Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №308/5730/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/5730/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д.,Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання:Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Богдан Богданович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 січня 2026 року, повний текст якого складено 16 січня 2026 року, ухвалене головуючою суддею Шепетко І.О., в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання іпотеки припиненою

встановив:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про припинення іпотеки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири загальною площею (кв.м.): 49,0, житловою площею (кв.м.): 26,9, яка складається з двох кімнат, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., на підставі договору купівлі-продажу, серії 3819 від 25.10.2007, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І.

25.10.2007 між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №06/2076К-07, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 39 100,00 дол. США з розрахунку 12,45% річних на строк по 24.10.2037.

На забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № 12/1039 I-07 від 25.10.2007, за умовами якого ОСОБА_1 передала ВАТ «Універсал Банк» в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

2013 році ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з позовом про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.10.2007 між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №06/2076-07, згідно якого останній було надано кредит у розмірі 39100,00дол. США, зі сплатою 12,45% річних, строком до 24.10.2037.

У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 25.10.2007 між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №06/2077П-07, згідно якого останній зобов`язувався відповідати перед банком за виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором. Крім того, 25.10.2007 між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №12/1039 І-07, згідно якого іпотекодавець передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру ОСОБА_1 , загальною площею 49,0 кв.м, житловою площею 26,9 кв.м.

У подальшому між банком та відповідачами укладалися додаткові угоди до кредитного договору. Однак, взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконувала і станом на 13.09.2012 її заборгованість за кредитним договором складає 302442,71 грн, а тому просили суд стягнути вказану суму заборгованості з відповідачів солідарно, а також судові витрати по справі.

10 квітня 2013 року Ужгородським міськрайонним судом прийнято рішення у справі №308/1431/13-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №06/2076К-07 від 25.10.2007 в розмірі 302.442,73 грн та 3 024, 43 грн судових витрат.

27 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. за заявою АТ «Універсал Банк» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по ВП № 64301389, на підставі виконавчого листа №308/1431/13-ц виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 15.03.2014.

02 березня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по ВП № 64301389 від 02.03.2023 у зв`язку з стягненням суми боргу у повному обсязі. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

У 2020 році ПАТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

21 грудня 2020 року заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі № 308/2018/19 позов задоволено та звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 49,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №06/2076К-07 від 25.10.2007, в межах суми боргу у розмірі 75 375,49 доларів США, на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», шляхом проведення прилюдних торгів, згідно з Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеного на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій. Стягнуто на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн. та відстрочено виконання рішення суду у частині звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення строку дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

18 лютого 2021 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області видано виконавчий лист по справі № 308/2018/19 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 49,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №06/2076К-07 від 25.10.2007, в межах суми боргу у розмірі 75 375,49 доларів США, на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк».

12 травня 2023 року АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» засобом поштового зв`язку звернулося з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми боргу. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.04.2013 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал банк» заборгованість за кредитним договором №06/2076-07від 25.10.2007 у сумі 302.442,73 грн., а також судові витрати в сумі 3024,43 грн. Рішення суду не виконано у встановлені законодавством строки. Таким чином, АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» має право на стягнення з відповідача суми трьох процентів річних від простроченої суми боргу за період з 15.03.2020 по 03.03.2023 в сумі 26 945,53 грн.

28 серпня 2023 року Ужгородським міськрайонним судом прийнято рішення по справі 308/8744/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» 3% річних в сумі 17 653,85 грн., нараховані за період з 15.03.2020 по 23 лютого 2022 року як засіб цивільної відповідальності внаслідок невиконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.04.2013 по справі №308/1431/13-ц та стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛБАНК» 1758,50 грн. судового збору.

На підставі зазначеного рішення суду було видано виконавчий лист № 308/8744/23 від 09.01.2024 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» 3% річних в сумі 17653,85 грн, 1758,50 грн. судового збору та згодом приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. за заявою АТ «Універсал Банк» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по ВП № 75555953.

11 березня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по ВП № 75555953 від 11.03.2025, у якій зазначено, що сума боргу за виконавчим документом, основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження стягнуті в повному обсязі, таким чином вимоги рішення суду - виконано, виконавче провадження підлягає закінченню.

