Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №740/3944/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3944/26

Провадження № 2/740/2780/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області, в складі головуючої судді Гагаріної Т.О., секретаря судового засідання Мартиненко Ю.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Ніжині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

адвокат Пархомчук С.В. в інтересах ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС», позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач) на користь Товариства заборгованість за кредитним договором в розмірі 9 490 грн, 2 662,40 грн судового збору та 15 500 грн витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08.03.2025 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 132474, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 5 000 грн строком на 90 днів зі сплатою 0,72% на добу. Договір позичальником підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL2704 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». 19.12.2025 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/2, згідно з умовами якого позивач набув права грошової вимоги за кредитним договором № 132474 від 08.03.2025.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025, ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 9 490 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 3 240 грн заборгованість за відсотками, 1 250 грн борг за комісією.

Таким чином, ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» наділено правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 17.08.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

24.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що не визнає позов у заявленому розмірі, позивачем не надано належної сукупності первинних та електронних доказів, які дозволяли б перевірити укладення незмінного тексту електронного договору саме відповідачем. Вказує, що документ «Виписка з особового рахунка» фактично є односторінковою підсумковою довідкою нового кредитора, у ньому відсутні хронологічні записи кожної операції, дати нарахувань, початкові й кінцеві залишки за кожним періодом, відомості про надходження коштів та їх зарахування за черговістю. Вважає, що заявлені 15500 грн витрат на правничу допомог не підтверджені та є неспівмірними. Просила врахувати, що її чоловік проходить службу у підрозділі ДСНС у Чернігівській області та був залучений до виконання завдань із захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією рф проти України, зокрема під час ліквідації наслідків удару на території Нафтобази ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт», що підтверджується витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 22025270000000173 від 15.09.2025, де його визнано потерпілим, тому на нього має поширюватися дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», застосування до відповідача надмірних процентів, комісій та штрафних санкцій не відповідатиме ані соціальній меті законодавства, ані принципам справедливості, добросовісності та пропорційності, закріплених ст.ст. 3, 13, 509 ЦК України. Враховуючи вищевикладене, просила у задоволенні позову відмовити повністю, або відмовити у стягненні комісії у розмірі 1 250 грн та стягненні 15 500 грн витрат на правничу допомогу, також просить витребувати докази у позивача.

31.08.2026 від представника позивача надійшла відповідь відзив, в якій не погоджується з доводами зазначеними у відзиві, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджено укладання відповідачем кредитного договору, зокрема сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Стверджує, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання відповідно до умов договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку, реквізити якої були надані позичальником. Відповідач укладаючи кредитний договір погодилась на умови, передбачені даним договором, зокрема, згідно з п.1.4 Договору, за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. На підставі викладеного просить суд задовольнити у повному обсязі позові вимоги.

03.09.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких просить задовольнити клопотання про витребування доказів, просила у задоволенні позову відмовити повністю, або відмовити у стягненні комісії у розмірі 1 250 грн та стягненні 15 500 грн витрат на правничу допомогу.

28.09.2026 від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

28.09.2026 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, та долучено посвідчення учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_2 , виданого 24.07.2026. Заперечує проти стягнення процентів у розмірі 3240 грн.

Ухвалою від 02.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребуванні доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.ст.526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст.629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України.

Згідно ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Судом встановлено, що 08.03.2025 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 132474, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL2704, а також підписано Додаток № 1 до договору, який містить графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Згідно пунктів 1.1, 1.2 умов кредитного договору, позичальнику надається кредит у розмірі 5 000 грн строком на 90 днів до 05.06.2025.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. (п.1.3 Договору).

Згідно довідки про ідентифікації, ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» ідентифіковано клієнта ОСОБА_1 , акцепт договору позичальником здійснювався в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, одноразовий ідентифікатор KL2704 відправлений позичальнику 08.03.2025 на номер телефону НОМЕР_1 .

Отже, кредитний договір № 132474 від 08.03.2025 сторонами був укладений в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Вказаний кредитний договір є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався.

19.12.2025 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/2, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило позивачу право грошової вимоги, зокрема і по кредитному договору № 132474 від 08.03.2025, позичальником по якому є відповідач.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025, ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 9 490 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 3 240 грн заборгованість за відсотками, 1 250 грн борг за комісією.

З наданої виписки з особового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що станом на 20.02.2026 заборгованість відповідача за кредитним договором складає 9 490 грн.

Суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем умов кредитного договору, а отже наявні підстави для задоволення позову.

Щодо комісії за видачу кредиту суд зазначає наступне.

За змістом кредитного договору № 132474 від 08.03.2025 сторони погодили, що за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту відповідач сплачує 25% від суми фінансового кредиту, що становить 1 250 грн.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п 4 ч.1 ст.1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в тому числі і в судовому порядку).

Отже, посилання відповідача на нікчемність комісії за надання кредиту є безпідставним та спростовується з мотивів, наведених вище.

Щодо застосування положень п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і наразі триває.

Відповідач на підтвердження своїх аргументів щодо наявності у неї права на отримання пільг, передбачених п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надала суду посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 на ім`я її чоловіка ОСОБА_2 , видане 24.07.2026, крім того надала посвідчення чоловіка ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 11.09.2023, з якого вбачається, що він є пожежним-рятувальником сержантом служби Цивільного захисту 16 ДПРЧ (м. Ніжина) 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Чернігівській області; витяг з ЄРДР та відповідь слідчого СВ УСБУ в Чернігівській області від 09.10.2025, з яких слідує, що його визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 22025270000000173 від 15.09.2025 з попередньою кваліфікацією ч.1 ст.438 КК України, акт № 8 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 14.09.2025.

Національний банк України у своєму листі від 02.09.2014 № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Зазначені документи можуть видаватися родинам військовозобов`язаних та резервістів для пред`явлення їх за місцем вимоги.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Однак відповідачем не надано доказів на підтвердження того факту, що її чоловік ОСОБА_2 є військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, чи військовослужбовцем під час дії особливого періоду, який брав або бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, який перебував або перебуває безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. А також, відповідачем не надано доказів, що вона зверталася до первісних кредиторів, чи позивача, ставила їх до відома, що має пільги та подавала відповідні документи і клопотання про не нарахування відсотків.

Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21.08.2014 № 322/2/7142. На зазначені пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Про це зауважував у своїй постанові від 4 вересня 2024 року Верховний Суд у справі № 426/4264/19.

З огляду на наведене, враховуючи, що відповідач оплату за кредитним договором не здійснила, заборгованість за кредитом становить 9 490 грн, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Із врахуванням задоволення позову повністю та сплати позивачем 2662,40 грн судового збору, вказана сума судового збору підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною першою ст.133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 в справі № 755/9215/15-ц.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 09.04.2026, копію акту про отримання правової допомоги від 21.09.2026, копію рахунку від 21.09.2026 на суму 15 500 грн та платіжну інструкцію № 5179 від 21.09.2026 на суму 15 500 грн.

З огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову та розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн не відповідає переліку/вартості виконаних робіт та критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 2 000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м.Київ, вул. Львівська, 23, оф.703, заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 490 (дев`ять тисяч чотириста дев`яносто) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м.Київ, вул. Львівська, 23, оф.703, судовий збір в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м.Київ, вул. Львівська, 23, оф.703, 2 000 (дві тисячі) грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м.Київ, вул. Львівська, 23, оф.703.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.О.Гагаріна