Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №306/1253/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 306/1253/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А. Собослоя Г.Г.

за участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петрик Віталій Васильович на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 23 лютого 2026 року, ухвалене головуючим суддею Уліганинець П.І., в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

встановив:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 працював на посаді лісничого Полянського лісництва. ДСГП «Ліси України» наказом №5-к/тр від 28.02.2025 його звільнено у зв`язку із закриттям філії та скороченням чисельності і штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою звільнення слугував наказ ДП «Ліси України» №1915 від 18.10.2024 «Про припинення філії “Свалявське лісове господарство”» і повідомлення про звільнення №120 від 24.10.2024.

Вказував, що наприкінці 2024 року відповідач, керуючись Статутом ДСГП «Ліси України», наказом №1915 від 18.10.2024 вирішив припинити філію «Свалявське лісове господарство» шляхом її закриття та передати її функції філії «Карпатський лісовий офіс». Цим наказом директора філії «Свалявське лісове господарство» визначено відповідальним за проведення процедури припинення та зобов`язано попередити працівників, а директора філії «Карпатський лісовий офіс» — внести зміни до штатного розпису.

Діяльність Полянського лісництва фактично не припинилася, змінилася лише підпорядкованість підрозділу в межах того самого підприємства. На його думку, відбулася реорганізація структури управління, а не ліквідація діяльності, при цьому посада лісничого фактично не була скорочена.

Окрім того, вважає, що відповідачем не дотримано вимог законодавства щодо звільнення за скороченням чисельності та штату працівників, оскільки йому не було запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просив суд поновити строк звернення до суду з позовом, визнати незаконним та скасувати наказ Філії «Свалявське лісове господарство» ДП «Ліси України» № 5-к/тр від 21.02.2025 про його звільнення з 21.02.2025, поновити його на посаді лісничого Полянського лісництва державного підприємства «Ліси України», стягнувши з відповідача на його користь втрачений заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 23 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду із даним позовом з пропуском встановленого статтею 233 КЗпП України місячного строку і підстав для визнання причин пропуску строку поважними суд не вбачав, а тому позовні вимоги залишено без задоволення з цих підстав, незважаючи на обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петрик В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції усіх фактичних обставин справи та не дослідження і оцінка наявним в матеріалах справи доказів, а тому вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, посилаючись на те, що обставини щодо несвоєчасного надання інформації самі по собі не свідчать про наявність об`єктивно непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду.

Зазначає, що у період з моменту звільнення відбувався активний процес витребування інформації, без якої було неможливо здійснити повноцінний правовий аналіз ситуації, визначити наявність підстав для звернення до суду та сформулювати належні вимоги і правову позицію. А тому, несвоєчасне надання необхідної інформації зумовило тривалість процесу на її отримання та, відповідно, вплинуло на строк звернення до суду.

Вказує, що він не мав доступу до необхідних документів одразу після звільнення, а відповідачі несвоєчасно надавали запитувану інформацію. Частину необхідних відомостей він отримав лише 26 червня 2025 року, тобто через значний проміжок часу після звільнення, тому вважає, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, а отже, відповідно до положень ЦПК України, підлягає поновленню.

Апелянт зазначає, що, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, суд першої інстанції не надав належної оцінки всім обставинам справи та не врахував, що після звільнення позивач вжив своєчасних заходів для захисту своїх прав, зокрема шляхом направлення адвокатських запитів з метою отримання необхідних документів та інформації для належного обґрунтування позовних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції, не врахувавши вказані обставини та не надавши їм належної правової оцінки, дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно приписів ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №874 «Про припинення державного підприємства «Берегівське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» припинено державне підприємство «Берегівське лісове господарство», ідентифікаційний код юридичної особи 22114537 шляхом реорганізації, а саме - приєднання до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», ідентифікаційний код юридичної особи 44768034 ( а. с. 57 - 59).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12 січня 2023 року № 121 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Берегівське лісове господарство» затверджено передавальний акт державного підприємства «Берегівське лісове господарство, яке координується Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства ( а. с. 61 ).

10.07.2023 проведено державну реєстрацію припинення Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» ( а. с. 60).

Отже, ДП «Ліси України» є правонаступником усіх прав та обов`язків припиненого державного підприємства «Берегівське лісове господарство» (ідентифікаційний код юридичної особи 22114537).

Відповідач, як правонаступник державного підприємства «Берегівське лісове господарство», на базі майна, прав та обов`язків цього підприємства, утворив свій відокремлений підрозділ - філію «Берегівське лісове господарство» ДП «Ліси України», наділивши її певним обсягом повноважень (прав та обов`язків).

Станом на день звільнення позивача для філії «Берегівське лісове господарство» ДП «Ліси України» діяв штатний розпис, затверджений Генеральним директором Підприємства 26.04.2024, яким була передбачена посада, з якої його звільнено - лісничий лісництва імені Маурера.

Наказом ДП «Ліси України» від 18.10.2024 р. №1902 «Про припинення філії «Берегівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», припинено, як відокремлений підрозділ, філію «Берегівське лісове господарство» ДП «Ліси України» шляхом її закриття ( а. с. 223-225).

Наказом директора філії «Берегівське лісове господарство» ДП «Ліси України» Я. Олійника № 279-к від 27 грудня 2024 року ( а. с. 7) позивача було звільнено 31.12.2024 з посади лісничого лісництва ім. Маурера за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з припиненням філії «Берегівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шляхом її закриття.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Так, наказом Філії «Свалявське лісове господарство» ДП «Ліси України» № 5-к/тр від 21.02.2025, ОСОБА_1 звільнено з роботи і копію наказу отримано ним цим же днем. Однак, із позовом про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 звернувся до суду лише 16.07.2025, тобто з пропуском встановленого статтею 233 КЗпП України місячного строку звернення до суду у справах про звільнення.

Доказів про наявність об`єктивно непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду із цим позовом ОСОБА_1 не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанції.

Доводи апелянта про те, що з метою захисту прав позивачем було ініційовано витребування документів та інформації, необхідних для проведення правового аналізу, а надання інформації не завжди відбувалося своєчасно, що зумовило пропуск строків звернення до суду, є безпідставними.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом та відмови у задоволенні позову з цих підстав.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, а зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної оцінки судом, і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 23 лютого 2026 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року

Суддя-доповідач:

Судді: