Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №580/6702/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року справа № 580/6702/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Кандиба Т.О. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23) в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Канівського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Черкаській області від 12.05.2022 №71008/563523/1094/319 про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01.05.2022;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Черкаській області поновити ОСОБА_1 , нарахування та виплату щомісячної страхової виплати та виплатити заборгованість з 01.05.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.05.2022 позивач не отримує щомісячні страхові виплати. На адвокатський запит відповідач листом повідомив, що щомісячна страхова виплата позивачу була припинена з 01.05.2022 на підставі п.6 ч.1 ст.46, ч.2 ст.16 Закону №1105 з причини «невідоме місце мешкання». Сторона позивача звернулася до відповідача із заявою про поновлення страхових виплат позивачеві з дати їх припинення, проте відповідач листом відмовив у поновлені виплат, пославшись на необхідність подання заяви позивачем про поновлення страхових виплат виключно у спосіб, передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» разом із пакетом документів для призначення/ здійснення страхових виплат та заявою про неотримання страхових виплат від російської федерації. Представник зазначає, що припинення раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу було здійснено за відсутності підстав, передбачених чинним законодавством (ст.46 Закону №1105), а отже, фактична відмова у страхових виплатах та наданні соціальних послуг є протиправною.

Ухвалою суду від 14.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що справу про страхові виплати позивача прийнято по акту приймання/передачі від 18.01.2023 №4. Відповідно до постанови Канівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 12.05.2022 №71008/563523/1094/319, ОСОБА_1 припинено виплату з 01.05.2022 відповідно до пункту 6 частини 1 статті 46, частини 2 статті 16 Закону № 1105-ХІУ (не відоме місце мешкання). Стверджує, що станом на 15.07.2026 позивач відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не звертався до Головного управління щодо поновлення щомісячної страхової виплати. Тому вважає, що діяв відповідно до чинного законодавства України, в межах покладених повноважень.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно із паспортом НОМЕР_1 позивач громадянин України, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 18.09.2017 №7106-485. Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії АБ №0036008 ступінь втрати професійної працездатності позивача 40% по професійному захворюванню з 01.07.2017 довічно. Група інвалідності не встановлена.

Згідно із постановою Канівського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Черкаській області від 12.05.2022 №71008/563523/1094/319 про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати позивачу припинено щомісячну страхову виплату на підставі п.6 ч.1 ст.46, ч.2 ст.16 Закону №1105-ХIV (невідоме місце мешкання) з 01.05.2022.

Представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 06.05.2026 про поновлення щомісячної страхової виплати.

Листом від 05.06.2026 №12473-11617/О-02/8-2300/26 відповідач повідомив про необхідність подання заяви позивачем про поновлення страхових виплат у спосіб, передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» разом із пакетом документів для призначення/ здійснення страхових виплат та заявою про неотримання страхових виплат від російської федерації.

Не погоджуючись із вказаним, позивач звернулася до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

01.01.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 № 2620- ІХ.

Відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону 21.09.2022 № 2620-ІХ припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

З 01.01.2023 відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, до Головного управління Пенсійного фонду України.

Згідно із частиною 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі-Закон № 1105-XIV) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини 7 статті 36 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Частиною 1 статті 47 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина 5 статті 47 Закону № 1105-XIV).

Згідно з частинами 4, 7 статті 47 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) застраховані особи зобов`язані: 1) надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону; 2) своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг; 3) знати та виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що стосуються застрахованого, а також додержуватися зобов`язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором, контрактом) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації, гіг-контрактом та внутрішніми документами резидента Дія Сіті; 4) у разі настання нещасного випадку або професійного захворювання: лікуватися в лікувально-профілактичних закладах або в медичних працівників, з якими Фонд уклав угоди на медичне обслуговування; дотримуватися правил поведінки та режиму лікування, визначених лікарями, які його лікують; не ухилятися від професійної реабілітації та виконання вказівок, спрямованих на якнайшвидше повернення його до трудової діяльності; 5) дотримуватися режиму, визначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності; 6) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 46 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже вказана стаття вказує на випадки, згідно яких страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються.

В оскаржуваній постанові зазначено, що виплати припинені на підставі пункту 6 частини 1 статті 46, частини 2 статті 16 Закону № 1105 (невідоме місце мешкання) з 01.05.2022.

Посилаючись на частину 2 статті 16 Закону № 1105-XIV відповідач не конкретизував, який обов`язок із перелічених не виконано позивачем, як застрахованою особою.

В оскаржуваній постанові відсутнє і посилання на норми, якими передбачено інші випадки для припинення виплати відповідно до пункту 6 частини 1 статті 46 Закону № 1105-XIV.

Водночас, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості припинення страхових виплат з підстав відсутності інформації про місце мешкання. Отже, підстави зазначені відповідачем не є передбаченими законом підставами для припинення виплат.

Тому право позивача на отримання виплат було безпідставно порушено відповідачем.

Посилання відповідача на те, що позивач не звертався із заявою про поновлення виплати страхових виплат суд вважає необґрунтованими, оскільки зупинення виплати пенсії пенсійним органом було проведено не правомірно.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що відповідач, не виплачуючи позивачу страхові виплати, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому постанова Канівського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Черкаській області від 12.05.2022 №71008/563523/1094/319 про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати позивачу з 01.05.2022 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 7 статті 41 Закону № 1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Таким чином суд вважає, що право позивача на отримання страхових виплат має бути поновлено саме з дати припинення таких виплат, а саме з 01.05.2022.

Тому позовні вимоги у зазначених частинах є обгрунтованими та підлягають задоволеню.

Разом із тим, позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити виплату заборгованості з 01.05.2022 є передчасними, так як на час розгляду справи нарахування позивачу щомісячних страхових виплат відповідачем не здійснено, отже відсутні докази порушення прав позивача у цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Канівського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Черкаській області від 12.05.2022 №71008/563523/1094/319 про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01.05.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної страхової виплати з 01.05.2022.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 800 (вісімсот) грн 00 коп.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя Петро ПАЛАМАР