Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №520/19495/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 р. № 520/19495/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області про визнання дій протиправними, скасування рішення (відмови), зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Липецької сільської ради Харківського району Харківської області в особі Липецької сільської військової адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у передачі у приватну власність земельної ділянки кадастровий номер 6325182307:00:001:0104;

- скасувати рішення (відмову), оформлену листом Липецької сільської військової адміністрації №136 від 25.06.2026 року

- зобов`язати Липецьку сільську раду Харківського району Харківської області в особі Липецької сільської військової адміністрації прийняти рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 6325182307:00:001:0104, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона є законним власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване належним чином у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом № 473067088 від 16.04.2026. Вказаний будинок розташовано на земельній ділянці площею 0,2500 га, якій присвоєно кадастровий номер 6325182307:00:001:0104. Цільове призначення: 02.01 Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). З метою реалізації свого законного права на приватизацію прибудинкової земельної ділянки, на якій розташований будинок, позивач звернулася до Липецької сільської військової адміністрації із заявою про передачу земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Проте, відповідач листом №113 від 28.05.2026 відмовив у задоволенні заяви. А листом № 136 від 25.06.2026 повторно відмовив у задоволенні заяви. Свою відмову відповідач обґрунтовує введенням в Україні воєнного стану, посилаючись на обмеження повноважень начальника військової адміністрації щодо розпорядження землями комунальної власності згідно із ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» та практику Верховного Суду у справі №200/3942/23. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, такою, що порушує її конституційні права, та заснованою на хибному і умисному вибірковому тлумаченні норм діючого законодавства України. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.

Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності зареєстроване належним чином у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом № 473067088 від 16.04.2026.

Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, якій присвоєно кадастровий номер 6325182307:00:001:0104. Земельна ділянка є сформованою та внесена до Державного земельного кадастру. Цільове призначення земельної ділянки: 02.01 Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

27 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулась із заявою (клопотанням) про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом від 28.05.2026 № 136 відповідач повідомив, що розгляд питання з надання рішення про передачу земельної ділянки у власність із земель комунальної власності неможливо в період дії на території Липецької територіальної громади правового режиму воєнного стану. Крім того зазначено, що у наданій заяві відсутні додатки згідно визначеного переліку, які є обов?язковою складовою заяви (клопотання) про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

У зв`язку із чим, ОСОБА_1 повторно 04.06.2026, з урахуванням зауважень у листі від 28.05.2026 № 113 та в порядку досудового врегулювання спору, звернулася до Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області із заявою (клопотанням) про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

До заяви було долучено: завірена копія паспорта та ідентифікаційного кода ОСОБА_1 , копію Свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок № 773 від 10.04.2026, копію Витягу з Державного реєстру речових прав про право власності на житловий будинок № 473067088 від 16.04.2026, витяг з Державного земельного кадастру (ДЗК) про земельну ділянку НВ-7300212932026 від 26.05.2026 та оригінал розробленої та погодженої технічної документації із землеустрою в паперовому вигляді.

Листом Липецької сільської військової адміністрації №136 від 25.06.2026 відповідач повідомив, що згідно п. 26 ст. 15 Закону України №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації на відповідній території здійснюють повноваження із вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік. Згідно п. 1 ст. 120 Земельного Кодексу України у разі набуття права власності на об?єкт нерухомого майна жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об?єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об?єкта до набувача такого об?єкта без зміни її цільового призначення. Відповідно до відомостей державного земельного кадастру на сьогодні зазначена земельна ділянка перебуває у комунальній власності. Передача земельної ділянки з комунальної власності в приватну власність передбачає процедуру фактичного відчуження визначених земель з комунальної власності для їх подальшої передачі в приватну власність. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі №200/3942/23 (адміністративне провадження NєK/990/41123/23) визначено, що положення пункту 26 частини 2 статті 15 Закону Nє389-VIII обмежує начальника військової адміністрації у повноваженнях вирішення питань у земельних правовідносинах, забороняючи вирішувати питання відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік. В умовах воєнного стану Закон України Nє389-VIII є спеціальним по відношенню до Земельного кодексу України та потребує комплексного застосування при визначенні повноважень начальника військової адміністрації з урахуванням усіх обмежень, що передбачені як Земельним кодексом України, так і Законом України №389-VIII. Враховуючи вищевикладене, розглянути питання з надання рішення про передачу земельної ділянки у власність із земель комунальної власності неможливо в період дії на території Липецької територіальної громади правового режиму воєнного стану.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно частин 1-4 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 118 Земельного кодексу України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До заяви додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Згідно пункту "г" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

Частиною 3 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Відповідно до пунку 5 частини 5 статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується власником (розпорядником) земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, передбачені статтею 122 Земельного кодексу України.

Так, згідно частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, регулювання земельних відносин.

Частинами 1, 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до частин 1-3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених п.п.4 і 16 ст. 26, п.п.1, 29 і 31 ст.43 та ст.55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Частиною 6 статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що повноваження сільських, селищних, міських голів можуть бути тимчасово покладені на керівника відповідної військово-цивільної адміністрації відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації".

Згідно ст.1 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії російської федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації.

Військово-цивільні адміністрації - це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі проведення антитерористичної операції) або у складі Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях) і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії актам збройної агресії, диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі відсічі збройної агресії російської федерації, зокрема проведення антитерористичної операції.

Військово-цивільні адміністрації району, області це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.

Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом.

Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов`язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Районні та обласні державні адміністрації, що набули статусу військово-цивільних адміністрацій, не потребують внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. В офіційній назві цих органів може застосовуватися поряд з назвою відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань додаткова назва "військово-цивільна адміністрація", що вказує на їхній тимчасовий статус із додатковими повноваженнями.

