Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №600/4411/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4411/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), у якому позивач, з урахуванням поданого клопотання, просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі – Постанова №153);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 на виконання вимог окремого доручення Міністра оборони України від 25.02.2025 №999/уд (далі – Доручення №999/уд) організувати роботу щодо створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати;

- на виконання вимог Доручення №999/уд організувати роботу щодо документального підтвердження відсутності (наявності) у ОСОБА_1 випадків притягнення до відповідальності;

- на виконання вимог Доручення №999/уд організувати роботу щодо з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у ОСОБА_1 захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон);

- на виконання вимог Доручення №999/уд у триденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається до Доручення, про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин;

- видати наказ про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що має право на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень відповідно до пункту 4 Постанови №153. Проте відповідач, всупереч положенням Постанови №153 та Доручення № 999/уд, не організував відповідну роботу та не виплатив зазначену винагороду.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач був мобілізований та проходив військову службу за призовом під час мобілізації, контракт не укладав, а отже, не належить до кола осіб, які мають право на одноразову грошову винагороду, передбачену Постановою № 153.

Ухвалою суду від 11.09.2026 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску та докази їх поважності.

Ухвалою суду від 30.09.2026 заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Таких клопотань до суду не надходило.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 у період з 27.01.2023 по 05.03.2025 проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді бойового медика взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами в заявах по суті спору.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 01.01.2025 №1637/У позивач в період з 26.08.2023 по 15.09.2023 брав безпосередню участь у заходах,необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2023 №693/5800 позивач 20.08.2023 одержав вибухову травму, а саме: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму, забій м`яких тканин верхніх та нижніх кінцівок.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05.03.2025 №17-РС позивача звільнено у запас за підпунктом "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я – за наявності інвалідності).

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.03.2025 №84 позивача з 07.03.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Оскільки при звільненні позивачу не виплачено одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн, передбачену пунктом 4 Постанови № 153, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі – Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.

Згідно з частинами другою, шостою статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період та військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову (направлення) громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Постановою №153, яка набрала чинності 13.02.2025, затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (пункт 2).

Відповідно до пункту 3 Постанови №153 учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно з абзацами другим, третім пункту 4 Постанови №153 громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі – бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі – винагорода) у розмірі 1 млн гривень. Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), винагорода виплачується в повному обсязі.

Отже, пунктом 4 Постанови №153 визначено коло отримувачів одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, відмінне від учасників експериментального проекту, визначених пунктом 3 цієї постанови. Право на винагороду пов`язане з прийняттям або призовом на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років до набрання чинності Постановою №153, проходженням військової служби станом на цю дату та безпосередньою участю у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій. Підставою вступу на військову службу (контракт чи призов) право на винагороду не обмежене: пункт 4 Постанови №153 прямо поширюється як на прийнятих, так і на призваних на військову службу осіб.

З огляду на це доводи відповідача про відсутність у позивача права на винагороду у зв`язку з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації без укладення контракту ґрунтуються на ототожненні учасників експериментального проекту (пункт 3 Постанови №153) з отримувачами винагороди (пункт 4 Постанови №153) та є безпідставними.

Надалі Міністром оборони України видано Доручення №999/уд, яким передбачено виплату одноразової грошової допомоги після укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, затвердженого Постановою №153, у розмірі один мільйон гривень, яка виплачується трьома частинами (далі – Допомога), та одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі – Винагорода) у розмірі один мільйон гривень. Виплата здійснюється один раз за весь період проходження військової служби та не підлягає поділу на частини.

Дорученням №999/уд визначено, що право на Винагороду мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності Постановою №153 (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі – військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.

Підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з таких груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки, або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, Винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйона гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), Винагорода виплачується в повному обсязі.

Крім того, Дорученням №999/уд командирів військових частин (установ) зобов`язано: а) провести аналіз наявності зазначених військовослужбовців у підпорядкованих військових частинах; б) провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди; в) організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці, щодо: створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги відповідно до Постанови № 153 та цього доручення; документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення до відповідальності; з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон); у триденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається, в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин; г) за результатами проведеної роботи здійснити розрахунки потреби в коштах для виплати Винагороди та до 03.03.2025 подати узагальнену інформацію (заявки) за підпорядкованістю до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України; д) виплату Винагороди проводити відповідно до вимог пункту 4 Постанови №153 згідно з наказами командирів військових частин (установ), виданими на підставі документів, визначених цим дорученням.

Підготовку проєктів наказів для здійснення виплат, передбачених Постановою №153, Дорученням №999/уд покладено на відповідні служби персоналу (підрозділи, що відповідають за облік особового складу).

Цим же дорученням командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України зобов`язано проводити заходи внутрішнього контролю шляхом здійснення попередніх перевірок законності нарахування Винагороди та Допомоги.

Таким чином, Дорученням № 999/уд встановлено, що документи, оформлені військовою частиною для здійснення виплат, передбачених Постановою № 153, до видання наказу про виплату та фактичної виплати Винагороди і Допомоги підлягають попередній перевірці законності нарахування командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач був призваний на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, станом на 13.02.2025 проходив військову службу, у період з 26.08.2023 по 15.09.2023 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та отримав травму під час захисту Вітчизни (довідки військової частини НОМЕР_1 від 01.01.2025 №1637/У та А2582 від 05.09.2023 №693/5800). Зазначені обставини відповідачем не спростовані.

Водночас відповідач не надав суду доказів вчинення будь-яких дій щодо розгляду питання про виплату позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови №153, зокрема виконання заходів, визначених Дорученням № 999/уд.

Суд також зазначає, що Постановою №153 не передбачено обов`язку військовослужбовця звертатися до військової частини з рапортом для отримання винагороди, а Дорученням № 999/уд на командирів військових частин покладено обов`язок самостійно вчинити дії, спрямовані на забезпечення права військовослужбовців на її отримання. Тому звернення позивача з відповідним рапортом чи відсутність такого рапорту не впливає на наявність підстав для висновку про протиправну бездіяльність відповідача.

Водночас суд не може підміняти встановлену процедуру прийняття рішення про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, яка включає встановлення сумарної тривалості безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, її документальне підтвердження, з`ясування наявності обставин, передбачених абзацом четвертим пункту 4 Постанови №153, та попередню перевірку законності нарахування.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" (Pedersen and Baadsgaard v. Denmark, заява № 49017/99) зазначив, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, він не ставить своїм завданням підміняти компетентні національні органи, а перевіряє, чи відповідають положенням Конвенції та протоколів до неї рішення, ухвалені цими органами в межах наданих їм повноважень.

Отже, суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень, рішення чи дії якого оскаржується, та приймати замість нього рішення з питань, віднесених до його компетенції.

За таких обставин позовна вимога про зобов`язання відповідача видати наказ про виплату позивачу одноразової грошової винагороди є передчасною, оскільки питання про наявність у позивача права на винагороду та її розмір відповідач у встановленому порядку не розглядав.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов`язання відповідача вчинити окремі дії, передбачені Дорученням №999/уд (організувати роботу щодо створення (отримання) інформації, документального підтвердження та з`ясування обставин, оформити довідки), оскільки такі дії є складовими процедури розгляду питання про виплату винагороди, а визначення конкретних організаційних заходів належить до компетенції відповідача. Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути питання про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 77 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду питання про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 Постанови № 153 та зобов`язання відповідача розглянути це питання і прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя В.О. Григораш