Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №671/668/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 671/668/26

№ 2/688/1472/26

Рішення

Іменем України

(заочне)

02 жовтня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання Міськової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача

01.04.2026 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» в системі «Електронний суд» звернулось до суду з позовом, вимоги якого уточнило 05.08.2026, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 25.08.2020 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір №995521636, у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у кредит, паспортом споживчого кредиту, які є невід`ємною частиною кредитного договору, заявив про бажання отримати кошти та подав відповідну заявку. За результатами заповнення заявки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перевірило особисті дані відповідача та за номером платіжної картки ідентифікувало його. В свою чергу ОСОБА_1 підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, який у подальшому ввів у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідно до договору отримав кредит в сумі 15000 грн та відповідно до укладених додаткових угод до вказаного договору продовжував строк дії договору та отримав додаткові кошти на загальну суму 16300 грн на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування коштами у строки і на умовах, передбачених цим договором. Свої зобов`язання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало, перерахувало на платіжну картку ОСОБА_1 грошові кошти, а відповідач вчасно їх не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором №995521636 від 25.08.2020.

Право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 з відповідними додатковими угодами до нього. В подальшому, ТОВ «Таліон Плюс» відступило вказане право вимоги для ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 з відповідними додатковими угодами до нього. 11.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №995521636 від 25.08.2020. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення позивача, відповідач не виконав свого зобов`язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 57936,73 грн, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача, а також понесені судові витрати.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» у судове засідання не з`явився. Представник позивача Поляков О.В. в уточненій позовній заяві просив розгляд справи провести у його відсутності, позов підтримав в повному обсязі. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 08.04.2026 дану цивільну справу направлено за територіальною підсудністю до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

21.04.2026 справу отримано канцелярією Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 передано для розгляду судді Козачук С.В.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22.04.2026 відкрито провадження в справі, за клопотанням представника позивача витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази, що містять банківську таємницю та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін о 09 год 30 хв 21.05.2026, який через ненадходження до суду витребуваних письмових доказів та з урахуванням перебування головуючого судді у щорічній відпустці з 08.06.2026 по 19.07.2026 відкладено до 09 год 05 хв 04.08.2026.

03.07.2026 на виконання ухвали суду від 22.04.2026 з АТ КБ «ПриватБанк» надійшло повідомлення від 14.05.2026 за №20.1.0.0.0/7-260508/45623-БТ про неможливість надання витребуваних доказів через необхідність уточнення даних.

04.08.2026 у зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання розгляд справи відкладено до 10 год 00 хв 01.09.2026.

05.08.2026 від представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» Сахарової О.І. в системі «Електронний суд» надійшло клопотання про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» письмових доказів та уточнена позовна заява.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.09.2026 за клопотанням представника позивача Сахарової О.І. прийнято та приєднано до матеріалів справи уточнену позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази, що містять банківську таємницю; розгляд справи відкладено до 09 год 05 хв 02.10.2026.

28.09.2026 на виконання ухвали суду від 01.09.2026 з АТ КБ «ПриватБанк» надійшли письмові докази, що містять банківську таємницю.

02.10.2026 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження

Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Судом встановлено, що 25.08.2020 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір №995521636 (далі Договір) шляхом надсилання заявки на отримання грошових коштів в кредит від 25.08.2020.

Відповідно до п.1.1 Договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати відповідачу кредит в розмірі 15000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.3., п. 1.4 або п.1.5 цього договору.

Пунктами 1.2 Договору передбачено, що строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів, кредит надається строком на 30 днів.

Порядок нарахування процентів визначено у п.п. 1.3, 1.4, 1.5 Договору.

Згідно п.1.6. Договору Позичальник зобов`язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно п.1.3 цього договору не пізніше строку вказаного в п.1.2 цього Договору.

Згідно п.3.2 Договору порушенням умов цього Договору вважається його невиконання або неналежне виконання або отримання кредиту позичальником при використанні недостовірної, неповної або помилкової інформації.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що закінчення строку надання кредиту не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов Договору.

Крім того, 11.09.2020 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Додаткову угоду до Договору №995521636 від 25.08.2020, згідно п. 1 якої сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 300 грн з 11.09.2020 на строк дії Договору №995521636 від 25.08.2020, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору. Додатком №1 до вказаної Додаткової угоди є Графік розрахунків в новій редакції.

Крім того, 15.09.2020 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Додаткову угоду до Договору №995521636 від 25.08.2020, згідно п. 1 якої сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 1000 грн з 15.09.2020 на строк дії Договору №995521636 від 25.08.2020, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору. Додатком №1 до вказаної Додаткової угоди є Графік розрахунків в новій редакції.

Крім того, 24.09.2020 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Додаткову угоду до Договору №995521636 від 25.08.2020, згідно п. 1 якої сторони домовились продовжити строк, на який був наданий кредит на 30 днів. Згідно п.п. 2-3 угоди на дату укладення Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом, а починаючи з 24.09.2020 позичальник сплачує за користування кредитом 1,29% в день від суми кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

Крім того, 25.10.2020 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Додаткову угоду до Договору №995521636 від 25.08.2020, згідно п. 1 якої сторони домовились продовжити строк, на який був наданий кредит на 30 днів. Згідно п.п. 2-3 угоди на дату укладення Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом, а починаючи з 24.10.2020 позичальник сплачує за користування кредитом 1,04% в день від суми кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

Крім того, 24.11.2020 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Додаткову угоду до Договору №995521636 від 25.08.2020, згідно п. 1 якої сторони домовились продовжити строк, на який був наданий кредит на 30 днів. Згідно п.п. 2-3 угоди на дату укладення Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом, а починаючи з 23.11.2020 позичальник сплачує за користування кредитом 0,65% в день від суми кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

Укладення договору та додаткових угод також підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з якої вбачається, що 25.08.2020 о 22:26:41 одноразовий ідентифікатор 533SJHU4 відправлений позичальнику ОСОБА_1 на його мобільний номер телефону НОМЕР_1 , 25.08.2020 о 22:33:47 ідентифікатор введено позичальником у відповідне поле ІТС, 25.08.2020 о 22:34:04 грошові кошти перераховані позичальнику ОСОБА_1 . Також, 11.09.2020 ОСОБА_1 збільшено кредит на суму 300 грн, 15.09.202 збільшено кредит на суму 1000 грн. 24.09.2020 продовжено строк кредитування на 30 днів, процентна ставка на період продовження 1,29%; 24.10.2020 продовжено строк кредитування на 30 днів, процентна ставка на період продовження 1,04%; 23.11.2020 продовжено строк кредитування на 30 днів, процентна ставка на період продовження 0,65%;

У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 25.08.2020 зазначено персональні дані позичальника ОСОБА_1 та загальну інформацію про номер договору, дату його укладення, суму кредиту, строк кредитування та номер карти, на яку має бути перерахована сума кредиту: НОМЕР_2

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в сумі 15000 грн, а також надало грошові кошти за додатковими угодами до договору в сумі 300 грн, 1000 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжними дорученями від 25.08.2020, 11.09.2020, 15.09.2020, де призначення платежу зазначено: «Переказ коштів згідно договору №995521636 від 25.08.2020, ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer» та довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 27.06.2025.

Згідно повідомлення АТ КБ «ПриватБанк»» від 21.09.2026 №20.1.0.0.0/7-260911/32203-БТ в банку на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ).

Номер телефону НОМЕР_6 був фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_4 , який знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .

З виписки про рух коштів по картці № НОМЕР_4 за період з 25.08.2020 по 30.08.2020, з 11.09.202 по 16.09.2020 та з 15.09.2020 по 20.09.2020 були зараховані грошові кошти, а саме 25.08.2020 в сумі 15000 грн, 11.09.2020 в сумі 300 грн, 15.09.2020 в сумі 1000 грн.

ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, а саме не вносив платежі на погашення кредиту, не сплачував нараховані проценти за користування кредитом, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 30.05.2023 складає 57936,73 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги (п. 4.1).

28.11.2019 до вказаного договору факторингу було внесено зміни додатковою угодою № 19, згідно якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 укладено додаткову угоду №26 до договору Факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді договір факторингу викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018. 31.12.2021 сторони договору уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2022 сторони договору уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2023 сторони договору уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024.

Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу встановлено, що Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №118 від 26.01.2021 до договору Факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №995521636 від 25.08.2020 в сумі 45191,97 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу №05/0820-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

03.08.2021 сторони договору уклали додаткову угоду №2, а 30.12.2022 додаткову угоду №3, якими продовжила строк дії договору до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишилися без змін. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 договору).

В реєстрі прав вимоги № 9 від 30.05.2023, підписаного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», вказано, що до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором, заборгованість в розмірі 57936,73 грн.

Вказане також підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс», згідно якої заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №995521636 від 25.08.2020 станом на 30.05.2023 становить 57936,73 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 16297,71 грн, за процентами в сумі 41639,02 грн.

11.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

В додатку № 1 до вказаного договору факторингу «Реєстр боржників» від 14.07.2025 зазначено, що ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступила ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» право вимоги, в т.ч. до ОСОБА_1 за кредитним договором №995521636 від 25.08.2020, заборгованість за тілом кредиту становить 16297,71 грн, заборгованість по процентам - 41639,09 грн, загальна заборгованість 57936,73 грн.

З виписки з особового рахунку за кредитним договором №995521636 від 25.08.2020 слідує, що 25.08.2020 боржнику, яким є ОСОБА_1 надано кредит згідно кредитного договору №995521636 від 25.08.2020. Заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за кредитним договором №995521636 від 25.08.2020 станом на 26.12.2025 становить 57936,73 грн.