Відповідно до частини 11 статті 3 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" повноваження військово-цивільних адміністрацій району, області починаються у день набрання чинності актом Президента України про їх утворення і припиняються у день відкриття першої сесії новообраної ради.

Повноваження військово-цивільних адміністрацій населених пунктів починаються з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і припиняються у день відкриття першої сесії новообраної ради.

За приписами частини 12 статті 3 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" повноваження військово-цивільних адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно пунктом 27 частни 1 сттті 4 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад п`ять років).

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" передбачено, що військово-цивільну адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює керівник, який призначається на посаду керівником відповідної обласної військово-цивільної адміністрації за погодженням з керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України, а у разі утворення військово-цивільної адміністрації населеного пункту (населених пунктів) для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - за погодженням з Командувачем об`єднаних сил. Якщо відповідна обласна військово-цивільна адміністрація не утворена, керівник військово-цивільної адміністрації населеного пункту (населених пунктів) призначається на посаду керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України, а в разі утворення військово-цивільної адміністрації населеного пункту (населених пунктів) для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - Командувачем об`єднаних сил.

За змістом пункту 8 частини 3 статті 6 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" керівник військово-цивільної адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази та розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації можуть бути оскаржені до суду.

З 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", що затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє станом на прийняття рішення.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до пункту 26 частини 2 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження зокрема вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік).

Згідно пункту 8 частини 7 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом.

Указом Президента України від 01.10.2022 № 680/2022 "Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області" утворено Липецьку сільську військову адміністрацію Харківського району Харківської області.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що громадяни, зацікавлені в приватизації земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, до якої додається розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У свою чергу, обов`язковим є прийняття у місячний строк відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду заяви з розробленою технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) мотивованого рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

При цьому, у зв`язку з введенням та всій території України воєнного стану та утворення відповідно до Указу Президента України від 01.10.2022 № 680/2022 Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області, повноваження щодо регулювання земельних відносин покладено на відповідача, а вирішення земельних питань здійснюється шляхом прийняття начальником військової адміністрації відповідного наказу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом № 473067088 від 16.04.2026.

ОСОБА_1 повторно 04.06.2026, з урахуванням зауважень у листі від 28.05.2026 № 113 звернулася до Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області із заявою (клопотанням) про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом Липецької сільської військової адміністрації №136 від 25.06.2026 повідомлено позивача про неможливість розгляду питання з надання рішення про передачу земельної ділянки у власність із земель комунальної власності в період дії на території Липецької територіальної громади правового режиму воєнного стану.

Отже, з викладеного слідує, що відповідачем за заявою позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення і відновлення меж в натурі (на місцевості) у визначені статтею 118 Земельного кодексу України строки не прийнято жодного рішення, а лист Липецької сільської військової адміністраії №136 від 25.06.2026 не є рішенням за результатами розгляду заяви, оскільки за приписами пункту 8 частини 3 статті 6 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації", пункту 8 частини 7 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради.

Відповідачем не надано переконливих доводів, із наданням належних та допустимих доказів, стосовно правомірності допущеної бездіяльності в частині не прийняття по суті рішення за заявою позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення і відновлення меж в натурі (на місцевості).

Тобто, позивачем подано заяву щодо приватизації земельної ділянки, на якій розташований належний їй на праві власності житловий будинок, орієнтовною площею 0,2500 га (згідно технічної документації), яка не перевищує максимальний розмір земельної ділянки, встановлений ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, для відповідного цільового призначення.

Суд ще раз наголошує, що рішення про затвердження або відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою у період воєнного стану та з урахуванням утворення Липецької сільської військової адміністрації належить до виключних повноважень відповідача шляхом прийняття відповідного наказу. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити технічну документацію із землеустрою або відмовити в її затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 р. у справі № 1640/2594/18, від 04.02.2019 у справі № 823/1121/16, від 31.01.2019 у справі № 815/2488/17, від 29.01.2019 р. у справі № 824/332/17-а, від 10.01.2019 у справі № 820/4555/17.

Окрім цього, вирішуючи цей спір, суд наголошує на наступному.

Пунктом 27 розділу Х розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України передбачено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

підпункт 5 пункту 27 - безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України, зокрема, пунктом "б" передбачено, що підставами набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.

Тобто, пряма заборона у підпункті 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна.

Таким чином, механізм набуття права власності на земельну ділянку громадянином України за пунктом "б" частини 1 статті 81 Земельного кодексу України не містить жодних заборон у контексті підпункту 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Липецької сільської ради Харківського району Харківської області в особі Липецької сільської військової адміністрації щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 від 04.06.2026 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Як наслідок, слід зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 04.06.2026 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер ділянки: 6325182307:00:001:0104 та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні.

Позовна вимога про скасування рішення (відмову), оформленої листом Липецької сільської військової адміністрації №136 від 25.06.2026 року задоволенню не підлягає, оскільки відмова оформлена листом Липецької сільської військової адміністрації №136 від 25.06.2026 не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України та не має ознак індивідуального акта, прийнятого за результатами реалізації владних управлінських функцій у встановленій законом формі.

За таких обставин позовна вимога про визнання протиправним та скасування зазначеної відмови не підлягає задоволенню, оскільки обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає характеру спірних правовідносин.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з підстав викладених вище.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) до Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області (62414, Харківська область, Харківський район, село Липці, вул. Покровська, 5, код 44707228) про визнання дій протиправними, скасування рішення (відмови), зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльності Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 від 04.06.2026 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Липецьку сільську військову адміністрацію Харківського району Харківської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2026 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер ділянки: 6325182307:00:001:0104 та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області (62414, Харківська область, Харківський район, село Липці, вул. Покровська, 5, код 44707228) сплачену суму судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА