Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №733/1613/26 — Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 3/733/647/26

Єдиний унікальний №733/1613/26

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2026 року

м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого судді- Вовченка А.В.,

при секретарі Мошенець Л.М.,

розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №2 (м.Ічня) Прилуцького районного відділу поліції ГУНП у Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , офіцера ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 3 ст.154 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ:

24.08.2026 близько 19-00 год у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , будучи власником собаки породи «Аляскинський маламут» порушила Правила її тримання і вигулу а саме: порушені вимоги ст. 4, 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та розділ 3 «Правил утримання домашніх тварин на території Парафіївської селищної ради», не забезпечила безпеку оточуючих, зокрема під час вигулу собаки її сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який фактично не міг керувати твариною, внаслідок чого, собака без намордника здійснила напад малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим спричинено його шкоду здоров`ю у вигляді укушених обширних ран правого плеча. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 154 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи без її участі. Вину визнає, просить об`єднати справу за ч. 3 ст.184 КУпАП та за ч.3 ст.154 КУпАП стосовно неї в одне провадження та призначити мінімальний штраф без конфіскації тварини.

Однак суд не вбачає підстав для об`єднання справ про адміністративні прравопорушення та розглядає кожну справу окремо.

Суд, оцінивши всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов таких висновків.

Згідно із ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження вини надано такі докази:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 941949 від 22.09.2026 року;

-копію протоколу прийняття заяви про правопорушення та іншу подію від 25.08.2026 року; письмові пояснення ОСОБА_4 , яка пояснила, що 24.08.2026 року близько 19:00 год. її син ОСОБА_3 катався на велосипеді провулком Кооперативним. Назустріч йому сусідський хлопець ОСОБА_5 вигулював на повідку собаку породи «Хаскі» без намордника. Коли собака побачила дитину, вона почала гарчати, вирвалася з повідка, скинула її сина з велосипеда та почала кусати. ОСОБА_6 почав відганяти собаку до двору, після чого покликав на допомогу свою матір ОСОБА_7 . Разом вони привели сина додому. ОСОБА_4 викликала швидку медичну допомогу, після чого сина було госпіталізовано до Ічнянської лікарні. За словами ОСОБА_4 , такі події трапляються не вперше, проте власниця заперечує, що собака є агресивною. Син перебуває на лікуванні у відділенні Ічнянської міської лікарні з діагнозом: рвані рани правої руки. Також дитина отримала моральну травму, оскільки була сильно перелякана;

-письмові пояснення ОСОБА_1 від 14.09.2026 року, яка послалася на ст. 63 Конституції України та відмовилася надавати пояснення; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-копія виписки з медичної картки амбулаторного хворого № 2826 ОСОБА_3 ;

-фотоматеріали із зображенням завданої рани; копія акта обстеження від 28.08.2026 року, в якому зазначено, що власницею собаки є ОСОБА_8 , 1981 року народження, яка з травня 2022 року проживає по АДРЕСА_1 , переїхала у зв`язку з війною. Разом із родиною вона привезла собаку на кличку ОСОБА_9 , породи маламут, віком 6 років. Собака двічі щеплена проти сказу, наявний ветеринарний паспорт. Щовечора собаку Джессі вигулюють. Так, 24.08.2026 року о 19:40 год. син ОСОБА_10 прогулювався із собакою на повідку без намордника по пров. Кооперативному. У цей час дорогою проїжджав на велосипеді хлопець ОСОБА_3 . Собака вирвалася з повідка, підбігла до неповнолітнього та вкусила його. ОСОБА_10 не зміг утримати собаку, яка на команди «не можна» не реагувала. Це було не вперше. Раніше випадків укусів не було. Діти, які проходили біля двору, неодноразово дражнили собаку. Під час спокійного огляду собака поводилася задовільно, агресії не виявлено. У господарстві утримуються ще чотири коти та одна собака. Усі тварини щеплені проти сказу. Акт підписаний ОСОБА_8 ; копії актів про клінічний огляд домашньої тварини, за якою було встановлено ветеринарне спостереження за період з 28.08.2026 року по 06.09.2026 року;

-копію довідки начальника дільничної лікарні ветеринарної медицини, лікаря ветеринарної медицини Ічнянської дільничної лікарні ветеринарної медицини Чернігівської обласної державної лікарні ветеринарної медицини, якою повідомлено, що собака належить ОСОБА_1 та 24.08.2026 року вкусила ОСОБА_3 . За собакою було встановлено ветеринарне спостереження з 28.08.2026 року по 06.09.2026 року. Клінічний стан собаки задовільний, від сказу вакцинована.

Диспозицією частини 1 статті 154 КУпАП визначено дії, за які особу може бути притягнуто до відповідальності, а саме: за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

Частиною 3 статті 154 КУпАП передбачено відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Статтею 4 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», сфера дії якого поширюється на відносини, що виникають у зв`язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, встановлені основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження, а саме поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах, як утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.

Статтею 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначено обов`язки особи, яка супроводжує тварину, зокрема забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; безпеку супроводжуваної домашньої тварини; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

З огляду на вищевказані норм, фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Статтею 12 Закону «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначено особливості права власності та інших речових прав на тварин, зокрема передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Слід зазначити, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, є одним із найнебезпечніших правопорушень в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою, оскільки заподіює шкоду здоров`ю людей або їх майну, а наслідком правопорушення, яке є предметом розгляду, є заподіяння шкоди здоров`ю людини, а також іншої тварини.

Як убачається з матеріалів справи, під час вигулу собаки не було забезпечено належного контролю за нею та безпеки оточуючих, унаслідок чого собака вирвалася з повідка, здійснила напад на неповнолітнього ОСОБА_3 та вкусила його, спричинивши шкоду здоров`ю у вигляді укушених обширних ран правого плеча.

Враховуючи наведене, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 , як власник,

допустила порушення правил утримання домашніх тварин, зокрема, допустила вигул неповнолітнім ОСОБА_2 , без нагляду господаря, який фактично не міг керувати твариною, внаслідок чого, собака без намордника здійснила напад малолітнього що спричинило заподіяння шкоди здоров`ю людини, а тому в її діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Відповідно до ст. 34 КУпАП, обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, вважаю, що на неї слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак суд зазначає, що санкцією ч. 3 ст. 154 КУпАП, передбачено додаткове стягнення у виді конфіскації тварини.

Відповідно до ст. 313 КУпАП, постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, постанов судів у справах про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», під час пред`явлення виконавчого документа до виконання подаються у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.

Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства України, до протоколу про адміністративне правопорушення за вчинення санкцією частини статті передбачено стягнення у виді конфіскації майна (тварини), особа, яка його склала, зобов`язана долучити протокол вилучення майна (тварини), що підлягає конфіскації, або довідку про відсутність такого майна (тварини).

Тобто, накладаючи адміністративне стягнення в межах ч. 3 ст. 154 КУпАП необхідно врахувати, що в матеріалах справи відсутній протокол опису тварини, яка підлягає конфіскації, матеріали справи не містять жодних відомостей про огляд та вилучення тварини - собаки, місця та особи (організації) у якої перебуває тварина, а тому відсутність відповідних документів перешкодить виконанню судового рішення в частині конфіскації тварини.

Крім того, положеннями ст. 265-5 КУпАП передбачено, що за наявності підстав вважати, що власником тварини вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації тварини, особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення відповідно до статей 88-1,89 та 154 цього Кодексу, тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі про

адміністративне правопорушення. Про тимчасове вилучення тварини складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Разом із тим, матеріали справи не містять відомостей про тимчасове вилучення собаки у ОСОБА_1 .

Відтак, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суддя враховує вищенаведені міркування, а також характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, відсутність обтяжуючих та по`якшуючих обставин, застосовує до правопорушника адміністративне стягнення у межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 154 КУпАП, у виді штрафу без конфіскації тварини.

Керуючись 40-1 КУпАП, відповідно до якої судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 283, 284, 291, 154 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 154 КУпАП, наклавши адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (тисяча сімсот) гривень 00 коп. без конфіскації тварини (собаки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому цієї постанови, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя А. В. Вовченко