Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №688/1999/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/1999/26

№ 1-кп/688/208/26

Вирок

Іменем України

29 вересня 2026 року м.Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 1202624400000436, по обвинуваченню –

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Дубіївка, Шепетівського району Хмельницької області, українець, громадянин України, з середньою освітою, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, раніше судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Зокрема, постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 травня 2025 року (справа № 688/1159/25), яка набрала законної сили 20 травня 2025 року, ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2025 року (справа № 688/5484/25), яка набрала законної сили 01 грудня 2025 року, ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком 5 років.

В подальшому, згідно вироку Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2025 року (справа № 688/5989/25), який набрав законної сили 29 січня 2026 року, ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі та, на підставі ст. 75 КПК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Разом з тим, маючи реальну можливість виконувати постанови суду, в частині позбавлення права керування транспортними засобами, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи судимим за злочин передбачений ст. 382 КК України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ч. 1 ст. 129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на території України, ОСОБА_4 , продовжив ігнорувати судові рішення, здійснюючи керування транспортним засобом.

Так, всупереч постанов Шепетівського міськрайонного суду від 08.05.2025 року та 12.11.2025, якими ОСОБА_4 позбавлено права керування транспортними засобами, 07.04.2026 близько 15 годин 00 хвилин між селом Траулин Шепетівського району Хмельницької області та селом Савичі Шепетівського району Хмельницької області, останній керував транспортним засобом марки та моделі «ГАЗ 3110» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 і був зупинений працівниками ВРПП Шепетівського РУП ГУНГТ в Хмельницькій області.

Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , вину визнав в повному обсязі, визнав всі фактичні обставини, які йому пред`явлено в обвинуваченні, та пояснив, що, дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин вчинив вказане кримінальне правопорушення. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Показання ОСОБА_4 , відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини.

ОСОБА_4 , підтвердив, що наслідки застосування ч.3 ст. 349 КПК України йому зрозумілі, відомі, визнаючи обставини скоєного кримінального правопорушення, він діє вільно, без стороннього тиску.

Суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.

Дії ОСОБА_4 , правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.

Показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що пред`явлене ОСОБА_4 , обвинувачення є доведеним.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України не встановлено.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України не встановлено.

Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 , покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким; ставлення ОСОБА_4 , до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості; дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, висновків не зробив і вчинив новий злочин, не працює, не одружений, характеризується за місцем проживання посередньо, брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді позбавлення волі. Підстав для призначення більш м`якого покарання суд не вбачає.

При цьому покарання обвинуваченому має бути призначено за сукупністю вироків за правилами ч.1 ст.71 КК України.

Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.

При цьому суд виходив також і з положень ч. 2 ст. 50 КК України, якими визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. На переконання суду, покарання з яким визначився суд, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Дана позиція також викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Також судом встановлено, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України, не відбувши повністю покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2025 року (справа № 688/5989/25), який набрав законної сили 29 січня 2026 року, ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі та, на підставі ст. 75 КПК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до ч.3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Згідно абз. 7 п. 26 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 (з подальшими змінами та доповненнями), у разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (ст. 75,104 КК України), або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (ст. 81, 107 КК України) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинили новий злочин, суд зобов`язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначається більш м`які види покарання.

Враховуючи, що дане правопорушення ОСОБА_4 вчинив у період іспитового строку за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2025 року (справа № 688/5989/25), який набрав законної сили 29 січня 2026 року, остаточне покарання підлягає призначенню відповідно до ч.1 ст.71 КК України шляхом приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком до покарання, яке призначене за даним вироком.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень, та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості, і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись статтями 2, 7, 368, 370-371, 374, 395 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді 3(трьох) років позбавлення волі із позбавленням права керуванням транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного цим вироком покарання приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2025 року та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі із позбавленням права керуванням транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу не обирати.

Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з часу взяття під варту після набрання вироком законної сили.

Речові докази: диск «DVD-R» на якому міститься копія відеозапису моменту зупинки ОСОБА_4 за 07.04.2026р, копії судових справ, а саме справа № 688/1159/25 провадження № 3/688/310/25 за адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП України та справа № 688/5484/25 провадження № 3/688/1193/25 за адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП України, відносно ОСОБА_4 , копії судових справ, о саме а саме справа 688/5989/25№1-кп/688/329/25 за кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 382 КК України, копія вироку, оптичний диск, формату DVD-R з відеозаписом, відносно ОСОБА_4 - залишити при матеріалах кримінального провадження № 1202624400000436.

Вирок може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_6