Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №560/1245/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1245/26

РІШЕННЯ

іменем України

01 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» до Хмельницька митниця про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000281/2 від 13.11.2025 р.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000741 від 13.11.2025 р.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що 12.11.2025 подав до митного оформлення електронну митну декларацію № 25UA400040026598U7 на товари, імпортовані за контрактом від 30.04.2025 № 30/04/25-1 та інвойсом від 10.09.2025 № 2553. Митну вартість товарів він визначив за основним методом, тобто за ціною договору, у сумі 1 561 148,46 грн. До неї увійшли ціна товару з урахуванням доставки на умовах CIF Gdansk (34 062,00 дол. США, що за курсом становить 1 431 077,46 грн) та витрати на транспортування до митного кордону України у сумі 130 071,00 грн. До митного оформлення позивач подав усі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Ці документи, на його думку, не містили розбіжностей і підтверджували числові значення всіх складових митної вартості.

Позивач вважає наведені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості підстави безпідставними. За його доводами, нижчий рівень митної вартості порівняно з інформацією автоматизованої системи митного органу сам по собі не свідчить про недостовірність заявленої вартості. Документи «підтвердження товару», замовлення та проформа-інвойс до переліку документів, що підтверджують митну вартість, законом не віднесені. Копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який можна витребовувати лише за наявності розбіжностей в основних документах. Залучення перевізником до перевезення третьої особи не впливає на митну вартість товару. Експедиторська винагорода за межами України врахована в рахунку ТОВ «Ламан Шипінг», а винагорода на території України до митної вартості не включається. Умови поставки CIF покладають обов`язок страхування вантажу на продавця, тому відповідні витрати включено до ціни товару. Заявка на перевезення не належить до документів, які підтверджують митну вартість. Крім того, рішення відповідача не містить обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості. Картка відмови, як вважає позивач, прийнята на підставі протиправного рішення і також підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 27.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач зазначив, що під час митного оформлення в нього виникли сумніви щодо дійсної вартості товарів. Заявлений рівень митної вартості товарів № 1, 5, 6, 8, 9, 10, 19 був нижчим за мінімальний рівень митної вартості подібних товарів китайського походження, оформлених іншими митницями Держмитслужби. Ця обставина стала підставою для поглибленого аналізу поданих документів. За результатами аналізу митниця виявила такі розбіжності. До митного оформлення не подано «підтвердження товару», замовлення, проформу-інвойс та копію митної декларації країни відправлення, передбачені пунктами 1.1, 1.2, 1.4, 3.2 контракту. Особа, яка надає інформацію про вартість перевезення автомобільним транспортом, не відповідає фактичному перевізнику, зазначеному в CMR, що, на думку митниці, свідчить про наявність не включеної до митної вартості експедиційної винагороди. Умови поставки передбачають страхування, а документи не містять вартості страхування. Не подано заявку на перевезення. Декларантові двічі направлялися повідомлення про подання додаткових документів, однак декларант повідомив, що інших документів надати не може. За таких обставин митниця вважає, що правомірно прийняла рішення про коригування митної вартості за резервним методом. Картку відмови відповідач вважає документом, що лише фіксує відмову у митному оформленні, і, на його думку, її скасування не має юридичних наслідків.

У відзиві відповідач також навів додаткові доводи. Позивач не подав коносамент, з якого можна було б встановити дату відправлення товару з Китаю та обсяг послуг експедитора. ТОВ «Ламан Шипінг» відповідно до пункту 4.8 договору від 05.05.2025 № 05/05 не організовує морське перевезення. Позивач не подав банківських документів про оплату транспортно-експедиційних послуг. Не відображено витрат на транспортування товару територією Китаю. У рахунку ТОВ «Ламан Шипінг» № LS-4693653 окремим пунктом виділено витрати на території України, які не включено до митної вартості.

Ухвалою суду від 12.02.2026 у задоволенні клопотання Хмельницької митниці про розгляд справи №560/1245/26 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач не надав копій митних декларацій, на які посилається, а надані скриншоти не дозволяють перевірити подібність товарів та умови їх поставки. Обставини щодо коносамента, оплати фрахту і витрат на території Китаю не були підставами для коригування, зазначеними в оскаржуваному рішенні. За умовами CIF організація та оплата морського перевезення до порту Гданськ покладаються на продавця. Сума 65 025,00 грн за рахунком ТОВ «Ламан Шипінг» включена до митної вартості в повному обсязі.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримав свою позицію. Наголосив, що нижчий рівень митної вартості був лише підставою для ретельного опрацювання документів. Підставою для коригування, за його твердженням, стали розбіжності в документах та неподання додаткових документів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

30.04.2025 ТОВ «ПОБУТ ПОСТАЧ» (покупець) та компанія NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD, Китай (постачальник) уклали контракт № 30/04/25-1. За його умовами постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах згідно з «Підтвердженням товару» (SALESCONFIRMATION). Пунктом 1.8 контракту визначено, що для укладення та виконання контракту сторони діють особисто та не потребують залучення комісіонерів і/або брокерів, а поставка товару, що здійснюється на умовах цього контракту, не передбачає виплати комісійної і/або брокерської винагороди. Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 контракту ціна товару встановлена в доларах США і розуміється на умовах поставки, які зазначаються в інвойсах на кожну партію товару відповідно до Інкотермс 2020.

Згідно з інвойсом від 10.09.2025 № 2553 товар поставляється на умовах CIF Gdansk з відстроченням оплати 180 днів від дати інвойсу. Загальна кількість місць становить 1093, вага брутто 19569,00 кг, вага нетто 12443,90 кг. Вартість товару становить 31 112,00 дол. США, вартість доставки (Fracht/Доставка) 2 950,00 дол. США, загалом з доставкою 34 062,00 дол. США.

Транспортно-експедиторське обслуговування за межами України здійснювало ТОВ «Ламан Шипінг» на підставі договору від 05.05.2025 № 05/05 та протоколу узгодження розбіжностей до нього. У рахунку-фактурі від 10.11.2025 № LS-4693653 воно визначило дві позиції: транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України вартістю 63 750,00 грн та експедиторську винагороду 1 062,50 грн з ПДВ 212,50 грн. Загальна сума рахунку становить 65 025,00 грн. У довідці про транспортні витрати від 10.11.2025 № 485169 ТОВ «Ламан Шипінг» зазначило, що вартість транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України за цим рахунком становить 65 025,00 грн. До цієї вартості входять портові витрати, вантажно-розвантажувальні роботи та експедиторська винагорода, а страхування вантажу не проводилося.

Перевезення автомобільним транспортом здійснювалося на підставі договору з ФОП ОСОБА_1 № ПП 20.10.2025. Відповідно до рахунку-фактури та довідки від 10.11.2025 № СФ-000190 вартість транспортно-експедиційних послуг автомобілем MAN BC7119TX/BC2373XJ становить 87 310,00 грн. З цієї суми 65 046,00 грн припадає на маршрут Янково-Ґданське (Польща) - митний перехід Рава-Руська, а 22 264,00 грн на маршрут митний перехід Рава-Руська - м. Хмельницький, у тому числі експедиторські послуги (винагорода) по Україні. У довідці також зазначено, що страхування вантажу не проводилося.

У міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) від 10.11.2025 № 485159 відправником зазначено NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD, одержувачем позивача, місцем завантаження Jankowo Gdaсskie (Польща), а перевізником PE BABII ROMAN. Вантаж перевозився автомобілем BC7119TX/BC2373XJ, тобто тим самим транспортним засобом, що зазначений у документах ФОП ОСОБА_1

12.11.2025 позивач подав до митного оформлення митну декларацію № 25UA400040026598U7 та визначив митну вартість товарів за основним методом. Митна вартість включає фактурну вартість товару 31 112,00 дол. США (1 307 136,46 грн) і вартість доставки за інвойсом 2 950,00 дол. США (123 941,00 грн). Крім того, позивач додав до митної вартості витрати на транспортування до митного кордону України у сумі 130 071,00 грн. Ця сума складається з 65 025,00 грн за рахунком ТОВ «Ламан Шипінг» та 65 046,00 грн за рахунком ФОП ОСОБА_1 . Зазначені відомості відображено також у графах 16, 17 оскаржуваного рішення.

