Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №766/15149/26 — Херсонський міський суд Херсонської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/15149/26

Пров. №3/766/2804/26

29.09.2026 року суддя Херсонського міського суду Херсонської області Рябцева М.С., розглянувши матеріали, що надійшли від військової частини НОМЕР_1 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмільник Вінницької області, який працює на посаді: начальника секції цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення А4860 № 12 від 07.09.2026 року, майор ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника секції цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_1 , отримавши бойове завдання командира військової частини НОМЕР_1 з евакуації з поля бою тіл зниклих безвісті військовослужбовців, не організував виконання бойового розпорядження, не вжив дієвих заходів, спрямованих на проведення заходів з пошуку, вилучення (ексгумації) та транспортування тіл (останків) військовослужбовців, в порушення вимог ст. 11,16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, пункту 2.3 Положення про цивільно-військове співробітництво ЗСУ, затвердженого наказом Генерального штабу ЗСУ від 20.12.2017 № 446, в особливий період, тим самим недбало постався до виконання покладених на нього обов`язків військової служби.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані органами, які склали адміністративний протокол за ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав та надав пояснення, згідно з якими ним було вжито всіх можливих і залежних від нього заходів для виконання бойового розпорядження у наявних обставинах. Зокрема, він зазначив, що довів зміст та необхідність виконання вказаного завдання до відома відповідальних службових осіб. Разом з тим, ОСОБА_1 наголосив, що місце безпосереднього проведення пошукових та евакуаційних заходів перебувало у зоні ведення активних воєнних (бойових) дій. З огляду на інтенсивність вогневого впливу противника та реальну загрозу життю й здоров`ю особового складу, фактичне виконання завдань з пошуку, вилучення та транспортування тіл (останків) військовослужбовців виявилося об`єктивно неможливим з незалежних від нього причин.

На обгрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 172-15 КУпАП надані наступні докази:

-Протокол А4860 № 12 від 07.09.2026 року про військове адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП. В графі пояснення зазначеного протоколу.

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 30.08.2026 року про призначення ОСОБА_2 командиром В/ч НОМЕР_1

- витяг із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 18.05.2026 року № 138 про призначення на військову службу

- копія посвідчення;

- витяг із бойового розпорядження в/ч НОМЕР_1 від 13.08.2026.

- письмові пояснення ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КпАП України провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 245 КпАП України передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, всупереч з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається..

Указом Президента України?№?64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, в подальшому був неодноразово продовжений і діяв на вказані дати.

Відповідно до ст..ст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Відповідно до частин першої - третьої статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У фабулі складеного протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відсутня інформація про те в чому саме виразилось неналежне виконання ним своїх службових обов`язків або будь-яка бездіяльність у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які настали чи могли настати, в результаті цього. Особа, яка складала протокол обмежилася переліком нормативних актів, які передбачають функціональні обов`язки ОСОБА_1 при цьому належних та допустимих доказів про їх неналежне виконання до протоколу не додано.

Положення ч. 2 ст. 17215 КУпАП має бланкетний характер, оскільки його диспозиція не містить складу правопорушення, а відсилає до закону (нормативно-правових актів), що регулюють правовідносини у сфері військової служби, зокрема щодо функціональних обов`язків особи, яка притягається до відповідальності, невиконання (неналежне виконання) яких має складати склад зазначеного адміністративного правопорушення.

З комплексного аналізу наведених норм можливо дійти висновку, що у випадку притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.172-15 КУпАП суть адміністративного правопорушення має бути викладена таким чином, щоб особа, яка притягується до адміністративної відповідальності розуміла, в чому саме полягає її недбале ставлення до військової служби, з зазначенням конкретної дії чи бездіяльності, яка порушує порядок проходження військової служби, визначений Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» або, відповідно до ч.4 ст.2 вказаного Закону, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Несумлінне ставлення службової особи до своїх службових обов`язків, передусім, характеризує поведінку (дію або бездіяльність) при недбалості. Вона означає, що за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально ставиться до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з чим виконує їх неналежним чином (неякісне, неточно, неповно, поверхнево, несвоєчасно тощо) або взагалі не виконує службові обов`язки, які входять до її компетенції. Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.

Отже, для об`єктивної сторони недбалості необхідно встановити: а) нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи; б) коло службових обов`язків, покладених на неї цим актом у встановленому порядку; в) яким способом і які конкретні дії суб`єкт повинен був здійснити за даних обставин; г) чи мав він реальну можливість виконати ці дії; д) в чому виразилися допущені ним порушення.

Натомість, в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано в чому ж проявилось недбале ставлення військовослужбовця ОСОБА_1 до військової служби, не деталізовано виконання яких конкретно посадових обов`язків було ним проігноровано, є лише посилання на загальні норми Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного Статуту, в чому саме полягало його завдання тощо.

Також в протоколі не наведено суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, за якою складено протокол, суть повинна бути викладена таким чином, щоб було зрозуміло, де та за яких обставин проступок був вчинений, в яких саме діях або бездіяльності відобразився.

Перерахування загальних статей законів, без конкретизації, до якого зі службових обов`язків допущено недбале ставлення, що складає об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, порушує принцип верховенства права, правової визначеності, законності, охорони прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_1 як військовослужбовця і громадянина України, не направлене на запобігання правопорушенням, вихованню громадян, що є завданням ст. 1 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол не містить відомостей про об`єктивну сторону інкримінованого йому діяння. Зокрема, у протоколі не відображено, що саме мав здійснити ОСОБА_3 відповідно до розпорядження, та які саме конкретні обов`язки, закріплені за особою згідно з її функціональним становищем, були порушені, та в чому саме полягало недбале ставлення майора ОСОБА_1 до виконання цих обов`язків.

Судом встановлено, що до матеріалів справи не долучено посадової інструкції чи функціональних обов`язків майора ОСОБА_1 , що позбавляє суд можливості встановити точне коло його повноважень та службових завдань на обійманій посаді начальника секції цивільно-військового співробітництва.

Крім того, наявні у справі докази не підтверджують факт надання конкретного бойового завдання майору ОСОБА_1 , як і не розкривають його безпосереднього змісту. Долучений до протоколу витяг із бойового розпорядження (наказу) стосується виключно інших військовослужбовців, тоді як прізвище ОСОБА_1 у вказаному документі взагалі не згадується.

Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що невиконання зазначеного завдання було зумовлене об`єктивними чинниками, які не залежали від його волі, а саме — веденням активних бойових дій на відповідній території. Вказані твердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є послідовними та не спростованими будь-якими належними й допустимими доказами з боку посадової особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, у зв`язку з чим суд доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 вини та складу адміністративного правопорушення

Відповідно до частин першої - третьої статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статтею 172-15 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достатніми доказами по справі.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ч. 1 , ст.247, ст. 172-15 ч.2, 251, 280, 284 КУпАП, -

постановив:

Провадження у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

СуддяМ. С. Рябцева