Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №335/3192/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 30.09.2026 Справа № 335/3192/26

Запорізький Апеляційний суд

Єдиний унікальний №335/3192/26 Головуючий у 1- інстанції Апаллонова Ю.В.

Провадження № 22-ц/807/2005/26 Суддя-доповідач Мінгазов Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Мінгазова Р.В.,

суддів: Бредуна Д.С.,

Кочеткової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення залишку недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення залишку недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом та стягнення моральної шкоди.

Позовну заяву обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою спадкодавиці ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла на тимчасово окупованій території України (м. Пологи Запорізької області). Позивач зверталась за встановленням факту смерті до Хортицького районного суду м. Запоріжжя, який рішенням від 19.11.2024 по справі №337/6159/24 встановив факт смерті спадкодавиці. На підставі вищезазначеного судового рішення, позивачу органами ДРАЦС було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 21.11.2024.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у виді недоотриманої пенсії. Позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею ОСОБА_2 , яка перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримувала пенсію до 25.10.2024. 03 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Бахматської Тетяни Михайлівни ЗМНО із заявою про прийняття спадщини за законом, після померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді недоотриманої пенсії, та ця заява була зареєстрована у реєстрі спадкова справа за №73387682, про що свідчить копія Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі. На запит нотаріуса органом Пенсійного фонду України були надані відомості щодо розміру нарахованої і недоотриманої пенсії у сумі 122 107, 24 грн., що підтверджується копією Листа ГУ ПФУ в Запорізькій області №0800-0401-8/117717 від 23.12.2024. Відповідно до Листа №0800-0401-8/117717 ГУПФУ в Запорізькій області 23.12.2024 за ОСОБА_2 залишилася недоотримана пенсія у сумі 122 107,24 грн. Так, 13.01.2026 ОСОБА_1 на вказану суму недоотриманої пенсії отримала у приватного нотаріуса Бахматської Т.М. свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 167. На момент видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус, визначаючи склад спадщини, виходив із відомостей, які йому надав відповідач, а саме на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.12.2024 за № №0800-0401-8/117717. Відповідно до вказаного вище свідоцтва, спадщина на яку видане свідоцтво, складається з: недоотриманої пенсії у розмірі 122 107, 24 грн., яка належала спадкодавцю – ОСОБА_2 , 1937 року народження. Після отримання вказаного вище нотаріального свідоцтва, 13.01.2026 ОСОБА_1 із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 звернулася до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя. До заяви про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 , позивачка долучила наступні документи: довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; довідка про відкритий рахунок в банку; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; свідоцтво про спадщину та свідоцтво про смерть, що підтверджується копією заяви з та розпискою-повідомленням пенсійного фонду України в Запорізькій області. Не зважаючи на це, відповідач свої зобов`язання щодо виплати позивачу, як спадкоємцю, недоотриманої за життя її матір`ю пенсії виконав частково. Так, у січні 2026 року на поточний рахунок належний позивачу відповідач перерахував грошові кошти в якості недоотриманої за життя її матір`ю пенсії частково, лише у розмірі 44926 грн.08 копійок. Остання виплата відбулася 15.01.2026. Причини невиплати Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя не повідомляє, жодного офіційного листа-повідомлення ОСОБА_1 про підстави припинення виплати від пенсійного фонду не надійшло. У лютому 2026 року ОСОБА_1 жодної виплати недоотриманої пенсії не отримала. У березні 2026 року був скерований адвокатський запит до ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо законних підстав припинення ОСОБА_1 виплати недоотриманої пенсії, яка входить до складу спадщини відповідно до свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 167. Листом №0800-0904-8/19632 Головного управління ПФУ в Запорізькій області від 05.03.2026 повідомлено, що виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058 та підстав для її поновлення немає. Також повідомили, що після смерті пенсіонера залишилася недоодержана пенсія в розмірі 44926,08 грн., яка була нарахована та виплачена в січні поточного року. Вважає дії відповідача протиправними, оскільки відповідно Листа Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області №0800-0401- 8/117717 від 23.12.2024 розмір суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 складав 122 107,24 грн., а не 44926,08 грн. як відповідач зазначає в останній відповіді. Відтак, залишок недоотриманих пенсійних виплат складає 77 181,16 грн.

Також вказаними протиправними діями відповідача, що полягають у незаконному перешкоджанні реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна, ОСОБА_1 було завдано й моральної шкоди. Завдану моральну шкоду Позивач оцінює у 50 000,00 грн. Моральні страждання Позивача полягають у тому, що після втрати свого єдиного близького члена сім`ї та отримання право на спадщину за законом, позивачка повинна добиватися виплати за належне їй майно, їй на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом належить, а відповідач його протиправно не виконує. Через протиправні дії позивачка вимушена вкотре звертатися за правничої допомогою та до суду задля відновлення її порушеного права. Такі протиправні дії відповідача завдають їй додаткових фінансових затрат та погружають її до спогадів про свою матір, про втрату самої близької людини та через це ОСОБА_1 відчуває біль, тривожність, розпач, що дуже негативно впливає на її психоемоційний стан. Внаслідок протиправних недбалих дій відповідача, позивачка понесла душевні страждання, які впливають на її душевний стан здоров`я. Ці обставини доставляють Позивачу додаткових страждань, що і є моральною шкодою

Позивач, вважає відмову Відповідача у виплаті їй, як спадкоємцю пенсії, яка належала її бабці за життя та не була нею отримана у зв`язку з окупацією, проте нараховувалася, незаконною та безпідставною і такою, що порушує її майнові права, оскільки пенсія, яка була недоотримана за життя входить до складу спадщини, а позивачка успадкувавши її у встановленому законом порядку, а тому просила суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 залишок суми недоотриманої пенсії у розмірі 77 181,16 грн., нарахованої померлій ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка входить до складу спадщини на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 січня 2026 року, витрати на правничу допомогу; моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень 00 копійок.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення залишку недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом та стягнення моральної шкоди, задоволено частково.

Стягнуто з ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 залишок суми недоотриманої пенсії у розмірі 77 181,16 грн., нарахованої померлій ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка входить до складу спадщини на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 січня 2026 року, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Тетяною Михайлівною та зареєстрованого в реєстрі за № 167.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн.

В решті частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, 30 липня 2026 року ГУ ПФУ в Запорізькій області подало апеляційну скаргу через систему «Електронний суд».

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Запорізькій області посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та помилковість висновку про наявність у позивачки права на отримання недоодержаної пенсії в порядку спадкування.

На обґрунтування своєї позиції зазначає, що виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено з 01 травня 2023 року у зв`язку з неотриманням нею призначеної пенсії протягом шести місяців, а спірна сума не підлягає виплаті спадкоємцю, оскільки фактично не була нарахована пенсіонеру. Крім того, апелянт звертає увагу на довідку про суму недоодержаної пенсії, видану на запит приватного нотаріуса для оформлення спадкових прав, та вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав її належним і достатнім доказом права позивачки як спадкоємиці на отримання спірних коштів. Апелянт наголошує, що орган Пенсійного фонду України діяв у межах наданих законом повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення 77181,16 грн. недоодержаної пенсії є необґрунтованим.

З огляду на викладене ГУ ПФУ в Запорізькій області просить скасувати рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

У відзиві, який надійшов на адресу Запорізького апеляційного суду через систему «Електронний суд» 24 серпня 2026 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Виноградова-Ковтун К.Г. просить залишити апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Запорізькій області без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На обґрунтування своїх вимог представник зазначає, що за життя ОСОБА_2 мала право на пенсійні виплати, які залишилися неодержаними у зв`язку з її смертю, а позивач ОСОБА_1 є її єдиною спадкоємицею. Посилаючись на статті 1216, 1218, 1227 ЦК України, представник позивачки наголошує, що за відсутності членів сім`ї ці суми входять до складу спадщини, а оформлене спадкове право підтверджує право позивачки на отримання спірних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскаржуване рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2026 року переглядається лише в частині задоволення позову, відповідно до доводів апеляційної скарги, в іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалось.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає повною мірою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом, який у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, спадкодавець ОСОБА_2 померла у м. Пологи Запорізької області, яке на момент її смерті і на час ухвалення рішення є непідконтрольною Україні територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. ОСОБА_1 звернувся до суду у зв`язку з об`єктивними обставинами, незалежними від її волі, що позбавляють її можливості оформити спадкові права і отримати спадщину, а тому, з урахуванням принципу верховенства права, наявності у неї законних очікувань на отримання у спадок належної спадкодавцю соціальної виплати, її право підлягає захисту судом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи і не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою спадкодавиці ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 10.04.1969, та копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 від 30.12.1987.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла на тимчасово окупованій території України (м. Пологи Запорізької області).

Позивач зверталась за встановленням факту смерті до Хортицького районного суду м. Запоріжжя, який рішенням від 19.11.2024 по справі №337/6159/24 встановив факт смерті спадкодавиці. На підставі вищезазначеного судового рішення, позивачу органами ДРАЦС було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 21.11.2024.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у виді недоотриманої пенсії. ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію до 25.10.2024.

03 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріусу Бахматської Тетяни Михайлівни ЗМНО із заявою про прийняття спадщини за законом, після померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на недоотриману пенсію та ця заява була зареєстрована у реєстрі спадкова справа за №73387682, про що свідчить копія Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

На запит нотаріуса органом Пенсійного фонду України були надані відомості, щодо розміру нарахованої і недоотриманої пенсії у сумі 122 107, 24 грн., що підтверджується копією Листа Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області №0800-0401-8/117717 від 23.12.2024.

Відповідно до Листа №0800-0401-8/117717 Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області 23.12.2024 за ОСОБА_2 залишилася недоотримана пенсія у сумі 122 107, 24 грн. Так, 13.01.2026 ОСОБА_1 на вказану суму недоотриманої пенсії отримала у приватного нотаріуса Бахматської Т.М. свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 167.

На момент видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус визначаючи склад спадщини виходив із відомостей, які йому надав відповідач, а саме на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.12.2024 за № №0800-0401-8/117717.

Відповідно до вказаного вище свідоцтва, спадщина на яку видане свідоцтво, складається з: недоотриманої пенсії, у розмірі 122107,24 грн., яка належала спадкодавцю – ОСОБА_2 , 1937 року народження. Поряд із цим, даний лист також зазначений у свідоцтві про право на спадщину за законом зареєстрованого в реєстрі за № 167.

Після отримання вказаного вище нотаріального свідоцтва, 13.01.2026 ОСОБА_1 із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 звернулася до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

До заяви про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 позивачка долучила наступні документи: довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; довідка про відкритий рахунок в банку; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; свідоцтво про спадщину та свідоцтво про смерть, що підтверджується копією заяви з та розпискою-повідомленням пенсійного фонду України в Запорізькій області.

У січні 2026 року на поточний рахунок належний позивачу відповідач перерахував грошові кошти в якості недоотриманої за життя її матір`ю пенсії частково, лише у розмірі 44926 грн.08 копійок. Остання виплата відбулася 15.01.2026.

У лютому 2026 року ОСОБА_1 виплати недоотриманої пенсії не отримала, у зв`язку із чим, у березні 2026 року був скерований адвокатський запит до ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо законних підстав припинення ОСОБА_1 виплати недоотриманої пенсії, яка входить до складу спадщини відповідно до свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 167.

Листом №0800-0904-8/19632 Головного управління ПФУ в Запорізькій області від 05.03.2026 повідомлено, що виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058 та підстав для її поновлення немає. Також повідомлено, що після смерті пенсіонера залишилася недоодержана пенсія в розмірі 44926,08 грн., яка була нарахована та виплачена в січні поточного року.

Відповідно Листа Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області №0800-0401- 8/117717 від 23.12.2024 розмір суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 складав 122 107, 24 грн., а не 44926,08 грн. як відповідач зазначає в останній відповіді.

Відповідно Листа Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області №0800-0401-8/117717 від 23.12.2024 із зазначенням сум недоотриманої пенсії померлою ОСОБА_2 , приватний нотаріусом Бахматською Т.М. ЗМНО було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 167. Відтак, залишок недоотриманих пенсійних виплат складає 77181 грн. 16 копійок.

Отже, спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на отримання в порядку спадкування за законом спадкового майна у вигляді недоотриманої пенсії спадкодавцем.

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (донька спадкодавиці) є спадкоємцем за законом, яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

За змістом ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі, якщо вони не звернулися за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії. Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац 4 п. 1.7 Порядку № 22-1)

Для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або у разі, якщо вони не звернулися за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину. (п. 2.26. Порядку № 22-1)

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У своїх висновках Європейський суд с прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол) полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 Першого протоколу дозволяє позбавлення власності лише на умовах передбачених законом (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції проти Греції», «Малама проти Греції»).

Ст. 1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах «Ван дер Мюсель проти Бельгії» «Копеський проти Словаччини»). Особа може заявляти про порушення ст. 1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення». «Майном» може бути як існуюче майно», так і активи включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймі «легітимні сподівання на реалізацію майнового права. «Легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути конкретними, ніж просто надія і повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копеський проти Словаччини»).

Так, у рішенні ЄСПЛ «Федоренко проти України» суд нагадав, що відповідно до його прецедентної практики поняття «майно» може поширюватися на «наявне майно» або активи, включаючи претензії, щодо яких заявник може обґрунтовано стверджувати, що він принаймні має «законі сподівання» ефективно скористатися правом власності. Натомість сподівання на визнання права власності на майно, яким тривалий час неможливо було користуватися ефективно, не може вважатися «майном» у розумінні ст. Першого протоколу до Конвенції; це також стосується умовної вимоги, як втрачає силу внаслідок недотримання цієї вимоги. Відповідно до прецедентного права суду будь-яке втручання має підтримувати «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та вимогами щодо дотримання основоположних прав окремої особи. Намагання забезпечити цей баланс відображене в структурі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутим цілями. Більше того, так само, як і в інших сферах соціальної, фінансової і економічної політики, національні органи мають певну свободу розсуду під час прийняття і виконання законів, що регулюють питання власності та договірні відносини. Цю свободу розсуду все ж таки мають контролювати європейські структури. Тому Суд повинен був упевнитися, чи не були перевищені надані Урядові межі свободи розсуду, тобто чи застосовано в цій справі доктрина «ultra vires» (хоча й законну саму по собі) з урахуванням принци пропорційності. У справі «Вольф-Ульрих фон Мальтцан та інші проти …» ЄСПЛ зробив висновок про те, що певні законні очікувані заявників підлягають правовому захисту та формує позицію для інтерпретацій вимоги як такої що може вважатись активом: вона повинна мати обґрунтовану закону підставу, якою зокрема є чинна норма закону, тобто встановлю законом норма щодо виплат (зокрема пенсійних, допомоги) на момент дії щ норми є активом, на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

З огляду на встановлені у цій справі обставини та правила отримання у спадок недоотриманої пенсії, ОСОБА_1 з дотриманням вимог закону звернулась до нотаріуса з метою оформлення права на спадщину і отримання пенсії у порядку спадкування, однак, не змогла отримати свідоцтва про спадщину за об`єктивних обставин, що не залежать від її волі, що не позбавляє її права на спадщину.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення залишку недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом слід задовольнити, що узгоджується з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (61-7985св20) та постанові від 06 липня 2020 року у справі №750/8819/19 (провадження №61-4348св20).

Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та існує до теперішнього часу.

Також, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом шести місяців з дня його припинення або скасування у випадку, якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, територія, на якій ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупована Російською Федерацією територія, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, дату відновлення здійснення своїх повноважень органами державної влади у повному обсязі, заява про прийняття спадщини, заява про відмову від прийняття спадщини, заява про відмову від заповідального відказу, вимога кредитора спадкодавця до спадкоємців, заява про охорону спадкового майна, заява про згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини, інші заяви щодо спадщини, спільного майна подружжя (колишнього подружжя) в межах спадкової справи подаються нотаріусу незалежно від місця відкриття спадщини.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309, який діяв на момент смерті спадкодавця, територія м. Пологи Пологівського району Запорізької області є окупованою територією з 27.02.2022.

Згідно до п. 2 постанови КМУ № 457 від 16.04.2022 установлено, що для осіб, які проживають у населених пунктах, які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), нарахування і виплата всіх належних соціальних виплат (пенсій, соціальних допомог, пільг та субсидій тощо) продовжуються в повному обсязі з урахуванням особливостей, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2022 р. № 162 «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 20, ст. 1065), від 7 березня 2022 р. № 214 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану» - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 р. № 258, та від 7 березня 2022 р. № 215 «Про особливості нарахування та виплати грошових допомог, пільг та житлових субсидій на період дії воєнного стану».

Спадкодавець ОСОБА_2 померла у м. Пологи Пологівскього району Запорізької області, яке на момент її смерті і на час ухвалення рішення є непідконтрольною Україні територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень.

Тому, з урахуванням принципу верховенства права, з огляду на наявність у ОСОБА_1 законних очікувань на отримання у спадок належної спадкодавиці пенсійної виплати, її право на спадкування слід захисти в судовому порядку, адже у цій справі наявні об`єктивні, незалежні від волі позивача обставини, що фактично позбавляють її можливості реалізувати своє законне право на отримання спадщини.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до повторювання аргументів відзиву на позов, яким було надано вичерпну правову оцінку під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а доводи ГУ ПФУ в Запорізькій області є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить, доводи зводяться до переоцінки доказів та не свідчать про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області слід залишити без задоволення, а рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2026 року – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 жовтня 2026 року.

Головуючий: Р.В. Мінгазов

Судді Д.С. Бредун

І.В. Кочеткова