Разом з митною декларацією позивач подав документи, перелічені в графі 44 митної декларації та в картці відмови: інвойс від 10.09.2025 № 2553, CMR від 10.11.2025 № 485159, декларацію про походження товару від 10.09.2025 № 2553, рахунки-фактури від 10.11.2025 № LS-4693653 та № СФ-000190, документи про транспортні витрати № 485169 та № СФ-000190, контракт від 30.04.2025 № 30/04/25-1, договори про перевезення № 05/05 та № ПП 20/10/25-1, протокол узгодження розбіжностей від 05.05.2025, довіреність від 01.05.2025, а також документи щодо відповідності продукції технічним регламентам.

Митниця направила позивачу повідомлення про необхідність подання додаткових документів. 13.11.2025 позивач листами повідомив митницю, що на вимогу митного органу відповідно до ч.2 ст.53 надав усі основні документи, що підтверджують митну вартість товару. Він також повідомив, що відповідно до ч.3 ст.53 надав усі наявні документи, а інших документів, що підтверджують митну вартість, надати не має змоги.

13.11.2025 Хмельницька митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000281/2. Митну вартість товарів № 1, 5, 6, 8, 9, 10, 19 вона визначила за резервним методом (код методу 6).

У графі 33 рішення відповідач як підстави коригування навів такі обставини. Заявлений рівень митної вартості окремих товарів (1,5,6,8,9,10,19) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби. До митного оформлення не надано «підтвердження товару», замовлення, проформу-інвойс, копію митної декларації країни відправлення, передбачені пунктами 1.1, 1.2, 1.4, 3.2 зовнішньоекономічного контракту. Особа, яка надає інформацію про вартість перевезення автомобільним транспортом, не відповідає особі, яка здійснює перевезення, що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, яка не включена до складових митної вартості товарів. Заявлені умови поставки передбачають страхування товару, однак у поданих документах, в тому числі рахунку-фактурі, визначено вартість товару та доставку без врахування страхування вантажу. До митного оформлення не подано заявку на перевезення, передбачену договором про надання транспортних та експедиційних послуг у міжнародному сполученні. Подані документи не містять усіх визначених частиною 10 статті 58 МКУ числових значень складових митної вартості, а саме експедиційної винагороди та належним чином підтвердженої вартості страхування.

Джерелами числового значення митної вартості митниця визначила такі митні декларації:

- для товару № 1 - МД від 09.10.2025 № 25UA403070009060U4 (12,01 дол. США/кг, умови поставки FOB, вага 13858 кг);

- для товару № 5 - МД від 21.09.2025 № 25UA209170081189U4 (5,22 дол. США/кг, DAP, 419 кг);

- для товару № 6 - МД від 16.08.2025 № 25UA100430586059U6 (5,22 дол. США/кг, DAP, 245 кг);

- для товару № 8 - МД від 23.10.2025 № 25UA400040025020U2 (2,07 дол. США/кг, CIF, 75 кг);

- для товару № 9 - МД від 23.09.2025 № 25UA400040022478U6 (3,93 дол. США/кг, EXW, 64,5 кг);

- для товару № 10 - МД від 04.11.2025 № 25UA500580008650U4 (3,87 дол. США/кг, DPU, 118 кг);

- для товару № 19 - МД від 10.10.2025 № 25UA204060008447U0 (7,02 дол. США/кг, CPT, 1105 кг).

Щодо кожного з цих джерел митниця зазначила, що рівень митної вартості є мінімальним серед подібних товарів і не залежить від кількості та комерційних рівнів. Коригування на умови поставки не здійснювалося, оскільки використано інформацію щодо митної вартості подібних товарів, задекларованих з урахуванням вартості доставки до місця ввезення на митну територію України. У цьому ж рішенні митниця зазначила, що митна вартість не може бути визначена за методами, передбаченими статтями 59 та 60 МКУ, зважаючи на відсутність у митного органу інформації про ідентичні та подібні товари.

На підставі рішення про коригування митної вартості 13.11.2025 відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2025/000741. Товар випущено у вільний обіг за митною декларацією від 13.11.2025 № 25UA400040026688U0.

Після митного оформлення ТОВ «Ламан Шипінг» та позивач склали акт надання послуг від 18.11.2025 № ЛШ00-014212 на суму 65 025,00 грн. Позивач оплатив цю суму платіжною інструкцією від 18.11.2025 № 2п760-25 з призначенням платежу «Оплата згідно рахунку №LS-4693653 від 10,11,2025». ФОП ОСОБА_1 та позивач склали акт здачі-прийняття робіт (послуг) від 14.11.2025 № РН-000192 на суму 87 310,00 грн. Позивач оплатив цю суму платіжною інструкцією від 17.11.2025 № 2п756-25.

Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4. безсторонньо (неупереджено);

5. добросовісно;

6. розсудливо;

7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний:

1. заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом;

2. подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3. нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1. декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2. зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3. рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4. якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5. за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7. ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8. якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1. договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2. рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3. рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4. виписку з бухгалтерської документації;

5. ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7. копію митної декларації країни відправлення;

8. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частинами першою-третьою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1. невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості;

2. неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3. невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4. надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктами 1-4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1. обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2. наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3. вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4. обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частин першої–третьої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1. основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2. другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з частиною десятою статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Серед них підпунктом «а» пункту 1 та пунктами 5–7 цієї частини визначено такі:

1. витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

5. витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6. витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7. витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1. плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2. витрати на транспортування після ввезення;

3. податки, які справляються в Україні.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі, зокрема, мінімальної митної вартості та довільної чи фіктивної вартості (пункти 6, 7 частини третьої статті 64 МК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

У постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 815/5838/17 Верховний Суд зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як "експортна декларація країни відправлення". Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.

Також у цій постанові Верховний Суд відхилив як безпідставні посилання митного органу на інформацію Єдиної автоматизованої інформаційної системи про вищий рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Суд виходив з того, що отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд наголосив, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

У постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 810/692/17 Верховний Суд зазначив, що відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування подаються до митного оформлення та підтверджують митну вартість товару у випадку, якщо таке страхування здійснювалося. За умовами термінів CIF і CIP продавець також повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування. Існують тільки два терміни, пов`язані із страхуванням, як-от терміни CIF і CIP. Відповідно до них продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь покупця. Верховний Суд погодився з висновком про те, що вимога надати страхові документи покупця є необґрунтованою, оскільки за умовами поставки CIF покупець договори страхування не укладає та витрати на страхування не несе.

У цій же постанові Верховний Суд вказав, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Оскільки задекларований позивачем товар є об`єктом купівлі-продажу, і позивач надав до митного оформлення комерційний рахунок - фактуру, то у відповідача не було підстав для витребування та оцінки проформи - інвойса.

Надаючи оцінку кожній з підстав, наведених відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, суд зазначає таке.

Щодо рівня митної вартості подібних товарів, оформлених іншими митницями. Відповідач у відзиві та запереченнях сам визнав, що нижчий рівень митної вартості був лише підставою для ретельного опрацювання документів, а не підставою для коригування. Суд погоджується, що відхилення заявленої вартості від цінової інформації митного органу може бути приводом для поглибленої перевірки поданих документів. Проте така обставина сама по собі не є розбіжністю в документах, поданих відповідно до частини другої статті 53 МК України. Вона не належить до випадків, передбачених частиною шостою статті 54 МК України.

Крім того, відповідач не надав суду копій митних декларацій, які використав як джерело числового значення митної вартості. До відзиву додано лише витяг з ЄАІС «Рівень цін по ЦБД» у вигляді знімка екрана. З нього неможливо встановити характеристики, асортимент, виробника, торговельні марки та комерційні умови поставки порівнюваних товарів. Так само неможливо встановити, чи коригувалася митна вартість за цими деклараціями та чи оскаржувалася вона в суді. Порівнювані партії відрізняються від оцінюваних товарів за вагою та умовами поставки (FOB, DAP, EXW, DPU, CPT). Водночас рішення не містить обґрунтування того, чому відмінності в умовах поставки та обсягах партій не потребували коригування. Визначальною ознакою кожного з джерел відповідач назвав «мінімальний рівень серед подібних товарів». Окрім того, рішення є внутрішньо суперечливим. Відповідач зазначив про неможливість застосування методу, передбаченого статтею 60 МК України, через відсутність інформації про ідентичні та подібні товари. Водночас для визначення митної вартості за резервним методом він використав саме митні декларації, які сам кваліфікував як декларації на подібні товари. Отже, вимоги пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України в цій частині не виконано.

Щодо неподання «підтвердження товару», замовлення, проформи-інвойсу та копії митної декларації країни відправлення. Документи «підтвердження товару» (SALESCONFIRMATION), замовлення та проформа-інвойс не передбачені ні частиною другою, ні частиною третьою статті 53 МК України. Вимагати їх подання забороняє частина п`ята статті 53 МК України. Проформа-інвойс подається, відповідно до пункту 3 частини другої статті 53 МК України, лише якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу. Позивач придбав товар за контрактом купівлі-продажу та подав комерційний інвойс від 10.09.2025 № 2553, який визначає ціну, кількість, вагу та умови поставки товару.

Копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 МК України. Її можна витребувати лише за наявності розбіжностей, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, в основних документах. Як буде встановлено далі, таких розбіжностей відповідач не довів. Те, що контракт передбачає обов`язок продавця надати покупцю експортну декларацію, не змінює встановленого МК України переліку документів, які підтверджують митну вартість. Ненадання цієї декларації за відсутності обґрунтованих сумнівів не може бути підставою для невизнання заявленої вартості.

Щодо невідповідності особи, яка надала інформацію про вартість автомобільного перевезення, фактичному перевізнику. Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України до митної вартості додаються витрати покупця на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. Позивач підтвердив витрати на автомобільне перевезення від Янково-Ґданське до митного переходу Рава-Руська договором з ФОП ОСОБА_1 , рахунком-фактурою та довідкою від 10.11.2025 № СФ-000190 на суму 65 046,00 грн. Цю суму позивач у повному обсязі включив до митної вартості. У CMR від 10.11.2025 № 485159 зазначено той самий транспортний засіб НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що й у документах ФОП ОСОБА_1 .

Залучення перевізником (експедитором) до виконання договору іншої особи не утворює для покупця додаткових витрат понад ту суму, яку він зобов`язаний сплатити своєму контрагентові. Розрахунки між ФОП ОСОБА_1 та залученим ним перевізником охоплюються ціною послуг, визначеною для позивача. Відповідач не навів жодного доказу того, що позивач поніс або мав понести будь-які інші платежі, пов`язані з транспортуванням товару до митного кордону України. Суд також зазначає, що підпункт «а» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України стосується комісійних та брокерської винагороди, понесених покупцем у зв`язку з придбанням товару. Пунктом 1.8 контракту сторони прямо виключили залучення комісіонерів і брокерів та виплату їм винагороди.

Щодо експедиційної винагороди. Експедиторську винагороду ТОВ «Ламан Шипінг» у сумі 1 062,50 грн з ПДВ 212,50 грн виділено окремим рядком у рахунку-фактурі № LS-4693653. Вона входить до загальної суми 65 025,00 грн, яку позивач включив до митної вартості повністю. Рахунок стосується лише транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України. Твердження відповідача про те, що в цьому рахунку окремим пунктом виділено витрати на території України, не відповідає змісту рахунку.

Експедиційні послуги ФОП ОСОБА_1 (виручку експедитора) по Україні включено до вартості перевезення на маршруті Рава-Руська - м. Хмельницький (22 264,00 грн). Цей виконавець розподілив вартість послуг до кордону та після нього, тож довід відповідача про нерозподіленість цих витрат не відповідає змісту документів. Витрати на транспортування після ввезення на митну територію України до митної вартості не включаються відповідно до пункту 5 частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 58 МК України.

Щодо страхування. За інвойсом товар поставлявся на умовах CIF Gdansk. За цими умовами обов`язок застрахувати товар до порту призначення та нести відповідні витрати покладено на продавця, тому ці витрати входять до ціни товару. Перевізники на подальших етапах перевезення (ТОВ «Ламан Шипінг» та ФОП ОСОБА_1 ) підтвердили, що страхування вантажу не проводилося. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 МК України страхові документи подаються лише якщо страхування здійснювалося. Пунктом 7 частини десятої статті 58 МК України передбачено включення витрат на страхування до митної вартості лише в разі, якщо вони не включалися до ціни. Відповідач не довів, що позивач поніс витрати на страхування, не включені до ціни товару. Отже, ця підстава коригування суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 810/692/17.

Щодо неподання заявки на перевезення. Заявка на перевезення не належить до документів, перелічених у частинах другій, третій статті 53 МК України. Транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення, позивач подав. Числові значення в цих документах узгоджуються між собою і відповідають сумам, включеним до митної вартості. Неподання заявки не свідчить про розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Щодо доводів відзиву про неподання коносамента, відсутність платіжних документів щодо фрахту та витрат на транспортування територією Китаю. Ці обставини не були зазначені в оскаржуваному рішенні як підстави коригування митної вартості. Суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень на підставі тих обставин і мотивів, якими керувався відповідач під час його прийняття. Тож доводи, вперше наведені у відзиві, не можуть доповнювати обґрунтування рішення. Крім того, за умовами CIF Gdansk усі витрати на доставку товару до порту Гданськ, зокрема морський фрахт і доставку територією країни відправлення, покладено на продавця і включено до ціни. Інвойс окремо зазначає вартість доставки у сумі 2 950,00 дол. США, яку позивач включив до митної вартості. Банківські платіжні документи подаються, відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України, лише якщо рахунок сплачено. На момент митного оформлення рахунки перевізників сплачені не були. Позивач оплатив їх 17.11.2025 та 18.11.2025 у сумах, що збігаються із заявленими. Це додатково підтверджує достовірність задекларованих транспортних витрат.

Таким чином, подані позивачем до митного оформлення документи не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Вони містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, і давали можливість перевірити розрахунок, здійснений декларантом. За відсутності обґрунтованих сумнівів вимога митниці про подання додаткових документів та посилання на ненадання таких документів не можуть бути підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом. Відповідач також не обґрунтував неможливість послідовного застосування методів, передбачених статтями 58-63 МК України, а числове значення скоригованої митної вартості ґрунтується на недоведених даних.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення. Він не довів наявності обґрунтованих підстав вважати, що позивач заявив неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, тобто не довів жодного з випадків, передбачених частиною шостою статті 54 МК України. За таких обставин рішення про коригування митної вартості товарів від 13.11.2025 № UA400000/2025/000281/2 не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, є протиправним і підлягає скасуванню.

Картку відмови від 13.11.2025 № UA400040/2025/000741 оформлено на підставі рішення про коригування митної вартості. Причиною відмови в ній зазначено необхідність задекларувати митну вартість, визначену в цьому рішенні. Отже, картка є похідною від протиправного рішення про коригування митної вартості і також підлягає визнанню протиправною та скасуванню. Довід відповідача про те, що скасування картки відмови не несе юридичних наслідків, суд відхиляє. Картка відмови є письмовим рішенням митного органу про відмову у митному оформленні в розумінні статті 256 МК України і може бути предметом оскарження. Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 815/5838/17 погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про скасування як рішення про коригування митної вартості, так і картки відмови.

Отже, позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у загальній сумі 13343,86 грн. Отже, цю суму належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з абзацами першим-третім частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві позивач зазначив попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу (12000,00 грн) і заявив, що докази цих витрат буде подано протягом п`яти днів з дати прийняття рішення. Доказів понесення таких витрат у матеріалах справи немає, тому суд наразі це питання не вирішує.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000281/2 від 13.11.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000741 від 13.11.2025.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» судовий збір у розмірі 13343,86 грн за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» (вул. Костя Степанкова, 3/1,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29025 , код ЄДРПОУ - 45790610)

Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)

Головуючий суддя В.К. Блонський