Застосовані норми права

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання відпозичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Мотиви та висновки суду

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на таке.

З наданих та досліджених судом доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 25.08.2020 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір №995521636, за яким отримав кредитні кошти в сумі 15000 грн, та згідно додаткових угод до вказаного договору отримував додатково кошти в сумі 1300 грн, користувався ними, однак у строки встановлені договором їх не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Як вбачається з цього договору та додаткових угод до нього, вони підписані електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону з зазначенням адреси проживання відповідача, його паспортних даних, РНОКПП. Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного договору. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Після підписання кредитного договору у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом. В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 договору №995521636 від 25.08.2020, оскільки відповідач отримав та користувався кредитними коштами.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що право вимоги за вказаним кредитним договором відступлено ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» на законних підставах.

Однак суд вважає, що позивач неправильно здійснив нарахування процентів за користування коштами за договором №995521636 від 25.08.2020.

З наданої виписки з особистого рахунку за кредитним договором №995521636 від 25.08.2020 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за вищевказаним договором станом на 26.12.2026 становить 57936,73 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16297,71 грн, за процентами в розмірі 41639,02 грн.

Як вбачається з умов укладеного договору №995521636 від 25.08.2020, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 15000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом нараховані згідно п.1.3, п.1.4 або п.1.5 Договору. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 24.09.2020, процентна ставка - 1,70% в день. Вказане узгоджується також з додатком №1 до договору №995521636 від 25.08.2020 - Графіком розрахунків. Крім того, Додатковими угодами від 24.09.2020, від 25.10.2020, від 24.11.2020 ОСОБА_1 продовжував строк дії договору, щоразу на 30 днів, а Додатковими угодами від 11.09.2020 та від 15.09.2020 збільшував суму кредиту на 300 грн та 1000 грн, відповідно. Таким чином, загальний строк кредитування за вказаним договором складає 120 днів, загальна сума кредиту - 16300 грн.

Згідно п. 1.3 Договору сторони погодили, що на період строку, визначеного п.1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,39% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 1.4 Договору увипадку користування кредитом понад строк, встановлений п.1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п.1.2 Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п.1.4 цього Договору (п.1.5 Договору).

Згідно п.1.6. Договору Позичальник зобов`язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно п.1.3 цього договору не пізніше строку вказаного в п.1.2 цього Договору.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що сторони погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.2 Договору є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у п. 35 Постанови.

Окрім того, в п. 54 Постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, згідно позиції Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Отже, з вищенаведених норм чинного законодавства та вже усталеної судової практики вбачається, що після спливу 120 днів строку Товариство не має права на нарахування процентів передбачених договором, а має право на отримання грошових сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, проте таких вимог позивач не заявляв.

Кредитним договором №995521636 від 25.08.2020 не передбачено нараховування процентів після закінчення строку кредитування.

Отже, з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що за договором №995521636 від 25.08.2020 проценти за користування кредитними коштами в розмірі 1,70% відповідно до п. 1.4 Договору можуть бути нараховані лише протягом 120 днів, тобто строку, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за цим договором складає: 33252 грн (16300 х 1,70% х 120).

Відповідачем доказів на підтвердження виконання умов договору та повернення заборгованості суду надано не було. Протягом розгляду цивільної справи відповідач ОСОБА_1 , з огляду на вимоги ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не скористався своїми процесуальними правами та не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування в підтвердження своєчасного виконання своїх зобов`язань за укладеним договором, а відтак несе ризик настання наслідків, пов`язаних із не вчиненням відповідних процесуальних дій, в даному випадку - ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредиту в сумі 16297,71 грн та заборгованість за нарахованими процентами в межах строку кредитування в сумі 33252 грн, а всього 49549,71 грн.

Судові витрати

Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір згідно з платіжною інструкцією в національній валюті №42601 від 30.03.2026 в розмірі 2662,40 грн.

Оскільки позов задовлено частково, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2276,88 грн (49549,71 грн становить 85,52% від 57936,73 грн; 85,52% від 2662,40 грн становить 2276,88 грн).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких підтверджується копією договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, додатковою угодою №25770905611 від 01.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, актом прийому-передачі наданих послуг з детальним описом робіт (надання послуг), виконаних адвокатом Соломко О.В., суд виходить з того, що затрати часу 6 годин на підготовку та подання даної позовної заяви про стягнення заборгованості в малозначній справі у розмірі 7000 гривень не є співмірним з складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, часткового задоволення позову, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 3000 грн, які слід стягнути з відповідача.

На підставі ст.ст. 525, 526, 610, 611, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055, 1077,1078, 1081, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором №995521636 від 25 серпня 2020 року в розмірі 49549 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) гривень 71 копійка, судовий збір в розмірі 2276 (дві тисячі двісті сімдесят шість) гривень 88 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В решті вимог позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956, рахунок: НОМЕР_7 в АТ «Універсал Банк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: Світлана КОЗАЧУК