Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №600/4124/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4124/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сіжук О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі № 600/2294/24-а без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;

- зобов`язати нарахувати та виплатити недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі № 600/2294/24-а;

- визнати протиправними дії щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі № 600/2294/24-а;

- зобов`язати нарахувати та виплатити недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми, виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі № 600/2294/24-а.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, виконуючи рішення судів, неправомірно утримав із сум компенсації податок на доходи фізичних осіб без одночасної виплати передбаченої законодавством грошової компенсації такого податку, чим порушив вимоги Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44, та статті 168.5 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що зазначена компенсація мала бути виплачена одночасно з належними сумами грошового забезпечення, незалежно від того, що фактична виплата відбулася після його звільнення з військової служби, оскільки право на ці виплати виникло під час проходження служби.

Крім того, позивач стверджує, що відповідач безпідставно застосував ставку військового збору у розмірі 5 %, тоді як виплачені суми є грошовим забезпеченням військовослужбовця, до якого відповідно до Податкового кодексу України підлягала застосуванню ставка 1,5 %. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на норми Податкового кодексу України, Порядок № 44, Положення про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України, а також правові висновки Верховного Суду.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог. Вказував що суми, виплачені позивачу на виконання рішення суду після звільнення з військової служби, не є грошовим забезпеченням, а є іншим доходом, який відповідно до Податкового кодексу України підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та військовим збором за ставкою 5 %.

На підтвердження своєї позиції відповідач послався на індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 19.03.2025 № 1521/ІПК/99-0024-03-03. Крім того, відповідач вказав, що положення пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, щодо компенсації сум ПДФО застосовуються лише до грошового забезпечення, яке виплачується у зв`язку з проходженням військової служби, тоді як спірні кошти були нараховані одноразово на виконання судового рішення після звільнення позивача зі служби.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.07.2023 №585-ОС майору ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підпунктом "г" через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати службу) один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину(дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.08.2023 №589-ОС майора ОСОБА_1 виключено з списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі №600/2294/24-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.03.2020 року по день фактичної виплати 27.04.2024 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.03.2020 року по день фактичної виплати 27.04.2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі-відповідач) на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі № 600/2294/24-а здійснив розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму місячного грошового забезпечення на виконання рішення суду на загальну суму 76 628,64 грн, що підтверджується розрахунком від 24.07.2025 № 422.

Вказану виплату грошового забезпечення відповідач здійснив з утриманням з нарахованої суми військового збору за ставкою 5% (3 831,43 грн від 76 628,64 грн) та з відрахуванням ПДФО за ставкою 18% ( 13 793,16 грн від 76 628,64 грн).

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах забезпечення сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі, визначені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби).

Статтею 1 Закону №2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктами першим, другим статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту третього статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абзац 1 пункту четвертого статті 9 Закону №2011-XII).

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44).

За правилами пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно, з урахуванням наведеного правого регулювання перерахунок та виплата індексації грошового забезпечення позивача мала бути проведена з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22.

Аналогічний підхід у вирішенні подібних спірних відносин також підтримано Верховним Судом і у постановах від 27 вересня 2023 року у справі №420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі №320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22, від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23, від 27 червня 2024 року у справі №580/602/22.

Суд наголошує, що у випадку належного виконання відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачу у повному обсязі грошового забезпечення при звільненні зі служби грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому грошового забезпечення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06 червня 2018 року (справа №695/984/16-ц (провадження №61-12183св18), 03 квітня 2019 року (справа №638/9697/17 (провадження №К/9901/30616/18), від 26 листопада 2019 року (справа №340/184/19), від 12 травня 2022 року (справа №280/9017/20).

Аналогічної позиції при вирішення подібних спірних відносин також дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд, зокрема, у справах №560/16227/24 (постанова від 13 жовтня 2025 року), №560/7594/25 (постанова від 27 листопада 2025 року), №560/17478/24 (постанова від 28 листопада 2025 року), №560/7694/25 (постанова від 18 грудня 2025 року), №560/4812/25 (постанова від 12 березня 2026 року), №560/12788/25 (постанова від 08 квітня 2026 року), №560/9672/25 (постанова від 11 травня 2026 року), включаючи спори і в тих правовідносинах, які стосувалися утримання суб`єктом владних повноважень суми податку на доходи фізичних осіб саме з нарахованих сум компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Отже, право на виплату грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого позивачу на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду , набуто саме у зв`язку із виконанням обов`язків під час проходження військової служби.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача, які полягають у проведенні позивачу утримання податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченої на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду.

Відтак, суд зобов`язує відповідача нарахувати та виплатити позивачеві недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб на нараховані суми на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду.

Стосовно вимог позову про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з виплачених сум на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України визначено, що фізичною особою є резидент, що отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.2 пункту 163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України в редакції, яка діяла до набрання чинності Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” від 10 жовтня 2024 року №4015-IX, було встановлено, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

01 грудня 2024 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” від 10 жовтня 2024 року №4015-IX, яким збільшено ставку військового збору з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Тобто, діюча станом на день виникнення спірних у даних справах відносин редакція підпункту 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України передбачала, що ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні” №4113-ІХ від 04 грудня 2024 року уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Так, пунктом 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України (в редакції Закону №4113-ІХ) встановлено, що ставка військового збору у розмірі 1,5% застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання перерахунок та виплата позивачу сум грошового забезпечення на виконання рішення суду мала бути проведена із застосуванням ставки військового збору 1,5% від суми отриманого доходу, а не 5%, як помилково вважає відповідач.

Суд зауважує, що до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01 грудня 2024 року (тобто до дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” від 10 жовтня 2024 року №4015-IX), застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

В даному випадку право на виплату грошового забезпечення, яке нараховано та виплачене позивачу на виконання рішення суду, набуто саме у зв`язку із виконанням обов`язків під час проходження служби в Державній прикордонній службі України. Водночас втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати йому грошового забезпечення на виконання рішення суду не звільняє відповідача від обов`язку провести утримання військового збору з нарахованого позивачу доходу саме за ставкою 1,5%, оскільки саме бездіяльність суб`єкта владних повноважень і призвела до виплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі вже після звільнення останнього з військової служби та, відповідно, після втрати статусу військовослужбовця.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що здійснивши утримання військового збору у розмірі 5% з суми грошового забезпечення, нарахованого позивачу на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного, відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5% військового збору (5% замість 1,5%) з виплаченого позивачу грошового забезпечення.

Відтак, суд зобов`язує відповідача нарахувати та виплатити позивачеві недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми виплаченого грошового забезпечення, проведеного на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду.

Аналогічної позиції при вирішенні подібних спірних відносин у цій частині позовних вимог дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд, зокрема, у справах №560/7594/25 (постанова від 27 листопада 2025 року), №560/8922/25 (постанова від 02 березня 2026 року).

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 19.03.2025 № 1521/ІПК/99-0024-03-03, оскільки така консультація має індивідуальний характер, надається конкретному платнику податків щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та не є нормативно-правовим актом і джерелом права. Відтак викладені в ній правові висновки не є обов`язковими для суду під час вирішення цього спору.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача по суті спору не свідчать про законність вчинених ним дій.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, з підстав викладених у його мотивувальній частині.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання про розподіл судового збору.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі № 600/2294/24-а без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі № 600/2294/24-а.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченої ОСОБА_1 на суми грошового забезпечення на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі № 600/2294/24-а.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми, виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі № 600/2294/24-а.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна