Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №733/1583/26 — Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 3/733/637/26

Єдиний унікальний №733/1583/26

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2026 року

м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого судді- Вовченка А.В.,

при секретарі Мошенець Л.М.,

розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №2 (м.Ічня) Прилуцького районного відділу поліції ГУНП у Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , офіцера ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 3 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ:

24.08.2026 близько 19-00 год у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , будучи матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який вчинив адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП, а саме вигулював собаку без намордника та без повідка, внаслідок чого собака накинулась на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив вимоги ст. 4, 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», якому на момент вчинення правопорушення не виповнилося 15 років. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 184 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Надала заяву про розгляд справи без її участі. Вину визнає повністю. Просить призначити покарання в мінімальному розмірі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 року, у справі Олександр Шевченко проти України від 26 квітня 2007 року та Трух проти України від 14 жовтня 2003 року) неодноразово зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Виходячи з принципу необхідності дотримання справедливого балансу між публічним та приватним інтересом, беручи до уваги приписи ст. 1, ст. 268 КУпАП, вважаю можливим та доцільним провести розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суд, оцінивши всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов таких висновків.

Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 184 КУпАП, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ч. 3 статті 184 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки диспозиція ч. 3 ст.184 КУпАП має бланкетний характер, то притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.184 КУпАП можливе лише за наявності в діях неповнолітнього віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років ознак правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом.

При цьому, частина перша статті 154 КУпАП передбачає відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

Частина друга статті 154 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою повторно протягом року.

Частина третя статті 154 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що внаслідок неналежного проведення ОСОБА_1 виховної роботи зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_2 щодо

належного поводження з домашніми тваринами було допущено вигул ним собаки без намордника та без належного контролю за нею. При цьому неповнолітній ОСОБА_2 фактично не міг належним чином керувати собакою та забезпечити її утримання, оскільки тварина не реагувала на його команди, унаслідок чого здійснила напад на іншу дитину та заподіяла шкоду її здоров`ю.

Вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 941948 від 14.09.2026,копією письмових пояснень ОСОБА_4 , яка пояснила, що 24.08.2026 року близько 19:00 год. її син ОСОБА_3 катався на велосипеді провулком Кооперативним. Назустріч йому сусідський хлопець ОСОБА_5 вигулював на повідку собаку породи «Хаскі» без намордника. Коли собака побачила дитину, вона почала гарчати, вирвалася з повідка, скинула її сина з велосипеда та почала кусати. ОСОБА_6 почав відганяти собаку до двору, після чого покликав на допомогу свою матір ОСОБА_7 . Разом вони привели сина додому. ОСОБА_4 викликала швидку допомогу, після чого сина було госпіталізовано до Ічнянської лікарні. За словами ОСОБА_4 , такі події трапляються не вперше, проте власниця заперечує, що собака є агресивною. Син перебуває на лікуванні у відділенні Ічнянської міської лікарні з діагнозом: рвані рани правої руки. Також дитина отримала моральну травму, оскільки була сильно перелякана; копією письмових пояснень ОСОБА_1 від 14.09.2026 року, яка послалася на ст. 63 Конституції України та відмовилася надавати пояснення; копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З огляду на наведені вище положення КУпАП, обов`язок батьків щодо виховання малолітніх та неповнолітніх дітей не обмежується забезпеченням їхніх побутових потреб, навчанням та загальним контролем за поведінкою дитини, а включає також формування у неї навичок належної та безпечної поведінки в суспільстві, у тому числі відповідального поводження з домашніми тваринами, дотримання встановлених правил їх утримання та вигулу, а також роз`яснення дитині характеру та можливих наслідків її протиправної поведінки, у тому числі настання передбаченої законом адміністративної відповідальності.

Оцінивши зібрані у справі докази, вважаю, що дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 184 КУпАП кваліфіковані вірно. Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Терміни притягання до адміністративної відповідальності не закінчилися.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

На підставі статті ст. 33 КУпАП України при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, наслідки вчиненого нею правопорушення та ступінь її вини вважаю за необхідне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, наклавши адміністративне стягнення у виді штрафу та стягнути з неї судовий збір, відповідно до ст. 40-1 КУпАП.

Керуючись ст.184ч.3,ст.ст.283-285КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір"

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Роз`яснити особі до якої застосовано адміністративне стягнення, що відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення їй копії постанови про накладення штрафу.

Відповідно до статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.

Суддя А. В. Вовченко