядженням) №52/ос від 8 квітня 2025 року її звільнено з 15 квітня 2025 року на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) за власним бажанням.

При звільненні позивачці не були виплачені матеріальні допомоги, передбачені Колективним договором, а саме: матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2023 рік, яка становить 16 104 грн (пункт 3.11 Колективного договору); матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2024 рік, яка становить 18 168 грн (пункт 3.11 Колективного договору); матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2025 рік, яка становить 18 168 грн (пункт 3.11 Колективного договору); одноразова матеріальна допомога у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, яка становить 113 598 грн 05 коп. (абзац перший пункту 8.15 Колективного договору); додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, яка становить 113 598 грн (абзац другий пункту 8.15 Колективного договору). Крім того, роботодавець не нарахував і не виплатив їй грошову винагороду за бездоганну працю з нагоди ювілею (60 років) у розмірі 12 320 грн (пункт 3.14 Колективного договору).

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд стягнути з АТ «Українська залізниця» на свою користь матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023-2025 роки, одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію, додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті, грошову винагороду за бездоганну працю з нагоди ювілею у зазначених розмірах, із подальшим відрахуванням встановлених законодавством податків та інших обов`язкових платежів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023-2025 роки в сумі 52 440 грн, одноразову матеріальну допомогу при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію згідно з абзацом першим пункту 8.15 Колективного договору в сумі 102 009 грн 70 коп., одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію згідно з абзацом другим пункту 8.15 Колективного договору в сумі 102 009 грн 70 коп., грошову допомогу відповідно до пункту 3.14 Колективного договору в сумі 12 320 грн, а всього – 268 779 грн 40 коп., із відрахуванням встановлених законодавством податків та інших обов`язкових платежів.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у сумі 2 687 грн 79 коп.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 3 915 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що Колективним договором Виробничого підрозділу «Шепетівська дистанція колії» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» на 2003-2005 роки, пролонгованого на 2006-2022 роки, встановлено виплату працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію (при стажі роботи більше 15 років) у розмірі п`яти середньомісячних заробітків, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті (для жінок при стажі роботи понад 35 років) у розмірі п`яти середньомісячних заробітків, а також грошової винагороди за бездоганну працю з нагоди ювілею в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки). Відповідно до рішення правління АТ «Українська залізниця» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою та колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної та грошово допомоги. Водночас це рішення не ґрунтується на вимогах чинного закону та умовах колективного договору, а тому з АТ «Українська залізниця» на користь позивачки слід стягнути невиплачені кошти у визначеному судом розмірі. ОСОБА_1 не пропустила строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, внаслідок чого підстави для відмови в позові відсутні. У зв`язку з розглядом справи ОСОБА_1 понесла обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу, які слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас з АТ «Українська залізниця» у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у відповідному розмірі.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що одноразова матеріальна допомога у зв`язку з виходом на пенсію, додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю, матеріальна допомога на оздоровлення та грошова допомога з нагоди ювілею для працівників АТ «Українська залізниця» віднесені до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які передбачені колективним договором. Відповідно до закону на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено дію Галузевої угоди та колективних договорів структурних підрозділів у частині проведення інших додаткових виплат, зокрема матеріальної та грошової допомоги. З огляду на це, позов ОСОБА_1 у частині стягнення зазначених сум є передчасним. Водночас ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду за вирішенням трудового спору. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

З 6 квітня 1983 року ОСОБА_1 працювала у Виробничому підрозділі «Шепетівська дистанція колії» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» на різних посадах. З 5 липня 2002 року ОСОБА_1 обіймала посаду інженера 1-ї категорії виробничо-технічного відділу.

Колективним договором Виробничого підрозділу «Шепетівська дистанція колії» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» на 2003-2005 роки, пролонгованого на 2006-2022 роки (продовжує діяти), встановлено виплату працівникам указаного відокремленого підрозділу:

матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам, які безперервно пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше шести місяців і подали письмову заяву, один раз у календарному році, – в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня звітного року (пункт 3.11);

грошової винагороди за бездоганну працю з нагоди ювілею (50, 60 та 70 років) та/або досягнення пенсійного віку – в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки);

одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію (при стажі роботи більше 15 років) – в розмірі п`яти середньомісячних заробітків (абзац перший пункту 8.15);

додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у разі звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, зокрема, для жінок при стажі роботи понад 35 років, – в розмірі п`яти середньомісячних заробітків (абзац другий пункту 8.15).

Рішенням правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року (протокол № Ц-54/31 Ком.т) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики (пункт 1.1.4).

Рішенням правління АТ «Українська залізниця» від 27 червня 2024 року (протокол № Ц-82/39 Ком.т) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 (зі змінами), починаючи з 1 липня 2024 року зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Цим же рішенням правління визначено: здійснювати нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченою Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками – 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу); здійснювати виплату матеріальної допомоги на оздоровлення згідно з наказами АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, за письмовою заявою працівників, які безперервно пропрацювали в АТ «Укрзалізниця» шість і більше місяців, при виході працівника у щорічну відпустку (тривалість якої становить не менше 14 календарних днів) один раз на календарний рік в межах одного облікового періоду відпустки (пункт 1.2).

Наказом (розпорядженням) № 52/ос від 8 квітня 2025 року ОСОБА_1 звільнено з 15 квітня 2025 року з посади інженера 1-ї категорії виробничо-технічного відділу на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. У цьому ж наказі зазначено, що виплати, передбачені Колективним договором: пункт 8.15 – 5 середньомісячних заробітків, пункт 3.11 – 6 прожиткових мінімумів (матеріальна допомога на оздоровлення за 2023-2025 роки), - будуть проведені після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця».

Наказом № 2 від 10 січня 2025 року призначено виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за бездоганну працю з нагоди ювілею (60 років) та досягнення пенсійного віку в розмірі місячного посадового окладу.

АТ «Укрзалізниця» не виплатило позивачці при звільненні: матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік у розмірі 16 104 грн (пункт 3.11 Колективного договору); матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі 18 168 грн (пункт 3.11 Колективного договору); матеріальну допомогу на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 18 168 грн (пункт 3.11 Колективного договору); одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 102 009 грн 70 коп. (пункт 8.15 Колективного договору); додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у 102 009 грн 70 коп. (пункт 8.15 Колективного договору); грошову винагороду за бездоганну працю з нагоди ювілею (60 років) у розмірі 12 320 грн (пункт 3.14 Колективного договору).

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року у справі №211/7338/23 визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року в частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 4 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

За змістом статті 13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Аналогічні положення містяться у Законі України від 1 липня 1993 року №3356-ХІІ «Про колективні договори та угоди».

В силу частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» (в редакції на час виникнення спірних відносин; далі – Закон №108/95-ВР) визначено структуру заробітної плати.

Основна заробітна плата. Це – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Із положень частини першої статті 116 КЗпП України слідує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що заробітна плата – це винагорода, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу згідно з трудовим договором.

За своєю структурою заробітна плата на підприємствах, в установах, організаціях складається з основних виплат, які встановлюються у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників або посадових окладів для службовців, додаткових виплат, обумовлених певними умовами праці, а також із заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких, зокрема, належать грошові і матеріальні виплати, що не передбачені актами чинного законодавства, за спеціальними системами та положеннями.

При вирішенні питання про здійснення таких виплат необхідно виходити з діючих на підприємстві нормативних актів, якими визначено умови та порядок цих виплат. Підстави та порядок заохочувальних і компенсаційних виплат можуть регулюватися галузевими угодами та колективними договорами підприємств. Такі виплати здійснюються на підставі відповідних рішень (наказів) роботодавця.

Закон прямо покладає на підприємство обов`язок провести зі звільненим працівником остаточний розрахунок, виплатити всі належні йому суми (заробітну плату, вихідну допомогу, грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки тощо). Ці суми мають бути виплачені працівникові в день звільнення, коли ж працівник у день звільнення не працював, – наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимоги про розрахунок.

За умовами чинного Колективного договору Виробничого підрозділу «Шепетівська дистанція колії» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» на 2003-2005 роки, пролонгованого на 2006-2022 роки (продовжує діяти), відповідач зобов`язаний виплатити ОСОБА_1 при звільненні матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023-2025 роки, одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію, додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті, грошову винагороду з нагоди ювілею (60 років).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року (далі – Закон №2136-ІХ). Цей закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до статті 11 Закону №2136-ІХ на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №2136-ІХ визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Отже положення Закону №2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

За таких обставин правління АТ «Українська залізниця» вправі було в односторонньому порядку призупинити положення Колективного договору щодо виплати працівникам матеріальної та грошової допомоги.

Водночас виплата ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, матеріальної допомоги на оздоровлення та грошової винагороди з нагоди ювілею (60 років) передбачена наказами відповідача, які є обов`язковим для виконання, оскільки їх дія не скасована та не зупинена.

До того ж, протокольне рішення правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року №Ц-54/31 Ком.т. в частині призупинення виплати матеріальної допомоги (пункт 1.1.4) скасовано за рішенням суду.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь позивачки указаної матеріальної допомоги та грошової винагороди.

Розмір визначеної судом матеріальної допомоги та грошової винагороди сторонами не оспорюється.

Доводи відповідача про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги та грошової винагороди не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та чинних нормах закону.

Також є безпідставними твердження відповідача про сплив позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Строк звернення до суду за вирішенням трудового спору (позовна давність) – це строк, протягом якого працівник може захистити в суді своє суб`єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Такий строк встановлюється у три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Конституційний Суд України рішенням від 11 грудня 2025 року №1-рп/2025 у справі за конституційним зверненням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат) визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Таким чином, ОСОБА_1 має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної їй матеріальної та грошової допомоги без обмеження будь-яким строком.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою . Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як передбачено статтею 141 ЦПК України, витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 1 липня 2026 року (а.с. 177) адвокат Рівнячок Л.С. (адвокат) надавав позивачці ОСОБА_1 (клієнт) професійну правничу допомогу в апеляційному суді. За умовами цього договору: клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 5 000 грн (пункт 4.1); за надання консультаційних послуг фіксована сума – 500 грн, за позитивне вирішення справи – 10 відсотків від суми (пункт 4.2).

Відповідно до опису робіт та розрахунку (а.с. 179), акта приймання-передачі виконаних робіт від 18 липня 2026 року (а.с. 180) адвокат Рівнячок Л.С. надав позивачці ОСОБА_1 юридичні послуги у виді ознайомлення з апеляційною скаргою та виготовлення відзиву на апеляційну скаргу на суму 5 000 грн.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 1 липня 2026 року №543 (а.с. 182) позивачка ОСОБА_1 сплатила адвокату Рівнячку Л.С. гонорар у розмірі 5 000 грн.

Заявлені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в апеляційному суді є співмірними з обсягом отриманих позивачкою юридичних послуг і тривалістю їх надання адвокатом. АТ «Українська залізниця» не заявило клопотання про зменшення розміру цих витрат. Оскільки апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» залишена без задоволення, то ці витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 141, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження – 03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 40075815) на користь ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 1 жовтня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Стаднічук Н.Л.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 53