Отже, з моменту виконання усіх зобов`язань, іпотека як засіб забезпечення виконання кредитного договору втратила свою правову природу та повинна бути припинена. У даному випадку, оскільки всі боргові зобов`язання перед банком повністю виконані, підстави для існування обтяження іпотеки відсутні.

Однак, попри відсутність юридичних підстав для подальшого існування обтяження, записи про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна досі залишаються у відповідних державних реєстрах. Це унеможливлює вільне розпорядження майном та порушує права власника майна.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд припинити іпотеку, що була зареєстрована на підставі договору іпотеки №12/1039 І-07 від 25.10.2007 та зобов`язати відповідні органи виключити записи про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що оскільки заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 грудня 2020 року по справі № 308/2018/19 яким звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 49,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу, не виконано, а тому підстав для припинення іпотеки немає.

Не погодившись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити. Посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для припинення іпотеки.

На думку апелянта, суд неправильно застосував положення статей 593, 598, 599 Цивільного кодексу України та статті 17 Закону України «Про іпотеку», а також неправильно визначив правові наслідки повного виконання основного зобов`язання.

Апелянт зазначає, що іпотека має похідний, акцесорний характер щодо основного зобов`язання, а тому припинення основного зобов`язання у зв`язку з його належним та повним виконанням має наслідком припинення іпотеки. При цьому, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження саме по собі не свідчить про продовження існування іпотеки, якщо основне зобов`язання фактично припинилося.

Також в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції не надав належної оцінки факту тривалого збереження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про обтяження після припинення відповідних зобов`язань.

На думку апелянта, таке збереження обтяжень без належних правових підстав призводить до істотного та непропорційного обмеження права власності позивача, гарантованого статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вважає, що суд першої інстанції не виконав свого обов`язку щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи. Зокрема, суд фактично обмежився посиланням на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 грудня 2020 року у справі № 308/2018/19, яким було встановлено наявність заборгованості у розмірі 75 375,49 доларів США та звернуто стягнення на предмет іпотеки. Суд першої інстанції виходив із того, що зазначене рішення є чинним, не скасованим та, на його думку, не виконаним, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для припинення іпотеки. Водночас, суд не встановив ключову для вирішення спору обставину — чи існує фактична заборгованість за кредитним договором № 06/2076К-07 від 25 жовтня 2007 року на момент розгляду даної справи.

Судом не було надано належної оцінки доказам, поданим на підтвердження повного погашення позивачем заборгованості за кредитним договором. При цьому представник ОСОБА_1 звертає увагу на необхідність розмежування факту ухвалення судового рішення та факту подальшого існування зобов`язання, яке було предметом такого рішення.

Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції мав встановити фактичний стан виконання основного зобов`язання, надати оцінку доказам його повного виконання та лише після цього вирішувати питання щодо наявності або відсутності підстав для припинення іпотеки.

У зв`язку з цим вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для припинення іпотеки є передчасним та таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права і неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У судовому засіданні адвокат Бойко Б.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити таку.

Представник АТ «Універсал Банк» Гаврилюк С.В. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 25.10.2007 між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №06/2076К-07 на суму 39100, 00 доларів США зі сплатою 12,45 % річних терміном до 24.10.2037 року.

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором укладено договір іпотеки №12/1039 І-07 від 25.10.2007 року, за умовами якого ОСОБА_1 передала ВАТ «Універсал Банк» в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

10.04.2013 Ужгородським міськрайонним судом прийнято рішення у справі №308/1431/13-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №06/2076К-07 від 25.10.2007 року в розмірі 302442, 73 гривень та 3024, 43 гривень судового збору.

27.01.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. за заявою АТ «Універсал Банк» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по ВП № 64301389, на підставі виконавчого листа №308/1431/13-ц виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 15.03.2014 року

02.03.2023 року у зв`язку з стягненням суми боргу в повному обсязі приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. закінчено виконавче провадження №64301389 з примусового виконання виконавчого листа №308/1431/13-ц, виданого 15.04.2014 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області.

28.08.2023 Ужгородським міськрайонним судом прийнято рішення по справі 308/8744/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» 3% річних в сумі 17653,85 грн., нараховані за період з 15.03.2020 по 23 лютого 2022 року як засіб цивільної відповідальності внаслідок невиконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.04.2013 року по справі №308/1431/13-ц та стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛБАНК» 1758,50 грн. судового збору.

Приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. за заявою АТ «Універсал Банк» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по ВП № 75555953.

11.03.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по ВП № 75555953 з примусового виконання виконавчого листа №308/8744/23, виданого 09.01.2024, у якій зазначено, що сума боргу за виконавчим документом, основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження стягнуті в повному обсязі.

21.12.2020 заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі № 308/2018/19 від 21 грудня 2020 року, позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки – задоволено, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 49,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №06/2076К-07 від 25.10.2007 року, в межах суми боргу у розмірі 75 375,49 доларів США, на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», шляхом проведення прилюдних торгів, згідно з Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеного на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій. Стягнуто на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн. та відстрочено виконання рішення суду у частині звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення строку дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

23.10.2024 Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області постановив ухвалу, якою відмовив ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення процесуальних строків для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення та залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 21.12.2020 по справі №308/2018/19.

21.11.2024 Закарпатський апеляційний суд ухвалив апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21.12.2020 повернути апелянту.

Рішенням суду від 21.12.2020 по справі №308/2018/19 встановлено, що свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами позичальник належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 23.01.2019 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 75375, 49 доларів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту 1233, 00 доларів США; сума дострокового стягнення кредиту 32852, 65 доларів США; відсотки 40244, 41 доларів США, що підтверджується наявним в матеріалах справи Розрахунком заборгованості за Договором кредиту.

Згідно вимог п.4.1 Договору іпотеки №12/1039 І-07 від 25.10.2007 року Іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем будь якого зобов`язання за цим договором або будь якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором.

Таким чином, у зв`язку із невиконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором позивач звернувся до суду із позовом з метою захисту свого порушеного право шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.

У справі №308/2018/19 встановлено, що укладаючи Договір іпотеки №12/1039 І-07 від 25.10.2007 було обумовлено відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, відповідно до п. 5.1., п.5.2 Договору іпотеки №12/1039 І-07 від 25.10.2007 року сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на Предмет іпотеки: передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; право Іпотекодержателя від свого імені продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Окрім того, п.4.2 Договору іпотеки №12/1039 І-07 від 25.10.2007 року передбачено наступні підстави звернення стягнення: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя; за договором між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Частина друга статті 36 ЗУ «Про іпотеку», яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За змістом припису частини другої статті 35 ЗУ «Про іпотеку» визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотеко держателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили.

Вказаний висновок висловлений у постанові Великої Палати ВС № 310/11024/15-ц від 29.05.2019 року, яку суд вважає з необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленому Законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Та статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначені підстави припинення іпотеки. Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Разом з тим статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобов`язання вважаються припиненими.

Враховуючи вищевикладене, іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання. При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов`язання. Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання іпотека припиняється.

Оскільки рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21.12.2020 по справі №308/2018/19, яке набрало законної сили, є чинним і не скасоване у передбаченому законом порядку, та яким встановлено факт наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №06/2076К-07 від 25.10.2007 у розмірі 75 375,49 доларів США, а також яким звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартири загальною площею 49,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , з відстроченням виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення строку дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», зазначене рішення не виконано, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а відтак, підстав для припинення іпотеки немає.

Позаяк, інших доводів, які б давали підставу для висновків, що рішення суду першої інстанції ухвалене в супереч вимог норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не містить, то звідси, слід визнати, що така скарга не є обґрунтованою у спірних правовідносинах.

Разом з наведеним, слід наголосити на тім, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відтак, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

А звідси, доводи апеляційної скарги у спірних правовідносинах не являються тими обставинами, які б слугували підставою для колегії суддів стосовно задоволення заявлених позовних вимог, та не впливають на правові висновки у спірних правовідносинах і не спростовують викладеного вище.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування чи зміни оскаржуваного рішення, і висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити на підставі приписів статті 375 ЦПК України, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 січня 2026 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: