Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №560/5777/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5777/26

РІШЕННЯ

іменем України

30 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправним не врахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до страхового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) період роботи з 01 січня 2005 року по 19 серпня 2005 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-ХОЛДІНГ».

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) період роботи з 01 січня 2005 року по 19 серпня 2005 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ- ХОЛДІНГ».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку у відповідача як одержувач пенсії по інвалідності. Згідно з рішенням про перерахунок пенсії № 222030036875 йому враховано страховий стаж 28 років 1 місяць 7 днів. До цього стажу не зараховано період його роботи з 01.01.2005 по 19.08.2005 у ТОВ «СТІОМІ-ХОЛДІНГ». Водночас попередній період роботи на цьому ж підприємстві, до 31.12.2004, відповідач зарахував. Позивач зазначає, що трудові відносини з ТОВ «СТІОМІ-ХОЛДІНГ» не переривалися до звільнення 19.08.2005, що підтверджується записами трудової книжки. На його заяву від 03.03.2026 відповідач листом від 19.03.2026 № 6471-5379/Л-03/8-2200/26 відмовив у зарахуванні спірного періоду. Підставою відмови стала відсутність у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків.

На думку позивача, обов`язок сплачувати страхові внески та відповідальність за їх несплату закон покладає на страхувальника. Тому неналежне виконання роботодавцем цього обов`язку не може бути підставою для незарахування періоду роботи до страхового стажу. Також позивач зазначає, що ТОВ «СТІОМІ-ХОЛДІНГ» ліквідовано ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 5011-46/5221-2012 у зв`язку з банкрутством. Крім того, 18.12.2026 позивач досягне 60-річного віку, і зарахування спірного періоду має значення для набуття ним права на пенсію за віком.

Ухвалою суду від 10.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Цією ж ухвалою вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Також у Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області витребувано належним чином засвідчені копії пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі. Суд зауважує, що зміст відзиву стосується іншої особи, ОСОБА_2 , та іншого предмета спору. Доводів щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи у ТОВ «СТІОМІ-ХОЛДІНГ» з 01.01.2005 по 19.08.2005 відзив не містить.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною шостою статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1. у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2. якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Цей спір стосується обчислення страхового стажу, з урахуванням якого визначаються право на пенсію та її розмір. Отже, він належить до категорії справ, визначених пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України. Крім того, клопотання відповідача обґрунтоване складністю іншої справи (за позовом ОСОБА_2 ) і не містить доводів про те, які обставини цієї справи неможливо встановити без проведення судового засідання. З огляду на наведене та на підставі пункту 1 частини шостої статті 262 КАС України суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача і розглядає справу без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Підставою є встановлення йому третьої групи інвалідності (загальне захворювання) на період з 21.01.2026 по 28.02.2027 згідно з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 86/26/118.

Відповідно до рішення про перерахунок пенсії № 222030036875 (дата розрахунку 26.02.2026, дата перерахунку 01.03.2026) страховий стаж позивача становить 28 років 1 місяць 7 днів. З них страховий стаж до 01.01.2004 становить 11 років 5 місяців 7 днів, страховий стаж після 01.01.2004 - 15 років 9 місяців 2 дні, додатковий стаж - 10 місяців 28 днів. Коефіцієнт страхового стажу становить 0,28083.

З довідки про періоди страхового стажу, врахованого для визначення права на пенсію, видно, що до страхового стажу позивача зараховано періоди з 01.01.2004 по 31.03.2004 та з 01.04.2004 по 31.12.2004, а наступний зарахований період починається з 20.08.2005 (по 19.07.2007). Період з 01.01.2005 по 19.08.2005 до страхового стажу не зараховано.

За відомостями вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України станом на 05.04.2026 страховий стаж позивача за 2004 рік становить 1 рік 0 місяців 0 днів, а за 2005 рік - 0 років 5 місяців 0 днів. Заробітна плата (дохід) позивача за 2004 рік відображена за кожен місяць з січня по грудень. За січень - липень 2005 року заробітна плата (дохід) відображена в сумі 0,00 грн, а за серпень 2005 року - в сумі 502,86 грн.

Згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_2 його трудову діяльність відображено такими записами. Запис № 10: 31.03.2004 позивача звільнено з ТОВ «Науково-виробничий центр Аграрної Академії» у порядку переведення до ТОВ «Стіомі-Холдінг» за п. 5 ст. 36 КЗпП України (наказ № 278-К від 31.03.2004). Запис № 11: 01.04.2004 позивача прийнято до ТОВ «Стіомі-Холдінг» у порядку переведення на посаду (наказ № 23-К від 01.04.2004). Запис № 12: 04.05.2004 позивача переведено на посаду заступника комерційного директора комерційного департаменту (наказ № 127/5-2-К від 07.05.2004). Запис № 13: 19.08.2005 позивача звільнено з роботи за ст. 38 КЗпП України (наказ № 305-К від 19.08.2005). Запис про звільнення засвідчено підписом генерального директора ТОВ «Стіомі-Холдінг» та печаткою товариства з ідентифікаційним кодом 32827667. Наступний запис № 14 від 20.08.2005 стосується прийняття позивача на роботу в.о. дочірнього підприємства «Богданівецький комбінат хлібопродуктів». Трудову книжку дооформлено на прізвище « ОСОБА_3 » у зв`язку зі зміною прізвища на підставі свідоцтва про зміну імені від 18.03.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 5011-46/5221-2012, яка набрала законної сили 20.01.2020, ухвалено: 1. Затвердити звіт ліквідатора. 2. Затвердити ліквідаційний баланс банкрута. 4. Ліквідувати банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29; ідентифікаційний код 32827667) як юридичну особу в зв`язку з банкрутством. 6. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. 11. Провадження у справі № 5011-46/5221-2012 закрити.

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (інформаційний ресурс «Опендатабот», станом на 05.04.2026) ТОВ «СТІОМІ-ХОЛДІНГ» (код ЄДРПОУ 32827667) має статус «припинено».

03.03.2026 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою, в якій просив перевірити викладені обставини та зарахувати до його загального страхового стажу період роботи з 01.01.2005 по 19.08.2005 на посаді заступника комерційного директора комерційного департаменту ТОВ «СТІОМІ - Холдінг» (код ЄДРПОУ: 32827667).

Листом від 19.03.2026 № 6471-5379/Л-03/8-2200/26 відповідач повідомив позивача, що за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків за період з 01.01.2005 по 19.08.2005 (код ЄДРПОУ 32827667) відсутні. З цієї причини вказаний період не може бути зарахований до страхового стажу.

Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Абзацом першим частини шостої статті 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з частиною десятою статті 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Абзацом першим частини дванадцятої статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема:

2. порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків;

3. неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, коштів Пенсійного фонду і Накопичувального фонду або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності і відомостей, передбачених цим Законом.

Отже, Закон № 1058-IV покладає обов`язок обчислювати та сплачувати страхові внески, а також подавати відомості до системи персоніфікованого обліку, на страхувальника (роботодавця). Відповідальність за невиконання цих обов`язків також несе страхувальник та його посадові особи. Контроль за виконанням цих обов`язків та застосування заходів впливу закон покладає на органи Пенсійного фонду України.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 02.08.2022 у справі № 560/4616/20 Верховний Суд зазначив, що сплата страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску. Зважаючи на те, що обов`язок щодо сплати страхового внеску так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.

У постанові від 08.10.2025 у справі № 400/2492/24 Верховний Суд зазначив, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов`язків.

У цій же постанові Верховний Суд виклав висновок щодо незарахування спірних періодів до страхового стажу з мотивів відсутності сплати внесків/даних персоніфікованого обліку. Суд зазначив, що працівник (застрахована особа) не повинен нести негативні наслідки за невиконання роботодавцем обов`язку зі сплати внесків; відсутність відомостей у реєстрі чи заборгованість страхувальника не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, якщо факт трудових відносин та виконання роботи підтверджені належними доказами (трудова книжка, накази, довідки, платіжні та облікові документи, дані перевірок тощо).

Також Верховний Суд зазначив, що незважаючи на те, що директор підприємства виконує управлінські функції, сам по собі факт перебування на посаді директора ТОВ не ототожнює працівника зі страхувальником у розумінні Закону №1058-IV і не знімає із пенсійного органу обов`язку з`ясувати, хто саме був платником внесків, чи були нарахування доходу, які причини відсутності звітності та чи вживались органом заходи впливу до страхувальника.

Аналогічні висновки Верховний Суд висловив у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.

Застосовуючи наведені норми та висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд зазначає таке.

Матеріали справи підтверджують, що позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «СТІОМІ-ХОЛДІНГ» безперервно з 01.04.2004 по 19.08.2005. Вказане підтверджують записи № 11-13 трудової книжки серії НОМЕР_2 , внесені з посиланням на відповідні накази роботодавця. Запис про звільнення засвідчено підписом генерального директора та печаткою товариства з ідентифікаційним кодом 32827667. Записи є послідовними, не містять виправлень і узгоджуються з попереднім записом про звільнення позивача з ТОВ «Науково-виробничий центр Аграрної Академії» у порядку переведення до ТОВ «Стіомі-Холдінг». Вони також узгоджуються з наступним записом про прийняття на іншу роботу з 20.08.2005.

Відповідач зарахував до страхового стажу позивача період роботи на цьому ж підприємстві з 01.04.2004 по 31.12.2004, тобто не ставив під сумнів ні факт трудових відносин, ні достовірність записів трудової книжки. Єдиною підставою незарахування періоду з 01.01.2005 по 19.08.2005, згідно з листом від 19.03.2026 № 6471-5379/Л-03/8-2200/26, є відсутність у реєстрі застрахованих осіб відомостей про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків.

Позивач у спірний період обіймав посаду заступника комерційного директора комерційного департаменту. Він не був керівником підприємства чи особою, відповідальною за нарахування та сплату страхових внесків. Отже, він не є страхувальником у розумінні Закону № 1058-IV і не може нести відповідальність за неподання роботодавцем звітності та несплату страхових внесків. Доказів протилежного відповідач не надав.

Відповідач також не надав доказів того, що він вживав заходів контролю, передбачених статтями 20, 106 Закону № 1058-IV, щодо ТОВ «СТІОМІ-ХОЛДІНГ» за спірний період. Ідеться про заходи щодо обчислення та стягнення страхових внесків, застосування фінансових санкцій або притягнення посадових осіб страхувальника до відповідальності.

Крім того, ТОВ «СТІОМІ-ХОЛДІНГ» ліквідовано ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 5011-46/5221-2012. Отже, позивач об`єктивно позбавлений можливості отримати від роботодавця уточнюючі довідки чи інші документи, а сплата страхових внесків за спірний період цим страхувальником є неможливою. За таких обставин відмова в зарахуванні спірного періоду фактично перекладає на застраховану особу негативні наслідки невиконання обов`язків страхувальником та неналежного контролю з боку органу Пенсійного фонду України. Це суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 02.08.2022 у справі № 560/4616/20 та від 08.10.2025 у справі № 400/2492/24.

Щодо посилання позивача на те, що обов`язок ТОВ «СТІОМІ-ХОЛДІНГ» зі сплати страхових внесків слід вважати виконаним з дня постановлення ухвали від 20.01.2020, суд зазначає таке. Ліквідація страхувальника та визнання вимог кредиторів погашеними не свідчить про сплату страхових внесків. Проте це не впливає на висновок суду, оскільки відсутність сплати внесків роботодавцем за встановлених обставин не може бути підставою для незарахування спірного періоду до страхового стажу позивача.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач не виконав цей обов`язок. Поданий ним відзив стосується іншої особи та іншого предмета спору і не містить жодних доводів чи доказів на підтвердження правомірності незарахування спірного періоду до страхового стажу позивача.

Таким чином, дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2005 по 19.08.2005 у ТОВ «СТІОМІ-ХОЛДІНГ» вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Отже, позовна вимога про визнання таких дій протиправними є обґрунтованою.

Ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати спірний період до його страхового стажу.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн. Оскільки позов задоволено, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01 січня 2005 року по 19 серпня 2005 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-ХОЛДІНГ».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 січня 2005 року по 19 серпня 2005 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-ХОЛДІНГ».

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.К. Блонський