Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №464/5725/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/5725/26 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 33/811/1593/26 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 03 вересня 2026 року,

встановив:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн судового збору.

Відповідно до постанови, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , здійснюючи діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , порушила вимоги законодавства про працю, а саме порушення вимог частини першої статті 21 КЗпП України, частини четвертої статті 24 КЗпП України - в ході проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі перевірки на предмет додержання законодавства про працю з питання виявлення неоформлених трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 встановлено фактичний допуск працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На вказану постанову особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову змінити в частині накладення стягнення. Зменшити накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу 17 000 грн до мінімального розміру, а саме в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 грн., в іншій частині постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 03 вересня 2026 року залишити без змін

В обґрунтування апеляційних вимог вказує про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права при визначенні розміру адміністративного стягнення, у зв`язку з чим дана постанова підлягає зміні в частині накладення стягнення, з огляду на наступне.

Вказує, що судом не враховано, що вона раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності, що позитивно характеризує її та свідчить про відсутність у її поведінці ознак систематичного порушення законодавства, крім того визнала свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, щиро розкаялася, не заперечувала щодо встановлених обставин справи та сприяла її розгляду.

При цьому зазначені дії не спричинили заподіяння шкоди державним чи суспільним інтересам, не призвели до будь яких негативних наслідків та не спричинили істотного порушення охоронюваних законом прав та інтересів.

Зазначає, що неналежне оформлення відповідних документів фактично не вплинуло на реалізацію трудових прав працівників та було усунуто у найкоротший строк.

Зауважує, що нею вжито необхідних заходів для приведення організації трудових відносин у відповідність до вимог чинного законодавства. Водночас, забезпечено належну організацію роботи та встановлено відповідні внутрішні процедури з метою недопущення аналогічних порушень у подальшому.

Судом першої інстанції не було враховано наведені обставини як пом`якшуючі при вирішенні питання про розмір адміністративного стягнення.

Також акцентує, що діяльність ФОП належить до мікробізнесу, який в умовах воєнного стану працює у складних економічних умовах.

У судове засідання апеляційної інстанції, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про час та місце проведення апеляційного розгляду не з`явилася. Натомість ОСОБА_1 подала клопотання про розгляд апеляційної скарги у її відсутності.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП за таких обставин неявка особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідальність за частиною третьою ст. 41 КУпАП настає за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.

Апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП у діях ОСОБА_1 ґрунтується на зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 24 КзПП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 частини 5 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067 роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № ЗХ/ЛВ/20544/025769/П/1ПТ від 09 липня 2026 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , здійснюючи діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , порушила вимоги законодавства про працю, а саме порушення вимог частини першої статті 21 КЗпП України, частини четвертої статті 24 КЗпП України - в ході проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі перевірки на предмет додержання законодавства про працю з питання виявлення неоформлених трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 встановлено фактичний допуск працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Викладені у протоколі відомості також підтверджуються: копією акта Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ЗХ/ЛВ/20544/025769 від 09 липня 2026 року; відеозаписом; даними скарги ОСОБА_2 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 08 червня 2026 року, відповідно до якої останній звернувся у зв`язку із порушенням його трудових прав у закладах харчування «Royal Kebab». Додатково зазначив, що його допустили до роботи без медогляду, проведених інструктажів та навчання з охорони праці. Виконував обов`язки касира, підміняв інших працівників, у тому числі був залучений до приготування їжі, неодноразово отримував опіки, так як не було проведено інструктажу з техніки безпеки.

Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні у ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги не містять достатніх підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд погоджується з висновком судді місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Таким чином, враховуючи характер та обставини вчиненого, суспільну небезпеку правопорушення в галузі охорони праці, а саме ОСОБА_1 свідомо допустила працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, а також, як нею визнано під час розгляду справи, здійснила їм допуск до приготування їжі без проходження медогляду, що створює безпосередню загрозу для життя та здоров`я споживачів, а тому на останню слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення, у виді максимального штрафу, оскільки застосування більш м`якого стягнення чи звільнення від відповідальності не досягне мети, визначеної ст. 23 КУпАП та очевидно не буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю адміністративного правопорушення, обставинами скоєного, особою винного та не сприятиме запобіганню вчиненню нових правопорушень у майбутньому як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності так і іншими особами, і не сприятиме її виправленню з усвідомленням суспільної небезпечності діянь.

Відтак, адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, її особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 3 ст. 41 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 03 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення – без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончарук