Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №600/2237/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2237/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не зняття та не виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення з військового обліку на підставі висновку ВЛК.

В обґрунтування поданого позову вказував, що згідно висновку військово-лікарської комісії його визнано непридатним для проходження військової служби, про те відповідачем протиправно поновлено його на військовому обліку.

Ухвалою суду від 22.05.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач, не погоджуючись із поданим позовом, подав відзив на позов в якому вказував, що позивач пройшов медичне обстеження позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами якого визнаний непридатним до військової служби. Протоколом засідання штатної 16 Регіональної ВЛК від 22.12.2025 видане позивачу Свідоцтво про хворобу не затверджено. Враховуючи викладене вказував, що у нього відсутні підстави для внесення у ЄДРПВР відомостей про виключення позивача з військового обліку на підставі ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до інформації відображеної в електронному військово-обліковому документі "Резерв+", який сформований 13.03.2026 позивач має статус "військовозобов`язаного".

18.08.2025 позивач пройшов медичне обстеження, та рішенням позаштатної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 був визнаний непридатним до військової служби, про що видано Свідоцтво про хворобу №2025-0829-1614-0709-0 від 01.09.2025.

В подальшому Протоколом засідання 16 Регіональної ВЛК №2025-1222-1452-0633-0 від 22.12.2025 вказане вище Свідоцтво про хворобу №2025-0829-1614-0709-0 від 01.09.2025 не затверджено. Причина не затвердження: 1. неповноцінне обстеження хворого; 2 необґрунтований клініко-експертний діагноз; 3. некоректно сформульований клініко-експертний діагноз; 4. неправомірно встановлено причинний зв`язок захворювання; 5. оформлено неохайно, з порушенням вимог додатку 11 до Положення; медичні документи, що підтверджують експертний діагноз, надано не в повному обсязі. Рекомендовано: підлягає повторному обстеженню та медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 . Експерне рішення прийняти за новим протоколом (відповідно до результатів вивчення документів та обстежень).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232) закріплено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232 військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232).

Частиною першою статті 2 Закону №2232 встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 2 Закону №2232 проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232 (в редакції до 18.05.2024) встановлено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу (абзац восьмий).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 № 3633-IX, який набув чинності 18.05.2024, внесено зміни до Закону № 2232.

Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232 визначено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних: зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232 виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 18.08.2025 позивач пройшов медичне обстеження, та рішенням позаштатної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 був визнаний непридатним до військової служби, про що видано Свідоцтво про хворобу №2025-0829-1614-0709-0 від 01.09.2025.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402, в редакції станом на час проходження позивачем медичного огляду).

Пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення №402 визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Отже, ВЛК, за наслідками проведення військово-лікарської експертизи, приймають рішення у формі постанов, які можуть оформлюватися свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії.

У спірному випадку ВЛК прийнято постанову про непридатність позивача до військової служби, яка оформлена Свідоцтвом про хворобу №2025-0829-1614-0709-0 від 01.09.2025.

У відповідності до пункту 2.6.1 Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування; ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.

Отже, ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 відноситься до позаштатних постійно діючих ВЛК.

За приписами пункту Положення № 402 штатними ВЛК, зокрема, є ВЛК регіону.

Відповідно до пункту 3.8 Глави 3 розділу ІІ Положення №402 після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов, зокрема, «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

У свою чергу, пунктом 22.6 (б) Положення №402 визначено, що у воєнний час постанова ВЛК підлягала затвердженню: на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів - ВЛК регіону, евакуаційного пункту (місцевого евакуаційного пункту, госпітальної бази).

Тобто, для висновку про те, що позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку у встановленому законом порядку, необхідно встановлення того, що постанова позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка оформлена Свідоцтвом про хворобу №2025-0829-1614-0709-0 від 01.09.2025, була затверджена штатною ВЛК регіону.

Судом встановлено, що Протоколом засідання 16 Регіональної ВЛК №2025-1222-1452-0633-0 від 22.12.2025 вказане вище Свідоцтво про хворобу №2025-0829-1614-0709-0 від 01.09.2025 не затверджено. Причина не затвердження: 1. неповноцінне обстеження хворого; 2 необґрунтований клініко-експертний діагноз; 3. некоректно сформульований клініко-експертний діагноз; 4. неправомірно встановлено причинний зв`язок захворювання; 5. оформлено неохайно, з порушенням вимог додатку 11 до Положення; медичні документи, що підтверджують експертний діагноз, надано не в повному обсязі. Рекомендовано: підлягає повторному обстеженню та медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 . Експерне рішення прийняти за новим протоколом (відповідно до результатів вивчення документів та обстежень).

Враховуючи викладене суд констатує, що постанова позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка оформлена Свідоцтвом про хворобу №2025-0829-1614-0709-0 від 01.09.2025, не була затверджена штатною ВЛК регіону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не був виключений з військового обліку у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим відображення відповідачем інформації стосовно позивача як військовозобов`язаного є правомірним.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) щодо незняття та невиключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних, а тому не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання таких дій протиправними.

З огляду на це, не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) виключити ОСОБА_1 з військового обліку та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про його виключення з військового обліку на підставі висновку ВЛК.

Таким чином, беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача свідчать про законність вчинених ним дій.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Суддя В.О. Григораш